За себе і за того хлопця. Чому бути безробітним в Україні комфортніше, ніж у США
Підліток біля входу в метро роздає газетку з оголошеннями про вакансії. "Потрібні вантажники, зарплата - від 7,5 тис. грн, покоївки-прибиральниці, двірники-різноробочі в готелі - від 4 тис. грн, працівники в теплиці - від 6 тис. грн", - вісім сторінок дрібним шрифтом розповідають про місця, де дуже потрібні робочі руки.
Однак в Україні є можливість отримувати гроші, не працюючи. Фонд загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття покликаний допомагати безробітним знайти нову роботу і надавати тимчасову грошову допомогу на період вимушеного неробства. Якщо ви втратили роботу, то можете претендувати на грошову допомогу на період пошуку нової. Розмір грошової допомоги визначається у відсотках від середньої зарплати по країні і залежить від страхового стажу, пояснює експерт з питань зайнятості та соціально-трудових відносин Інституту суспільно-економічних досліджень Євген Гороховець. Якщо стаж втратив роботу становить до двох років, то він отримає 50% від середньої зарплати, два-шість років - 55%, 6-10 років - 60%, а якщо більше 10 років, то 70%. У березні цього року середній розмір допомоги по безробіттю склав трохи більше 2 тис. грн. При цьому перші 90 днів безробітний отримує 100% допомоги, наступні 90 днів - 80%, а у подальшому - 70%.
Незважаючи на те що середній розмір допомоги значно нижче середньої заробітної плати (у лютому вона становила 6,2 тис. грн), сума допомоги безробітним може відрізнятися майже в 10 разів - від мінімальної до 544 грн до максимальної-5,5 тис. грн. За даними офіційної статистики, в Україні зараз налічується близько 1,9 млн безробітних, при цьому близько 400 тис. осіб мають право на отримання допомоги по безробіттю.
Прагнення відпочити за рахунок коштів інших у нашій країні, на жаль, ще далеко не викорінено, про що свідчить активне листування на профільних сайтах, де юристи дають консультації щодо отримання допомоги майбутнім і нинішнім безробітним. "Я працював на підприємстві 14 років, звільнився 4,5 місяці тому за власним бажанням у зв'язку з переїздом, середньомісячна зарплата була 6500 грн. Якщо я встану на облік в Центр зайнятості, на яку допомогу можу розраховувати і на який термін?", - запитує один з безробітних. Юристи відповідають, що здобувач з такими вихідними даними може розраховувати на 4,5 тис. грн виплат у перші 90 днів (якщо для нього не знайдеться підходящої роботи), у наступні 90 днів, він буде отримувати 3,6 тис. і ще протягом 90 днів - 3,2 тис. грн, після чого виплати будуть припинені.
Хто ж оплачує цей банкет? Всі інші, хто щоранку поспішає на робоче місце, а в кінці кожного місяця роблять відрахування у Фонд загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, що становить 6,4% від Єдиного соціального внеску.
Бюджет фонду на поточний рік складає 10 млрд грн, при цьому 8 млрд з цієї суми буде спрямовано на виплати допомог по безробіттю, а 1,7 млрд грн витрачено на утримання самої держслужби зайнятості, інституту підготовки кадрів держслужби зайнятості та правління вищезазначеного фонду.
Багато це чи мало? Якщо розділити ці суми на приблизно 11 млн офіційно працевлаштованих українців, то виходить, що кожен з нас платить близько 150 грн в рік на утримання чиновників, які від нашого імені роздають сплачені нами ж 750 грн на "підтримку штанів" тих, хто не може знайти роботу. При цьому, як зазначає Горохівський, загальні витрати на утримання фонду в поточному році збільшилися на 20% порівняно з 2016 р., тобто ми стали більше платити тим, хто тимчасово не працює.
Отримати допомогу по безробіттю не просто, стверджують ті, хто вже мав досвід спілкування зі службою зайнятості. Однак його отримують не тільки ті, хто дійсно потрапив у важке фінансове становище внаслідок втрати роботи, але і ті, хто хоче просто влаштувати собі ще один відпустку. "Я спочатку влаштував свою дружину на свою ж фірму на високу зарплату, а через деякий час звільнив її, і вона стала на біржу праці. Тепер вона отримує майже ті ж гроші, але у неї маса вільного часу", - розповів довірливо знайомий підприємець. Ще один приклад: менеджер був звільнений з державної компанії і на час судових спорів з звільнила його держкомпанією став на біржу праці і став отримувати допомогу. Його навряд чи можна назвати гостро потребують допомоги держави: через якийсь час він заснував свою компанію, доходи від якої дозволяють йому вести влаштований спосіб життя і подорожувати за кордон. Такі факти наштовхують на думку, що полегшена версія комунізму в окремо взятій країні все-таки побудована. Хоча і далеко не для всіх.
"Підгодуватися" за рахунок Фонду по безробіттю особливо вигідно і тим, хто працює неофіційно, - для держави вони все ще безробітні і повинні отримувати допомогу. Ось тільки спроби держслужби зайнятості працевлаштувати таких безробітних часто безуспішні: неофіційний заробіток укупі з посібником найчастіше в сумі часто дають більший прибуток, ніж зарплата у вакансіях від центру зайнятості. "У мене є вакансія. Вирішив знайти працівника через центр зайнятості. Зарплата більш ніж пристойна. Підібрали мені чотирьох потенційних кандидатів, але на співбесіду жоден не прийшов", - скаржиться бізнесмен із Луцька в Facebook.
При цьому достатньо побіжного погляду, щоб зрозуміти, що законодавство в Україні створило набагато більш сприятливі умови для безробітних, ніж, наприклад, в США. Порівняйте самі - українець може розраховувати на допомогу з безробіття в розмірі 70% від попередньої зарплати, тоді як американець - менше 50%. Громадянин США не може претендувати на допомогу, якщо він звільнився з роботи за власним бажанням, тоді як в Україні це не перешкода для отримання допомоги. В Україні "відпочивати" на посібнику можна протягом дев'яти місяців, тоді як у США - лише 6,5 місяці. При цьому американець не може відмовитися від запропонованої центром зайнятості місця роботи, якщо він підходить роботодавцю, інакше виплати допомоги просто припиняються. Українець може двічі відмовитися від роботи, яку законодавство визначило як "підходяща". Що таке підходяща робота? Відповідно до статті 46 Закону україни "Про зайнятість населення", це робота, яка відповідає освіті, професії і кваліфікації, але при цьому заробітна плата на новому місці - не нижче, ніж за попереднім місцем роботи.
Крім того, безробітному українцю не можна без його згоди запропонувати місце роботи, яке потребує зміни місця проживання, тоді як в США це не причина для відмови: хочеш нову роботу - будь готовий змінити місце проживання.
При цьому законодавство в Україні дуже прихильно до разгильдяям, тунеядцам і шахраям: якщо українець втратив право отримувати допомогу по безробіттю з-за того, що двічі відмовився від запропонованого місця роботи, без поважної причини кинув професійне навчання, на який його направив центр зайнятості, не відвідував без поважних причин центр зайнятості, подав недостовірні документи, на підставі яких отримав статус безробітного та грошову допомогу, то через три місяці він може знову звертатися в центр зайнятості за отриманням статусу безробітного.
Про сформованої соціальної несправедливості влади вже задумалися. Принаймні президент Петро Порошенко, підписуючи наприкінці минулого року указ про підвищення офіційної зарплати вдвічі до 3,2 тис. грн, вказував на неприпустимість того, що трудяга, який працює повний робочий тиждень, отримує стільки ж грошей, скільки безробітний.
Катастрофічне становище в сфері соціальних виплат - від пенсій до різного роду посібників - вже давно не секрет. Наприклад, недавні дослідження аналітика Українського інституту майбутнього Ігоря Тишкевича показало, що в Україні мільярди доларів, призначені на виплату допомоги ветеранам Великої Вітчизняної війни, насправді йдуть мертвим душам. Тобто розкрадаються. Спроба провести чистку в Держслужбі зайнятості робилися тільки в 2015 р., коли СБУ затримала главу служби Ярослава Кашубу за хабар у розмірі 622 тис. грн. Однак до справжньої реформи та осмислення, як змінити систему фінансової підтримки безробітних, влада ще не добралася.
