Завод йде з України. Чому нам ще довго чекати своїх Ілонів Масків

Коли наступного разу український уряд буде заявляти про чергові кроки щодо залучення в нашу країну інвесторів, йому потрібно буде нагадати історію з усюдиходами — вона прекрасно пояснює, чому інвестиційний клімат в Україні не стає сприятливим, а вічно буксує.

Отже, в Україні є виробництво унікальних автомобілів — всюдиходів Sherp, які з вигляду більше нагадують іграшкові машинки, але через свої високі прохідні якості продаються по всьому світу. Особливо впізнаваними вони стали, коли про них розповіли в передачі Top Gear. Звичайно, це не масове виробництво, але це — єдині в Україні експортери автомобільної техніки.

Однак власник компанії хоче перенести виробництво з України. Як розповів СЕО компанії Ярослав Пригара на своїй сторінці в Facebook, ще в минулому році компанія задумалася про будівництво нового заводу в Україні і звернулася до української влади із запитом — які, мовляв, ви можете запропонувати умови для розміщення нового виробництва?

За словами Пригари, спілкування з чиновниками було "продуктивним": "Ми відповідально їздили на зустрічі, відповідально відповідали на питання, що надходили, відповідально і наполегливо запрошували подивитися наше виробництво. І на поточний момент все ще чекаємо пропозицій".

Оскільки більш ніж за півроку рішення проблеми не просунулося ні на крок, український виробник всюдиходів звернувся з аналогічним питанням до влади інших країн. У підсумку, за словами Пригари, шість країн, назв яких він не наводить, але про які говорить "ВВП більший за український в десятки разів", висловили зацікавленість у створенні виробництва всюдиходів на їх території, пропозиції були озвучені на рівні послів і міністрів, які не погребували і особисто приїхали подивитися на український завод.

Мало того, влади цих країн запропонували власникам компанії компенсувати до 70% витрат на будівництво нового заводу.

А що ж українська влада? За словами Пригари, за останні півроку в компанії — вже четверта перевірка від державних контролюючих органів. А історії про те, що іноземні держави готові компенсувати левову частину витрат на створення у них нового виробництва, вганяють українських чиновників в ступор — наші просто не розуміють, як можна бізнесменові давати гроші, замість того, щоб його "доїти".

У цій історії добре відбивається вся суть української бюрократії в її гонитві за залученням інвестицій та створенням нових робочих місць в країні. Це на міжнародних форумах і прес-конференціях чиновники розповідають, як вони створюють найсприятливіші умови для будівництва нових заводів і фабрик, як борються за кожен бал рейтингу Doing Business, як створюють "єдині вікна" і муштрують "інвестиційних нянь"...

Чиновники мріють про мегапроєкти рівня Ілона Маска, за яким наввипередки бігають американські штати, пропонуючи найвигідніші умови для розміщення його нового виробництва автомобілів. Штат Техас запропонував власнику Tesla податкових пільг на $60 млн, аби новий завод був розташований тут. А не встиг Маск з'їздити в Оклахому — просто подивитися ще одну можливу площадку під розміщення заводу, як Техас відразу ж став пропонувати ще більш вигідні умови, боячись втратити інвестора.

"Нам би Маска, ми б за нього поборолися, вже такого інвестора, який забезпечить зайнятість тисячам робітників, ми б не упустили!" — приблизно так звучать очікування українських чиновників. Можливо, проблема української влади саме в тому, що кожен міністр чи прем'єр спочатку думає про те, як би провернути великий проєкт, який відразу перенесе Україну в перелік успішних, створить сотні тисяч робочих місць, поліпшить експорт, підвищить рівень збирання податків і обезсмертить ім'я чиновника, який перерізав стрічку на церемонії відкриття такого підприємства.

Згадаймо хоча б міністра інфраструктури Володимира Омеляна, який хотів якщо вже щось і будувати, так відразу — гіперлуп, ніяк не менше. Або нинішнього міністра енергетики Ольгу Буславец, яка говорила про майнінг криптовалют на українських АЕС або будівництво заводу з виробництва водневого палива.

Але, може, українським чиновникам варто почати з малого? З майже іграшкових всюдиходиків, які дадуть аж ніяк не сотні тисяч робочих місць, але на яких буде написано Made in Ukraine? Може, замість того, щоб мріяти про інвестора рівня Ілона Маска, краще виростити свого власного?