За гріхи батьків. Чому Україні не варто більше позичати у свого Нацбанку
Кабінет Міністрів України затвердив умови репрофайлинга, випущених ним облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та належать на даний момент НБУ, який поки не поспішає погоджуватися на умови уряду. Про що, власне, суперечка?
Простими словами, мова йде про заміну дорогих короткострокових державних боргових зобов'язань, викуплених свого часу Національним банком, на більш довгострокові і дешеві цінні папери.
У процесі обміну 120 випусків ОВДП з погашенням у 2017-2030 рр., з середньозваженою дохідністю 12,85%, номіналом 221,6 млрд грн, будуть замінені на 40 нових випусків державних облігацій, які повинні бути погашені в 2025-2047 рр.
Показник прибутковості нових випусків буде істотно скорочено. Планується плаваюча ставка: рівень інфляції за минулий рік плюс премія 1,5%. Як відомо, в найближчі роки планується зниження інфляції до рівня 6-8%, тобто прибутковість нових випусків ОВДП не буде перевищувати 10%. А в разі дефляції складе і зовсім 1,5% в рік.
Здавалося б, справа цілком логічне. Навіщо перекладати державні гроші з однієї кишені в іншу, якщо можна зашити кишені на кілька років і не обтяжувати себе безглуздими діями
Але не все так просто, як може здатися на недосвідчений погляд...
Що скажуть профі
Нобелівський лауреат Джозеф Стігліц у своїй роботі "Ціна нерівності" вказав на ознаки системи, що породжує нерівність для його учасників: справжню інформацію знає обмежена кількість осіб; більшість учасників не можуть застрахувати свої ризики; наявність екстерналій. Під останніми вчений вважав наслідки фінансових рішень, які приймаються невеликою групою осіб, але наслідки яких і побічні ефекти, породжені цими рішеннями, впливають на більшість інших учасників, багато з яких навіть і не здогадуються про те, що відбувається в реальності.
В Україні такими экстерналиями стали "алхімічні" досліди, проведені Мінфіном спільно з НБ, над субстанцією державних фінансів
Намагаючись створити "філософський камінь" у бюджетній сфері, що дарує вічне "політичне життя", наші послідовники Ніколя Фламеля так і не зуміли добути золото з ртуті, зате отруїли парами останньої всі живі клітини економічного організму. А також змінили основні параметри нашого буденного життя, не повідомивши "піддослідних" про майбутній експерименті.
Витоки репрофайлинга варто шукати в сумно відомому постанові КМУ від 4 серпня 2014-го, під номером 302. В експертних колах цей документ небезпідставно нарекли "похоронкою" гривні і "чорним вісником" галопуючої інфляції в 2014-2015 рр. У відповідність з даною постановою, було прийнято рішення збільшити статутний капітал компанії "Нафтогаз Україна" на 63 млрд грн шляхом випуску ОВДП на зазначену суму терміном на 10 років під 14,3% річних. Державні облігації планувалося продати і за рахунок отриманих коштів, зарезервувати $3,1 млрд на рахунках компанії.
Природно, в серпні 2014-го знайти охочих купувати державні облігації було практично неможливо, тому майже весь випуск цінних паперів був викуплений НБУ. Але якби справа обмежилася тільки однієї цієї транзакцією, наслідки були б не такими катастрофічними. Але спробувавши лише один раз, у чиновників почалася справжня фінансова ломка і довелося повторювати ще і ще.
За такою ж схемою відкрилося фінансування державних банків, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та багатьох інших "корисних" проектів.
До чого це призвело, побачимо на графіку:
Як бачимо, починаючи з 2013 р., чисті вимоги НБУ до органів державного управління збільшилися з 145 млрд грн у грудні 2013-го до 362 млрд грн у березні 2017-го. Причому основна сума збільшення портфеля НБУ припала на 2014-2015 рр. сформовані Саме в той період зобов'язання уряду перед Національним банком і збираються "репрофайлить".
Але репрофайлинг - це лише перша ступінь ерозії системи державних фінансів за останні роки. Є і друга
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має намір звернутися до уряду і НБУ з проханням реструктуризувати близько 59,56 млрд грн, які фонд залучив у Мінфіну і НБУ для виплати компенсацій за втраченими депозитами фізичних осіб у банках-банкрутах під 9,99-12,5% річних. Як заявив директор-розпорядник фонду Костянтин Ворушилін, в ФГВФО розраховують на ставку, яка буде "трохи дешевше", ніж прибутковість ОВДП у портфелі Нацбанку після репрофайлинга. Хоча здавалося б, куди ще дешевше....
Але і друга ступінь "фінансового опіку" не буде остаточним діагнозом для системи державних фінансів. Зверніть увагу на попередній графік. Якщо, починаючи з 2016 р., динаміка приросту вимог НБУ до органів державного управління застигла в діапазоні 340-360 млрд грн, то приблизно в цей же період починається хвилеподібний ріст вимог до держави з боку банків. Якщо в грудні 2013-го вони становили 95 млрд грн, а протягом 2015-го практично не змінювалися (100 млрд грн на грудень 2015 р.), то вже у 2016-му новий фінансовий "торнадо" був практично повністю сформований: в серпні минулого року сума вимог банків до держави збільшилася до 177 млрд грн. Чому контрольна точка була взята саме за станом на серпень 2016-го?
Тому що в цьому періоді ще не спрацював фактор націоналізованого Приватбанку
Незважаючи на це, спостерігаємо різкий стрибок зобов'язань держави перед банкам, майже на 77 млрд грн! Ну, а коли фактор "Привату" увійшов у наше життя, сума зобов'язань держави перед банками зросла до 297 млрд грн, впритул наблизившись до аналогічного розміру портфеля НБУ.
Багато це чи мало? Стосовно до бюджетних параметрів на 2017 р. - сума зазначених вище зобов'язань складає більше 41% річних доходів державного бюджету України.
Ця тенденція особливо яскраво видно на представленому графіку: зростання зобов'язань банків до органів державного управління в 2016 р. склав 169 млрд грн! Цифра настільки неймовірна, що в неї просто не хочеться вірити. Ось, коли держава повною мірою відчуло "переваги" банківської системи, в якій понад 50% складають державні банки. Тут навіть можливості НБУ не потрібно повною мірою використовувати. І ці люди називали комерційні банки - пилососами... Частина приросту припадає на ОВДП, внесені до статутних капіталів державних банків. Ці цінні папери будуть з часом монетизовані і рівень зобов'язань держави перед банками істотно скоротиться.
Але не варто занадто сподіватися. В реальний сектор економіки кошти, отримані від монетизації ОВДП, навряд чи потраплять. Можливо, якась частина "перетече" в державні компанії у вигляді кредитів. Але значна частка знову-таки буде вкладена в ті ж самі ОВДП. І після тимчасового скорочення обсяг зобов'язань держави перед банками знову збільшиться, тим більше що першу скрипку тут грають цілком "ручні" державні банки.
На графіку показано розподіл портфеля цінних паперів на продаж, що обліковується банками (не рахуючи корпоративних облігацій, там в значній мірі присутні державні цінні папери). Як бачимо, із загального портфеля цінних паперів на продаж у розмірі 247 млрд грн більша частина, а саме 215 млрд грн, належить державним банкам (понад 30% активів). У той же час банкам з іноземним капіталом - лише 19 млрд грн (5% активів), українським банкам - 13 млрд грн, або 8% їх активів.
Діаграма показує частки державних банків належить їм портфелі цінних паперів на продаж. Більше всіх цінних паперів належить Ощадбанку - 71 млрд грн. За ним розташувалися: Приватбанк - 64 млрд грн., Укрексімбанк - 52 млрд грн і Укргазбанк - 28 млрд грн (у цього банку частка цінних буму в структурі активів склала 45%).
Чи може держава виконати свої зобов'язання перед банківським сектором на 300 млрд грн, тим більше що ця цифра, швидше за все, буде збільшуватися?
У 2016 р. на тлі прискорення економічного зростання (позитивна динаміка ВВП, промислового виробництва) спостерігалося скорочення зобов'язань держави перед банками і незначне збільшення перед НБУ.
Але посилення негативних тенденцій в економіці в 2017-му, швидше за все, змусять НБУ і Мінфін знову запустити улюблений механізм по задоволенню бюджетних "хотілок". Підвищення пенсій, мінімальних зарплат, фінансування будівництва доріг і т. д.
Взагалі схеми з ОВДП ідеально підходять для фінансування держбанків і держкомпаній, типу "Нафтогазу", зернової компанії, днопоглиблення Дунаю і т. п. Там не потрібно вносити зміни до бюджету - просто випускай ОВДП і "монетизируй", коли гроші потрібні ...
Таке жонглювання державними фінансами в 2014-му привело до триразового знецінення національної валюти і зростання споживчої інфляції більш ніж на 80% за підсумками останніх трьох років...
Зобов'язання держави перед банками (навіть державними) не можна "репрофайлить" і дуже небезпечно реструктуризувати. Чому так важливо погашати зобов'язання держави перед НБУ?
Сотні мільярдів гривень, надрукованих по клацанню чиновника, - це мегатонни інфляційної води, вилитої в реальний сектор економіки і в наше повсякденне життя
Ця "вода" перетворила квітучий палісадник в багнюку. І тепер є тільки один вихід - висушити його. Тільки тоді, коли уряд навчитися збільшувати доходи бюджету і вирішувати проблеми його дефіциту без друкарського верстата - економіка почне одужувати. А якщо уряд навчитися "віджимати" вилиту "попередниками" інфляційну воду, тоді ми побачимо не тільки зростання економіки, але і зміцнення гривні, і зниження інфляції. Хоча б до рівня країн-сусідів. І найголовніше: тільки тоді, коли Мінфін нарешті змушений буде вчасно віддавати взяті в борг кошти (нехай навіть позичені у НБУ і банків), він назавжди забуде стару алхімію по перетворенню "ртуті" державних облігацій в чиє-то цілком відчутне "золото"...
