Вихід іноземного бізнесу з Росії: коли слова розходяться із справами

Останнім часом тема присутності великого західного бізнесу в Росії знову набула актуальності. Євросоюз багато в чому вичерпав свій санкційний інструментарій: кожен новий пакет обмежень дається дедалі складніше. Зокрема, з цієї причини голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн, говорячи про подальші санкційні ініціативи, сфокусувалася на питанні ліквідації лазівок, які дозволяють органам влади та компаніям обходити вже введені обмеження. А саме — про необхідність запровадження вторинних санкцій щодо країн, організацій та осіб, які не дотримуються санкційного режиму.

Тисячі європейських, американських та британських компаній вже заявили про припинення ведення бізнесу в Росії з початком воєнних дій наприкінці лютого поточного року. Але більш як за півроку після початку війни стало очевидно, що таке "припинення" може мати різні форми і не завжди відповідати початковим заявам. Сотні та тисячі компаній справді повністю згорнули роботу в Росії. Так, пішли McDonald's, Coca-Cola і PepsiCo, Visa і Mastercard, Caterpillar, велика частина fashion-рітейлу, найбільші ювелірні бренди та багато інших. В силу різної специфіки бізнесу одні компанії перестали постачати свою продукцію до Росії, другі — закрили підприємства, виплативши компенсації найманим працівникам, треті — продали свої частки в російських активах або передали їх місцевому менеджменту.

Міжнародні компанії на російському ринку

Проте вихід чималої кількості західних компаній виявився лише номінальним. Деякі призупинили інвестиції у розвиток бізнесу та нові проекти, інші обмежили рекламну та маркетингову активність, а хтось місяцями марно шукає покупця на свої активи. Так, наприклад, багато претензій у української сторони до французької мережі Auchan, яка не лише зберегла свій бізнес у Росії, а й анонсує нові проекти, зокрема спільні проекти з підсанкціонними російськими компаніями. Наприклад, Auchan не стала відкривати нові магазини в Росії, але активно розширює інтернет-торгівлю, у тому числі за допомогою маркетплейсу "Сбермаркет", що належить Ощадбанку та Mail.ru Group.

У фокусі особливої уваги паливно-енергетичні компанії. Не секрет, що найболючішими для Росії є санкції, що б'ють по енергетичному сектору. Черговий пакет, ймовірно, міститиме стелю цін на російську нафту. Розробка відповідного механізму перебуває у фінальній стадії, а сам він може набути чинності вже з грудня 2022 року. Видання Financial Times з посиланням на свої джерела навіть встигло підрахувати, що за рахунок зниження вартості нафти споживачам вдасться заощаджувати $160 млрд для 50 найбільших ринків щороку. Обговорюється й можливість запровадження граничних ціни на газ.

Одна з небагатьох можливостей для Росії пом'якшити удар від нафтових санкцій — розвивати видобувні та транспортні проекти, переорієнтовуючи постачання на Схід. І Росія, що не дивно, цією можливістю активно користується. Дивно те, що деякі великі західні компанії продовжують допомагати агресору досягати мети. Так, днями агентство Reuters повідомило про те, що американська нафтосервісна компанія Schlumberger не дозволяє своїм працівникам у Росії переходити на дистанційну форму для роботи за межами країни, більше того, виконує приписи російських військкоматів, сприяючи врученню своїм працівникам мобілізаційних повісток.

Також 14 жовтня 2022 року стало відомо про те, що українська асоціація Razom we stand та французька Darwin Climax Coalition подали скаргу до національної антитерористичної прокуратури на TotalEnergies. У заяві наголошується, що французький енергогігант після введення санкцій продовжував експлуатацію газових родовищ у Росії, а також сприяв виготовленню палива, яке могло використовуватися російськими військовими літаками в Україні.

А ось британська компанія Aggreko Limited досі не позбулася активів у Росії, хоча анонсувала свій вихід ще у березні поточного року. У переліку західних компаній, складеному Київською школою економіки, Aggreko все ще значиться у "листі очікування" на вихід. І це більш як через півроку після оголошення про закриття бізнесу.

Дочірня структура цієї британської компанії — ТОВ "Аггреко Євразія" — є одним із ключових постачальників електроенергії для "Роснефти" у проекті освоєння низки родовищ на Таймирі. Компанія є постачальником автономних систем промислового підігріву та охолодження, які відіграють ключову роль в арктичних проектах "Роснефти", орієнтованих на постачання нафти до Індії, Китаю та інших азійських країн. Виходить, що однією рукою Велика Британія карає Росію за її агресію проти України, а іншою — допомагає їй знизити ефект від санкцій, що вводяться.

Цікаві також потенційні покупці активів Aggreko у Росії. За деякою інформацією, серед ключових інтересантів вже згадана "Роснефть", з якою топ-менеджмент Aggreko перебуває в постійному діалозі. Тобто керівництво Aggreko усвідомлено вступає у переговори та розглядає можливість угоди з продажу своїх активів структурам, чиї кінцеві бенефіціари безпосередньо пов'язані з "Роснефтью". За інформацією від іншого потенційного покупця — російської компанії "Кастор" — до фінансування потенційної угоди планується залучити вже "Сбербанк", про що керівництво Aggreko, безумовно, знає.

У випадку з Aggreko пікантності ситуації надає те, що залучення до угоди "Сбербанку" прямо пов'язане з контролем британських високотехнологічних активів з боку російського підсанкційного банку. Адже саме ці активи будуть заставою для видачі кредиту.

І якщо той же Auchan шукає виправдання своїм діям у гуманітарних аспектах — у роздрібній мережі працюють понад 30 тисяч співробітників, закриття магазинів пов'язане з їхнім звільненням, — у випадку з нафтосервісними компаніями ситуація інакша. У їхніх російських підрозділах не працюють десятки тисяч осіб, при цьому використання західних технологій видобутку вуглеводнів і обслуговування родовищ прямо б'є по ефективності західних санкцій, що з такими зусиллями запроваджуються щодо російської енергетики.

Ми все ще запитуємо себе, чому рекордні санкції проти Росії не працюють чи працюють не так, як повинні? Відповідь не це питання лежить на поверхні.