Юлія Татік: Жінки-лідерки в бізнесі – це частина еліти. Вони потрібні Україні для повоєнного відновлення

Юлія Татік — досвідчена юристка, має багаторічний досвід вирішення корпоративних спорів і захисту бізнесу від рейдерства. З початком повномасштабної війни долучилася до захисту прав військових та їхніх родин.

Всеукраїнська асоціація адвокатів, яку очолює Юлія Татік, за три квартали 2024 р. допомогла виграти 47 спорів. Окрім того, Юлія є юридичною радницею для компаній аграрного й енергетичного секторів, консультує інституції в межах міжнародних угод з європейськими країнами. Пані Юлія увійшла в цьогорічну десятку топ-менеджерок українського бізнесу за версією "Ділової столиці". Сьогодні маємо за честь представити читачам досвід і поради відомої юристки у цьому інтерв´ю. 

— Цього місяця минуло вісім років, як Ви очолили адвокатське об'єднання "Всеукраїнська асоціація адвокатів". Як змінилася діяльність об’єднання після початку повномасштабного вторгнення?

— З початком повномасштабної війни в Україні зросла кількість корпоративних спорів. І в цьому немає нічого парадоксального, адже війна спровокувала цілу низку несприятливих чинників.

Ми спостерігаємо схильність бізнесу до недоброякісної конкуренції, намагання поглинути конкурентів за безцінь, використовуючи правоохоронний, судовий, адміністративний і фінансовий ресурси. Зокрема, значно почастішали звернення підприємств до силовиків, щоб у такий спосіб "організувати" юридичний і психологічний тиск.

Одним з головних завдань Всеукраїнської асоціації адвокатів був і залишається захист бізнесу в правовому полі та запобігання загрозам недобросовісного бізнес-партнерства, а також неправомірного втручання правоохоронних органів.

Ще одне явище, спричинене воєнними реаліями, — зростання кількості ветеранів військової служби й сімей загиблих захисників, які потребують захисту. Відповідно, збільшилася кількість звернень за правовою допомогою військовослужбовців та їхніх рідних.

Зокрема, йдеться про отримання соціальних виплат, компенсацій, пільг, першочергового права на житло, гарантованих державою. Окрім цього, військові потерпають через відсутність злагодженої комунікації зі своїм керівництвом, і відповідно — складнощі з отриманням належного лікування.

Правозахисна практика засвідчує, що під час воєнного стану військові особливо потребують юридичної підтримки. Формально держава зобов’язана надавати посилений соціальний захист військовослужбовцям та їхнім рідним, але насправді цей механізм ще не сформований так, щоб працювати ефективно. Це певний процес, який триває.

Ще один напрямок — це відшкодування збитків унаслідок військових дій. Матеріальна й моральна шкода завдається як фізичним, так і юридичним особам, і передбачає певний механізм стягнення компенсації.

Держава допомагає людям, підприємствам, які постраждали внаслідок зазначених дій, але обов’язок компенсувати завдану шкоду фактично лежить саме на країні-агресорі. І підготувати всі необхідні документи, щоб у подальшому можна було стягнути таку компенсацію, почасти неможливо без кваліфікованої юридичної підтримки, адже треба враховувати безліч нюансів.

Ще одна тема, яка дуже актуалізувалася на тлі повномасштабної війни, — сімейні стосунки та їх правове врегулювання. На початку 2022 р. уряд спростив правила перетину кордону для неповнолітніх, і дуже багато дітей вивезли з України без згоди одного з батьків (переважно йдеться про чоловіків, які втратили можливість залишати межі країни). Відповідно, нині збільшилася кількість звернень від батьків неповнолітніх дітей за правовою допомогою під час вирішення колізійних спорів у царині сімейного права.

— Як експерт Ви є постійною авторкою матеріалів для українських ЗМІ. Пишете про корупцію, захист прав військових та їхніх сімей, проблеми волонтерів і ВПО, захист інтересів бізнесу. Як Ви думаєте, розв’язання яких із цих проблем має стати пріоритетом після завершення війни?

— Демократичне українське суспільство й бізнес мають бути готовими до реінтеграції ветеранів у соціально-економічне життя країни. Їхня адаптація до мирних умов не повинна стати лише завданням держави. Потрібен проєкт тристороннього злагодженого партнерства: держава — бізнес — суспільство.

Взаємодія цивільної частини суспільства з тими, хто повернувся з фронту, повинна відбуватися за принципом рівного й гідного ставлення. Бізнес також має відігравати роль в активній реінтеграції захисників: створювати програми для адаптації військових у цивільне життя та умови безбарʼєрного працевлаштування. Своєю чергою державі необхідно мотивувати бізнес до цього.

На державному рівні потрібні дієві інструменти для комфортного переходу ветеранів від військової служби до цивільного життя. Не повинно бути так, що військовий мусить проходити "дев’ять кіл пекла", щоб отримати соцпакет, компенсації чи захист держави в певних питаннях.

На жаль, українське суспільство й досі очікує таких програм з реінтеграції військових.

— Що допомагає Вам керувати бізнесом нині — коли стільки невизначеності й постійних викликів?

— В умовах нестабільного часу й безперервних викликів мені допомагають ідеї стоїцизму. Я думаю, важливо вміти створювати внутрішню фортецю, в якій перебуваєш у спокої, коли навколо вирує шторм.

Стоїки вважали, що не в нашій спроможності владарювати над світом, але ми є вільними в тому, щоб обирати ті чи ті рішення. Для мене це означає можливість здійснювати власний моральний вибір і саме так впливати на світ. Я не можу змінити все, але на ту частинку світу, що навколо мене, я здатна вплинути, ухвалюючи рішення за сумлінням та покликом серця, з вірою в найкраще.

Я свідомо фокусуюся не на тому, що розхитує, а на тому, що надає внутрішньої сили й зібраності. Я думаю, завдання кожного з нас — зберегти себе, допомагати бути стійкими нашим близьким і нашим робочим командам, бо після війни ми всі маємо бути готовими відновлювати нашу країну. Особливої наснаги надає можливість бути потрібною та корисною людям.

Філософія стоїцизму вплинула на те, що з початком війни одним із напрямів моєї діяльності стали послуги Pro Bono для одного з українських гуманітарних фондів — МБО "Фонд добра та любові" та надання юридичної допомоги військовим, їхнім родинам, ветеранам військової служби й переселенцям. Це було зважене та щире рішення. Бо, піклуючись саме про тих, хто першим відчув на собі удар війни, ми зберігаємо єдність у суспільстві, знижуємо градус соціальної напруженості, а відтак — працюємо на збереження держави як такої. Адже коли зовнішній ворог цілодобово атакує країну, одним із проявів патріотизму має бути єднання. І це єднання можливе лише завдяки спільним виваженим діям.

— Як Ви бачите свою місію? Які маєте плани? Сфокусуєтеся на наявних проєктах чи розширите поле діяльності на нові сфери?

— Моя місія звучить так: "Роби своє якнайкраще й від щирого серця, зберігай людяність". Фаховий підхід до всього, за що береться моя команда, дає змогу розв’язувати найскладніші кейси й підкорювати нові горизонти. Допомогти тим, хто звертається за захистом в юридичній площині — моє покликання та обов’язок.

У майбутньому в межах Всеукраїнської асоціації адвокатів ми плануємо розширити практику роботи з військовими, ветеранами та їхніми родинами, а також допомогу громадянам, які постраждали внаслідок війни й потребують юридичної підтримки. Однією з головних цілей стане повоєнна регенерація країни. А саме — супровід відновлення постраждалих об’єктів з метою прискорення юридичних процедур.

Інший напрямок — участь у розбудові цивілізованих практик лобізму в Україні. Я впевнена, що це може стати одним з дієвих механізмів подолання корупції, яка є багаторічним "болем" українського державного устрою. І коли як не зараз її долати.

— Які поради ви б дали молодим жінкам, які прагнуть самореалізації в бізнесі, хочуть бути лідерками?

— Я б порадила не боятися, що щось може вдатися не так, як хотілося чи як планувалося. Професійний та особистісний розвиток досягається завдяки умінню виходити із зони комфорту. І так, іноді це потребує великих зусиль. Але не варто боятися помилок, оскільки їх опрацювання та аналіз надають мудрості в майбутньому, а отже — і спроможності ставити вищі цілі й досягати їх.

Слід бути готовою брати на себе відповідальність не лише як лідерка бізнес-проєкту, а і як невід’ємна частина бізнес-еліти, що формує майбутнє країни.

Елітарність — це не про кількість грошей. Це про певні цінності й чесноти, які людина втілює у своєму житті щодня. Україні нині дуже потрібна саме така еліта, адже саме ці люди будуть тією проактивною силою, яка здійснюватиме повоєнне відновлення.

Хай як важко буває, зараз — найкращий час для формування справжнього, якщо можна так сказати, високоякісного жіночого лідерства. У часи, коли більшість чоловіків або воюють, або перекваліфікувалися на суто військові спеціальності, саме від жінок залежить, яка країна зустріне наших захисників удома після Перемоги. І усвідомлення цього відкриває безмежні можливості.

Тож оточуйте себе однодумцями, формуйте професійну команду, з якою у вас спільні погляди на вдосконалення та розвиток. І тоді шлях до успіху стане посильним.

Станьмо лідерами змін, які змінять нашу країну на краще.