Ще в космосі. Як Україна примудряється зберігати статус наддержави
18 жовтня у 2.45 за київським часом з острова Уоллопс (штат Вірджинія, США) успішно стартувала модернізована ракета-носій середнього класу Antares-230 з транспортним космічним кораблем Cygnus. Основну конструкцію першого ступеня апарату створили українські підприємства. Старт Antares-230 став самим головним космічним подією цього року в Україні вже кілька років вітчизняна космічна галузь намагається оговтатися від розриву зв'язків з Росією і вийти на нові ринки збуту. "ВД" з'ясовувала, яке місце займає наша країна серед космічних держав.
Труднощі переходу
Україна отримала багату спадщину від Радянського Союзу. Після розвалу "великого і непорушного" на території країни залишилося 130 підприємств ракетно-космічної галузі - конструкторські бюро, науково-дослідні інститути, виробничі об'єднання, випробувальні центри та інші організації. Завдяки їм Україна входить у десятку країн світу, які мають замкнутий цикл виробництва ракет-носіїв і може вважатися повноцінною космічною державою. За 25 років незалежності за участю підприємств ракетно-космічної галузі у нас були створені чотири нових космічних ракетних комплекси: "Морський старт", "Наземний старт", "Дніпро" і Antares.
Незважаючи на це, багато українські космічні підприємства зараз знаходяться на грані банкрутства. В кінці жовтня цього року Верховна Рада в буквальному сенсі врятувала від закриття підприємство "Південмаш", списавши йому 400-мільйонний борг за електроенергію, а на початку року КБ "Південне" після довгих переговорів вдалося реструктурувати багатомільйонний борг перед російським Сбербанком.
Підприємство позичав гроші для фінансування українсько-бразильського проекту по створенню ракетно-космічного комплексу "Циклон-4" та майданчики для запуску космічних апаратів в бразильському місті Алькантара. Спільний проект міг стати наймасштабнішим в історії українського космосу. Наша країна вклала в його реалізацію понад $0,5 млрд, Бразилія - $330 млн. Ці гроші планувалося витратити на створення ракетоносія "Циклон-4", який повинен був дати Україні незалежний доступ до космічного простору з території Бразилії і забезпечити виведення супутників на орбіту.
Договір між двома країнами був підписаний ще в 2003 р., але фактичне будівництво почалося тільки в 2011 р. Проте вже два роки Бразилія припинила фінансування програми, а в 2015 р. президент країни Ділма Русеф і зовсім денонсувала договір. Бразильці визнали будівництво космодрому збитковим проектом - за їхніми підрахунками, він не приносив би країні прибуток протягом ще 20 років. Після цього українське космічне агентство намагалося знайти альтернативні майданчики для запуску в Мексиці і США, однак переговори успіхом не увінчалися і проект "Циклон-4" зараз знаходиться в замороженому стані.
Ще одна причина жалюгідних справ на "Південмаші" - припинення співпраці з Росією, яка до 2013-го була основним партнером і замовником українських підприємств. Після початку бойових дій на Донбасі всі співпрацю з нашим північним сусідом, крім мирних дослідних місій, було згорнуто. У своєму лютневому звіті МВФ зазначає, що за минулі три роки українська космічна індустрія втратила до 80% доходів - близько 2 млрд грн на рік. Авторитетне західне видання Bloomberg навіть присвятило цій ситуації окрему статтю, назвавши її "Путін вибиває українську космічну індустрію з орбіти".
За даними Bloomberg, в 2011 р. українські космічні підприємства продавали в РФ товарів і послуг на $1,7 млрд, у 2014-му ця сума знизилася до $28 млн. "80% виручки "Південмашу" - це була ракета-носій "Зеніт", - говорить помічник гендиректора підприємства Володимир Ткаченко. - Єдиним замовником такого сімейства ракет була Росія, зараз співпраця між країнами по проектах "Морський старт" і "Наземний старт" призупинено. Компанія гостро потребує замовленнях".
Як наслідок, на підприємстві почали затримувати зарплату. Наприкінці листопада прем'єр Володимир Гройсман доручив Національному космічному агентству України знайти 50-60 млн грн, щоб "Південмаш" зміг погасити борги по зарплаті.
Втім, говорити про зовсім вже тяжкому становищі справ у космічній галузі України не варто. В цьому році з держбюджету вперше виділили на підтримку індустрії всі заплановані кошти - 223,6 млн грн. До цього програму, розраховану на 2013-2017 рр., профінансували лише на 18,7%.
З'являються й нові замовлення. "Південмаш" до кінця року поставить дві конструкції для ракети-носія Antares. У жовтні підприємство заявило про намір виробляти до шести ракет-носіїв "Зеніт-3SL" в рік - новий власник "Морського старту", холдинг S7 Group, має намір розконсервувати комплекс і почати пускову діяльність в кінці 2018-го.
Наш внесок
Україна зберігає своє місце в списку космічних держав, а вітчизняні підприємства активно шукають нові ринки збуту. З 2008 р. наша країна бере участь у створенні першої ступені ракети "Антарес" американської компанії Orbital Sciences. Спочатку ракета створювалася як додатковий спосіб доставки вантажів на орбіту і на МКС, але останнім часом її розглядають як альтернативу російським "Союзів".
У 2014 р. Україна ледь не втратила цього контракту, коли 28 жовтня ракета вибухнула після запуску. На час розслідування катастрофи дія торгового угоди було припинено. За підсумками розгляду виявилося, що причиною аварії "Антареса" став турбонасосный агрегат двигуна, розроблений в самарському ВАТ "Кузнєцов" і вини української сторони в аварії немає. Співробітництво продовжилося, і 18 жовтня цього року американці успішно запустили з острова Уоллопс апарат Antares-230 з транспортним космічним кораблем Cygnus. Основа для першої ступені була створена спільними зусиллями КБ "Південне", "Південмашу" та низки приватних підприємств з Харкова, Чернігова та Запоріжжя. Пуск став шостим в історії проекту і першим після модернізації ракети-носія. Вантажний корабель Cygnus доставив на Міжнародну космічну станцію 2,3 т вантажу на замовлення NASA - провіант, воду, апаратуру для проведення наукових експериментів, а також обладнання для виводу в космічний простір мініатюрних супутників.
Українські підприємства також мають намір поборотися за перемогу в тендері на розробку і постачання двигунів для американської компанії United Launch Allianсе. У зв'язку з санкціями щодо РФ після анексії Криму в США відмовилися від російських двигунів РД-180 і зараз шукають альтернативного постачальника.
Павло Попович і НЛО
Першим українцем, який побував у космосі до здобуття нашою країною незалежності, був Павло Попович. Він міг стати і "зовсім першим", але з політичних міркувань у космос відправився росіянин. "Нас готували до першого польоту нарівні з Юрієм Гагаріним. Правда, ми з Ніколаєвим знали, що ні я, ні він першими не полетимо. Піонером в космосі, згідно тодішньої політики, мав бути росіянин. Від цього нікуди не подінешся", - говорив космонавт.
У серпні 1962 р. Попович здійснив на кораблі "Восток-4" перший у світі груповий політ. В ході польоту були проведені перші експерименти з радіозв'язку між екіпажами двох кораблів, а Попович особисто виконував орієнтацію корабля в просторі за допомогою системи ручного управління. Другий раз Попович побував у космосі через 12 років - в липні 1974-го. За кожен з польотів українець отримав звання Героя Радянського Союзу.
Попович також був командиром одного з екіпажів, які повинні були виконати експедиції на Місяць з висадкою на неї командира екіпажу. Але ці польоти були скасовані після успішної висадки американців на Місяць "Аполлона-11" у липні 1969 р., коли стало ясно, що СРСР програв у місячній гонці.
Радянсько-український космонавт навіть став героєм американського документально-фантастичного фільму Out of the Blue 2002 р. В ньому розказано, як Попович особисто став свідком спостереження НЛО з борту літака, коли він повертався з делегацією науковців з Вашингтона. Всі пасажири лайнера спостерігали на відстані 1-1,5 км об'єкт трикутної форми, який випускав дуже яскравий білий світ і зі швидкістю близько 1500 км/год за 30-40 сек. обігнав літак.
Що ми побудували
Україні є чим пишатися в галузі освоєння космосу. Наші конструктори і вчені створили ракети-носії "Зеніт-2", "Дніпро" і "Циклон-3", космічні апарати "Січ-1", "Океан-О", АУОС і "Мікрон". За даними Державного космічного агентства України (ДКАУ), на вітчизняну промисловість щорічно припадає від 9 до 11% всіх ракетних запусків у світі. Наші підприємства беруть участь у розробці розгінних блоків для вантажних ракет в проектах NASA і Європейського Союзу, а також будують для них блоки ракет. Україна відома на світовому ринку апаратурою стикування "Курс" для МКС, системами прицілювання ракет, апаратурою систем керування для космічних комплексів "Союз", "Прогрес" і "Протон" і об'єктами наземної інфраструктури.
"Зеніт-2" - базова двоступенева ракета-носій середнього класу сімейства "Зеніт", куди входять "Зеніт-2", "Зеніт-3SL", "Зеніт-2SLБ", "Зеніт-3SLБ" і "Зеніт-3SLБФ". Ракета була розроблена ще в Радянському Союзі і модифіковано в КБ "Південне" після здобуття Україною незалежності. До недавнього часу експорт ракет-носіїв в Росію забезпечував 80% доходів "Південмашу". Перший запуск ракети відбувся 21 червня 1985 р., всього ж було скоєно більше 80 запусків. У зв'язку з розривом контракту з єдиним покупцем ракети - Росією виробництво "Зеніт-2" з 2015 р. призупинено.
Як і "Зеніт", ракета "Циклон" була розробила при Радянському Союзі в 1960-х. "Циклон" призначений для виведення космічних апаратів масою до 4 т на висоту від 150 до 10 000 км двигуни ракети-носія працюють на рідкому паливі.
Ракета-носій "Дніпро" була побудована на базі легендарної балістичної ракети "Сатана" (РС-20) в 1999 р. найпотужніші у світі ядерні ракети були переобладнані в мирні ракети-носії і в подальшому неодноразово використовувалися для комерційних запусків. "Дніпро" створений спільними зусиллями російських і українських підприємств, з 1999 р. було виконано 22 пуску та виведено на орбіту понад 140 космічних апаратів двох десятків країн. Останній пуск відбувся 26 березня 2015-го. У липні цього року РФ заявила про плани відмовитися від співпраці з Україною в цьому проекті. У Путіна збираються перейменувати носій "Байкал" і запускати власними силами.
Перший український супутник "Січ-1" був запущений в 1995 р. з космодрому "Плесецьк" в Росії за допомогою ракети-носія "Циклон-3". Основний його місією було спостереження за поверхнею планети, вивчення іоносфери та магнітосфери. Апарат пробув на орбіті до 2001 року, а у 2004-му на орбіту було виведено поліпшена версія супутника "Січ-1М".
Одним із завдань "Січ-1М" стало забезпечення експерименту "Варіант" - дослідження структури електромагнітних полів і струмів в іоносферній плазмі, провісників землетрусів. Це був перший і на сьогодні єдиний міжнародний науковий проект, реалізований ДКАУ. У ньому також взяли участь Росія, Польща, Франція і Великобританія.
На супутнику встановлено комплекс дослідницької апаратури для дослідження атмосфери Землі і Світового океану, моніторингу гідрологічної і льодової обстановки, рослинних і грунтових покривів суші. Супутник працював до 15 квітня 2006 р., а на заміну йому в 2011 р. прийшов апарат "Січ-2". Він пропрацював два роки замість запланованих п'яти - у грудні 2012-го зв'язок із супутником перервалася через припинення енергопостачання. У період з 2016-го по 2022-й ДКАУ планує вивести на орбіту шість космічних апаратів: "Либідь", "Либідь-2", "Січ-2-1", "Січ-2М", "Січ-3" і "Іоносат".
Українсько-російський космічний апарат "Океан-О" був виведений на орбіту з "Байконура" в 1999-м. Робота над створенням супутника тривала майже десять років через зволікання з російської сторони. "Океан-О" був призначений для зондування Землі та Світового океану в оптичному, інфрачервоному і мікрохвильовому діапазонах спектра, а також для збору і передачі інформації з морських, льодових та наземних платформ. "Космічна лабораторія" повинна була допомагати в пошуках родовищ нафти і газу, складанні морських прогнозів, визначення перспективних для рибного промислу районів Світового океану, забезпечення безпеки судноводіння і виборі оптимальних маршрутів суден і багато чому іншому. Апарат функціонував два роки. За цей час він здійснив понад 1000 сеансів передачі інформації.
Космічний апарат формату CubeSat (надмалих супутників) POLYITAN-1 був створений студентами та викладачами київського політехнічного інституту в кооперації з українськими радіоаматорами. Активна розробка почалася в 2009 р., тривала п'ять років і обійшлася ентузіастам приблизно в $50 тис. 19 червня 2014 р. супутник був виведений на орбіту за допомогою ракети-носія "Дніпро" і, за прогнозами, пробуде в космосі як мінімум до 2019-го. Розміри супутника складають скромні 10х10х10 см, а маса - всього лише 1 кг. Апарат складається з чотирьох модулів-підсистем: енергозабезпечення, радіолінії, управління і корисного навантаження, а його основні завдання - відпрацювання технологічних режимів польоту, перевірка енергетики розроблених в університеті сонячних джерел живлення. На сьогодні POLYITAN-1 - єдиний належить Україні апарат в космічному просторі.
Леонід Каденюк і $150 млн
Першим і єдиним українським космонавтом часів незалежності став льотчик-випробувач Леонід Каденюк. В листопаді 1997-го він здійснив політ у космос на знаменитому шатлі "Колумбія". Через шість років, у 2003 р., шаттл згорить, повертаючись на землю. Цей же корабель ще до старту брав участь у зйомках фільму "Армагеддон" з Брюсом Віллісом і Беном Аффлеком.
Каденюк не був єдиним претендентом від України на місце в космічному кораблі. Крім нього у відборі брали участь В'ячеслав Мейтарчан, Ярослав Пустовий і вчений-ботанік Надія Адамчук. У підсумку космонавтом став Каденюк, який готувався до польоту понад 20 років.
Що цікаво, спочатку Каденюк повинен був летіти в космос на російському космічному апараті. "Була домовленість між керівниками космічних відомств України і Росії. Але Москва за такий політ зажадала $150 млн. Природно, від цього "пропозиції" ми відмовилися. За політ на шатлі "Колумбія" американці з нас не взяли ні копійки. Політ відбувся завдяки домовленості між тодішніми президентами Кучмою і Клінтоном", - згадував космонавт.
Каденюк пробув на орбіті 16 діб. У складі команди він значився спеціалістом з корисного навантаження, програму для досліджень для Леоніда готувала пара десятків академіків, а під час самого польоту Каденюк займався біологічними експериментами по штучному запиленню паростків сої і ріпаку з метою отримання насіння в умовах невагомості.
