Світовий банк обсчитался. Як Україні наздогнати Польщу за п'ять років
Втрачене десятиліття
Отже, звіт "Розвиток України: Минуле, сьогодення та майбутнє", в якому міститься згаданий безрадісний прогноз, був презентований 6 лютого. У розумінні простих українців 50 років означає "ніколи". На чому ґрунтується песимізм Світового банку щодо України? Нинішні темпи економічного розвитку є досить низькими в порівнянні з необхідною динамікою. Багато хто наші конкуренти за інвестиції на ринку країн вийшли на модель зростання "5%+". Саме стільки потрібно для ефективної боротьби з бідністю та розвитку інфраструктури. Якщо наш ВВП збільшується на три відсотки, це означає, що динаміка української економіки відстає навіть від середньосвітового рівня (3,6%) і значно поступається економікам, що розвиваються (4-5%). По суті, наші темпи трохи вище, ніж у розвинених країн, але останні можуть собі це дозволити.
По-перше, модель їх розвитку ґрунтується на розробці нових технологій і, отже, входить до точки драйву лише на етапах переходу від одного технологічного укладу до іншого. Країни, що розвиваються, мультиплицируют свій ВВП на базі вже створених технологій і тому традиційно розвиваються значно швидше. По-друге, у розвинених країн є база зростання у вигляді трильйонних показників ВВП і навіть 1% приросту дає істотно більше, ніж 10% у нас. По-третє, 70% валового продукту у сильних світу цього - це третинний сектор економіки, і вони цілком можуть спочивати на концепції повільного, рівномірного зростання, що не залежить від зовнішніх факторів, як це і фігурує в рекомендаціях Римського клубу. Таким країнам, як Україна, потрібно дуже швидко нарощувати м'язи на економічний каркас, інакше є ризик скотитися в стан перманентної фінансової дистрофії. Але, з іншого боку, темпи економічного розвитку не можна приміряти на умовний економічний манекен. І стосовно України вихід на темпи зростання в 3,5% слід сприймати як безперечний позитив.
В останньому десятилітті більш високі темпи економічного розвитку, ніж зараз, спостерігалися у 2010-2011 рр. Позначалися інфраструктурні інвестиції під Євро-2012. Але в 2012-2013 рр. цей імпульс зростання був повністю вичерпаний, і економіка опинилася в точці нульової динаміки. У 2014-2015 рр. внаслідок набору внутрішніх і зовнішніх негативних факторів у вигляді микросырьевого кризи на світових ринках і війни з Росією наш ВВП за два роки скоротився на 16,4%. Це був своєрідний український "чорний лебідь". Але починаючи з 2016-го економіка поступово набирає хід: є прискорення з 2,4% до 3,5% в минулому році.
Хоча якщо без лірики, то за останні дев'ять років ВВП України виріс усього на 2,1% (кумулятивно), тобто в середньому збільшувався на 0,23% в рік. По суті, перед нами втрачене десятиліття.
Говорить і показує Світовий банк
Саме тому віце-президент Світового банку з питань Європи та Центральної Азії Сиріл Мюллер і навів у своєму виступі настільки вражаюче порівняння з Польщею, закликавши Україну прискорити темпи реформ, зокрема - провести деолігархізацію економіки. За його даними, три найбагатших жителя нашої країни володіють 6% ВВП, і це в два рази більше, ніж в РФ, і втричі - ніж у Польщі. Висока концентрація олігархічного капіталу не дає реалізовуватися людського капіталу і блокує соціальні ліфти. Що найдивніше, з 2007 р. рівень "олігархів на душу населення" практично не змінився. Про боротьбу з монополізацією і олігархізацією говорять всі кандидати в президенти, але ніхто не запропонував просту програму з п'яти кроків. А вона є і успішно застосовувалася на практиці. В кінці 1990-х в Південній Кореї, під час реструктуризації тамтешніх ФПГ.
Серед причин нашої "економічної немочі" функціонер з СБ назвав високий рівень кредитної заборгованості, сировинну залежність від динаміки зовнішніх ринків, пізній старт реформ. У той же час прискорити рух нагору нам, на думку представника СБ, допоможуть податкова та судова реформи, розвиток логістичного потенціалу, скасування мораторію на продаж земель сільгосппризначення, а також активація по-справжньому ефективної антимонопольної політики.
Між тим, поки СБ перестерігає Україну нарощувати темпи зростання ВВП, Нацбанк прогнозує уповільнення зростання національної економіки мало не до 2% у найближчі роки. Виходить, "догонялки" з Польщею перетворюються у вікову сагу?
Три кити прискореного зростання
І тут ми впритул підходимо до самого поняття ВВП. Є "фінт вухами" під назвою "ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС)". Це коли для розрахунку валового продукту береться не номінальний обмінний курс, а курс по ПКС, тобто розрахований виходячи з різниці інфляційних потенціалів двох порівнюваних економік. Тут наші показники приблизно в три рази вище, адже курс гривні, розрахований за ПКС, становить 7-8 грн/$, а не номінальні 27-28. Грунтуючись на цьому хитрощах з ВВП за ПКС, в Росії, наприклад, поставили завдання увійти в топ-5 світових економік. А Китай за цим показником уже обігнав США.
Але ми спробуємо створити свою модель "Україна-2025", засновану на шести роках зростання, починаючи з 2020-го, так як 2019-й буде явно перехідним періодом, ускладненим як погашенням зовнішніх боргів, так і подвійним політичним марафоном. І обійдемося без маніпуляцій з паритетом купівельної спроможності.
Візьмемо еталонну для нас Польщу. У нашому уявленні ця країна безперервно зростає, причому на такі бажані для нас 4-5%.
Дійсно, польська економіка непогано розвивається, якщо оцінювати її в злотих. Трохи гірше - якщо номінувати ВВП в євро. І не дуже добре при конвертації валового продукту в долари. Але ж саме в доларах США визначається ВВП тієї чи іншої країни при розміщенні її в світовій табелі про ранги. Ніхто не дивиться на показники в національній валюті (крім темпів зростання), дуже рідко розраховують ВВП країн, що розвиваються, в євро або фунтах. Так ось, при перерахунку в долари польський ВВП лише в 2018 р. перевищив докризовий рівень 2008 р., збільшившись до $549 млрд (у 2008-му - $534 млрд). За останні десять років Польща, як і ми, зазнала три "ями" доларового ВВП: у 2009-му внаслідок глобальної фінансової кризи (мінус $94 млрд), в 2012-м ($28 млрд) і в 2015-2016-х рр. (-$74 млрд сумарно).
Секрет польського зростання трохи відкривається при аналізі курсової динаміки злотого. Як бачимо, "просідання" доларового ВВП у Польщі повністю синхронізуються з курсовими "ямами", що цілком логічно і повністю відповідає нашому досвіду. От тільки якщо взяти точки-екстремуми, то починаючи з січня 2007-го польський злотий зміцнився до долара з 0,34 до 0,27 або на 21%.
А скринька просто відкривався
І ось час відкрити скринька. Будь ВВП економіки, що розвивається в доларовому еквіваленті залежить від трьох базових індикаторів: темпів реального зростання, рівня інфляції (впливає на дефлятор ВВП та нарощування його номінальної величини) і курсу національної валюти. За рахунок дефлятора ВВП успішні економіки, що розвиваються розганяють значення номінального ВВП, який потім конвертується в доларовий еквівалент за досить високим курсом національної валюти. Досить сказати, що Китай за період з 2001 р. "назбирав" у своєму ВВП майже 50% інфляції, що значно більше, ніж в ЄС і США.
Отже, для зростання доларового еквівалента ВВП будь-якій країні, що розвивається, потрібні: середні темпи зростання реального ВВП на рівні приблизно 5%, які забезпечують так званий "чистий" зростання; помірний інфляційний дефлятор (для України - це 10% інфляції за рік) для інфляційної накачування номінального значення ВВП; стабільний курс національної валюти (для України краще ревальвація на 10% в рік) для вигідного конвертування номінального ВВП в доларовий еквівалент.
Візьмемо для нашої економіки умовну модель зростання "Україна 2025", в яку будуть закладені наступні початкові умови: реальне зростання - 5%, дефлятор ВВП - 10%, укріплення національної валюти - 10% за рік. До 2025 р. номінальний ВВП може з запланованих 4 трлн грн зрости до понад 9 трлн грн. Тобто валютний еквівалент нашого ВВП до 2025-му складе більше $600 млрд. І перевищить поточний показник ВВП Польщі ($549 млрд).
У нинішній економічній парадигмі такий сценарій здається майже фантастичним - чого варто тільки необхідне зміцнення гривні з 8 грн/$ до 15 грн/$. Але це стосується лише точки старту. Ми не бачимо поки що передумов для активації такого сценарію в найближчі роки, звідси і скепсис. Але це не означає, що подібна модель неможлива апріорі. Найдивовижніше, що в лайт-модифікації ця модель несвідомо застосовується вже зараз, просто її ніхто не помічає. У 2015 р. наша економіка опинилася на дні - доларовий ВВП скоротився з $183 млрд до $91 млрд. Але за період 2016-2018 роках ми відіграли втрату $30 млрд валового продукту, який за підсумками минулого року перевищить $120 млрд. Виходить 34% зростання або 11% за рік в середньому. Виходить, що це тільки в гривні наш ВВП зростає повільно, а в доларах ми показуємо збільшення своєї економіки на 11% третій рік поспіль. І причина цього зовсім не реальне зростання ВВП у гривні на 2,5-3,5%, а досить високий дефлятор (вище 10% інфляції щорічно) і стабільний курс, якщо брати середньозважені за рік значення, а не точки-екстремуми. Тобто ця модель вже реально працює в середньостроковому часовому інтервалі, і її уповільнення в найближчі роки може бути пов'язано або з політикою НБУ щодо зниження інфляції (номінальний ВВП зростатиме повільніше), або з девальвацією гривні. Значить, потрібно змінити першу причину "гальмування" і мінімізувати другу. У цьому зв'язку можна констатувати, що таргетування потоку випуску (ВВП) є для України більш актуальною, ніж таргетування інфляції. Економіка сама повинна підібрати "інфляційний ключ" для свого розвитку, і це може бути рівень цінової динаміки в інтервалі 10-12% в рік, а не 5-6%.
Що стосується ревальвації гривні, то приплив прямих іноземних інвестицій на рівні $10 млрд на рік і вихід на позитивне сальдо торгівлі товарами і послугами на рівні $5 млрд цілком здатні створити монетарні передумови для зміцнення гривні на 10% щорічно. Хоча для цього доведеться змінити структуру експорту, адже сьогодні сировинні експортери кровно зацікавлені у зворотному. Але найголовніше: якщо модель динамічного зростання валютного еквіваленту ВВП працює вже третій рік і принесла економіці $30 млрд відновленого валового продукту, то саме вона зможе досить швидко повернути Україну і в список динамічно розвиваються країн світу.
