Андрій Яковина: Найбільший попит сьогодні на готове житло з ремонтом і навіть меблями, бо люди не готові ризикувати

Андрій Яковина – підприємець, СЕО NG Group Development, громадський діяч та волонтер. Про себе каже, що народився в Івано-Франківську у звичайній родині – має двох сестер, батьки значну частину життя пропрацювали на місцевому заводі "Позитрон", що виробляло продукцію для оборонної галузі. Пригадує, що його з сестрами змалечку виховували у дусі патріотизму. У 1997 році Андрій Яковина заснував групу інвестиційно–будівельних компаній ND group, яка спроектувала, збудувала та ввела в експлуатацію сотні тисяч квадратних метрів у різних куточках України. Про те, як повномасштабне вторгнення позначилось на будівельній галузі та його житті – в інтерв’ю нашому виданню.

— Ви пишаєтесь тим, що походите з патріотичної родини. Розкажіть про це трохи детальніше.

— На початку 90-тих я разом із батьком брав участь у різних проукраїнських зібраннях. Саме завдяки йому усвідомив, яке місце займає Україна у світі. Через батька я тоді познайомився із найбільш завзятими поборниками незалежності – Степаном Хмарою, Левком Лукяненком, Богданом Ребриком, іншими лідерами РУХу. З того часу брав участь у значущих для України подіях — Помаранчевій Революції і Революції Гідності. На останньому Майдані у нас була своя чоловіча команда — разом із колегами з Києва та Івано-Франківська ми стояли в охороні біля стели Незалежності, саме на тих позиціях, які в першу чергу могли б атакувати міліцейські чи "беркута". Ми були там, де було найстрашніше.

— З того часу минуло 8 років, почалась повномасштабна війна Росії проти України. Як змінилось ваше життя після 24 лютого?

— Щойно в країні виникає кризова ситуація, як в мене активується якась опція, що змушує йти в перших рядах. І це попри те, що з 2002 року маю хронічну хворобу, що впливає на руховий апарат, а ще я багатодітний батько. У мене четверо дітей, двоє з яких ще підлітки. На момент повномасштабного вторгнення вся моя сім'я була у Києві. Дружину з дочками відправили до родичів у більш безпечний регіон, а ми разом із старшим сином стали військовослужбовцями Сил територіальної оборони ЗСУ. Зараз вся родина знову в столиці. Вже 27 років я вважаю себе зразковим сім’янином та люблячим батьком. Впевнений, що досягнення гармонії у власній сім’ї впливає на формування правильного світогляду.

А в перші дні війни ми з побратимами навіть не думали, що все так затягнеться і буде так важко. Я в армії не служив, але мав навички успішної стрільби у школі, технікумі, тренувався в тирі. Однак навіть серед досвідчених військових тоді не було розуміння, у що це все виллється. Було враження, що тиждень-два — і нас всіх тут вб’ють.

Вже після деокупації Київщини наш батальйон вирушив на захист Миколаївщини. А далі звичайні солдатські будні у селах півдня: окопи з "нєкопатєльним" ґрунтом, лопати, мішки, обстріли тощо. Згодом війна вдарила по здоров’ю, спровокувавши тяжку хворобу, з якою зараз борюсь. Тож службу довелось завершити. Усіх своїх колишніх побратимів добре пам’ятаю. Ми були добровольцями, більшість доволі поважного віку. Та завдяки гумору на фронті вдавалось тримати себе в стабільному моральному стані, навіть коли було страшно.

— До повномасштабного вторгнення ви займались будівельним бізнесом на Київщині та Івано-Франківщині. З чого все починалось? 

— На початку 2000-х ми з партнером створили будівельну компанію — на той час в Україні тільки почали з’являтись приватні забудовники, що прийшли на зміну залишкам радянських будкомбінатів. Тоді ми, не маючи практичного досвіду, але маючи велике бажання будувати, отримали від міської влади Івано-Франківська достатньо складний проект — звести будинок в історичному центрі міста. Ми впорались і створили "бомбезний" на той час будинок біля ратуші.

— Ви і зараз будуєте в Івано-Франківську. Розкажіть детальніше про новий проект.

— Так, зараз в мальовничій місцевості біля річки у селі Вовчинець Івано-Франківської ОТГ на площі 2,3 га триває будівництво сучасного, компактного, безпечного котеджного містечка City Villa Club. Комплекс включатиме 27 котеджів першої черги з різноманітним плануванням та загалом вміщатиме 98 різнопланових будинків з індивідуальним подвір’ям, подекуди з власним гаражем та приватною терасою. Якість будівництва відповідає преміальному сегменту житла. Нашим клієнтам ми можемо запропонувати житлові будинки двох типів: дуплекси та таунхауси, а поруч з житлом — прибудинкові земельні ділянки від 1,5 до 4 соток. За проектом територія облаштована дитячим та спортивним майданчиками, має ландшафтне озеленення, включає власний магазин для мешканців будинків та гостей. В пішій доступності є ряд супермаркетів, медичні та освітні заклади, словом, усі переваги сучасної урбанізації.

— Наскільки важко будувати в умовах повномасштабної війни? Які основні труднощі доводиться долати забудовникам?

— Насамперед, дуже сильно впав попит на житлові будівлі, комерційні приміщення тощо. Досить сильно по нашій галузі вдарили і блекаути. Не заглиблюючись в арифметичну прогресію скажу, що відсутність електроенергії б’є чи не по всьому в будівельній галузі. Це критична точка.

Ще один негативний фактор — відсутність робочої сили. Зараз досить важко взяти робочу бригаду, яка працюватиме стабільно.

Плюс чимало супутніх до будівництва підприємств припинили роботу. При цьому собівартість, природно, росте, а от купівельна спроможність зазвичай ні. Виняток — західні регіони, де багато українців знайшло прихисток після початку повномасштабної війни.

Зараз є попит на котеджі і таунхауси невеликої площі, з комфортним і якісним плануванням. Головний акцент на готове житло, адже люди зараз не готові ризикувати. Вони хочуть, щоб квартира, будинок чи площа під комерцію одразу були у готовому стані — з ремонтом, а то із меблями.

— Чим окрім будівельного бізнесу ви зараз займаєтесь?

— Продовжую займатись благодійністю, волонтерством для ЗСУ. Закуповуємо в наш колишній підрозділ автівки та різне військове спорядження. Дуже багато людей звертаються — стараюсь реагувати на всі запити. Не завжди це матеріальна допомога. Багато поранених і хворих військових потребують лікування, однак стикаються з бюрократичними перепонами у лікарях та інших інстанціях. Допомагаю хлопцям вирішувати подібні питання. Знаю, що сьогодні я комусь допоможу, а завтра хтось мені надасть допомогу.

— Що сьогодні слід робити для наближення перемоги?

Українському народу слід сконцентруватися на основному — на захисті України. Решту питань будемо вирішувати потім, а зараз треба відкинувши всі чвари, адже внутрішні конфлікти відбирають енергію, яку можна було б спрямувати на захист країни. Втім, це не відкидає потреби кожного з нас боротися з корупцією, яка сьогодні "вижирає" здобуття перемоги.

Детальніше про Андрія Яковину можна дізнатись на його персональному сайті.