Андрій Блінов про те, що Україна не віддала Росії із зовнішніх активів СРСР
Чого варті претензії Путіна до України щодо нібито не відданого майна колишнього СРСР, "ДС" поговорила з економічним експертом Андрієм Бліновим
"ДС" Давайте згадаємо, як при розпаді СРСР був поділений його зовнішній борг і закордонне майно. Наскільки справедливо підійшла до вирішення питання Москва, що дісталося Києву, хто й у якому обсязі виконав те, про що було домовлено?
А.Б. Вважається, що станом на кінець 1991 р. борги СРСР перед зарубіжними кредиторами становили близько $96 млрд. 4 грудня між республіками СРСР було підписано угоду про поділ зовнішнього боргу Союзу, тобто вона ще до Біловезьких угод стала документом, який вказав на розпад СРСР. В угоді республіки, крім країн Балтії, Грузії та Молдови, чітко визначили, що згідно з часткою в союзному ВВП 1990 р. (тоді він називався валовий національний дохід) усі повинні були отримати свою частку активів та зобов'язань. Частку України було визначено у розмірі 16,7%, але після цього питання зависло. Почалися війни в колишніх республіках, поширилася бідність, і в цей час Москва вирішила йти шляхом "нульового варіанта", тобто забрати на себе борги СРСР, які були більш-менш відомі, і забрати всі закордонні активи Союзу.
Саме з приводу активів і триває дискусія, адже СРСР мали не лише посольські чи консульські будівлі, які легко інвентаризувати. Це могла бути якась інша нерухомість, частки у компаніях, комерційний флот тощо. Все, що було на території колишніх республік, перейшло у їх власність, а ось про активи союзного центру за кордоном не так багато інформації.
Повертаючись до боргів Союзу: зобов'язання перед Паризьким і Лондонським клубами кредиторів, розрахунки в рамках РЕВ були добре інвентаризовані, ця сума становила до $100 млрд. Питання боргу перейшло в ХХI століття, в 2000 р. Росія випустила облігації на $30 млрд, з термінами погашення в 2010 та у 2030 рр. Тобто борг перед західними банками та приватними кредиторами був конвертований у нові облігації. Майже 100% кредиторів із Лондонського клубу погодилися на таку реструктуризацію боргу. Борг Паризькому клубу кредиторів у середині 2000-х пафосно оголосили погашеним. Тобто борги СРСР Росія практично виплатила, хоч вони й просили частково списати їх (Лондонський клуб списав близько 37% боргу у рамках реструктуризації), надати пільги тощо. До останнього часу залишалися деякі борги соцкраїнам, але у 2017 р. було погашено борг Боснії та Герцеговині, останній із них.
"ДС" У 1994 році наш Кабмін підписав з російським урядом угоду про "нульовий варіант" — ми нічого не вимагаємо з майна, але й борги не сплачуємо. Вона набула чинності? Вважається чинною? Її можна заперечити сьогодні?
А.Б. Цей варіант Росія активно просувала з 1993 р. Вона пропонувала взяти на себе борг УРСР, це було близько $15 млрд плюс відсотки та пеня, а Україна при цьому мала відмовитися від радянського майна за кордоном. Щоправда, навіть українські чиновники рівня прем'єрів та глав МЗС заявляли, що не володіють повним переліком майна, яке дісталося б Росії за "нульового варіанта". Тоді значна частина депутатів Верховної Ради, незважаючи на добросусідські відносини Росії та України, виступала проти ратифікації угоди, вона двічі вносилася до зали і обидва рази не була ратифікована через те, що народні обранці хотіли розуміти, що Росія забирає собі.
Україна весь час підозрювала Росію у нечесній грі щодо внутрішнього боргу. Наприклад, у 1991 р. активи Ощадбанку дуже швидко зникли з Ощадбанку СРСР, виплати за ощадкнижками лягли на плечі українського уряду.
Ще одна дискусія щодо активів полягає в тому, що, можливо, вартість закордонної нерухомості Союзу якось можна порівняти з боргами, але ж є золотий та алмазний фонди, інша нерухомість, інші активи, якийсь транспорт. У 1997 р., коли намагалися ратифікувати "нульовий варіант" вдруге, активи СРСР оцінили приблизно в 3,5 трлн рублів за курсом 1991 р., тобто близько $350 млрд, — у 3,5 рази більше, ніж борг.
"ДС" Як Москва вирішувала питання поділу боргів та майна з рештою республік колишнього СРСР? Чи є там цікаві кейси, які, з урахуванням останньої заяви Путіна, можуть бути корисними сьогодні?
А.Б. Практично з усіма колишніми радянськими республіками, крім прибалтійських, Росією було укладено та ратифіковано угоду про "нульовий варіант".
"ДС" Чи може Кремль почати судитися за активи і про які, власне, активи може йтися? Чи є прецеденти таких міждержавних розглядів, і якщо є, про що говорить цей міжнародний досвід?
А.Б. Прецеденти були різні. Наприклад, після Першої світової війни було дуже багато претензій, сперечалися між собою Німеччина з Францією, Чехословаччина, королівство Югославія теж з'ясовувало подібні питання з Будапештом. Таких суперечок було дуже багато і за підсумками розпаду Британської та Японської імперій.
Були випадки, коли прибалтійські республіки намагалися по відношенню до Москви вимагати компенсації за окупацію. Але історія, пов'язана з боргами та активами Радянського Союзу, поки що в міжнародних судах не має прецедентів.
Щодо заяви Путіна і того, чи може Росія почати позиватися до активів з Україною, — мені важко уявити, що наша країна не віддала із зовнішніх активів СРСР. Припускаю, має місце маніпуляція, і Путін натякає на якісь інші речі. Він же постійно повторює історію про те, що, мовляв, Україна увійшла до СРСР трьома областями, а вийшла з більше двадцятьма, та й промисловість усю, мовляв, нам збудувала Москва. Але, вибачте, якщо ми намагатимемося порахувати внутрішній баланс Союзу, що, до речі, неможливо щодо республік, то постане і питання про зниклі гроші вкладників УРСР в Ощадбанку, і хто що будував, якої шкоди завдавав і так далі. Я вважаю, що такі питання між Україною та Росією вирішити неможливо. А сама історія з боргом ще не раз використовуватиметься Кремлем у моменти загострення відносин з Україною, не маючи якогось відношення до правди.