Мораторій Тимошенко. Може заборонити селянам не лише продаж землі, а і будь-якої іншої власності?

Оскільки боротьба проти "тарифного геноциду" поступово якось зійшла нанівець, то довелося Юлії Тимошенко віднайти іншу больову точку українців, так би мовити, для прикладання зусиль. Шукати довго не довелося. В око впала земля.

Віддавна так повелося, що навіть той українець, який в третьому коліні живе собі в місті, землі не має, а корів бачив лише в букварі або на телеканалі Animal Planet, то й він переконаний, що земля, то святе, а святинями ж не торгують, чи не так?

А раз не торгують, то треба мораторій на продаж землі, який ось-ось закінчується, негайно продовжити, бо інакше гаплик. Все скуплять кляті олігархи, бо війна, рейдери захоплять, бо криза, а народ збіднів. Приблизно такий потік свідомості з себе уявляє "земельна" риторика Тимошенко, яка пропонує винести питання мораторію на продаж землі на всенародний референдум. І пропонує Юлія Володимирівна забороняти продаж землі до тих пір, доки селяни твердо не стануть на ноги. Коли ж вони зможуть втнути таку штуку, незрозуміло. Поки пропонується продовжити мораторій до 2022 року, а далі, мовляв, видно буде. 

Історія ця продовжується ще з 2001 року коли заборону було запроваджено вперше. П'ять разів мораторій подовжували. Аргументація кожного разу одна і та сама: захистити людей, не допустити захоплення і т.д.

Ну і питається, як виросла та захищеність, скажімо з 2004 року?
Скільки, з 7-ми мільйонів власників померли, так і не отримавши можливості розпорядитися своїм майном так, як хочеться?

Однак, не зважаючи ні на що, український політик не може залишити в спокої українського селянина, він повинен нещадно ним опікуватися, а щоб селянин нічого не утнув з землею, то треба заборонити йому її продавати.

Як наслідок, українські селяни-власники чимраз більше нагадують важких підлітків, яким владна мамуся намагається розказати, де і з ким гуляти, що читати, і як розпоряджатися кишеньковими грішми.
Справа тільки в тому, що власники землі далеко не підлітки, вони в стані розпоряджатися власністю. І справа еліти не влаштовувати істерику навколо чергової заборони, а якщо вже так кортить захищати людей, то варто не бавитися з заборонами, а створити нормальний механізм продажу (чи якщо хочете - набування і відчуження прав на землю).

А державі, коли вже вона зареєструвала акт купівлі продажу, то треба врешті-решт, брати на себе відповідальність за цю дію. І якщо при купівлі, продажу, чи передачі до статутного фонду, селялина-власника обдурять, то відповідати повинна саме держава, яка перевіряла правомірність угоди. Перевірила? Зареєструвала? Щось пішло не так? То за це треба платити...

Проте, такого не пропонують.

І варто не стільки теревенити про захист селян, скільки дати їм інструменти для управління власністю. Відтоді як у 1997 році Юлія Володимирівна з'явилася на загальнонаціональній політичній арені, багато води сплинуло, можна було давно запропонувати і вирішити проблеми земельної власності, а не тільки розповідати про черговий мораторій як найвище досягнення світової думки.

Проте, це почерк і по-іншому вже не буде. Коли запроваджувалася заборона на азартні ігри в Україні, то одна жінка, на той час прем'єр-міністр обіцяла протягом трьох місяців розробити законопроект і визначити, що можна, а що ні. Відтоді й розробляють. І азартні ігри нікуди не поділися. Просто тепер вони в "тіні".

Тому, чергова пролонгація мораторію це просто відтермінування проблеми і чергова дискримінація власників земельних паїв. Доки влада забороняє легальний продаж землі, її продаватимуть підпільно, як наслідок, дешево і ризиковано. Програє від цього в першу чергу власник. В другу, країна.

Без гарантій власності, нормальних механізмів купівлі-продажу, сільське господарство буде залишатися відверто сировинною галуззю. На інвестиції, розвиток переробки та інфраструктури в селі, можна навіть не сподіватися.

Звісно, за великим рахунком, схеми володіння землею можуть бути різними. У Британії вся земля належить короні, а продають і купують не землю, а право на володіння. І якось дають собі раду.
Натомість українська еліта раз за разом відкладає вирішення питання і поки не пропонує механізму "як" зробити, щоб власнику було зручно розпоряджатися своєю власністю.

Зате вкотре пропонується щось заборонити. Напевне для того, щоб не вводити нещасного українця в спокусу. Тоді вже варто заборонити гроші, бо саме від них все зло.

Заборонимо і одразу заживемо щасливо, а багатіти будемо думкою.