Банкрут і банкрутство. Що буває, коли неможливо повернути борг

Банкрутство походить від італійського слова bancarotta, що в перекладі означає "поламаний банк". Банкрутство — це ситуація, коли фізична або юридична особа не може виконувати свої зобов'язання, наприклад, погасити кредит. Також банкрутством називається процес, коли активи такого боржника розподіляються між кредиторами в певній черговості, встановленій законом. Поки боржник не розплатився, його фінансова діяльність жорстко обмежується.

Ініціювати процедуру банкрутства юридичної особи в Україні може як сам боржник, так і його кредитори.

В Україні відповідні питання регулюються Кодексом України з процедур банкрутства.

Процес банкрутства починається з подачі в Господарський суд заяви від кредитора або групи кредиторів. Якщо суд погодиться з їх аргументами і встановить, що борги дійсно існують, він вводить процедуру розпорядження майном підприємства, коли головним розпорядником активів стає спеціальна людина — арбітражний керуючий. Також суд встановлює розмір боргів і список кредиторів.

Однак після цього підприємству надається можливість очиститися від боргів, не доводячи ситуацію до банкрутства і розпродажу активів. Зокрема, якщо боржник і кредитори домовляться, то в суді може бути укладена мирова угода, що регулює порядок і терміни погашення боргів, частина з яких може бути списана.

Крім того, може бути введений план санації підприємства, коли його борги бере на себе інвестор. І в рамках цього плану частина активів може бути продана, а виручені гроші — спрямовані на погашення боргів.

Якщо всі перераховані вище методи розв'язання боргової проблеми не спрацюють, то суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. З цього дня господарська діяльність підприємства припиняється. Суд призначає ліквідатором підприємства арбітражного керуючого, який приймає в свої руки активи, інвентаризує їх і організовує продаж.

На самому початку задовольняються вимоги, які забезпечені заставами (наприклад, якщо банк видав свого часу нинішньому підприємству-банкруту кредит, але під заставу будівлі або обладнання), а вже після цього стає чинною черговість погашення боргів, визначена кодексом.

Насамперед сплачуються борги по зарплаті діючих і звільнених співробітників, а також всі виплати, пов'язані з персоналом: компенсації за невикористану відпустку та відпустку по догляду за дітьми, витрати на відрядження тощо. А також вимоги кредиторів за договорами страхування, витрати на судовий процес з питань банкрутства.

У другу чергу віддаються борги по платежах до Фонду соціального страхування та внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

У третю чергу гасяться борги банкрута по сплаті податків.

У четверту — задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

П'ятими в черзі стоять вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства. І потім вже задовольняються всі інші вимоги.

Фіктивне банкрутство — це несправжнє, фальшиве, облудне банкрутство, яке власники підприємства використовують для того, щоб отримати матеріальну вигоду і зберегти гроші. Наприклад, власник укладає фіктивний договір про великому позику з банком, і в результаті банкрутства банк отримує більшу частину активів, залишаючи інших кредиторів ні з чим.

Інститут банкрутства фізичних осіб був запущений у новому Кодексі з процедур банкрутства, який набув чинності в жовтні 2019 р. Типовий портрет такого банкрута: має непогашений і прострочений кредит в банку, по якому вже накопичилася значна сума боргу; майно, яке є в розпорядженні боржника, — невелике (невелика квартира і, можливо, гараж і автомобіль); інші борги (наприклад, по оплаті комунальних послуг); проти боржника відкрито виконавче провадження щодо стягнення боргу, але воно безрезультатне.

Ініціювати процедуру банкрутства фізособи може тільки сам боржник, у кредиторів такої можливості немає.

Щоб не допустити ситуації, коли позичальник спочатку набере кредитів, а потім відмовиться їх сплачувати, посилаючись на відсутність коштів, пройде процедуру банкрутства і вийде сухим із води, в законодавстві передбачений ряд запобіжників. Наприклад, якщо незадовго до цього боржник продав або подарував якісь активи, то процедуру йому не пройти. Також суд не оголосить його банкрутом, якщо у нього є багаті близькі або родичі.

Продаж активів фізособи-боржника не означає, що піде абсолютно все, що йому належить. Наприклад, не можна продавати єдине житло боржника — квартиру площею не більш ніж 60 кв. м або будинок до 120 кв. м.