Захист енергетики. Протипожежна безпека потребує посилення під час війни

На жаль, здебільшого згадують про відповідні заходи безпеки на енергетичних підприємствах, коли пожежа вже сталася.

А на численних енергетичних форумах, де обговорюють підготовку до зими держави і об'єктів енергетичної інфраструктури, як правило, спілкуються про наявні ресурси, резервне обладнання, іноді про захист і маневрені засоби генерації, торкаються теми інвестицій в українську енергетику, але майже ніколи не згадують про протипожежний захист.

Хоча, на думку фахівців з протипожежної безпеки, ця тема мала б стати однією з основних.

Директор компанії "Спецзахист" Денис Любченко, яка спеціалізується саме на протипожежному захисті промислових об`єктів, вважає, що нехтувати протипожежною безпекою зараз безглуздо з багатьох причин.

"Немає гарантованого захисту як від прильотів, так і проти пожеж, які виникають на підприємствах енергетики через падіння уламків ракет чи дронів. Але зменшити збиток завдяки комплексу активних і пасивних засобів проти вогню — цілком можливо", — каже він.

Понад 20 років роботи в сфері саме промислового протипожежного захисту дали Денису Любченку розуміння проблеми українських підприємств. Найбільшою з них виявилася економія на засобах вогнезахисту, особливо пасивних, які стримують поширення вогню на великі площі.

Другий момент — неувага до посилення протипожежного захисту вже під час війни, хоча це — ключова потреба підприємств критичної інфраструктури, зокрема енергетичної.

Що потрібно робити просто зараз, щоб посилити захист цих підприємств? Експерт пропонує комплекс дій, які мають виконувати керівники разом із державою.

1. Адаптувати до воєнного стану нормативно-правову базу з протипожежного захисту.
2. Оцінити реальний стан протипожежної безпеки на об'єктах критичної інфраструктури. Для цього треба створити урядову комісію і провести аудит їхньої готовності до зими, зокрема готовності протипожежних систем до надзвичайних ситуацій. Чи достатньо на підприємствах пасивного захисту, який стримуватиме поширення вогню? Чи оброблені будівлі спеціальними засобами, які не дадуть вогню знищити їх вщент? Чи є автономні системи гасіння, здатні працювати навіть під час блекауту? Чи якісно підготовлені можливості для виводу персоналу?
3. Зайнятися модернізацією захисту на підприємствах.

Отже, чого потребують українські підприємства з того обладнання, що вже є на світовому ринку? На думку Любченка, це безпровідні системи дистанційного контролю гасіння пожеж.

Крім цього, є потреба у спеціальному обладнанні, вибухозахищених корпусах — системах, які можуть гасити пожежі в електричних шафах, на станціях мобільного зв'язку, у транспорті.

І дуже важливо було б мати системи автономного протипожежного захисту пультів управління на більшості підприємств, зокрема великих енергетичних об’єктах, включно з атомними станціями.

За словами Любченка, все це обладнання вже випускають і продають на світовому ринку компанії з Італії, Великої Британії, Німеччини. Звичайно, воно недешеве, але у цьому випадку керівникам і власникам енергетичних підприємств варто заручитись підтримкою держави.

Що ж до іноземних інвестицій у безпековий сектор української економіки, то експерт зауважує, що переконувати партнерів потрібно й надалі, хоча швидких результатів чекати не варто.

"Ще до війни один із наших партнерів з Німеччини розглядав можливість відкриття виробництва частин протипожежних систем в Україні. Ми продовжуємо переговори, хоча й розуміємо їхній скептицизм в умовах війни. Проте ми наближаємося до певних ключових рішень", — зазначає Денис Любченко.

На його думку, в Україні цілком реально швидко організувати виробництво елементів систем пасивного захисту, таких як вогнезахисні фарби та емалі, засоби для захисту будівельних конструкцій і кабельно-провідникова продукція.