Андрюс Тапінас: після "Байрактара" ми збираємо на дрони-камікадзе для України

Збір коштів на Байрактар для Захисників України увінчався приголомшливим, та ще й подвійним успіхом. По-перше, тривав він не 3 тижні, як планувалось, а лише 3 з половиною дні і завершився збором не 5, а майже 6 мільйонів євро. По-друге, виробники Байрактара, вражені самовідданістю литовців, подарували його Литві для передачі Силам оборони України. Але цьому краудфандингу передував також успішний збір 300 тисяч євро на розвідувальні естонські дрони для наших артилеристів. Саме він, як каже пан Тапінас, надихнув його з друзями на думку зібрати гроші на винищувач чи танк для ЗСУ, яка потім і реалізувалась у вигляді збору на Байрактар.

Але в себе на Батьківщині Андрюс Тапінас відомий багатьма проектами, серед яких і збір коштів для боротьби з пандемією коронавірусу. Та і перед Україною в нього є багато інших, менш відомих в нас заслуг. Про них, про боротьбу з пропагандою й "п'ятою колоною" Кремля в Литві, а також про подальші плани колеги "Ділова столиця" вирішила розпитати в нього особисто.

"ДС": Хотів би почати, як можливо, ви вже здогадалися, з "Байрактара". Незважаючи на те, що ми були і є сьогодні свідками колосальної підтримки українців в інших країнах, ваша ініціатива викликала фурор. Українські медіа та користувачі соцмереж дуже активно реагували на цю історію. Можливо, тому, що Литва все ж таки трохи менше, ніж та ж Польща, Німеччина чи Сполучені Штати, у тому числі в плані ресурсів, проте ваша країна демонструє неймовірну силу духу. В чому причина?

А.Т.: Знаєте, тут є кілька причин. Я думаю, що Литва стоїть в авангарді допомоги Україні, тому що ми є членом Євросоюзу, і водночас ми як би останній рубіж Євросоюзу. Ось я сиджу зараз біля моря в Литві, і за два кілометри у мене за спиною закінчується цивілізація. Там Росія, там Калінінградська область.

Ми це чудово розуміємо. Ми і від Росії, і від Радянського Союзу, і від Російської імперії, скажімо так, натерпілися стільки, що вистачить сповна.

Тож питання, чи втомиться Литва допомагати Україні, навіть не порушується. На жодному рівні: ні на політичному, ні на громадському.

Відповідаючи на ваше запитання про "Байрактар"… Так, це клас, що така маленька країна таке зробила. Все ж таки у нас населення менше, ніж у Києві. І коли ви кажете: "трохи", то набагато менше: у 12 разів, здається, менше, ніж Польща…

"ДС": Я не мав наміру образити…

- Ні-ні, ми розуміємо, що ми малі. У нас із цим немає жодних проблем. Коли ти маленька країна, у тебе, звичайно, є дуже багато мінусів, але і дуже багато плюсів. В принципі, коли ти маленький, тобі простіше всіх навколо себе поставити в одну колію. Усією країною збираємо на "Байрактор". У Німеччині, наприклад, це дуже складно.

І я думаю, що ця ідея "заходила" людям, бо це перший випадок, коли одна нація почала збирати для іншої держави на зброю. Не на гуманітарку, не на тепловізори, не на бронежилети, не на речі, які допоможуть захищатися, а на речі, які стрілятимуть та запускатимуть ракети. І я думаю, що це дуже важливо. Тому що під час Другої світової британці купували для RAF (для Королівських ВПС) винищувачі Spitfire. Але це зрозуміло: ти купуєш для своєї країни, яка воює. Коли Сергій Притула зібрав на чотири "байрактари" — це також усе зрозуміло. Це нормально. Але коли інша країна це робить, і не найбагатша… Думаю, що це одна з найкращих історій успіху.

Важливими є ще два моменти. Перший – ми це зробили за 3,5 дні. Навіть Польщі довелося попрацювати близько місяця, поки вони зібрали ці 5 млн. Другий – ми були першими, хто це зробив і першими, кому Baykar Makina подарував цей "Байрактар".

Тож, гадаю, ми отримали дуже багато: майже 6 млн, які у нас залишилися, і ми вже витратили їх на допомогу для України – на ракети для "Байрактара", безпілотники, антидронні рушниці тощо. Також ми отримали дуже велику увагу від великих ЗМІ, і про це говорили головні канали Франції, Німеччини, Великобританії.

І що важливо, нашими стопами пішли інші країни. Це сама Україна, звісно. Згодом Польща зібрала. Норвежці намагалися збирати, але там у них закрили фонд, бо, як я розумію, він не може приймати пожертви на зброю. І ось учора Латвія почала збирати на "Байрактари". Зібрали зовсім непогано: першого дня 300 тис. євро. Але подивимося, як розвиватимуться події.

"ДС": Як сприйняли цей успіх – що на збір знадобилося вп'ятеро менше часу, ніж планувалося?

А.Т.: Напевно, для мене більшим шоком було, коли Baykar Makina вирішили подарувати цей "Байрактор". Цього я точно не очікував.

Що ми можемо зібрати гроші швидко – я сподівався. Але все ж таки я хотів підстрахуватися, тому ми офіційно заявили, що спробуємо зробити це за три тижні. Усі розуміли, що буде складно, бо найбільша сума, яку ми збирали перед "байрактарами", була на купівлю дронів-розвідників, 330 тис. євро, ми вклалися у 16 годин. Але коли пішла така хвиля підтримки, я зрозумів, що зберемо навіть швидше, ніж за тиждень. І останній фандрайзинг — в ефірі ми тричі змінювали його час, робили його закінчення дедалі ближче, бо розуміли, що вистачить 3,5 дні.

Я радий, що литовці змогли ще раз здивувати себе і мене. Західним колегам, які брали у нас інтерв'ю, важко було зрозуміти, як це вдалося. Вони питали мене: "Яку медійну стратегію ви застосовували? Який у вас план?". Я їм казав чисту правду: "Ми написали у Facebook — і все, хвиля пішла". Не було жодних білбордів, підключення телебачення. Як я вже казав, це маленька країна, де в соцмережах можна дістати майже кожного литовця.

І треба розуміти, що за литовськими мірками у мене дуже багато підписників. Наразі, мабуть, цього вистачає, щоби провести таку акцію без складної медіастратегії. У мене є майже 250 тис. підписників у країні, де мешкають менше 3 млн осіб, це майже 10% населення. Це дуже активні люди, які чекають на якісь акції. Раніше, під час пандемії Covid-19, ми зібрали 2,5 млн. на допомогу нашим медикам.

Наразі триває новий збір на зброю. Ми запустили вчора нову акцію LegionBoom: збираємо на дрони-камікадзе. Цікаво, як ця акція піде, бо вже минуло шість місяців з початку війни, і питання — чи є якісь фінансові ресурси у литовців, щоб допомагати після "Байрактару". Здається, є. Тому що на той момент, що ми розмовляємо, ми вже зібрали близько 700 тисяч євро. За півтора дні. Думаю, за два дні ми матимемо мільйон.

Дуже важливо стежити за темпом: у нас приходить десь 20-25 тис. євро на годину. Ми маємо час до Дня Незалежності України, до 24 серпня. І тут трохи легше, бо з "Байрактором" було так: у мене питали: "Андрюсе, а що буде якщо не збереш?". Моя відповідь була: "Зберемо".

З цими дронами набагато легше, бо купимо стільки, скільки зберемо. Один дрон коштує близько 50 тис. Це і польський та український виробники. Це добре, бо ми підтримуємо нашого головного союзника – Польщу, і частина коштів повернеться до України. Ну, купимо 40-60 дронів, може 80. Ці цифри, напевно, не такі важливі, головне те, що Литва все ще готова допомагати.

"ДС": Може вам уже відомо що-небудь про успіхи вашого "Ванагаса"? Або про те озброєння – дрони та антидронні рушниці – які ви придбали на, так би мовити, зекономлені завдяки турецькій компанії кошти?

А.Т.: На рахунок "Ванагаса", нашого "Байрактара" є інформація від нашого міністра оборони, що він на фронті. А найцікавіші новини про наших безпілотників-розвідників: ми отримали від українців відеоматеріали. Вони працюють успішно. Один із них за один політ скоригував вогонь артилерії по 18 об'єктам Рашистської Федерації.

І це ми наразі поставили лише два розвідники. Ми, в принципі, вже все купили, але поки що стоїмо на черзі. Два естонські дрони будуть на початку вересня, два – у жовтні. Антидронні рушниці їх, здається, вже 50 в Україні, ще 50 на підході.

Ми працюємо безпосередньо з продавцями та намагаємось отримати найкращі дати доставки. Але ці дрони потрібні багатьом, не тільки країнам, що воюють. І наскільки я знаю, черга вишикувалася вже на 6 місяців.

"ДС": Ви отримуєте зворотний зв'язок?

А.Т.: Так-так. Тому що нам це дуже важливо. Ми знаємо всі підрозділи, де наша зброя – наші антидронні рушниці та дрони – вже працюють чи працюватимуть. Ми з ними підтримуватимемо контакт, бо ці відео, фотографії та звіти нам потрібні не для того, щоб себе поплескати по плечу, а щоб показати людям, які зробили донат, куди пішли їхні гроші. Крім того, буде легше проводити інші кампанії, інші збори на зброю для України. Я думаю, що цей LegionBoom до Дня Незалежності – не остання наша кампанія.

"ДС": Ви здобули медаль Міністерства оборони України "За підтримку військової розвідки". Що ви відчули? Чи для вас ця медаль є символом подяки України литовському народу?

А.Т.: Звісно. Я відразу, коли її отримав, був дуже гордий і вдячний. Хоча не заради медалі ми працюємо, допомагаємо Україні, але я одразу написав у себе у Facebook, що на картці моє прізвище, але все ж таки це подяка за роботу всіх людей, які брали участь. На "Байрактар" скидалися 250 тис. осіб. Нині ми вже маємо 40 тис. донатів.

Я просто людина, яка пропонує ідею і якийсь план, а за нами йде величезна кількість людей. І це подяка України ім. Ми одразу вирішили, що цю медаль буде розміщено у нашому Національному музеї саме як символ подяки України простим литовським людям, які жертвували і 2 євро, і 10 євро, і 10 тис. євро зі своїх заощаджень. Однозначно, ця подяка України передається всім людям, які допомагали.

"ДС": Але водночас є й негативний момент. Україна надала громадянство Олександру Нєвзорову, звинуваченому у поширенні, скажімо, неприємних коментарів на адресу людей, які виборювали Незалежність у січні 1991 року. Чи не викликало у ваших земляків це розчарування?

А.Т.: Знаєте, у нас тут своя думка. І коли ви кажете про коментарі, то це ще дуже дипломатично сказано. Як на мене, він у 1991 р. просто, у переносному значенні, взяв автомат і перед своєю мільйонною аудиторією підло розстріляв народ.

І він так і не вибачився. Він казав, що вірив у Радянський Союз. Але так, щоб сказати: "Литва, пробач. Це було підло з мого боку" — він цього не зробив. І його навіть питав, здається, Гордон, і він сказав: "Вибачення — не для мене".

Щодо рішення України. Може, ви маєте таку думку, що ворог мого ворога… Зараз він ворог Путіна. 20 років тому він ворогом не був. Він пристосовується загалом. Якщо це допоможе Україні, нехай.

Якогось сильного розчарування не було. Ми подивилися, знизали плечима. Та гаразд. Молоде покоління у нас взагалі не знає, хто такий Нєвзоров і що він робив у 1991 р., коли висвітлював розстріл мирних людей у Вільнюсі радянськими спецпідрозділами. Загалом це була новина на півдня: подивилися, знизали плечима і вирішили, що для нас це неважливо.

"ДС": Литва зараз теж переживає таку собі турбулентність. У тому числі, проти вас були розгорнуті наклепницькі кампанії. Вони затихли? Якщо ні, то хто взагалі розповсюджує про вас фейки і чого вони хочуть?

А.Т.: Хто розповсюджує? Напевно, це зрозуміло. Ми є ціллю інформаційних кампаній – це 100%. Не треба недооцінювати супротивника. Кремль уміє працювати із пропагандою, фейками, брехнею. Так, вони це вміють робити професійно. Я іноді дивлюся пропагандистські канали та читаю "Комсомольську правду", щоб знати, що на тому боці. І якби я це дивився 10 годин на день два чи три місяці нон-стоп, то мені, напевно, теж мізки розкрутили б.

Наразі, напевно, найголовніший удар йде на зменшення допомоги Україні. Починається розкручування через соцмережі, через певних людей, через деякі партії та навіть деяких членів парламенту. І вони кажуть: "Може, там із цими фондами не все чисто. Ми не знаємо, що, і у нас немає здогадів, але може там крадії або аферисти, або до України доходить лише 30%".

Я розумію, що Росії боляче, бо через 4-5 місяців після початку війни такі країни як Литва, Польща, все ще дуже активно допомагають Україні. Це боляче. Їм це не подобається. Їм треба це припинити. Потрібно посіяти зерно сумнівів. І вони над цим працюють. І ми повинні розуміти, що, наприклад, учора ми запустили кампанію, а ввечері в деяких соцмережах і на каналах іде атака в коментарях: "Дурні, хто жертвують. Це афера. Він програє ці гроші. Купить собі машину".

Люди, які жертвують, мабуть, усе розуміють. Вони бачать мене, ми маємо всі звіти. У нас навіть показані банківські перекази, а наприкінці всіх проектів допомоги Україні завжди проводиться незалежний аудит, аби бути на 100% впевненими, що ці гроші витрачені правильно.

Але вони намагаються. І щоразу, коли щось робиш, відбувається така хвиля активності.

Є й інша лінія: "Скільки можна, давайте допомагати своїм. У нас є старі, є хворі діти. Забудьте про цю Україну та допомагайте своїм". Є така тенденція. І її видно. І видно нашим спецслужбам.

Є й такі дивні литовці – "Форум добросусідства". Це організація, члени якої їздять до Лукашенка до Москви і говорять там про дружбу народів. І, здається, вони вже наговорили, адже спецслужби порушили проти них справу. Там чистої води наклеп та антилитовська кампанія.

Ми це бачимо, ми розуміємо, що Кремль має щось робити, і він робить. Хай робить.

"ДС": Ви організували громадянські акції із закликом до литовських бізнесменів не співпрацювати з Росією. А на якій основі будується це співробітництво? Це міньйони Кремля чи в них якась кооперація, броманс?

А.Т.: Я гадаю, що на першому місці тут гроші. Коли ти маєш фабрику в Совєтську, і ти там виробляєш крабові палички — це дуже прибутково. Так, ти сказав, що йдеш, закриваєш цю фабрику. Але це було сказано у квітні. Зараз середина серпня і вона ще працює.

Думаю, вони все ж таки розуміють, що це варіант заробити грошенят, поки все остаточно не закриється. І вони намагаються якось розкрутитись, жертвуючи своїм престижем.

Фабрика, про яку я говорю, — це "Вічунай". Її продукцію купують і в Україні, і в Литві (торгова марка Vici – "ДС"). І деякі активісти намагалися влаштувати масовий бойкот. Але це важко, оскільки можна перечекати два дні, негативні статті чи коментарі, але гроші йтимуть. Цій компанії, звичайно, складніше, тому що один з її акціонерів — мер другого за величиною міста в Литві (Вішвалдас Матіошайтіс, власник Vičiūnai Group, є мером Каунаса — "ДС"), що битиме і б'є по його престижу. Мабуть, його переобрання вже є під великим питанням.

Ті бізнесмени, які не беруть участі у політиці, гадаю, знайшли способи обходу санкції. Ось, наприклад, у Литві зараз якимось чудовим чином з'явилося безліч фур із казахськими номерами. Ніколи не було, а зараз на кордоні із Білоруссю їх стоять сотні. Ми із Казахстаном почали працювати? Ні, просто наші бізнесмени перефарбувалися та намагаються обійти санкції. Є люди, у яких головне – не мораль, а гроші. Що з ними робити? Громадянство не відніматимемо, але публічно про це треба говорити. Звичайно, у них великі гроші та адвокати, вони можуть тебе затягати по судах.

Знову ж таки, Литва ніколи не була для Росії великим ринком експорту. Після 2008 р. ми почали переорієнтуватися на західний ринок. Є компанії, які чесно вийшли із російського ринку; але є й ті, що ще підіграють Росії. Які кажуть: "Наша продукція йде через треті країни і ми нічого не можемо зробити". Різне є. Треба розуміти, що бізнес побудований не так на моралі, як на прибутку.

"ДС": Коли мова зайшла про компанію Вішвалдаса Матіошайтіса, був такий момент, коли вона заявила про припинення співпраці з Росією. На початку року компанія, пообіцявши протягом 3-4 місяців вийти із ринку, закупила сировини на півроку. З цієї теми були журналістські розслідування, і ми також проводили таке. Так ось, дивлячись на цю компанію важко позбутися деяких паралелей. Пан Матіошайтіс певною мірою схожий на Віктора Медведчука, кума президента Росії.

О.Т.: Я читав. І ваше розслідування про литовського Медведчука, бо до Vičiūnai у нас підвищена увага. Щодо сировини — тут ситуація навіть дещо простіше стала. Якщо я не помиляюся, у липні вони сказали, що зараз перебувають у процесі продажу, але щоб отримати нормальну пропозицію від покупців, виробництво не повинно зупинятися — і вони вирішили знову закуповувати сировину.

Все те саме, загалом. Вони закуповують, фабрика працює, терміни, коли вони підуть із Росії, незрозумілі. Останнє, що вони казали, – це кінець літа. Але цей термін раніше двічі змінювався.

Думаю, вони розуміють, що кожен день роботи в Росії приносить великий дохід, і тягнуть волинку, скільки можна. Вони зрозуміли, що свій політичний імідж вони втратили, його не відновити. На мою думку, вибори Матіошайтіс не виграє, бо про цю ситуацію йому під час передвиборчої кампанії нагадають не раз і не два. Ну, тоді навіщо поспішати? Краще накопичити грошей.

"ДС": Громадянські активісти розгорнули масштабну кампанію, і в Україні зокрема проти Vičiūnai. Але ж у медалі є й зворотний бік? Хіба литовська економіка не страждає?

А.Т.: У Литві вільна торгівля. Якщо ти не купуєш Vičiūnai, можеш вільно купувати інший бренд. Якщо ти не заливаєш паливо у VIADA, яка колишня "Лукойл", ти можеш вирушити на іншу бензоколонку.

Звичайно, є ситуації, коли у невеликих містах Литви є лише VIADA і все. І це дуже цікава історія: ми мали розслідування, і в Україні були розслідування про те, що таке VIADA чи Amico Energy у вас, які – колишній "Лукойл". Вони намагаються довести, що вони з "Лукойлом" більше не пов'язані. Ми намагаємося довести, що вони – перефарбований "Лукойл".

Але я думаю, що нашій економіці набагато болючіше від того, що відбувається по всій Європі. Нині дуже висока інфляція та подорожчання енергоносіїв. Литва ж стала однією з перших держав, що відмовилися від енергоносіїв із Росії. Ми розуміємо, чого це коштуватиме нам.

І вважаю, що ці фактори будуть кінцем нашого уряду на наступних виборах. Його точно ніхто не переобере. Він добре працює на зовнішньополітичному напрямі, всі задоволені, але все ж таки… Covid-19, економічна криза, міграційна криза. Я говорю не про українських біженців, а про біженців, яких нам постачає Білорусь.

Думаю, буде зміна влади, бо осінь та зима будуть важкими. Зараз дуже багато говорять у Литві про ціни на електрику, що піднімаються на надхмарну висоту.

Але я дуже радію, коли бачу, що це не пов'язується з питанням України. Тобто проблема електрики не співвідноситься з війною в Україні. Це окреме питання. І це дуже добре, бо, знову ж таки, мрія Кремля – відправити все до одного казана. Як вони кажуть Західній Європі: "Ось дивіться, як у вас усе дорожчає. Санкції обертаються проти вас. Давайте закінчувати, нехай Україна залишиться жити без 20% території, але буде мир".

Це ще одна лінія Кремля, до якої, на мою думку, прислухається Західна Європа. У нас такого немає, що показує наш новий збір. Люди скаржаться на високі ціни на електрику, але через десять хвилин роблять донат на дрони для України.