Виїхати в Канаду. Чому дипломи мігрантів шкодять економіці країни
Система, що базується на кваліфікації іммігрантів, в якій Трамп бачить приклад для наслідування у США, призводить до нестачі робочої сили в сільському господарстві та інших галузях, що вимагають фізичної сили, - пише The Wall Street Journal.
Рей Прайс, фермер з околиць Калгарі, в останні роки спостерігає стійке зростання попиту на свої м'ясні продукти в Азії. Проте Рей каже, що не може знайти достатньої кількості працівників для розвитку свого бізнесу. За його словами, із-за старіння місцевої робочої сили і обмежень на прийом некваліфікованих іммігрантів в Канаді спостерігається хронічний дефіцит робочих рук". "У Калгарі є висококваліфіковані фахівці, інженери та інші, але нам потрібні люди, які хочуть навчитися обробляти м'ясо", - говорить Прайс. У той час як американські законодавці намагаються змінити імміграційну систему та хвалять своїх північних сусідів, досвід Прайса показує, що у канадської системи є свої недоліки.
Канадці вважають імміграцію вигідною для країни, тут практично не існує проблем з нелегальними мігрантами. Однак міграційна модель країни сприяє кандидатам із освітою, професійним досвідом і мовними навичками. Деякі роботодавці та економісти стверджують, що мало хто з мігрантів хоче займатися фізичною роботою і займати низькі посади.
У третьому кварталі 2017 року кількість вакансій у Канаді склало 468 тис., це на 15% більше, ніж в 2016-м. Ріст викликаний збільшенням кількості вакансій у таких секторах, як транспорт, виробництво та громадське харчування.
Канадська модель, заснована на кваліфікації здобувачів, дозволяє приймати на постійне місце проживання щорічно близько 300 тис. чоловік. Прихильники такої моделі кажуть, що Канада залучає фахівців, які сприяють зростанню економіки, - вони швидко знаходять роботу чи відкривають власний бізнес, одночасно знижуючи навантаження на систему соціального забезпечення країни. Опитування показують, що канадці зазвичай вважають імміграцію вигідною для економіки.
У свою чергу США воліють кандидатів, які вже мають родичів в Штатах або ж залучають мігрантів за допомогою лотерей. Нещодавно цю систему розкритикували Дональд Трамп і деякі конгресмени. В січневій мовлення про стан справ у країні президент закликав до скорочення імміграції на основі сімейних зв'язків і переходу до меритократичної моделі, що використовується, зокрема, в Канаді та Австралії.
Як зазначив Трамп, прийшов час перейти на систему, що базується на кваліфікації іммігрантів. "Таку, яка буде приймати професіоналів, людей, які хочуть працювати і вносити позитивний внесок у нашу країну", - заявив президент. Між тим багато канадські роботодавці стверджують, що за такої системи вони стикаються з проблемами при пошуку працівників в агросекторі і сфері громадського харчування. У США компанії вже побоюються, що імміграція під суворим контролем може призвести до дефіциту робочих рук у таких секторах, як виробництво продуктів харчування і будівництво.
Боротьба за мігранта
Прайси ось уже три покоління керують Sunterra, сімейної свинофермою на рівнинах Альберти. На фермі розташований завод з переробки свинини, на якому працює 135 осіб. Вони отримують від 20 ($15,54) до 25 канадських доларів на годину - для кваліфікованих м'ясників і переробників. Рей Прайс каже, що хотів би найняти ще не менше 25 осіб для задоволення зростаючого попиту на продукцію з боку Японії і Китаю. "Хотів ввести подвійні зміни, але у нас недостатньо співробітників навіть для денних, не кажучи вже про нічних змінах", - зазначає Прайс.
Нестача робочих рук особливо гостро відчувається в провінціях, де місцеве населення старіє. Це збільшує розрив між доступними робочими місцями і прибулими іммігрантами. "Ми не повинні залучати економістів для роботи в колл-центрах", - говорить Девід Кемпбелл, економічний консультант і колишній головний економіст уряду штату Нью-Брансвік в східній Канаді.
Канадська федерація незалежного бізнесу, що представляє малі та середні компанії, закликала уряд розширити імміграційну систему, щоб включити в неї менш кваліфікованих працівників.
Енді Кейт, співвласник компанії Seafood Express з Шарлоттауна на острові Принца Едуарда, каже, що хотів би придбати ще 10 вантажівок для свого автопарку, сьогодні налічує 65 машин. Але не може знайти водіїв. "Ми боремося за те, щоб найняти хоч когось. Кожен день нам доводиться відмовлятися від замовлень через брак співробітників", - нарікає Кейт.
Мелані Хекберт, яка керує набором персоналу в транспортній компанії, зазначає, що зусилля з працевлаштування іммігрантів часто виявляються безуспішними. "Ті, хто вступив у коледж, може і попрацюють кілька місяців водієм вантажівки, однак після закінчення навчання напевно поїдуть у місто побільше і знайдуть більш високооплачувану роботу", - говорить Хекберт.
Ахмед Хуссен, міністр імміграції, біженців та громадянства Канади, відзначає брак робочої сили у багатьох частинах країни, але вказує на дії уряду щодо усунення невідповідності між іммігрантами і ринком праці.
Багато канадські провінції в останні роки працювали з урядом в Оттаві для створення програм, які відповідають потребам місцевого ринку. Одна з нових ініціатив Atlantic Immigration Pilot дозволяє роботодавцям у східних провінціях набирати з-за кордону певних працівників (наприклад, швачок або водіїв). "Програма гнучка. Вона ліквідує дефіцит на ринку і позитивно впливає на демографічну ситуацію в країні", - говорить Хуссен.
Прайс й інші підприємці, які потребують робочої сили, також користуються федеральної програмою прийому сезонних працівників з-за кордону. Це дозволяє роботодавцям наймати іноземців для тимчасової ліквідації трудового дефіциту, минаючи складний процес відбору осіб, які звертаються за дозволом на постійне проживання в Канаді.
Втім, багато роботодавці скаржаться, що робота за цією програмою забирає багато часу. Так, вони спочатку повинні довести, що пропонували ці вакансії канадцям, а вже потім отримати право запрошувати іноземців. Такому чином, між виникненням потреби в робочих руках і приїздом найнятих працівників проходить дуже багато часу.
Крім того, роботодавці кажуть, що таким співробітникам доводиться їхати через кілька років, якраз тоді, коли вони оволодівають мовою і обживаються на новому місці. "Чому ці люди просто не можуть залишитися в Канаді?" - запитує Райан Кьослаг, віце-президент організації виробників печериць. Він каже, що близько 15% врожаю псується через відсутність збирачів. Між тим збирачі можуть заробити до 30 канадських доларів за годину. "Канадців така робота не цікавить", - додає Кьослаг.
Іноземні робітники також критикують діючу систему. Протягом останніх 18 років 52-річний Лівій Томпсон приїжджає з Ямайки як сезонного працівника на Лингвудские ферми в Онтаріо. Він каже, що йому подобається його робота - він збирає яблука, груші й вишні. Томпсон дізнавався про можливість отримати постійний вид на проживання в Канаді, але процес здався йому занадто складним. "Я хотів би переїхати з усією родиною заради дітей. Тут дуже холодно, але я занадто багато сил витратив на цю ферму і цю країну", - заявляє Томпсон.
Прихильники діючої моделі імміграції в Канаді стверджують, що вона не тільки змушує роботодавців наймати в першу чергу канадців, але також перешкоджає скорочення заробітної плати. Фермера Прайса ці аргументи не переконують - робочих рук і раніше не вистачає. "Імміграція не повинна залежати від рівня кваліфікації або освіти. Повинне бути місце для всіх", - упевнений він.
