Час розкрити деякі атомні "секрети" України

"Що ви знаєте про атомній енергетиці України?" - не раз запитував у своїх знайомих, далеких від цієї теми. Звичайно, всі згадують про Чорнобиль, трохи говорять про "дешевизну" електроенергії АЕС, що тепер "ми не залежимо від російських" в постачаннях ядерного палива, тому що "американці його дають". Ніби і все. Спробую розкрити ще кілька так званих атомних секретів. Тим більше маємо для цього прекрасний привід - у середині жовтня "Енергоатом" святкує своє двадцятиріччя.

Компанія народжувалася буквально у мене на очах, тому що "Енергоатом" в 1996 р. став моїм першим роботодавцем. Так для чого тоді об'єдналися чотири українські АЕС? Якщо коротко, щоб елементарно вижити.

Ситуація в енергетиці була вкрай складною. Це був час бартеру та неплатежів. Сьогоднішнім енергоменеджерам важко в це повірити, але за вироблену електроенергію атомники отримували живими грошима тільки 10-12%.

Щодня на ранковій оперативці першим завжди було питання про надходження грошей з енергоринку - місяць збирали, щоб хоч зарплати на АЕС заплатити. Не завжди і на це вистачало. А ще потрібно було купувати паливо, обладнання, проводити ремонти і т. д.
Так разом і вижили, а згодом почали розвиватися.

Якщо в 1996 р. АЕС виробили близько 80 млрд кВт•год електроенергії, то в 2015-му - майже 88 млрд кВт•год. При цьому частка атомної електроенергії в національному енергобалансі за 20 років зросла з 44 до 55%.

Неймовірними зусиллями вдалося добудувати другий енергоблок Хмельницької і четвертий Рівненської АЕС, Ташлицьку гідроакумулюючу електростанцію, ввести сховище відпрацьованого ядерного палива на Запорізькій АЕС.

Кадри вирішують

За 20 років "Енергоатомом" керували різні люди - і професіонали-атомники, і політики. Не буду зараз аналізувати їх ефективність. Тільки зазначу, що бути президентом такої компанії, як "Енергоатом", - просто величезна відповідальність, насамперед, за ядерні ризики. Для цього потрібно мати відповідну кваліфікацію та досвід.

Напевно, це унікальний випадок в історії не тільки української енергетики - Юрія Недашковського чотири рази призначали президентом найбільшого виробника електроенергії в країні. Вперше він очолив "Енергоатом" у 2000 р. Тричі його звільняли з посади з політичних мотивів. Після Революції гідності Юрія Недашковського призначили президентом "Енергоатому" четвертий раз. І відразу пішла реальна робота по диверсифікації постачань ядерного палива, зрушили з місця інші важливі проекти, де Росія тримає нас на гачку.

Я впевнений, що секрет Недашковського-менеджера полягає в поєднанні двох факторів - професіоналізму і патріотизму. А ще це простий в спілкуванні, порядна і дуже ерудована людина. Багато ви зустрічали таких топів?

Ядерна безпека завжди була для "Енергоатому" пріоритетом номер один. І інакше не може бути в країні, яка пережила аварію планетарного масштабу. 35-тисячний колектив атомників за два десятиліття довів свій професіоналізм і здатність забезпечити високий рівень безпеки АЕС. Це неодноразово відзначали експерти МАГАТЕ та інших міжнародних структур. А вони навіть не часті, а постійні гості на українських АЕС.

Між іншим, Україна входить у першу десятку країн світу за кількістю атомних реакторів. На чотирьох українських АЕС їх експлуатується 15. А Запорізька - найбільша атомна електростанція в Європі і друга за потужністю в світі.

Диверсифікація поставок

Україна ще в 2000 р. зробила перший крок до диверсифікації постачання ядерного палива, підписавши міжурядову угоду з США. З цього почався тривалий процес кваліфікації ядерного палива Westinghouse в Україні.

Починаючи з 2005 р. американські паливні збірки проходили дослідну експлуатацію на Южно-Українській АЕС. У 2013-2014 рр. Westinghouse допрацювала конструкцію збірників з урахуванням отриманого досвіду експлуатації. А в 2015 р. "Енергоатом" отримав дозвіл Держатомрегулювання на завантаження 42 модернізованих збірок в активну зону блоку №3 ЮУАЕС. Влітку 2016-го партію американського палива завантажили і в енергоблок №5 Запорізької АЕС.

Отже, на сьогодні два енергоблоки АЕС України частково завантажені паливом Westinghouse, завантаження ще одного почнеться на початку наступного року. А до кінця 2017 р. паливо Westinghouse буде працювати на п'яти атомних енергоблоках.

Маючи двох постачальників ядерного палива - "Росатом" і Westinghouse, Україна не тільки значно поліпшила надійність поставок, але і істотно обмежила їхні цінові апетити за рахунок конкуренції.

Потенціал для майбутнього

"Енергоатом" - високотехнологічна компанія з величезним потенціалом для розвитку. Майбутнє нашої атомної енергетики пов'язується насамперед з Хмельницької АЕС. На майданчику станції чекають добудови третій і четвертий енергоблоки.

Україна в минулому році відмовилася від добудови цих блоків Росією. Швидше за все, на добудову ХАЕС буде оголошено міжнародний тендер. Два нових атомних енергоблоки потужністю 1000 МВт - це додаткові 15 млрд кВт•год в енергосистему країни щорічно.

Щоб профінансувати будівництво цих блоків "Енергоатом" пропонує пілотний проект "Енергетичний міст Україна - Європейський Союз". Він передбачає постачання в Європу електроенергії, виробленої на блоці №2 ХАЕС. Реалізація проекту - це не тільки можливість заробити на нові блоки, але і дуже важливий крок до інтеграції енергосистеми України з європейським ENTSO-E (співтовариство операторів магістральних мереж в області електроенергетики).

Колись, дуже давно, в київський офіс "Енергоатому" приїхав прем'єр-міністр України на зустріч з топ-менеджментом компанії (зібралося чимало людей від керівників управлінь і вище). Про що конкретно йшлося, звичайно, вже не пам'ятаю, але одну фразу прем'єра (а говорив він добре, потім став ще і президентом) можу відтворити і сьогодні: "Енергетики - це еліта економіки, атомники - це еліта енергетики".

Перспективи ЦСВЯП

Позбавляючись крок за кроком від монополізму у постачання свіжого ядерного палива, ми все ще зберігаємо залежність від РФ у вивіз відпрацьованого. З чотирьох українських АЕС тільки одна - Запорізька - має можливість зберігати відпрацьоване паливо. З інших ми вивозимо його на переробку в РФ, щороку виплачуючи "Росатому" за це $150-200 млн. Тож спорудження централізованого сховища для відпрацьованого палива є вкрай важливим завданням.

Добре, що на початку 2015 р. було відновлено співпрацю з американською компанією Holtec за цим проектом. Тому що "пісня" з сховищем ллється ще з 2003 року, коли був оголошений міжнародний тендер на його будівництво.
На початку жовтня цього року Кабмін дав зелене світло на виділення землі для сховища в Чорнобильській зоні. Якщо все піде за планом, через два-три роки Україна зможе сказати Росії "до побачення" і в цьому аспекті.

Олександр Майстренко, експерт Центру "Енергетика України"