Час озброювати бізнес. Яку користь зможе мати Україна із ЗВТ з Туреччиною
Україна і Туреччина створюють зону вільної торгівлі (ЗВТ). Таким є результат переговорів загальною тривалістю 16 років. Але який ефект справить зближення з найпотужнішим торговим партнером на українську економіку?
Три сценарії
За словами першої віцепрем'єр-міністерки — міністерки економіки Юлії Свириденко, завдяки ЗВТ із Туреччиною на Україну очікує додатковий приріст ВВП на 2,2% щорічно (а доходів домогосподарств — на 2,6%). Такої ж думки і ексміністр економіки, президент KSE Тимофій Мілованов, який свого часу (2019 р.) теж був залучений до переговорів з Анкарою. "Можливість збільшити обсяги експорту до Туреччини дозволить розширити діяльність для [українських] підприємств-експортерів. Отже, з'являться нові робочі місця у галузях, продукція яких має попит", — аргументував він.
Але є й інша думка. Згідно з результатами дослідження аналітичного центру CMD-Ukraine і Державного науково-дослідного інституту інформатизації і моделювання економіки, Україна, навпаки, може втрачати 1,5% щороку у разі, якщо лібералізація двосторонньої торгівлі буде "на турецьких умовах". Зокрема, переробна промисловість піде в мінус на 8,8%.
Ці ж учені, щоправда, розглядали й більш оптимістичний сценарій, за якого Україна домовляється про суттєву лібералізацію доступу на турецький ринок сільгосптоварів і металургійної продукції й водночас зберігає низку мит на найважливіші для нас позиції: цемент, добрива, деякі вироби із пластмас і гуми, товари легпрому, кераміку, побутові електроприлади, продукцію автомобілебудування. Але навіть на таких вихідних даних моделювання показало зростання ВВП України лише на 0,3% на рік (зокрема, збільшення промвиробництва на 1%).
Отже, маємо кілька сценаріїв. Перший — оптимістичний з ефектом зростання ВВП на 2% на рік. Це дуже багато, враховуючи, що реальне зростання української економіки (за винятком кризового 2020 р.) за підсумками останніх років балансує на рівні 3%. Утім, не дивно, що оптимізм зашкалює у виконавчій владі, де цю угоду подають як свою перемогу. Другий — песимістичний, із прогнозом сильного падіння промисловості і темпів зростання ВВП. І нарешті, є збалансований сценарій, за якого і очікування "нудні" у вигляді непомітного для ока підняття економіки.
Нові умови
Утім, це була спроба побачити майбутню картину двосторонньої торгівлі загалом. Щоб краще зрозуміти, як вона може виглядати, варто підійти ближче і придивитися хоча б до широких мазків. На жаль, список змін щодо кожної категорії товарів поки що не оприлюднений. Деякі висновки можна зробити із доволі загальних подробиць, озвучених у Кабміні.
Отже, Туреччина обнуляє мита на 10 337 товарних позицій (понад 95% кількості українських товарів, що експортуються до цієї країни). Ще на 1348 будуть тарифні квоти або зменшення турецьких мит. У свою чергу, нульове мито діятиме на 9552 позиції, які турки поставляють нам. Ще 616 товарних позицій підпадають під тарифні квоти й часткове зменшення українського мита. Ці числа цілком порівнювані, але надто узагальнені. Особливо слід звернути увагу, що підрахунок ведеться за кількістю товарних позицій, а не в грошах.
Ще один важливий момент: у торговельних відносинах на митниці залишиться сильна асиметрія не на нашу користь. Анкара давно захищала своїх виробників і тому мала номінальну ставку експортного мита для українських товарів на рівні 28,9%, тоді як Україна для турецьких — лише 5%. Угода про ЗВТ хоч і знизить ставки, але збільшить відносний розрив: для наших товарів у Туреччині буде 10%, для турецьких у нас — лише 0,5%.
Головне — структура
Але ж як зрозуміти, перед ким із торгових партнерів відкривається більше можливостей? Згадаймо слова Тимофія Мілованова про те, що в Україні нові робочі місця мають з'явитися у галузях, продукція яких має попит. Тобто багато залежить не просто від довжини переліку взаємних "свобод" і пільг, а від того, яка саме українська продукція і на яких умовах бореться і боротиметься за турецький берег, і навпаки.
Отже, відкриваємо структуру нашого експорту й імпорту. Тільки для початку зазначимо, що за підсумками минулого року товарообіг між Україною і Туреччиною становив понад $7 млрд, з яких український експорт — $4,1 млрд, а імпорт — $3,2 млрд (до речі, за п'ять наступних років ЗВТ очікується зростання взаємної торгівлі до $10 млрд).
Тепер дивимося на розбивку за товарними групами (найсвіжіші дані доступні за 11 місяців минулого року). До цього списку потрапили всі групи, у яких або експорт, або імпорт перевищив $40 млн: червоним підсвічені ті, де баланс на користь Туреччини, синім — на користь України.
Як бачимо, незважаючи на позитивне торгове сальдо, Україна суттєво програє за рівнем переробки і складністю продукції, що експортується. Основа нашого експорту — чорні метали, руди, зернові й олійні. Натомість у турків, крім палива, явна перевага за такими статтями, як ядерні реактори, котли і машини, електричні машини, наземний транспорт, літальні апарати, одяг, трикотаж і навіть пластмаси та вироби з чорних металів.
Таким чином, лібералізація торгівлі дозволить швидше турецькій стороні розширити свою присутність в Україні в галузях, що генерують більше доданої вартості, тобто на найбільш ласих ринках.
Звичайно, не варто забувати, що ще не оприлюднені деталі механізму нової ЗВТ, а в уряді вже заявили про перехідний період для деяких галузей. Зокрема, Україна на кілька років збереже мита на ввезення автомобілів. А компаніям легкої промисловості обіцяють доступні кредити на модернізацію устаткування.
Але загалом ситуація зрозуміла: Туреччина отримає ще один стимул для розвитку свого промислового потенціалу, особливо на фоні послаблення ліри (що робить товари наших партнерів ще більш конкурентоспроможними за ціною). І це при тому, що в країні й так реалізуються дієві програми підтримки виробництва й інновацій — від значних податкових пільг при вкладеннях в основний капітал до пакета преференцій інвесторам, які розміщують виробництва у вільних торгових зонах, техно- та індустріальних парках; від вимог щодо локалізації у публічних закупівлях до експортного фінансування.
Поле можливостей
Чи є шанси у вітчизняних виробників? Не лише у виконавчій владі, а й у Верховній Раді вважають, що так. Проте багато залежить від нас самих. Заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський у коментарі "ДС" спрогнозував, що станеться після лібералізації торгівлі з Туреччиною.
"Українські виробники, які не мають і сотої частки тієї державної підтримки, яку мають турецькі компанії, зіштовхнуться з ними у прямій конкуренції як на нашому внутрішньому ринку, так і на турецькому. Якщо український уряд не озброїть українських виробників аналогічними формами державного стимулювання, то підписана ним угода буде на користь Туреччини і не принесе бажану користь Україні. А якщо озброїть, то ми матимемо шанс отримати від угоди користь. Ми вже чуємо від уряду готовність активізуватися за різними формами державного стимулювання. Це хороший знак. Але потрібні конкретні дії", — зазначив народний депутат.
За його словами, українським переговорникам на етапі підготовки угоди про ЗВТ вдалося значно покращити її умови, оскільки спочатку Туреччина наполягала мало не на односторонньому відкритті наших ринків. Тепер же з'явилося поле можливостей, реалізація яких залежатиме від спроможності уряду реалізувати промислову політику, яка вже намічена законодавцем.
"Першочергові кроки я бачу у напрямках стимулювання попиту через споживачів, у доступі виробників до дешевих довгих грошей, у стимулюванні державних закупівель вітчизняної продукції, стимулюванні несировинного експорту, посиленні торговельного захисту", — сказав Дмитро Кисилевський.
Стосовно конкретних заходів, то зараз Кабмін повинен, зокрема, розробити підзаконні акти щодо розвитку індустріальних парків і нарешті запустити локалізацію (до публічних закупівель допускаються понад 100 найменувань машинопродукції лише за умови, що вони хоча б на певний відсоток зроблені в Україні). Очікується також активізація роботи Експортно-кредитного агентства. Та й загалом, щоб вистояти у конкуренції на внутрішньому і світовому ринках, український бізнес має отримати доступ до дешевих кредитних ресурсів, для чого уряд має вже випробувані інструменти.
"Програми на кшталт підтримки сільгоспмашинобудування, які довели свою ефективність, мають бути розширені на інші галузі з високою доданою вартістю. Програма кредитування 5-7-9 має бути переорієнтована на кредитування будь-якої продукції переробки українських виробників (зараз вона кредитує торгівлю, імпорт тощо)", — вважає Дмитро Кисилевський.
Ну, а результати створення ЗВТ із Туреччиною, на його думку, можна буде оцінювати лише років за п'ять.
Таким чином, Україна, хоча й увійшла у велику торговельну угоду з південним сусідом у дещо гіршій формі, але має шанси отримати з неї користь.