Урожай у полоні Росії. Як Україні врятувати заблоковане зерно

Рідкісна одностайність

Політики в різних країнах визнають, що російські кораблі блокують українські порти, їхні військові крадуть запаси зерна і техніку, а російська артилерія цілеспрямовано обстрілює зерносховища. Світові лідери називають дії РФ навмисною атакою на глобальний ланцюжок постачання продовольства і попереджають про жахливі наслідки, якщо порти України не будуть розблоковані.

"Кількість голодуючих у світі зростала, досягнувши майже 200 млн у 53 країнах у 2021 р. Ця війна ще більше погіршить ситуацію, наші оцінки вказують на збільшення кількості голодуючих ще на 18 млн людей. Зрозуміло, що багато залежатиме від розвитку конфлікту", — заявив представник ООН Мауріціо Мартіна в інтерв'ю італійській газеті Corriere della Sera.

Міністр з питань економічного співробітництва та розвитку ФРН Свенья Шульце також прогнозує, що світ зіткнеться з найстрашнішим голодом з часів Другої світової війни та з мільйонами загиблих. Передумови цього — посуха, пандемія коронавірусу та російська війна в Україні. Міністр також сказала, що Путін "украв зерно з України" і припустила, що він "поділиться ним лише з однозначно проросійськими країнами".

Нарешті, спеціаліст з продовольчої безпеки гендиректор аналітичної компанії Gro Intelligence Сара Менкер на засіданні Ради безпеки ООН заявила, що світових запасів пшениці вистачить лише на 10 тижнів, а ціна на неї на європейському ринку досягла рекордних 435 євро за тонну.

За її словами, нинішня криза гірша, ніж у 2007 та 2008 рр., але вона викликана не лише війною. Серед інших факторів — провал постачання добрив та сильна посуха. В результаті близько 400 млн людей у всьому світі залежать від української пшениці, але її постачання блокуються Росією. Це може призвести до катастрофічних наслідків найближчим часом, упевнена Сара Менкер.

Тим часом світові ціни на продовольство і не думають зупинятися. Швидше за все, до кінця 2022-го вони зростуть ще на 15-20%, тим більше, що ринок зернових та олійних надзвичайно розбалансований через військові дії в Україні.

Під основний удар потраплять арабські країни. Єгипет, Пакистан, Ліван та інші можуть серйозно постраждати від браку продовольства, що може дати поштовх для нової "арабської весни" та потоку біженців до Європи.

Ситуація загострилася через те, що Індія заборонила експорт пшениці. А ця країна є другим за величиною виробником пшениці у світі (її частка становить 13,5%), проте основна її частина йде на внутрішній ринок. Після того як експорт пшениці з Чорного моря різко впав через війну, світові покупці звернулися до Індії для покриття дефіциту. Проте там зіткнулися із посухою, через яку довелося обмежити продаж в інші країни не лише пшениці, а й цукру, а на черзі — заборона експорту рису. Адже Індія — найбільший постачальник рису у світі, вона щорічно експортує 20 млн т цього продукту. Якщо обмеження буде запроваджено, залишається лише здогадуватись, наскільки ще підскочать ціни на продовольство.

Два шляхи

Наразі розглядаються два шляхи налагодження експорту українського продовольства. Перший — військово-морська та одночасно гуманітарна місія з вивезення зерна з портів Одеси та Миколаєва. Ставка тут робиться на те, що російські кораблі не наважаться атакувати кораблі НАТО, які прикриватимуть транспортні судна. Брати участь у такій "авантюрі" вже готова Великобританія, Туреччина поки що роздумує.

А ось США виключили свою військову участь в операціях із вивезення зерна з українських портів. Там вважають, що військово-морська операція — це високий ризик зіткнення з російським флотом. А якщо не хочуть американці, то й країни ЄС, швидше за все, остерігаються.

Другий шлях — транзит залізницею через Білорусь до портів Литви та Латвії. Саме за такий варіант виступають американці. Вони навіть готові послабити санкції — дозволити Мінську продавати калійні добрива (одне з основних джерел прибутку білоруського бюджету). Вигідно це і Вільнюсу з Ригою: можливість заробити на перевалці зерна та олії. Що дуже актуально з огляду на те, що через санкції проти Білорусі балтійські порти втратили значну частку колишнього прибутку. Тож, швидше за все, саме цей варіант буде реалізовано.

Альтернативні варіанти

Погода зараз дуже хороша, а в аграріїв до початку війни були свої запаси насіння, добрив і засобів захисту рослин. Отже, попри втрату частини сільгоспземель та брак палива, урожай цього року обіцяє бути непоганим. Україна може зібрати приблизно 50 млн т зернових та 16 млн т олійних культур.

За оцінкою Українського клубу аграрного бізнесу, у 2022 р. наші аграрії можуть зібрати такий урожай зернових культур:

• кукурудза — 25,7 млн т (2021 р. — 42,1 млн т),
• пшениця — 18 млн т (2021 р. — 32,2 млн т),
• ячмінь — 5,2 млн т (2021 р. — 9,4 млн т),
• інші зернові — 1,4 млн т (2021 р. – 2,3 млн т).

Тобто сукупний урожай зернових цього року становитиме приблизно 50,4 млн т порівняно з 86 млн т у 2021-му. Однак це все одно в рази більше за обсяг внутрішнього споживання. Тобто експортний потенціал зберігається, а втрата обсягів виробництва частково компенсується цінами на сільгоспсировину, що зросли.

Щодо олійних культур, прогнози врожаю такі:

• соняшник – 10,6 млн т (2021 р. – 16,4 млн т),
• соя — 3,0 млн т (2021 р. — 3,5 млн т),
• ріпак – 2,7 млн т (2021 р. – 2,9 млн т).

Щоб зберегти експорт у бодай якихсь пристойних обсягах, на зустрічі міністрів сільського господарства "Великої сімки" Україна запропонувала заснувати організацію країн — експортерів зерна, яка реагуватиме на загрози на глобальному продовольчому ринку. Таку пропозицію вніс міністр агрополітики України Микола Сольський. За його словами, через блокаду українських морських портів на світовий ринок не поставлено 7 млн т пшениці, 14 млн т зерна кукурудзи, 3 млн т соняшникової олії, 3 млн т соняшникової макухи та інших культур.

Пропозиція української сторони така: створювана організація країн — експортерів зернових (за зразком ОПЕК) для стабілізації цін встановлює граничні обсяги експорту зернових, що підвищить прогнозованість ситуації на ринку. Також експортери зернових зможуть запропонувати механізм спрямування надлишків сільгосппродукції на потреби "зеленого сектору" економіки. Нарешті, учасники "зернового ОПЕК" зможуть встановлювати загальні обмеження, реагуючи на дії "недружніх" імпортерів, наприклад, на загороджувальні заходи третіх країн на імпорт продуктів переробки.

Одним із принципів роботи організації країн — експортерів зернових має стати правило: залишки зерна, законтрактовані третіми країнами, зберігаються у виробників.

Зрозуміло, що ця пропозиція — лише один із варіантів розв'язання кризи, в якій через війну опинився експорт українського продовольства. Насправді таких варіантів безліч, ось тільки зерно та олію треба вивозити просто зараз. А зараз практично всі можливості вже вичерпані.

За три воєнні місяці Україна наростила сухопутний експорт зернових з 300 тис. т у березні до 1,5 млн т у травні. Але ще більше наростити його (не через Білорусь) навряд чи вдасться через інфраструктурні обмеження. Так, трохи допоможе швидке запровадження на кордоні Польщі та України одного спільного митного огляду замість двох. Також триває робота щодо відкриття нових пунктів пропуску. Але принципово ситуацію це не змінить — адже, за оцінкою Мінагро, потрібно експортувати близько 3-4 млн т зернових на місяць. Попри те, що в ЄС обіцяє допомогти Україні вивезти зерно, це не виглядає реалістично: вантажівками можна транспортувати лише 1 млн. т на місяць, сказав Financial Times директор Всесвітньої продовольчої програми ООН Девід Бізлі.

При цьому вартість вивезення зерна з України зросла вчетверо. До війни, щоб експортувати тонну зерна, потрібно було заплатити $30, а зараз це коштує $120. Тобто прибутковість агробізнесу в Україні знижується, навіть незважаючи на сильне зростання світових цін на зерно.

Альтернативні варіанти — такі способи переробки зернових, які можна налагодити відносно швидко. Що дозволить експортувати продукцію із зерна: це менші валові обсяги та більше доданої вартості.

Зокрема, у Мінагрополітики пропонують виробляти із кукурудзи та некондиційного зерна більше денатурованих технічних спиртів. Їх далі у вигляді біоетанолу можна продавати до Євросоюзу, а також використати всередині України, щоб знизити тиск паливної кризи. Це дуже хороший варіант, якщо згадати, що в нашій країні є багато як приватизованих спиртзаводів, так і тих, що ще належать державі. А Євросоюз саме на рік зняв усі квоти на експорт з України. Отже, якщо раніше ми могли експортувати не більше 100 тис. т біоетанолу на рік, то тепер — скільки завгодно.

Кукурудза як нафта

Якщо десь у світі бракує пшениці, жита, або інших злаків, їх можна замінити кукурудзою. Як у харчовій промисловості, так і як корм для худоби. Але кукурудза має ще одну особливість, яку аналітики зазвичай не помічають: це прямий конкурент нафти.

Управління енергетичної інформації (EIA, незалежне агентство у складі федеральної статистичної системи США) минулого тижня повідомило, що виробництво етанолу в США в середині травня зросло на 33 тис. бар. на добу — до 1,024 млн бар. на добу, або 3,3%. Це восьмитижневий максимум, і на 1,3% вище, ніж того самого тижня в 2021 р. Йдеться тут зовсім не про харчовий спирт, а про той, який використовується як моторне паливо.

Коли говорять про ринок нафти в США, то майже завжди забувають про виробництво етанолу (його отримують переважно з кукурудзи), який в Америці домішують до моторного пального. Це вже готовий світлий нафтопродукт, який під час переведення в обсяг нафти треба множити щонайменше на півтора. Тобто нинішнє виробництво етанолу в 1 млн бар./добу — це еквівалент видобутку 1,5 млн бар. нафти на добу. Виходить, до 11,9 млн бар./добу, що видобуваються в США, треба ще додавати 1,5 млн бар./добу "кукурудзяного" етанолу.

Етанол із кукурудзи як значуща добавка до пального виробляється у багатьох країнах. І тепер перед ними постає складний вибір. Запаси кукурудзи (і новий урожай) можна пустити на вироблення пального — тоді вдасться стримати зростання нафтових цін, але це загрожує голодом у низці країн, що розвиваються. А якщо цю кукурудзу пустити на харчові гуманітарні потреби, тоді на вироблення пального доведеться витрачати більше нафти, ціни на неї зростуть. Для США, де від ціни на бензин залежить рейтинг президента, це дуже серйозна проблема.

Фактор невизначеності у цьому рівнянні — український урожай 2022 р. Хоча кукурудзи в нас цього року посіяно менше, але господарства, де насіння було закуплено до війни, не відмовилися від цієї культури. А погода хороша. Тож очікується, що її буде багато.

Внутрішнє споживання кукурудзи в Україні дуже мале — 5-6 млн т. І цього року явно не вдасться створити потужності для її переробки, щоб експортувати продукцію з високою доданою вартістю. В українських виробників і так залишилося 15-20 млн т кукурудзи торішнього врожаю, а незабаром розпочнеться збирання озимих культур, і всі склади будуть заповнені. Для кукурудзи просто не залишається місця на зберігання. Якщо не вдасться розблокувати порти, аграрії мають два варіанти: або залишити кукурудзу на полях до наступної весни, або продати її задешево як заміну вугілля для вугільних електростанцій (їх можна без труднощів перетворити на електростанції на біомасі). Звичайно, спалювати зерно в топках котелень — це варварство. Але в цьому конкретному випадку воно допоможе і підтримати аграріїв, і допомогти енергонезалежності країни.