Розіп'ятим бабцям потрібен секс, а міні-спідниці допоможуть народити: чим жив Запоребрик на тижні

Весна знову прийшла і промінчики тепла з надією дивляться на "Хроніки Запорєбріка". Цими затишними днями гріх не втриматися від цитати класика російського блатняка – нині безнадійно мертвого Михайла Круга. Той хоч зону і не тупцював, але кримінально-романтичні настрої росіян вловив тонко: палив глаголом фенею та блатним акордом.

Ось узяти, наприклад, депутата думи калузького міста Таруса (не плутати з німецькими та, очікуємо, що скоро українськими, далекобійними ракетами Taurus) Євгеном Руденком, який озвучив нову пропозицію щодо підвищення народжуваності.

Руденко, відповідно до свого українського прізвища, явно взяв приклад із українського експрезидента-втікача Віктора Януковича. Той, передуючи чемпіонату Європи з футболу 2012 року, закликав витріщатися на українок, які починають роздягатися весною.

Російський депутат безпосередньо пов'язав підвищення народжуваності з довжиною спідниць серед жіночої частини своїх одноплемінників. Ще одна складова рівняння – сонячний день. Міні в похмурий день втрачають свій магічний вплив. Вітамін D, виходить, легше піддається корумпуванню заради всіх президентських умовлянь, а похмурі дні… Це вже вотчина співака-путініста Газманова. Він ясні дні забирає собі, а похмурі дні лишає ее…. судьбі. Порядок відкату такий, про розміри потрібно домовлятися безпосередньо на місці.

Заграло лібідо і у пропагандистів із видання "РІА-Новості". У своїх вологих фантазіях вони спорудили сексуально-старечий рімейк легенди про розп'ятого хлопчика.

74-річна пенсіонерка (до речі, однолітка Володимира Путіна) з Курської області поскаржилася на українських солдатів та польських найманців у цьому регіоні. І розстріляли, і зґвалтували. Які ваші докази запитаєте ви? Тільки екзальтована розповідь "потерпілої", жодних тобі скарг в ОБСЄ чи, на крайній випадок, до газети "Гудок".

Тут не те, що бабусі не віриться – тут сама омбудсменка РФ Тетяна Москалькова українців за гуманність до мирних мешканців Курщини хвалила. А її ж, кадрову російську, даруйте, ментовку, яка брати під козирок навчилася мало не з народження, в сантиментах до офіційного Києва ніяк не звинуватиш.

Намагається знайти себе і мешканець Курської області, який спочатку лебезив перед ЗСУ, а потім опинився поряд із клоуном із посвідченням російського губернатора, який Олександр Хінштейн. Тут – приклад усім флюгерам, вітряним душам та асам перевзуття в польоті. Від "Навіщо Путін поліз в Україну" до "хлопчики, ми на вас так чекали" не минуло й сім місяців. ФСБ це відео буде цікавим – від цих хлопців, на відміну від українських воїнів, гуманізму чекати не доводиться.

І простих росіян у гуманному ставленні до себе подібних запідозрити важко. У крові у них паскудити не тільки сусідам географічним, а й сусідам буквально по сходовій клітці. Привід для агресії знайти – як два пальці об асфальт. Від побутового косого погляду до філософського "в нього все добре".

Дійові особи: дружина, що пиляє, і зелений змій, альфа і омега російського упадництва. І, звичайно ж, табуретка, що дамокловим мечем опускається на нещасного сусіда, у якого, падлюки, все добре.

Тут гріх не згадати ще одну нагоду, в якій фігурує алкоголь, даремно, що сталася майже 12 років тому. Расєя тоді копала копитом, готуючись "віджати" в України Крим і частину Донбасу, але поки що турбувалася про імідж "країни, що читає найбільше".

Настільки, що жителі анклавної Калінінградської області оцінили літературні потуги письменниці з релігійним прізвищем Вікарій, упізнавши в героях її повісті, що сильно п'ють, себе. Та ще й з душком нєтленкі "Вантаж 200" режисера Олексія Балабанова, що вже відійшов до предків. За життєпис сусідів Вікарій якраз і побили.

Ось вам уривок з тих, які можна назвати "консервативними": "По-п'яні Льонька не проти був завалити тещу. Стара була не солодша за Людку, але п'яна ніколи не відмовляла".

Через десятиліття стало лише гірше. Той самий порок на експорт, під країну, що найбільше читає, сучасна РФ навіть не намагається мімікрувати. Той самий алкоголізм, і депутати всіх рівнів, які підминають законотворчість під свої вологі фантазії. І, звичайно ж, війна як стиль нікчемного життя простого і не дуже росіянина.