Кабмін Зеленського 2.0. Топ-5 викликів, які завадять врятувати рейтинг
За перші два місяці 2020 р. ситуація в світі навколо України несподівано сильно змінилася. Спалах коронавіруса "подсекла" світову економіку, включаючи попит на сировину і обладнання (що вдарить по наших експортних галузях). Однак проблеми в самій вітчизняній економіці посилилися ще до появи "зарази" з Китаю, за що несуть безпосередню відповідальність діючі міністри.
"Ділова столиця" склала свій топ-5 економічних проблем, які доведеться вирішувати Володимиру Зеленському в спробі оновити свій імідж, в тому числі за допомогою перестановок в уряді.
Падіння промислового виробництва
Тривожним сигналом про те, що в країні на тлі макроекономічної стабілізації щось пішло не так, стало падіння промислового виробництва на 8,3% (грудень 2019 р. до грудня 2018-го). Додамо сюди характерне для України негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами, яке за підсумками 2019-го склало $10,72 млрд. Позитивний баланс послуг не в змозі радикально поліпшити ситуацію.
Внутрішня торгівля, звичайно, зростає, але сама по собі вона не може довго витягати зростання ВВП. Саме промисловість разом з сільським господарством (агровиробництвом) забезпечує експорт, валютну виручку і, за великим рахунком, лежить в основі економіки країни.
На падіння показників промислового виробництва вплинула аномально міцна гривня, монетарна політика Нацбанку (висока облікова ставка), а також погана кон'юнктура на світових ринках. Причому поганий вона була ще до початку загальносвітового психозу через коронавіруса. Приміром, за оцінками асоціації "Укрметалургпром", в 2019 р. виробництво сталі в Україні знизилося до 20,5 млн т (-2,8% до 2018 р.), чавуну - до 20 млн т (-2,7%), прокату - до 18 млн т (-2%).
І потрібно розуміти, що на тлі проблем на ринках, викликаних спалахом коронавіруса (вже не тільки в Китаї), для піднесення української промисловості тепер доведеться приймати не ординарні, а надзвичайні заходи.
Міцна гривня
Одна з основних проблем української економіки, плавно перейшла з минулого року в нинішній - курс гривні, який є штучно завищеними. Звичайно, приємно пишатися тим, що твоя рідна валюта найміцніша в світі і зміцнилася до долара за минулий рік на 15%. Однак заважають цьому зростаючі ціни в магазинах - так бізнес компенсує недобранную штучно завищеного курсу прибуток.
Так, експортери міцної гривні зовсім не раді. Аграріям цього року довелося максимально економити, готуючись до посівної, тому що їх доходи за підсумками 2019-го опинилися в доларовому вираженні нижче, ніж очікувалося. Лише з-за того, що все друге півріччя гривня зміцнювалася. Експортерам металів теж несолодко.
Міцна гривня також негативно впливає на важку промисловість: доходи у них валюті, а витрати в гривні. Та й на легку промисловість - при міцної гривні їй складно конкурувати з китайським ширвжитком. Нарешті, з-за сильної гривні знижуються планові доходи від митниці (особливо) і податкової. А це вже прямий збиток для бюджету.
Міцна гривня вигідна імпортерам, перевізникам та туристичного бізнесу. А також - власникам ОВДП. З якими пов'язана, до речі, ще одна проблема: є ймовірність масового виходу нерезидентів з українських ОВДП. У цьому випадку вони почнуть виводити валюту і гривня може різко девальвувати. При цьому ми вже бачимо зменшення попиту нерезидентів на гривневі ОВДП, Мінфіну складніше реструктурувати держборг.
Не виключено, що експортери будуть приходити в Кабмін і ставити незручні запитання. І хто б у той момент не був прем'єром, йому доведеться сваритися і з НБУ і Мінфіном, доводячи життєву необхідність керованої девальвації гривні.
Ринок землі
Земельна - найскладніша реформа, і нехай основна тяжкість її вирішення поки що лягла на парламент, але і всім іншим гілкам влади ніяк не залишитися осторонь від настільки масштабного задуму. Тим більше, що ця реформа ніяк не хоче вписуватися в світогляд українців.
Якби референдум про продаж землі сільськогосподарського призначення проходив минулої неділі, 15% мешканців України проголосували б за ринок землі, 62% - проти, ще 18% не брали б участі в голосуванні, свідчать дані опитування КМІС. Як відзначають соціологи, з листопада 2019 р. по лютий 2020 р. частка прибічників продажу землі знижувалася: з 22% у листопаді до згаданих 15% - в лютому.
Тобто реформа, м'яко кажучи, непопулярною в народі, але з порядку денного її ніхто не знімає. Народні депутати як-небудь так проголосують, а ось як вбудувати новий закон в українську реальність - це буде дуже великий головний біль саме Кабінету Міністрів і особисто прем'єра.
Зокрема, доведеться відповісти (собі і людям) на питання: як буде продаватися земля іноземцям (щодо самої можливості президент обіцяв референдум), за яким процедурам буде проводитися продаж, як підготувати фермерів, як бути зі спірними ділянками і суперечливим, неповним кадастром, як протидіяти скуповування землі банками і великим бізнесом...
І це ми ще тільки почали перераховувати проблеми. Які доведеться вирішувати на фоні неприйняття нових земельних правил основною масою населення.
Приватизація і використання держвласності
Ще 4 жовтня 2019 р. Мінекономіки затвердило етапи підготовки і проведення приватизації перших 800 держпідприємств. Прем'єр-міністр України Олексій Гончарук заявив, що розраховує на прискорення процесу малої приватизації, від якої тільки в 2020 р. передбачається отримати 5-6 млрд грн до бюджету. В кінці грудня, правда, заговорили про те, що Фонд держмайна затягує приватизацію держпідприємств. Мовляв, глава Фонду Дмитро Сенниченко гальмує підготовку державних об'єктів до продажу, займаючись замість цього розстановкою лояльного менеджменту. І, нарешті, Олексій Гончарук назвав вже іншу цифру: 300 держпідприємств, приватизація яких заплановано на нинішній рік.
У держбюджеті на 2020 р. надходження від приватизації заплановані в обсязі 12 млрд грн (6 млрд грн від малої приватизації і стільки ж - від великої). І хоча ця дохідна стаття хронічно не виконується, уряду і без скорочення переліку держпідприємств є що продавати.
Однак процес у будь-який момент може спіткнутися про рішення судів різних рівнів. Як це відбувається з іншими проектами за використання держвласності за участю приватного бізнесу. Наприклад, 3 лютого Шостий апеляційний адміністративний суд Києва заблокував процес передачі в концесію Херсонського морського торговельного порту. А адже це був дуже багатообіцяючий проект, за фактом відкриває ворота передачу в концесію різних збиткових об'єктів держвласності.
Читайте також: Продати все. Коли Кабмін пустить з молотка "УЗ" і "Нафтогаз"
Або можна згадати більш давню історію: як у вересні 2019-го Кабінет Міністрів України визнав таким, що не відбувся конкурс на вуглеводневі угоди про розподіл продукції (УРП) у межах ділянки "Дельфін" на шельфі Чорного моря.
В Україні не забезпечені умови для заходу інвесторів - і це черговий виклик перед урядом, який, швидше за все, буде оновлено вже 4 березня.
Енергетична незалежність
У цьому році нам пощастило з зимою: вона тепла, що укупі з сильно впали цінами на газ в Європі дозволяє не переживати за енергозабезпечення як промисловості, так і населення. У минулому році піднялися завдяки дешевого газу навіть такі енергоємні галузі, як, наприклад, виробництво азотних добрив.
Але влада розслабилася - і допустила обвал у власній газовидобутку. Точніше, провалюється тільки державна "Укргазвидобування", її результат знизився на 3,45% в порівнянні з 2018 р. - до 14,9 млрд куб. м. "Укрнафта" (спільне володіння держави і Ігоря Коломойського) збільшила видобуток на 8%, до 1,2 млрд куб. м, "ДТЕК Нафтогаз" (належить Рінату Ахметову) - на 0,66%, до 1,66 млрд куб. м, "Укрнафтобуріння" (спільне володіння Ігоря Коломойського і Віталія Хомутинника) - на 45%, до 740 млн куб. м, компанії групи Smart Energy Вадима Новинського наростили видобуток на 24,7%, до 368,8 млн. куб. м. У багатьох інших приватників теж був підйом.
Але треба розуміти: газовидобуток - це бізнес, у якому вкладені інвестиції приносять віддачу лише через кілька років. Тому нинішнє збільшення видобутку газу приватними компаніями - це наслідок високих цін на газ в минулі роки, під враженням від яких інвестори вкладали мільйони в нові проекти.
За прогнозами, нинішні низькі ціни на газ залишаться приблизно такими ж ще три-чотири роки. Тому багато приватники почали переглядати свої інвестпрограми. Але це вже підриває енергетичну безпеку країни: адже "Укргазвидобування" явно не справляється з поставленими завданнями, а якщо підуть з ринку приватні компанії - буде провал.
Тобто уряду доведеться якось так вибудувати відносини з газодобувної галуззю, щоб приватники були зацікавлені видобувати газ тут і зараз, а не чекати високих цін на нього. Наприклад, варто було б припинити грати зі стимулюючої рентою при видобутку газу. Це податкове послаблення вже дало позитивний ефект в галузі, але його намагаються скасувати.
Завдання влади зараз - забезпечити навіть не стільки сприятливі, скільки незмінні правила гри на енергетичному ринку. А те гри з "зеленим" тарифом, як і суперечки навколо купівлі електрики в РФ, вже стали притчею во язицех...
