Гендиректор Kyiv Zoo Кирило Трантін: Якщо евакуйовують зоопарк, значить, місто здається. Ми здаватися не збирались

"ДС" поговорила з гендиректором Kyiv Zoo Кирилом Трантіним про те, як виживав зоопарк у перші місяці повномасштабної війни, як рятували тварин із зони бойових дій та програму зоореабілітації для біженців та поранених бійців

Зоопарк і війна

"ДС" Спробуємо подумки повернутися у зиму 2022-го року. Скажіть, у вас особисто було відчуття, що російські війська будуть під Києвом?

К.Т. Так. Десь за місяць до 24-го лютого уже було відчуття тривоги. Було розуміння, що насувається щось страшне. Десь за чотири тижні до повномасштабного вторгнення я зібрав загальну нараду і сказав всім: "Давайте готуватися. Давайте закуповувати матеріали, робити запаси їжі — м’яса, круп, усього, що можна тримати довше місяця". Ми закупили додатково ще плівку, фанеру, щоб захищати вікна від вибухових хвиль. Усі сподівалися, що цього не станеться, але директор зоопарку повинен бути на крок попереду. Зоопарк трошки відрізняється від інших сфер життя суспільства. У нас живуть тварини, ми за них відповідаємо. По суті, ми живемо їхнім життям. 

"ДС" Скільки людей обслуговує зоопарк?

К.Т. Приблизно 370. У перший день великої війни на роботу прийшли тільки 40. Київ за дві-три доби покинули майже два мільйони людей. Корок на дорозі був від зоопарку до Житомира. То і нас небагато залишилось. Але наші працівники приїхали з родинами, з собаками і котами, з речами — бо ж розуміли, що це надовго. Перші дні я постійно бігав — то в КМДА треба було, то в Управління, то у зоопарку треба бути. А наші тут часу не втрачали — організували чергування для охорони, облаштували собі побут. У нас є велике приміщення — там мали будувати океанаріум до війни. Це підвал, там товсті стіни, тож вирішили спати там. 

Колеги створили дві бригади. Перша бігала по Києву і збирала харчі для тварин, а друга — готувала їжу для людей. Щодня ми готували великий чан їжі — зазвичай, кашу з м’ясом. І десь о 16:00 усі працівники зоопарку збиралися і разом обідали. Це дуже допомагало. Люди розуміли, що вони разом, що є підтримка, це як велика комуна. А ще — у тісному колі швидко з’ясовувались і вирішувались проблеми. 

Людей, звісно, не вистачало. У відділі копитних тварин працює 30 людей. А у березні 2022 працювало лише троє. Вони тільки і встигали, що прибирати і годувати. Про жодні спостереження, жодну науково-дослідницьку діяльність і не йшлося. І нас було надто мало, щоб охороняти таку велику територію, то я попросив допомоги у територіальної оборони. Вони виділили нам 5-6 бійців. 

"ДС" Як ховали тварин?

К.Т. Є спеціальні укриття. По-перше, тигрів сховали у підземних галереях, які у нас є на Острозі звірів. З хижаками назагал непросто: якщо буде влучання і руйнування огорожі, а тварина отримає можливість втекти у місто — її застрелять. Це ж небезпека. Тому потрібно було запобігти розвитку такого сценарію. 

По-друге, зебри. Вони дуже чутливі до вибухів і голосних звуків. Ми обкладали зебрятник сіном, на випадок, якщо зебри злякаються вибуху і почнуть втікати, куди очі бачать. Щоб не травмувалися. 

Інших тварин загнали у зимові загони. Не випускали гуляти зовсім перші тижні. Адже постійні обстріли, вибухи. На територію зоопарку нерідко падали уламки. 

"ДС" А був у вас якийсь "план Б"? Не готували евакуацію тварин?

К.Т. Це було неможливо. По-перше, куди везти? Це ж тисячі тварин! Де знайти їм усім місце? По-друге, яким шляхом? Житомирську трасу контролювати росіяни. Ну і погода… Надворі мороз. За таких умов 70% вірогідності, що тварини загинуть у дорозі. 

Підготовка до транспортування тварин, навіть простих, — це приблизно місяць часу. Важких тварин, таких як жирафів, бегемотів, слонів, готують ще довше. Тварина повинна звикнути до транспортної клітки. Знаю, що з Борисполя вивозили ведмедів — і це було дуже важко. Їх там ледь не лопатами заганяли у клітки. І це ведмеді! Вони взимку сплять, вони неактивні, трохи в’ялі. 

А якщо взяти, наприклад, горилу Тоні. Йому буде 50 років наступного літа. Це дуже багато, майже 90 на людський вік. Щоб його транспортувати, треба дати йому снодійне, а потім виводити з седації, давати антидоти. Це дуже небезпечно в його віці. Він би точно транспортування не пережив.

Горилі Тоні наступного року буде 50 років. Фото: Facebook Kyiv Zoo

Ну і ще одне. Якщо евакуюють зоопарк, то місто збирається здаватися. Ми здаватися не збирались.

"ДС" Чи тримали ви зв’язок з зоопарками, які опинились в зоні бойових дій?

К.Т. Майже щодня. У нас ще була хороша ситуація — ми мали запаси. Миколаєву було набагато важче. 

"ДС" Чи нагадували про себе колеги з-за кордону?

К.Т. Аякже! Були постійні дзвінки з Європи, з Америки. Саме з Європи першими почали надавати допомогу. Наприклад, купували квитки онлайн, щоб у нас були гроші на підтримку роботи зоопарку. Правда, нам тоді гроші були не надто потрібні — не було що за них купувати. 

Зате згодом прийшли і машини з кормами, медикаментами. П'ять чи шість фур! 

"ДС" Чи доводилось змінювати раціон тварин?

К.Т. Ми зменшили десь відсотків на 30 раціон тварини. Вони цього не відчули, Взимку у нас раціон збільшений на 10%, тож "дієта" була не надто жорстка. Плюс, партнери прислали нам сухі корми — а тварини до них не звикли. Комусь знадобились два місяці, щоб прийняти нову їжу. Адже тварини у нас звикли до овочів, фруктів. А спробуй дістати свіжу зелень у березні під обстрілами! Усі теплиці знаходяться за Броварами, логістика порушена, ідуть бої… 

Для тварин їжу шукали в маркетах. Вони часто віддавали так звані "секонд-хенд" продукти, які потрібно забрати ось уже, інакше зіпсуються. А ще — люди допомагали. На другий день війни до нас прийшов чоловік, який біля Політеху торгував овочами та фруктами, — і приніс два ящики бананів, яблук… Просто так віддав!

Наш постачальник продуктів часто надавав товар у борг. Казав — беріть, потім розберемося. І ми з ним змогли розрахуватися тільки влітку. 

Пам’ятаю, одного дня на 10 тисяч грн вдалось купити 20 великих ящиків зелені. Зберігали все в холодильнику. А ще — ми почали пророщувати овес, організували свою оранжерею-теплицю. І через місяць уже мали перший урожай. 

"ДС" Як тварини реагували на сирени і вибухи? 

К.Т. Сьогодні тварини вже звикли до сирен, проте це все ще стресовий фактор. Їм легше в тому плані, що у тварин немає емоційного зв’язку. Коли людина чує вибух, вона думає: прилетіла ракета, можливо, зруйнований будинок, можливо, загинули люди. Це страшно. Для тварин же це просто голосний звук. Як грім.  

Та все одно — це важко для тварин. Слон жив у зимовому будинку і поруч з ним завжди знаходилась наша працівниця Вікторія Служенко. Він не міг спати, не міг відпочити вночі. Потрібно було з ним постійно спілкуватися, годувати смаколиками якимись. Це допомагало. 

Коли слон Хорас чує сирену повітряної тривоги, сам іде до свого будиночка. Фото: Facebook Kyiv Zoo

"ДС" Чи всі тварини безпечно пережили цей час?

К.Т. У нас була проблема, що самка лемура відмовились годувати свого малюка. Він якраз народився у березні — ми назвали його Байрактар. Виходжували його наші спеціалісти. А ще — пелікани подавили свої яйця, злякалися вибухів і необережно наступили. Залишились без приплоду. 

Ще одна проблема — відхилення від народжуваності. У травні у нас мало бути потомство у зубрів, але в результаті малята народились тільки у жовтні. 

Реабілітація тварин із зони бойових дій

"ДС" Чи приймали ви тварин з інших зоопарків?

К.Т. Нам тварин почали привозити ще в перший день. Птахів, папуг, черепах, плазунів, крокодилів, яких тримали в домашніх умовах…

"ДС" Люди тримають вдома крокодилів?

К.Т. І не тільки їх! Бувають і дуже рідкісні екземпляри. Наприклад, привезли чорного какаду. Він сліпий від природи. Його тримали вдома, і разом з ним привезли два великих мішки дорогого корму. Живе тепер у нас уже більше року. 

Ще з Ясногородки, де були бойові дії, привезли мавп та черепах. Десять чи одинадцять мавп в одній невеличкій коробці вивезли. Вони були в жахливому стані. Перший тиждень тільки їли, їли, їли… Можете уявити, що вони пережили.

Місяць тому люди віддали майже з передка, з-під Донецька чотирьох сервалів. Один уже на експозиції, скоро до нього приєднається ще одна самка. На весну будемо будувати для них великий вольєр. 

Ми підрахували — приблизно 400 тварин за перший рік повномасштабної війни ми прийняли. Майже всіх врятували… Хоча були тварини у важкому стані — оглушені вибухами, з опіками тіла, контужені. Привезли колись косулю — до 50% тіла обгоріло. Я одразу сказав — не виживе. Проте намагались врятувати, протримали на препаратах, але… На жаль, вона загинула. 

"ДС" Як відбувається реабілітація врятованих тварин?

К.Т. По-перше, ти даєш їм спокій. Є у нас тигриця з харківського екопарку Фельдмана. Коли її привезли, у неї були де-не-де опіки, садна. Десь два місяці тривала її реабілітація. Ми помістили її у спокійне середовище, окремий вольєр. Надали достатньо їжі. Їй потрібно було прийти до тями, зрозуміти, що вона в безпеці, відпочити. На мій погляд, вона швидко оговталась. І це треба враховувати, що їй уже дванадцять років. А тигри доживають до п’ятнадцяти, може, до сімнадцяти.

"ДС" Розкажіть цю дивовижну історію лемурів із Херсону…

К.Т. Це уже цього року сталося. У Херсоні був зоокуточок, і був десь прильот поруч. Нам подзвонили з Центру порятунку тварин: є лемур, знайшли волонтери на руїнах після обстрілу, візьмете до себе? Привезли його в жахливому стані. Такий стресований був, агресивний. Ми намагались познайомити його з нашими лемурами — ні, не йде на контакт. За місяць десь звик до нас. Зрештою, стандартний рецепт: їжа, спокій, великий вольєр десь 20 на 30 метрів. Прийшов до тями. І раптом дзвінок у зоопарк: "Ви знаєте, ми знайшли його подругу!" Тож скоро херсонці об’єдналися.

Врятовані лемури з Херсону. Фото: Facebook Kyiv Zoo

Заморожена реконструкція і зоореабілітація

"ДС" Скільки тварин живе у зоопарку зараз?

К.Т. Більше двох тисяч приблизно. Непогана колекція. П’ять років тому у нас почалася реконструкція велика. Київському зоопарку 114 років, і він ніби умовно складається з двох частин: перша — радянська, а інша — сучасна європейська. Наприклад, мавп’ятник — він великий, просторий, збудований за сучасними канонами. Хотіли увесь зоопарк переобладнати, але не встигли. Тож ми намагаємось зараз старі вольєри покращити, зробити їх максимально зручними для тварин. 

"ДС" Ви встигли закінчити першу хвилю реконструкції…

К.Т. Ні, не встигли. Зараз вона закінчена відсотків на 40-50.

"ДС" Є плани на відновлення робіт?

К.Т. Поки що ні. Не на часі. Та й, знаєте, будівельники зараз здебільшого відновлюють будинки, зруйновані росіянами на Київщині, Чернігівщині, Харківщині. Вони там потрібніші. А ще багато хто воює. Зараз важко з працівниками, є проблема і з кадрами для зоопарку. Але ми виховуємо своїх. У нас є юннатський гурток, уже років десять працює. І зараз у нас уже є працівники, які просто відвідували гурток у дитинстві, а зараз ось прийшли на роботу в зоопарк. 

"ДС" Ви приймаєте багато тварин, для них же потрібні особливі умови, а значить — нові вольєри…

К.Т. Приймаємо. Але це не дуже добре. Зоопарк — не притулок. Зоопарк — це місце наукової роботи, місце просвітницької діяльності. А ще — місце реабілітації для людей. Людям потрібно бачити природу, спілкуватися з природою. Минулого року ми почали програми з зоореабілітації дітей та дорослих "Добрий паличник". Вона працює для переселенців, для наших бійців, які отримали поранення і проходять зараз лікування у Києві. На неї величезний попит. У нас були люди з Бахмута, з Маріуполя… Так люди намагаються доторкнутися до мирного життя, поспілкуватися з тваринами. Там немає екзотики — здебільшого свійські тварини, декілька змій. Але таке спілкування справді допомагає вийти зі стресу. За рік більше 50 тисяч людей пройшло через цю програму. 

Більше 50 тисяч людей пройшло через програму зоореабілітації "Добрий паличник". Фото: Facebook Kyov Zoo

"ДС" До війни у вас була програма з відновлення рідкісних видів української фауни. Вона працює зараз?

К.Т. Так. Нам вдалося зберегти її. Цього року була велика проблема в тому, куди випускали тварин. Багатьох у мирні часи ми випускали у степи в районі Каховського водосховища. Тож довелось шукати інші місця. Цього року випускали хом’яків, кажанів. З птахами зараз важко. Ми випускали чорних лелек — у прикримські регіони, зараз немає можливості. А ще — зубри. 

"ДС" Які плани на наступний рік?

К.Т. Жодних. Ми живемо сьогоденням. Багато що треба робити, але ж війна. Не на часі.