...Зелені прийшли — знову грабують. Чому зупиняється ОПЗ і хто до нього присмоктався

На минулих вихідних багато шуму в ЗМІ наробила інформація про те, що правління Одеського припортового заводу (ОПЗ) 18 вересня прийняло рішення про зупинку заводу. Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив перший заступник директора підприємства Микола Щуриков.

"Посилання в наказі йде на лист компанії "Одесагаз", у якому заводу пропонується провести зупинку 22 вересня на підставі наявної заборгованості за розподіл природного газу", — уточнив він. І додав в інших своїх постах багато неприємного на адресу дирекції заводу, тобто своїх колег...

Одеський припортовий і його борги

ПАТ "Одеський припортовий завод" — держпідприємство на березі Малого Аджалицького лиману, в 35 км від міста Одеси. Загальна площа території — близько 250 га. Входить до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України. Випускає хімічну продукцію (в основному азотні добрива), а також займається перевалкою хімпродукції на морський транспорт. Державі в особі Фонду держмайна (ФДМ) належить 99,5667% акцій ОПЗ, 0,0021% — ТОВ "Конкорд Капітал", 0,4312% — іншим акціонерам — фізичним особам.

У підприємства є важлива особливість: його основна сировина — природний газ, частка якого в собівартості продукції становить до 70%. Тому коли ціна на газ невисока, у заводу більше передумов показати хороший прибуток (якщо він, звичайно, нормально управляється і не розраховується за старими боргами) і навпаки.

Друга особливість: через зав'язаність техпроцесу на природний газ ОПЗ потрапляє в сферу інтересів як великих бізнесменів, які працюють на ринку газу, так і тих, хто зайнятий у хімічному бізнесі.

Зараз ціни на газ для підприємств злетіли до рекордного рівня, тому виробництво на ОПЗ стало збитковим. Але в 2020-му, коли блакитне паливо коштувало набагато дешевше, завод випустив 821,2 тис. т карбаміду, що в 2,5 раза перевищило показник 2019-го і стало рекордом за останні п'ять років. На його виробничих потужностях було також виготовлено 96,5 тис. т товарного аміаку — в 3,2 раза більше, ніж роком раніше.

Утім, у 2020 р. ОПЗ збільшив чистий збиток в 16,5 раза, або на 1,126 млрд грн, — до 1,199 млрд грн у порівнянні з 2019 р. На підприємстві пояснювали збитки девальвацією гривні. У січні–червні нинішнього року ОПЗ отримав чистий прибуток 434,01 млн грн проти чистого збитку 1 млрд 176,15 млн грн за аналогічний період 2020-го. Його виручка зросла на 22,3% — до 1 млрд 257,33 млн грн. Навіть при неповному завантаженні виробничих потужностей (один агрегат аміаку і два агрегати карбаміду) випуск аміаку за перше півріччя становив 276,1 тис. т, у т. ч. товарного — 42,1 тис. т і 409,2 тис. т карбаміду. Однак потім кон'юнктура на ринку газу суттєво змінилася...

При цьому ОПЗ дуже обтяжений боргами. З 2016 р. Арбітражний інститут Торговельної палати Стокгольма постановив стягнути з ОПЗ на користь Ostchem Holding Limited (холдингова група, входить до складу Group DF Дмитра Фірташа) гроші за газ, який компанія поставляла на завод в 2013-му. Претензії Ostchem щодо основного боргу становили $193 млн, ще $57 млн пені, а також $67,7 млн нарахованих відсотків.

У березні 2017 р. постановою міського суду Південного дане рішення було легалізоване на території України. Справедливість цієї постанови також визнав Апеляційний суд Одеської області. Але в липні 2018-го Верховний Суд скасував ці рішення.

Епопея продовжилася: у квітні 2019-го Ostchem у Київському апеляційному суді знову домігся позитивного для себе рішення: ОПЗ було наказано заплатити Ostchem майже $193,26 млн основного боргу і $57,98 млн штрафів. Але завод у відповідь заявляв, що підприємство з середини 2018-го зупинено і виконання рішення Стокгольмського арбітражу призведе до банкрутства і загроз техногенної та екологічної катастрофи.

У свою чергу, в ФДМ зазначали, що укладені контракти ОПЗ і Ostchem є неістотними. Нарешті в червні нинішнього року Верховний Суд задовольнив звернення ОПЗ і ФДМ і відмовив компанії Ostchem Holding Limited у виконанні рішення Стокгольмського арбітражу.

"Це остаточне рішення, яке не підлягає оскарженню. Крапка... Якщо коротко, то тепер Ostchem не зможе домогтися примусового списання $250 млн боргу з ОПЗ, а тим більше — претендувати на все підприємство, — заявив з цього приводу глава ФДМ Дмитро Сенниченко. — Ми позбавили Ostchem можливості шантажу і будь-якого впливу на операційну діяльність ОПЗ, а значить, можливі переговори про реструктуризацію або інші угоди будуть виключно конструктивними. Новий власник зможе налагодити роботу заводу і прийти до такої угоди з Group DF, яка влаштує сторони".

Це означало, що, оскільки Дмитро Фірташ тепер не може забрати підприємство за борги, його можна буде приватизувати. І вже новому власнику доведеться розгрібати всі накопичені проблеми підприємства.

Клубок інтересів навколо ОПЗ

В останні роки ОПЗ основну продукцію випускав, отримуючи сировину за давальницькими схемами. В умовах нестабільних цін на газ це, можливо, найбільш вигідна для підприємства практика.

Суть давальницької переробки (толінгу) в наступному: власник сировини (давалець) має на меті зробити з нього продукцію. Для чого давалець укладає договір з іншою організацією (переробником), який має відповідні виробничі потужності. Останній з наданої сировини випускає продукцію і передає її давальцю. Для давальця така схема вигідна тим, що, не маючи власних виробничих потужностей, він може отримати готову продукцію. Інтерес переробника в тому, що завантажує свої потужності і отримує прибуток від виконання робіт.

Схема справді вигідна для ОПЗ, але тільки за умови, коли всі угоди укладаються чесно і прозоро. Однак на практиці різні групи інтересів просували своїх давальців, через що підприємство виявилося втягнутим у низку судових розглядів.

Наприклад, одним з підприємств, що поставляли газ на ОПЗ за давальницькою схемою, була компанія "Енергетичний еквівалент" (з січня 2019 р.). Але потім Одеський припортовий завод розірвав з нею контракт нібито через невиконання договору. "Енергетичний еквівалент" успішно оскаржив це в суді: у липні 2020 р. Верховний Суд підтвердив право компанії на продовження договору на переробку давальницької сировини.

У відповідь ОПЗ подав позов на суму понад 110 млн грн. Але наприкінці грудня 2020-го Північний апеляційний господарський суд, за даними РБК Україна, зобов'язав ОПЗ укласти з "Енергетичним еквівалентом" контракт на поставку 240 млн куб. м газу, а перед цим відмовив ОПЗ в позові.

Інші спори з питань давальницького газу були значно масштабнішими. У 2012 р. єдиним постачальником газу для ОПЗ була Ostchem Дмитра Фірташа, про яку ми говорили вище. Але завод накопичував борги і зупинився наприкінці 2016-го. У березні 2017-го давальницькі поставки газу на підприємство почала група "Енергетичні Ресурси України" (ЕРУ). Співзасновником і директором цієї компанії у той час був Андрій Фаворов.

Тоді ж спробувала підключитися раніше нікому не відома компанія "Агро Газ Трейдинг" (АГТ). Незабаром "Економічна правда" з'ясувала, що ця компанія пов'язана з ексглавою Фонду державного майна Ігорем Білоусом, а її ключова особа — Андрій Гмирін.

У липні 2017 р. ЕРУ припинила поставки газу заводу, АГТ теж ніяк себе не проявляв. Наприкінці квітня 2018 р. робота ОПЗ була зупинена через порушення черговим давальцем — ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" — договору з "Укртрансгазом".

Завод стояв аж до літа 2019-го: у серпні було підписано з АГТ давальницький договір про переробку газу, тобто відновлено роботу за давальницькою схемою, запущений один агрегат аміаку і два агрегати карбаміду. Договір з АГТ кілька разів продовжувався, але не через відкритий конкурс.

"Що характерно, не вгадується за цією АГТ якась фінансово-промислова група. Тобто вони дійсно зайшли відразу після перемоги Зеленського, я так розумію, теж на хвилі всіх цих змін, — сказав "ДС" директор Консалтингової групи А- 95 Сергій Куюн. — І в принципі можна сказати, що їм дуже пощастило з кон'юнктурою. Дійсно, проєкт великий, але ринок був дуже хороший, тому що газ був дешевий, карбамід був дорогий, тобто вони були мегауспешним проєктом" .

За підрахунками Сергія Куюна, компанія "Агро Газ Трейдинг" тільки в 2020-му заробила близько $44 млн (1,188 млрд грн). При цьому збитки державного Одеського припортового заводу за 2020 р. становили 1,2 млрд грн. Виходить цікаво: сума прибутку "Агро Газ Трейдингу" збігається з сумою збитків ОПЗ...

Тут, звичайно, виникає закономірне питання: чому при "смачних" цінах на газ давалець "у шоколаді", а переробник — зі збитками? Справа в тому, що низькі ціни на газ вигідні заводу, тільки якщо він сам його закуповує і сам продає готовий продукт. Але при реалізації давальницької схеми всім цим займається компанія-давалець, а переробник (у даному разі— ОПЗ) лише отримує фіксовану, прописану в контракті плату за свою роботу. Відповідно, маржа залишається у давальця, а прибуток заводу залежить від того, наскільки вигідний для нього контракт був підписаний. Саме тому кожна компанія-давалець прагне мати своїх людей в керівництві підприємства. Звідси, власне, ростуть вуха багатьох скандалів навколо ОПЗ.

Боротьба за владу

Усе це дуже не подобалося Фонду державного майна, який управляє акціями ОПЗ. 20 січня 2020-го він оголосив свій конкурс на пошук давальця. Заявки на участь подали компанії IBE Trade, Soсar, Maddox, "Південь Газ", "Агро Газ Трейдинг", Basis Trade AG, "Тих Пром Газ" і "Укрнафтобуріння".

5 березня в конкурсі перемогла компанія "Укрнафтобуріння" (УНБ), за даними Forbes, що належить Ігорю Коломойському, Віталію Хомутиннику і Павлу Фуксу. Компанія запропонувала найвигідніші умови: $77 за переробку газу в тонну карбаміду і $39,5 — в тонну аміаку.

Однак ця перемога виявила розкол в керівництві ОПЗ. Перший заступник директора Микола Щуриков відкрито жалкував, що в конкурсі не переміг Soсar. А 10 березня наглядова рада ОПЗ скасувала результати конкурсу, назвавши пропозицію УНБ економічно необгрунтованою, а ціни заниженими. У відповідь компанія УНБ звинуватила наглядову раду в корупції і пообіцяла звернутися до суду і правоохоронних органів. Правда, в результаті так нікуди і не звернулася. А керівництво заводу просто продовжило контракт з компанією "Агро Газ Трейдинг".

19 червня 2020-го був оголошений новий конкурс. Заявки на нього подали: швейцарський трейдер з азербайджанським корінням Maddox SA, американський торговець добривами IBE Trade Corp., АТГ, "Південь Газ", "дочка" Socar "Торговий дім "Сокар Україна"" і профільний оператор групи ОККО, компанія "ОККО Контракт".

Однак двох останніх тендерний комітет не допустив до участі, пославшись на відсутність у компаній досвіду з реалізації добрив. (Що викликало гучне обурення ОККО, яка заявила, що вона поставляє добрива з 2017 р., побудувала три сховища на 13 тис. т добрив, сформувала автопарк.)

А Socar просто подав позов до Госпсуду Одеської області, який по ньому заблокував конкурс. Але незважаючи на це рішення, 23 липня керівництво ОПЗ провело другий етап конкурсу — він тривав всього 50 секунд. Було визначено трьох переможців — Maddox SA, IBE Trade Corp. і "Агро Газ Трейдинг", які запропонували однакові умови співпраці. У підсумку єдиним давальцем знову стала компанія АГТ.

Треба сказати, що весь цей час заводом керував в. о. директора Микола Синиця, призначений Кабміном 24 січня 2020 р. Тільки він не фахівець з виробництва добрив, а, як пишуть "Букви", ресторатор і геодезист в одній особі.

Дійшло до того, що в січні 2021-го НАБУ відкрило кримінальну справу стосовно посадових осіб ФДМ і членів наглядової ради ОПЗ за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу (зловживання владою або службовим становищем) щодо давальницької схеми по монопольній поставці газу компанією "Агро Газ Трейдинг" на Одеський припортовий завод.

Але ще раніше влада на заводі знову змінилася. 11 листопада 2020 р. Кабінет Міністрів затвердив призначення виконуючим обов'язки голови правління — директора акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" Миколу Парсентьева, якого галузеве видання OilPoint відносить до бізнес-групи Фірташа — Льовочкіна.

Що буде далі?

Минулого літа на черговому конкурсі переміг сингапурський газовий трейдер Dachex Shipping Pte. Ltd. Але договір з ним досі не підписаний. 5 серпня Господарський суд Одеської області за заявою "Агро Газ Трейдингу" заборонив ОПЗ укладати договір на переробку давальницької сировини та надання послуг з відвантаження готової продукції з Dachex Shipping Pte. Ltd. У свою чергу, Микола Щуриков заявив: "За результатами останнього явно підтасованого, непрозорого конкурсу була відібрана сингапурська компанія Dachex Shipping Pte. Ltd зі стовідсотковими російськими засновниками і капіталом".

У ФДМ стали на бік керівництва заводу, заявивши: "Сумно визнавати, що окремі компанії зловживають правом на судовий захист. Треба розуміти: коли є конкурс з одним переможцем — усі інші будуть незадоволені. Проте це не повинно перешкоджати господарській діяльності".

Утім, коли ціни на газ почали зростати, компанія "Агро Газ Трейдинг" вважала за краще ретируватися. 16 вересня вона заявила, що не може в нових умовах поставляти газ на підприємство.

Хоча чинний контракт між АГТ і ОПЗ закінчується тільки 31 жовтня, його розривають на підставі форс-мажору.

У свою чергу, ображений Dachex Shipping Pte. Ltd не поспішає заходити на підприємство. Там посилаються на те, що, за офіційною версією ФДМ, наглядова рада Одеського припортового заводу зараз не повноважна, тому дати схвалення правлінню на підписання не може.

У ФДМ, у свою чергу, говорять, що до зупинок ОПЗ не звикати і що нинішній простій триватиме приблизно кілька тижнів, поки не буде підписано угоду з сингапурцями. А повноважна наглядова рада, в яку все впирається, буде обрана на зборах акціонерів ОПЗ 1 жовтня. І після цього Dachex Shipping почне поставки газу.

Танці навколо приватизації

"Поки ОПЗ буде державним, як навколо будь-якого державного заводу, там завжди буде якась отака муть. Тому що все залежить від чиновників, від політиків — хто там працюватиме, на яких умовах, — каже Сергій Куюн. — Раніше це взагалі все сумно закінчувалося. Цей завод заганяли у збитки всі, кому не лінь. Це наслідок ручного управління. Влада змінилася — віддали своїм людям. Свої люди паразитують на цьому підприємстві: забирають вершки, а всі борги вішають на завод".

Фонд державного майна планує наступного року провести приватизацію ОПЗ. Правда, там спершу розраховували зробити це в першому півріччі нинішнього року, але не встигли пройти всі п'ять етапів підготовки підприємства до роздержавлення. Про те, що ОПЗ готовий до приватизації, в червні навіть поспішив повідомити Володимир Зеленський.

В якості потенційних інтересантів приватизації відомий інвестбанкір Ігор Мазепа в одному з інтерв'ю називав у тому числі Ігоря Коломойського. Також у різний час ЗМІ згадували Дмитра Фірташа і консорціум на чолі з норвезьким хімічним гігантом Yara International.

Однак, як ми вже зазначили, Одеський припортовий завод — ласий шматок тільки поки ціни на газ невисокі. Як тільки вони значно зростають, цей завод — як валіза без ручки: і нести незручно, і викинути шкода. Тому, цілком можливо, питання його приватизації буде вирішуватися ще дуже довго.