Гонтарєва боїться іноземних інвесторів
Іноземні інвестори продовжують обходити Україну стороною. За даними Держстату, у першому півріччі 2016 р. приріст прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку склав всього $2,28 млрд (нерезиденти вклали $2,86 млрд, вилучили $0,33 млрд, ще $0,22 млрд було "з'їдено" за рахунок курсової різниці). Але і цей приплив валюти лише "намальований". Левову частку так званих інвестицій забезпечила капіталізація "дочок" іноземних банків, передусім російських, за рахунок материнських банків. У результаті відтік капіталу у вигляді виплат приватним сектором зовнішнього боргу фактично нівелював приплив ПІІ. У небанківський сектор гроші практично не заходять. Ті з іноземців, хто має таку можливість, продовжують позбавлятися від місцевих активів.
Іноземних інвесторів можна зрозуміти. Працювати при неандертальських підходах, що застосовуються НБУ до регулювання банківської системи, неможливо. Після двох років "оздоровлення" банківська система стала ще болючіше. Наявний фактичний її крах і повний параліч кредитування. Про те, що Приватбанк потребує суттєвої докапіталізації або націоналізації, кажуть експерти провідних аудиторських компаній. На це фінустанова припадає 21,4% активів банківської системи - це більше, ніж активи всіх раніше закритих банків разом узятих. Формально показуючи прибуток, він значно відстає від колег за показником формування резервів під проблемні кредити і має істотну частину кредитів пов'язаним особам. У держбанків, найбільших кредиторів економіки, справи йдуть особливо плачевно. За інформацією міжнародного агентства Fitch, на кінець першого кварталу 2016 р. непрацюючі кредити склали 39% портфеля Укрексімбанку і 47% - Ощадбанку (на ці два найбільших держбанку припадає майже 27% активів банківської системи). Згідно з оцінкою Fitch, якщо їх активи продовжать погіршуватися, доля держбанків буде прямо залежати від можливостей держави підтримати їх платоспроможність.
Іншим кредиторам теж не до порятунку економіки. До двадцятки найбільших за активами входить, наприклад, четвірка банків з російським капіталом: на Ощадбанк, Промінвестбанк, ВТБ, Альфа-Банк (з урахуванням схваленої НБУ покупки Укрсоцбанку) сумарно припадає близько 200 млрд грн. активів, що становить близько 25% від активів інших платоспроможних банків України. І хоча в НБУ їх активно захищають, російським "дочкам" зараз явно не з руки піднімати українські підприємства.
У валютному еквіваленті, за даними НБУ, кредитний портфель юридичних осіб зменшився з $81 млрд в січні 2014 р. до $23 млрд у липні 2016 р. Таке падіння робить ринок кредитування в Україні малопривабливим для великих інвесторів.
Інертність інвесторів звично виправдовують високим рівнем корупції в Україні. Але в часи Януковича масштаби корупції зашкалювали, тим не менш в 2011-2012 рр. нерезиденти вкладали у нашу економіку $6-6,5 млрд щорічно. Зараз Україна перебуває в стані військового конфлікту з Росією. Але той же Ізраїль перманентно веде війну вже півстоліття, і при цьому інвестиції в його економіку зростають щорічно. З 2015 р. стало зрозуміло, що ризик поширення військових дій на територію всієї України мінімальний. Однак ентузіазму інвесторам це не додало.
За инвестпозициям України б'є нерозумна політика Нацбанку. У запалі боротьби з відтоком капіталу і за стабільність гривні НБУ ще в 2014 р. запровадив пакет жорстких валютних обмежень, тривала дія яких мало серйозні побічні ефекти. Зовсім як у 1990-ті, в країні почав розвиватися тіньовий валютний ринок, який опинився поза зоною досяжності регулятора. Він став благодатним грунтом для тіньової економіки. Затиснуті в лещата обмежень, багато підприємств перевели операції в тіньову сферу. А заборона на репатріацію дивідендів та транскордонний рух капіталу змусив "справжніх" іноземних інвесторів поставити хрест на вкладеннях в Україну.
Очевидно, що нинішня політика Нацбанку завдає шкоду і економіці, і іміджу країни в очах інвесторів. Щоб переломити ситуацію, НБУ повинен кардинально змінити підходи: сказати правду і вирішити питання з Приватбанком і держбанками, створити привабливі умови для інвестицій у банківський сектор (інвестори повинні мати можливість чесно заробляти і вільно розпоряджатися своїми коштами), визначити філософію кредитування реального сектора і запропонувати програму оздоровлення існуючих позичальників, зупинити згубну політику валютного регулювання. У цьому випадку країна змогла б побачити приплив реальних інвестицій хоча б з наступного року.
