Нетрудові доходи. Навіщо Нацбанк підгодовує спекулянтів (ІНФОГРАФІКА)

Різке підвищення облікової ставки НБУ відразу на 1,5 в. п. - до 16% - може виявитися далеко не останнім. Більшість членів монетарного комітету Нацбанку згодні не просто і далі піднімати планку, а готові робити такі підвищення ще більш радикальними. В НБУ вбачають в цьому єдиний шлях приборкання інфляції, що є великим міфом, як і те, що у регулятора немає інших ефективних інструментів боротьби із зростанням цін. "ВД" з'ясовувала, які міфи про діяльність НБУ найчастіше тиражуються для маніпулювання громадською думкою. І що дійсно в силах зробити центробанк для стримування цін.

Міф перший: НБУ не винен в інфляції

НБУ закріпив за собою роль стороннього спостерігача: у своїх інфляційних звітах регулятор лише констатує фактори, що спровокували зростання цін. І фактично перекладає відповідальність за власні провали на не залежні від центробанку обставини. "Прискорення інфляції порівняно з 2016 роком (12,4%) відбулося в першу чергу за дії факторів, на які інструменти грошово-кредитної політики мають обмежений вплив", - констатував Нацбанк в офіційному коментарі до рішення про підвищення облікової ставки.

Звичайно, НБУ не може впливати на всі складові зростання цін. Але формально інфляційний процес - повністю зона відповідальності НБУ. І якщо інфляція перевищує заплановані показники, це означає провал в роботі Нацбанку. У всякому разі, у своїх інфляційних звітах регулятор повинен не просто вказувати причини, за якими ціни зросли більше, ніж очікувалося спочатку. А, що куди важливіше, чітко прописувати, які дії були зроблені регулятором для того, щоб повернути інфляцію в прогнозний діапазон, і який ефект мали такі дії. Тоді б стало очевидним, наскільки успішною є робота центробанку.
Адже Закон "Про Національний банк України" говорить наступне: головний пріоритет роботи НБУ - цінова стабільність (ст. 6). Це також означає, що НБУ повинен не просто прогнозувати рівень інфляції і вказувати впливають на неї фактори, як це відбувається зараз, але й забезпечувати виконання власних прогнозів.

Міф другий: розкручують Інфляцію соціальні виплати

Серед головних ризиків подальшого розкручування інфляції НБУ називає можливе замороження співпраці з МВФ та "більш м'яку фіскальну політику" уряду (читай - збільшення соціальних виплат). На соціальну складову НБУ посилається і в коментарях причин надмірного зростання цін у минулому році. "На зростання цін вплинуло збільшення виробничих витрат, зокрема на оплату праці, і стрімке відновлення споживчого попиту", - йдеться в прес-релізі НБУ.

За логікою регулятора, з-за дворазового збільшення в минулому році мінімальної заробітної плати підприємствам довелося істотно збільшити витрати на персонал, що в підсумку позначилося на собівартості продукції. Але давайте згадаємо, що ми говоримо про істотне збільшення зарплат не в якій-небудь європейській країні, де оплата праці в собівартості продукції складає приблизно 50%. В Україні цей показник значно скромніші - близько 10%. Відповідно, навіть такий серйозний перегляд заробітних плат, як це сталося в 2017 р., не міг надати значного впливу на вартість виробленої в Україні продукції.

Міф третій: НБУ проводить послідовну політику приборкання інфляції

Підвищення облікової ставки, виходячи з коментаря НБУ, є відповіддю регулятора на подальше розкручування інфляції. Серед головних чинників Нацбанк називає зростання цін на продукти, зростання зарплат і пенсійних виплат. Цікаво, що ще відносно недавно НБУ вважав, що збільшення соціальних виплат і підвищення тарифів не впливають на інфляцію. Більш того, ці події не завадили НБУ почати зниження облікової ставки. "...Заплановане підвищення адміністративних цін і тарифів, як і дострокове збільшення заробітних плат і соціальних виплат, ініційоване урядом, не буде мати значного впливу на інфляцію", - зазначив НБУ в офіційному коментарі щодо зменшення облікової ставки восени 2015 р.

Міф четвертий: Підвищення облікової ставки здатне уповільнити зростання цін

Цікаво, що центробанк сам визнає, що головні чинники подальшого розкручування інфляції мали немонетарний характер. Тоді виникає питання: чому НБУ застосовує монетарні інструменти для стримування подальшого зростання цін? Підвищення процентної ставки дозволяє прибрати з ринку "зайву" гривню, яка вкладається, наприклад, у цінні папери. Але якщо "зайвої" гривні на ринку немає, що тоді збирається "пилососити" НБУ?

Мабуть, яскравий приклад того, що інфляція має немонетарний характер, можуть продемонструвати наступні цифри. За минулий рік грошова маса (сукупність готівкових та безготівкових коштів юридичних і фізичних осіб) зріс на 9,5%. Для порівняння: за 2013 р., коли річна інфляція склала 0,5%, грошова маса за рік збільшилася на 17,2%.

За таких обставин НБУ може і далі підвищувати облікову ставку, але ціни будуть жити своїм життям. Згадаймо той же 2015-й: облікова ставка досягла пікових значень - 30%, при цьому в серпні того ж року річний показник інфляції сягнув 52,8%, за вісім місяців - 38,2%.

До речі, виникає питання: чи дійсно сам НБУ вірить в те, що підвищення облікової ставки може зупинити інфляцію? Адже інфляційний сплеск у 2017-му припав на першу половину року. А підвищувати облікову ставку НБУ почав тільки в кінці жовтня.

Міф п'ятий: Підвищення облікової ставки підвищить привабливість банківських депозитів для фізосіб

Різке зростання облікової ставки повинен потягнути вгору вартість депозитів. Тому люди замість того, щоб витрачати гроші, понесуть їх у банки. Таким чином буде зменшено попит і ліквідований один з факторів, що провокують інфляцію. Так має відбуватися за логікою НБУ. Але чи справдяться надії Нацбанку? В кінці 2017 р. Нацбанк двічі підвищив облікову ставку. Результатом стало значне збільшення ставок комерційних банків за коротким (на три і шість місяців) депозитами. А от ставки на річні депозити майже не зросли. Більше того, якщо подивитися на рівень ставок за гривневими депозитами в динаміці, то виявиться, що при облікової ставки на рівні 12,5% вони були вище, ніж при нинішній 16%-ной. Оскільки крім рівня облікової ставки НБУ на прибутковість депозитів впливають й інші важливі чинники, такі, скажімо, як потреба банків в ресурсі.

Реальний результат підвищення облікової ставки - зростання доходів спекулянтів

Рішення НБУ щодо підвищення облікової ставки спровокує підвищення і інших ставок, у тому числі по державних цінних паперів, які стають все більш цікавим об'єктом вкладення для всіх - від іноземних спекулянтів до вітчизняних банків і фізосіб. Скажімо, тим же банкам простіше і вигідніше вкладати в депозитні сертифікати НБУ, ніж кредитувати реальний сектор. Звичайно, НБУ доведеться більше витрачати на обслуговування випущених сертифікатів. Як результат - регулятора витрати зростуть, а дохід - зменшиться. Але додатковий заробіток Нацбанк зможе забезпечити себе за рахунок гри на міжбанківському ринку, купуючи та продаючи валюту. Інша справа - Мінфін, якому із-за зростання облікової ставки доведеться підвищувати дохідність ОВДП випускаються. А це означає, що й обслуговування боргів стане дорожче, і витрати бюджету - більше. А доходи тих, хто скуповує наші борги, будуть тільки рости.

НБУ може впоратися з цінами

Для того щоб відповісти на питання, що ж дійсно може зробити Нацбанк для стримування інфляції, потрібно виділити головну причину зростання цін. Безумовно, всі перераховані НБУ фактори вплинули на інфляцію. Але однією з головних внутрішніх причин стала все ж девальвація гривні. І ось чому. В обсязі всієї реалізованої в Україні продукції частка вітчизняних товарів становить 55,8% (останні дані Держстату за станом на 2016 р.). При цьому частка імпорту в проміжному споживанні (комплектуючі, сировину тощо для виробництва вітчизняних товарів) - 30% ("свіжі" дані Держстату - станом на 2014 р.). Таким чином, частка імпорту в споживанні наближається до 70%. Це означає надмірну чутливість ринку до здешевлення національної валюти. За минулий рік вона знизилася на 4,9% (роком раніше - на 11,9%).

При цьому, по‑перше, подорожчало паливо на світових ринках, яке Україна імпортує. По-друге, імпортери закладали у вартість товарів більш глибоку девальвацію гривні, що тільки прискорювало інфляцію.

Таким чином, основне завдання НБУ у таргетування інфляції - це збереження курсової стабільності. До речі, саме забезпечення стабільності гривні є основною функцією Національного банку України відповідно до Конституції. Звичайно, курс національної валюти залежить не тільки і не стільки від Нацбанку, скільки від макроекономічних реалій, в тому числі припливу інвестицій, рівня попиту на валюту з боку населення і корпоративного сектора і т. д. Але і регулятор не так безпорадний.

По-перше, НБУ слід переглянути методику курсоутворення. У нинішній ситуації навіть порівняно невеликим обсягом коштів можна розгойдати міжбанківський ринок, що частенько користуються спекулянти. По-друге, повноваження НБУ дозволяють поставити реальний заслін виведення капіталу з країни. Зараз же, незважаючи на офіційно діють жорсткі правила, з України продовжує витікати валюта. Експерти оцінюють такий відтік на рівні $10-12 млрд щорічно. Навіть такий обсяг для вітчизняного ринку дуже чутливий, якщо врахувати, що зараз номінальний ВВП стиснувся до $93 млрд (станом на 2016 р., за даними Світового банку) у порівнянні з майже $176 млрд в 2012 р. по-третє, НБУ потрібно почати знижувати облікову ставку, тим самим стимулюючи кредитування економіки. Зміцнення реального сектору сприятиме зміцненню національної валюти. По-четверте, НБУ не повинен оприлюднити прогнозні макропоказники (рівень інфляції і курсовий коридор), але і зробити доступними експертному співтовариству методику своїх розрахунків, а також комплекс заходів, що дозволяють досягти заявлених показників. І, нарешті, НБУ просто зобов'язаний працювати у зв'язці з Мінфіном, чого зараз не спостерігається.