Про торговельну війну, яку почала Білорусь з Україною, - інтерв'ю з Борисом Кушніруком

"ДС" На фоні загострення стосунків Мінська з ЄС та Україною стало відомо, що Білорусь буде ліцензувати товари з України (а це понад $1 млрд на рік), тобто регулюватиме експорт в ручному режимі. Чи є критичною для нас ця ситуація?

Б.К. Щодо нашого експорту в Білорусь. В минулому році він становив $1,335 млрд. Цього року могло би бути більше в теорії, бо економіка зростає після пандемії, але, якщо ми говоримо про український експорт загалом, то минулого року він склав майже $50 млрд. Тобто $1,3 млрд, які ми втрачаємо — це неприємно, але не критично, а тим більше не є тією проблемою, яка створює загрозу для України з точки зору дестабілізації української економіки. На мій погляд, помилка нашого уряду в тому, що він не попередив український бізнес: неадекватність білоруського режиму може призвести до ситуації, яку ми зараз спостерігаємо, у тому числі з обмеженням експорту.

"ДС" А яка ситуація з імпортом з Білорусі, його скорочення або й зникнення сильно вдарить по українській економіці?

Б.К. Щодо білоруського імпорту, то є три ключові позиції. По-перше, 52% від загального обсягу у $2,9 млрд (за 2020 р.) — це нафтопродукти. По-друге, більше 10% — це міндобрива, а по-третє — машинобудівна продукція, яка складає 7-8%, в першу чергу це автобуси МАЗ. Я постійно задавав питання, навіщо ми купуємо їх, коли маємо достатньо конкурентне виробництво автобусів і тролейбусів, а Білорусь субсидує свою продукцію, надає суттєві кредитні пільги і за рахунок цього мала можливість постачати її в Україну. Питання навіть не в санкціях, а в логіці. У нас немає ані критичного експорту, ані критичного імпорту, якщо ми повністю припиняємо торгові стосунки з Мінськом. Враховуючи неадекватність режиму Лукашенка, це фактично є вимушеним кроком. Потрібно вводити санкції проти всіх білоруських державних підприємств та виробництв. З минулої осені остаточно зрозуміло, що ми матимемо з білоруського боку суттєві ризики, не тільки безпекові та військові, а й економічні.

"ДС" Наскільки швидко ми можемо перекрити з інших джерел основні товарні групи білоруського імпорту, в першу чергу бензин?

Б.К. Сьогодні я бачив заяву Кременчуцького НПЗ "Укрнафти" про готовність покрити деяку частину потреби в ньому, адже зараз використовується максимум 15% від потужностей Кременчуцького НПЗ.

"ДС" Коломойський скористається цим, значно підвищивши ціни на пальне?

Б.К. Тут питання полягає в тому, що має бути активна діяльність Антимонопольного комітету, щоб не допустити зловживання. Водночас потрібно налагодити постачання з боку Румунії, Литви і Азербайджану.

"ДС" А як щодо заміщення продукції білоруського хімпрому?

Б.К. Міндобрива, як і вся сировинна продукція, легко замінюються. Ти купуєш просто товар з певними стандартними властивостями і все, а його походження непринципове. Навіть якщо закривається один ринок, то це не особливо загрожує, звичайно, якщо проти тебе не вводяться якісь певні санкції, які можуть ввести проти Білорусі. Можна втратити ринок певної країни, але сировинні ринки балансуються: якщо ти в одному місці не зможеш купувати товар, то відкриється ніша на інших територіях.

"ДС" Так само може бути і з ринком північних сусідів?

Б.К. Абсолютно. Якщо подивитися на структуру нашого експорту, яка, на жаль, переважно сировинна (за виключенням продуктів переробки харчової промисловості, аграрна продукція, металургійна, є фактично сировинною), то тут з'являються ризики товарообміну з неадекватним режимом. Коли маєш справу з ним, потрібно бути готовим, що в певний момент ти просто змушений будеш піти від торгівлі з неадекватом.

Ще в 2007 та 2008 роках, коли Порошенко захотів будувати заводи в Росії — я казав, що вважаю це дурницею, тому що, враховуючи довгострокові проблеми України з Росією, очевидно, ми зіштовхнемось з проблемою перекриття кисню з її боку, і російський ринок стане надто ризикованим. Тому ті, хто не зміг переорієнтуватися, дуже суттєво постраждали. Проте згадайте ситуацію з нашими аграріями, які постачали продукцію туди. Росія закрилася для нас, але аграрний сектор продовжує зростати, і все нормально. Він гнучко відреагував на втрату цього ринку, і аграрії зараз вже навіть про російський ринок не згадують.

"ДС" Наскільки швидко ми зможемо переорієнтувати наш білоруський експорт на інші ринки?

Б.К. Досить швидко, я вважаю. Суми відносно невеликі, якщо брати експорт загалом. Треба врахувати і нюанс, що наш експорт туди доволі диверсифікований, і немає жодної позиції, де у нас більше 3-4% від загального експорту по кожній галузі, Тобто ми ніде критично не залежали в постачаннях від Білорусі. Хоча, безперечно, ті чи інші виробництва постраждають, але для них це буде не смертельно.

"ДС" Чи може стати припинення білоруського імпорту стимулом для розвитку наших виробництв?

Б.К. Так, може. По нафтопродуктах наш виробник може цілком закрити всю потребу внутрішнього ринку. Там є ризик зловживання монопольним становищем, але проблему Кременчуцький НПЗ може закрити. А якщо ви виробляєте бензин у себе, то розвиваєте внутрішню економіку, а не білоруську, і не підтримуєте Лукашенка. Те саме стосується автобусів, тролейбусів, грузовиків і так далі.