Росіяни на Марсі. Хто прокляв зниклий космічний модуль Schiaparelli
"Апарат Schiaparelli сів на поверхню Марса!" - такими заголовками рясніли ЗМІ 19 жовтня. Спусковий апарат повинен був сісти на поверхню Марса в рамках космічної програми ExoMars. Посадковий модуль Schiaparelli розробили і виготовили фахівці Європейського космічного агентства. У березні російська ракета з космодрому "Байконур" запустила ExoMars 2016 в космос. 16 жовтня посадковий зонд відокремився від орбітального модуля і 19 жовтня увійшов в атмосферу Марса. Марсіанський газовий аналізатор (TGO), залишився на орбіті, через рік почне доповідати про ситуацію на Землю. Його головна задача - визначити, чи є на Марсі метан, а значить - і життя.
Знайти сліди життя, а також воду на Червоній планеті, повинен був і Schiaparelli. Крім того, серед завдань апарату значилися відпрацювання посадки і гальмування на поверхні, вивчення космічного пилу і багато іншого.
У середу близько 15:00 за Гринвічем модуль повинен був здійснити посадку на Марс. За цією подією в прямому ефірі стежили мільйони землян.
При вході в атмосферу апарат передав сигнал про розкриття парашута, однак незабаром він був втрачений. "Радіосигнал був отриманий, але передача обірвалася під час спуску апарата. Ми поки не можемо нічого точно сказати, нам потрібно більше інформації", - кажуть в ESA. Вчені досі не хочуть визнавати, що місія зазнала поразки.
Посадка Schiaparelli повинна була стати першою успішною операцією в рамках місії "Марс-експрес". У 2003 році був запущений посадковий модуль Beagle-2, але на зв'язок він так і не вийшов. Як пізніше виявилося, Beagle-2 здійснив посадку, але одна з його сонячних батарей не розкрилася і загородила антену, яка повинна була забезпечити радіозв'язок з Землею.
Невдачі Європейського космічного агентства в справі підкорення Марса вже змушує скептиків говорити про те, що ESA, співпрацюючи з росіянами, стала жертвою "радянського прокляття" - Росії (і минулому СРСР) так і не вдалося повністю реалізувати жодної марсіанської програми.
Як пише французька газета Le Figaro, Радянський Союз першим почав вивчати Марс. В жовтні 1960 року "Марс 1М" стартував з Байконура, однак при зльоті була пошкоджена система управління зондом - йому не вдалося навіть вийти на навколоземну орбіту. Два наступних апарату були втрачені при спробі запуску у 1960 і 1962 роках. В 1962-м "Марс-1" зміг покинути орбіту Землі, проте чотири місяці потому зв'язок з ним було втрачено. А в 1965 році зонд NASA надіслав перші знімки поверхні Марса.
Не бажаючи поступатися в космічній гонці, в 1971-му СРСР відправляє відразу дві місії: "Марс-2" і "Марс-3". Їм вдалося розміститися на орбіті і спустити апарати на поверхню. На Марсі в той час була потужна піщана буря. Спусковий модуль "Марс-2" розбився об поверхню, а "Марс-3" зміг сісти, але через 20 секунд після посадки зламався. Всі наступні місії аж до "Марс-7" в 1973 році закінчувалися провалом. У 2000-х над підкоренням Червоної планети задумалося Європейське космічне агентство. Але запуск спускного апарата з автоматичною марсіанської станцією Beagle-2 в рамках програми Mars Express 13 років тому пройшов невдало. Після цього ESA веде довгі переговори з NASA відмінною спільних марсіанських програм, однак у підсумку вони закінчуються нічим.
А тут марсохід Curiosity з 2012-го розсікає по поверхні Червоної планети і навіть надсилає сэлфи, Ілон Маск збирається відправити на Марс мільйон землян, а американський президент Барак Обама обіцяє доставити перших людей на Марс вже через 20-30 років.
У квітні 2012-го ESA вирішує здійснити нову місію ExoMars спільно з "Роскосмосом". Для місії 2016-го "Роскосмос" надав ракети "Протон" і два наукових приладу для орбітального апарату TGO. Другий етап проекту (орієнтовно - 2020 рік) передбачає доставку на Марс російської поверхневої платформи з європейським автоматичним марсоходом на борту. Росія відповідає за спусковий апарат, який повинен опустити техніку на Червону планету.
Слідом за NASA, Илоном Маском і ESA про підкорення Марса заговорили українські вчені та політики. Так, 18 жовтня секретар Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України Олександр Турчинов заявив, що Україна почала створювати сучасні ракети для освоєння космосу, а також бойові ракетні комплекси. Приклад - запуск 17 жовтня американської ракети-носія Antares, для якої Україна виробила основну конструкцію першого ступеня. Наступний запуск ракети-носія Antares, запланований на 30 грудня цього року. До кінця 2018 року планується здійснити п'ять пусків ракети-носія Antares, а з 2019 по 2024 роки - ще шість.
Крім того, буквально днями генеральний директор Конструкторського бюро "Південне" Олександр Дегтярьов заявив, що українська космічна галузь володіє повним комплексом технологій, які можуть забезпечити тривалі космічні експедиції з освоєння Марса і Місяця, а також інших тіл Сонячної системи. "Ми запропонували півроку-рік тому проект створення експериментальної бази на Місяці", - розповів Дегтярьов. За його словами, проект польоту на цю планету є більш реалістичним для втілення в близькому майбутньому, ніж експедиція на Марс.
Перешкода на шляху української експансії в космос одна - гроші. Дегтярьов визнає: "Ми можемо бути лідерами, але не фінансовими, а науковими, технологічними".
У плані технологій та ідей українцям дійсно є чим похвалитися. У травні 2016-го українська команда стала переможцем "Космічного євробачення" - конкурсу NASA Space Apps Challenge в номінації "глядацькі симпатії". Проект Mars Hopper пропонує альтернативну технологію переміщення по поверхні Марса. Це прототип безпілотного літака, який зможе використовувати в якості палива сухий лід - заморожений вуглекислий газ, яким взимку покриті полюси Марса. Апарат буде пересуватися по Червоній планеті затяжними стрибками за кілька хвилин: приземлившись на крижину, літак поповнить запаси палива і зробить наступний стрибок. Саме тому Mars Hopper співзвучний речі grasshopper, з англійської - коник-стрибунець. Поки що проект існує тільки у вигляді малюнків, однак команда сімох українських вчених має намір створити два прототипу свого винаходу (для наземних і стратосферних випробувань). Переговори на цей рахунок ведуть з NASA.
Активна робота NASA, залучає вчених з багатьох країн світу, вражаюча космічна програма Китаю, намірився побудувати власну орбітальну станцію, змушують "Роскосмос" шукати нових союзників і заявляти про все більш амбітних цілях. Між тим, грошей на великі проекти росіянам катастрофічно не вистачає. Так, у вересні цього року глава держкорпорації "Роскосмос" Ігор Комаров заявив, що фінансування програм корпорації за рахунок бюджетних коштів може бути значно скорочено. Зокрема, планується скоротити бюджети Федеральної космічної програми до 2025-го, програми "ГЛОНАСС" і розвитку космодромів Росії. "Під питанням такий амбітний проект, як "Марс-Грунт" ("Експедиція-М"). На папері він, швидше за все, залишиться, а ось ресурси для його втілення навряд чи будуть виділятися", - говорили джерела в корпорації. Втім, цифри говорять самі за себе: бюджет NASA майже в десять разів більше бюджету "Роскосмосу" - $19,2 млрд проти $1,58 млрд.
На цьому тлі невдача Schiaparelli може серйозно зіпсувати репутацію не тільки ESA, але і "Роскосмосу". За легендою на початку минулого століття французький авіатор Огюст Фаньер під час показового польоту над Парижем, врізався в Ейфелеву вежу і загинув. Після чого відомий меншовик Мартов нібито писав в "Іскрі", що "царський режим летить до своєї загибелі так само швидко, як р Фаньер над Парижем". Сьогодні російська програма підкорення Марса ризикує повторити долю міфічного Фаньера.
