Втрата $2 млрд — тільки початок. Чому без Зернової угоди аграріям загрожують масові банкрутства

17 липня 2023 Росія вийшла з Зернової угоди, яка була укладена між ООН, Туреччиною, Україною і РФ про вивезення українського зерна морським шляхом без перешкод з боку Росії 22 липня 2022 р. Тобто угода фактично діяла рік.

За серпень-липень 2022-2023 рр. Україна експортувала зерновим коридором 33 млн т сільськогосподарської продукції на суму $8 млрд.

Сумарно всіма видами транспорту за цей період було експортовано 66 млн т с/г продукції на близько $20 млрд. Тобто частка експорту морським транспортом становить 50% у фізичному вираженні та 40% у грошовому. 

Експорт зернових, олійних культур та олій за видами транспорту

За оцінками Української зернової асоціації (УЗА), врожай зернових та олійних у 2023 р. становитиме 76,8 млн т, а потенційний експорт за 2023-2024 маркетинговий рік (МР, липень-червень) — 48 млн т за умови використання своїх чорноморських портів та здешевлення логістики іншими шляхами. У липні 2023 р. вже було експортовано 3,7 млн т, відповідно потенційний експорт, що залишився — 44,3 млн т.

Із закриттям морського коридору залишається два альтернативних шляхи експорту сільськогосподарської продукції:

• річкові порти Дунаю (до румунського морського порту Констанца або ж невеликими судами напряму до клієнтів) — 2 млн т на місяць.
• через західні сухопутні кордони України: залізниця — 1 млн т на місяць, автівки — понад 600 тис т.

Тобто усього ці види транспорту можуть забезпечити 3,6 млн т експорту на місяць порівняно з морським шляхом, який в окремі місяці 2022-2023 рр. сягав 4-4,1 млн т.

Якщо припустити, що за 2023/2024 МР нам потрібно експортувати ще 44,3 млн т, а альтернативні шляхи дозволяють вивозити 3,6 млн т на місяць, то 44,3 — 3,6 *11 міс. = 4,7 млн т недоекспортованого обсягу. Якщо припустити, що ці 4,7 млн т — тільки зернові культури, то в грошовому вираженні це становить дещо більше $1 млрд.

Ми розуміємо, що ймовірність експорту альтернативними шляхами максимальних 3,6 млн т щомісяця невисока, з урахуванням можливих логістичних проблем. Тому втрати експорту можуть бути вищими.

НБУ оцінює загальні втрати аграрного експорту у $2 млрд у другому півріччі 2023 р. Загалом, ми згодні з такою оцінкою. Такі втрати не є критичними на рівні економіки країни – орієнтовно 3,6% від експорту товарів та послуг у 2023 р. (прогноз експорту УІМ).

Крім того, зниження фізичних обсягів може бути компенсовано невеликим відскоком світових цін на тлі припинення зернових угод. Хоча довгостроково ціновий тренд залишається низхідним.

Але давайте подивимося на два інші фактори, які на наш погляд, заслуговують на більшу увагу.

1. Критичне зниження маржинальності українських аграріїв.

Море – це найдешевший транспортний шлях для експорту зернових. Навіть з простоями в чергах у Босфорі море значно дешевше за Дунайські порти, а тим більше – за автотранспорт чи залізницю.

За оцінками учасників ринку, 2023/2024 МР стане глибоко збитковим для всього аграрного ринку України. Через високу вартість логістики компанії експортують продукцію "в мінус", тобто що більше експортують, то більше отримують збитків. Це вже призводить до скорочення посівних площ, використання більш дешевих добрив, що негативно впливатиме на урожайність наступних сезонів.

Внаслідок блокування морських шляхів, 50-80% компаній, що працюють в primary agriculture (вирощування культур без переробки, тобто не ВІНК) та сумарно займають до 50% ринку, можуть збанкрутувати через високу вартість логістики (внаслідок тривалої збиткової роботи у них не буде коштів для посівної наступного року).

За оцінками Європейської бізнес-асоціації, через скорочення посівних площ виробництво зерна в Україні може скоротитися на 30%, або 15 млн т у 2024 р.

2. Руйнування доріг, що ведуть до портів Дунаю.

Як ми вже зазначали, наявними альтернативними шляхами для експорту є автомобільний, залізничний транспорт і через порти Дунаю.

Навіть за умови функціонування дунайських портів, цей шлях для експорту також перебуває під загрозою. Продукцію до цих портів перевозять автомобільними асфальтними дорогами (Одеса-Рені). Через критично високе навантаження, яке з початку війни не контролюється та не обмежується, дороги руйнуються.

На сьогоднішній день дороги ще перебувають в робочому стані, але до весни їх може не стати, оскільки взимку цілком ймовірні перепади температур нижче нуля, що призведе до повного руйнування дороги. Відповідно машини з продукцією на експорт буде неможливо доправити до портів.

Отже, якщо ми говоримо про наслідки припинення Зернової угоди, то в короткостроковій перспективі вони не є критичними. Але в довгостроковій – є ризики стагнації або навіть падіння українського аграрного сектора і повернення його ступеня розвитку в далекі 90-ті.