Дивна боротьба з інфляцією. Навіщо Нацбанк виступив за підвищення тарифів на комуналку

20 січня Національний банк України опублікував повідомлення про підвищення облікової ставки до 10% річних і відразу почав міркувати про інфляцію. НБУ вважає, що існують величезні ризики, які їй сприяють, а це вимагає посилення монетарної політики НБУ, щоб привести індекс споживчих цін до мети в 5% (у річному вимірі).

За підсумками минулого року інфляція становила 10%. Серед факторів, що стримують ціни, у Нацбанку назвали фіксовані тарифи на деякі житлово-комунальні послуги (ЖКП).

Наразі регулятор погіршив прогноз інфляції на 2022 р. з 5 до 7,7%, що пояснюється високими цінами на енергоносії. Це тисне на витрати бізнесу і, як вважають у НБУ, потребує поступової корекції тарифів на ЖКП. Окремий ризик проінфляційного характеру там бачать у зміні адміністративно-регульованих тарифів.

Регулятор вважає, якщо миттєво привести ціни на ЖКП до "економічних обґрунтованих" рівнів, це усуне дисбаланси в енергетичному секторі, але створить значний інфляційний тиск. З іншого боку, вважає НБУ, відстрочка такого рішення акумулюватиме "квазіфіскальні ризики і ціновий тиск у майбутньому". Ми спробували розібратися, що все-таки пропонує НБУ у сфері житлово-комунальних тарифів, прикриваючись складними термінами.

"Найлегший спосіб — збільшити тарифи"

Поняття "квазіфіскальний дефіцит" зустрічається у свіжому меморандумі України з МВФ від листопада 2021 р., якого і дотримується Національний банк як один із підписантів документа. У меморандумі сказано про запобігання цим дефіцитам. А спровоковані вони операціями, які безпосередньо не відображаються у бюджеті і можуть призвести або до зменшення доходів бюджету зараз, або у майбутньому до збільшення його видатків.

У меморандумі сказано, що для усунення таких явищ держава зобов'язується не запроваджувати жодних обмежень цін на газ, що поставляється домогосподарствам, і гарантувати, що оптові ціни будуть визначатися на прозорому й ефективному ринку.

У документі також сказано, що для підтримки цих заходів до кінця січня 2022 р. буде відновлено повноцінну роботу наглядової ради НАК "Нафтогаз" і проведено його аудит до кінця квітня 2022 р. у частині фіксованих цін. Переборюватимуть квазіфіскальний дефіцит і в електроенергетичному секторі, зокрема, "Гарантований покупець" не накопичуватиме борги перед виробниками ВДЕ, а НАЕК "Енергоатом" підтримуватиме рівень доходів, що покриватиме витрати на виробництво електроенергії та інвестиції.

"Наприклад, "зелені" тарифи, які встановлені на дуже високому рівні для виробників електроенергії, — пояснює економічний експерт Growford Institute Віктор Скаршевський. — Ці тарифи треба виплачувати з ринку, але зрештою їх довелося компенсувати з бюджету. У тарифі на електроенергію для населення ціна електроенергії 1–2 копійки, а все інше — це тариф на розподіл і доставку електроенергії. У даному контексті держава недоотримує дохід у бюджет, тому що працюють у збиток виробники електроенергії, і це компенсується за рахунок підвищення тарифів на "Укренерго", на розподіл. Цих грошей не вистачає, і виходить, що держава доходів не отримує і з бюджету треба покривати цю різницю".

На ринку газу своя ситуація — дуже багато фіксованих тарифів, а саме для теплокомуненерго (ТКЕ), для розподільчих компаній, для бюджетних і релігійних організацій, річні тарифи на газ. "Нафтогаз" періодично вимагає грошей в уряду на покриття витрат і закупівлю дорогого імпортного газу. Очевидно, всього цього, на думку регулятора та МВФ, не повинно бути.

"Продаж газу за фіксованою ціною НАК "Нафтогазом" населенню, звичайно, зменшує прибуток "Нафтогазу", — каже економічний експерт Всеволод Степанюк. — Це державна компанія, і держава отримає менше до бюджету відрахувань від "Нафтогазу". Інше питання, чи зі збитками "Нафтогаз" продає газ власного видобутку. Якщо він по 7 грн/куб. м, то там шалений прибуток. Які там компенсації можуть бути".

"Великі бюджетні дефіцити великих державних компаній, насамперед "Нафтогазу", МВФ, по суті, вважає державним дисбалансом, приплюсовує до бюджетного дефіциту, — каже ексзаступник голови НБУ Олександр Савченко. — Як один із підписантів угоди з МВФ Нацбанк має сприяти усуненню цих дефіцитів. Це можна зробити за рахунок або підвищення тарифів, або зменшення витрат, або збільшення ефективності державних підприємств. Найлегший спосіб — збільшити тарифи".

Тобто боротьба із квазіфіскальними дефіцитами у контексті ЖКП розшифровується просто: треба відмовлятися від фіксованих тарифів і підвищувати їх. Тоді у суб'єктів ринку не повинні виникати дефіцитів, які обтяжують бюджет.

"У меморандумі передбачено лібералізацію тарифів на ЖКП у бік підвищення, щоб квазіфіскальні операції перейшли у фіскальні, — каже Віктор Скаршевський. — Я думаю, що тарифи будуть піднімати, але поступово. Нацбанк підтвердив, що це робитимуть не відразу, а поетапно, щоб уникнути занадто великого шоку. Якщо відразу, то вони мають піднятися у два–чотири рази".

Очевидно, що після завершення опалювального сезону у тарифній сфері настане нова реальність. У такому разі потрібно буде збільшувати обсяги субсидій, утім, це вже фіскальна операція, оскільки чітко відображена в бюджеті. І від цього точно мало радості тим, хто не може претендувати на субсидію.

Інфляцію загальмує бідність?

Є й другий компонент, про який так непокоїться НБУ, — ціновий тиск і зростання інфляції. Природно, що підвищення тарифів на ЖКП є великим інфляційним фактором. На початку релізу Нацбанк повідомив, що фіксовані тарифи допомогли стримати інфляцію у 2021 р.

Напевно, НБУ розуміє, до якого результату призведе майбутнє підвищення тарифів на ЖКП. Тому і погіршив свій прогноз споживчої інфляції з 5 до 7,7% на 2022 р. Експерт Віктор Скаршевський прогнозує зростання індексу споживчих цін як мінімум на 10% саме з урахуванням зростання тарифів на ЖКП і звертає увагу, що у держбюджеті-2022 закладено інфляцію 6,2%. Така різниця спричинить меншу індексацію соціальних стандартів.

"Нацбанк із себе знімає відповідальність за свої прорахунки, — каже економіст. — Інфляційне таргетування — це штучний підхід. Як можна таргетувати те, чим не керуєш. Він же не керує тарифами на природний газ чи електроенергію, імпортними цінами на енергоносії чи цінами на зернові і метал. Це все, що призводить до зростання внутрішніх цін у тому числі".

На що ж сподівається Національний банк у питанні інфляції, якщо зростання цін промвиробників у 2021 р. досягло максимуму в 62%, а дорожнеча енергоносіїв продовжує турбувати промисловість? "Збільшення облікової ставки Нацбанку завжди відбувається, коли розхитується інфляція. Потрібно "пов'язати" гроші, вони мають стати дорожчими, невигідно їх брати в кредит, — каже доктор економічних наук Олексій Плотніков. — Тут прозирає і те, що Національний банк погано ставиться до регулювання тарифів, регулювання цін, регулювання цін на соціальні продукти, тому що, з його точки зору, високі тарифи "пов'язують" гроші і у громадян не залишається просто грошей на покупку. Вони всі ці гроші будуть віддавати на тарифи. Відсутність грошей у населення приведе до гальмування інфляційних процесів".

Чи можливий інший вихід із ситуації? Нацбанк оперує терміном "економічно обґрунтовані тарифи". Але в чистому вигляді це не передбачає обов'язкового підвищення вартості житлово-комунальних послуг. "Економічно обґрунтований тариф ґрунтується на собівартості, — каже Всеволод Степанюк. — А якщо ми говоримо про ринкову ціну, то в умовах дефіциту і монополізму ця ціна завжди спекулятивна. Обґрунтована ціна ґрунтується на вартості послуги, а ринкова — на конкуренції, на попиті та пропозиції. Оскільки у нас монополія плюс дефіцит ресурсів, то ціна буде захмарною".

"Економічно обґрунтований тариф завжди низький, — вважає економічний експерт Юрій Гаврилечко. — Коли ти маєш ресурс, який коштує копійки, а ти з нього намагаєшся викрутити послугу, яка коштує мільйони, це чиїсь надприбутки. На сьогоднішній момент в Україні є всі передумови для того, щоб тарифи знижувати, а не підвищувати. На сьогодні ми споживаємо близько 70% газу, який видобувається тут, а продається за спотовою ціною з голландських хабів".

Таким чином, виходить дивовижна ситуація. З одного боку, НБУ визнає, що фіксовані тарифи на комуналку допомагають стримувати інфляцію. Проте, з іншого боку, щоб виправдати політику щодо зменшення дисбалансів на енергоринку, регулятор стверджує, що збільшення тарифів теж стримуватиме інфляцію в довгостроковій перспективі. Як ми з'ясували, це може бути пов'язано з тим, що у людей просто закінчаться гроші на деякі інші витрати. Проте таке пояснення не враховує той факт, що, на думку багатьох експертів, у тому числі й голови Ради НБУ Богдана Данилишина, інфляція в Україні має переважно немонетарний характер, тобто її не можна подолати зменшенням грошей на руках.

"Теза, що потрібно підвищувати тарифи, щоб стримувати інфляцію, — це брехня. Потрібно знижувати тарифи, і буде нижча інфляція. Тільки некомпетентна людина може стверджувати, що підвищенням цін можна знизити інфляцію", — робить висновок Юрій Гаврилечко.