Час "перемикатися". Як Україні витримати мінімалку в 4 200 грн

Глава держави 20 травня нагадав, що дав завдання уряду збільшувати мінімалку, додавши, що 4 200 грн - "це не межа". Виникає питання, чи готова до такого покращення українська економіка? Адже якщо ні, то інфляція може прискоритися, а розвиток бізнесу - загальмуватися. Тим більше що в Кабміні і МВФ поки що не бачать можливостей для реалізації президентської ініціативи.

З миру по планці

Про соціальні гарантії для працівників, в тому числі мінімальної зарплати, страхування, норми робочого часу, всерйоз заговорили лише з кінця XIX ст. На загальнонаціональному рівні мінімалку вперше встановила Нова Зеландія в 1894 р., а в 1896-му в австралійському штаті Вікторія заснували спецради, де працівники та роботодавці домовлялися про нижчої планці оплати праці. Таким чином наметелись два походу: встановлювати мінімальну зарплату по державі в цілому або локально - на рівні регіонів, галузей, підприємств.

Така практика приживалася довго. Якщо у Великобританії мінімалку ввели в 1909 р., то, скажімо, у США на федеральному рівні - тільки під час Великої депресії (не рахуючи раніше встановленої планки для дітей і жінок). Що, втім, не завадило Генрі Форду ще в 1914 р. підняти мінімальний рівень оплати праці на своїх заводах до $5 (в рази вище ринкового), щоправда, у прагненні скоротити плинність кадрів, а не побороти бідність.

На сьогоднішній день близько 80% країн світу законодавчо регламентують рівень мінімальної зарплати. Проте в інших державах вона може фіксуватися не законом, а секторальних угод між зацікавленими сторонами. І тому спосіб встановлення мінімальної зарплати не корелює з рівнем розвитку суспільства. Так, з 28 держав Євросоюзу мінімалка узаконена в 22-х, але залишилися шість - це Австрія, Італія, Данія, Фінляндія, Швеція та Кіпр. А розкид дуже великий: від 261 євро в Болгарії - до 2000 євро у Люксембурзі. Причому у Східній Європі мінімальні зарплати істотно нижче (найвища ставка в Польщі - 503 євро). Для порівняння: мінзарплата в США - понад $1200 в місяць.

Український мінімум

Що стосується України, то наші 3 723 грн - близько $140. Це мало, але розрив не такий величезний, тому що добробут слід вимірювати не просто в перекладі на долари, а з урахуванням паритету купівельної спроможності. Скажімо, за суму, еквівалентну $140, українець у себе вдома може купити в півтора-два рази більше, ніж поляк у себе.

Ще один важливий показник - відношення мінімальної зарплати до середньої. В цілому по ЄС це 46%, причому він (не без винятків) знижується з просуванням на Схід. Так, у Великобританії працівники нижчої кваліфікації отримують 58% від середнього розміру по країні, а в Польщі - 43%. В Україні станом на січень 2018 р. мінімальна зарплата - 3 723 грн - становила 48% від середньої - 7711 грн. Можна скаламбурити, що у нас європейське співвідношення неєвропейських ставок мінімальної та середньої зарплат.

Зайнятість і ціни

Отже, встановлення мінімальної заробітної плати на протязі минулого століття стало глобальним трендом. Однак економісти до цих спір сперечаються про її вплив на зайнятість, виробництво, ціни і економіку в цілому. За класикою фіксування мінімалки вище ринкової (так зазвичай і відбувається) має спричинити збільшення безробіття, адже менше роботодавців готові брати людей на велику ставку. А підвищення витрат на оплату праці підштовхує вгору ціни на товари і послуги. І не тільки з-за того, що більше витрат у виробників (інфляція пропозиції), а й тому, що більше грошей у покупців (інфляція попиту). Тут важливо, наскільки задіяні ресурси: якщо фірми мають можливості адекватно наростити виробництво у відповідь на збільшення попиту - інфляція буде менше, якщо ж виникають труднощі з інвестуванням, кредитуванням, набором персоналу - ціни підуть вгору швидше, та і ВВП підросте слабо.

Але це лише загальна картина, тому потрібно придивлятися до національних особливостей. В Україні ключовий фактор - сіра зарплата. На багатьох підприємствах і так платять працівникам "у конвертах" понад мінімалки. Тому, коли з 1 січня 2017 р. підвищили планку з 1600 до 3200 грн, бізнес не загнувся, хоча податків довелося платити більше. (Хоча, наприклад, маршрутники не забули підняти тариф "у зв'язку з підвищенням мінімальної зарплати"). Можливо, саме цим пояснюється той факт, що великих змін у зайнятості у нас не сталося. За даними Міжнародної організації праці, рівень безробіття в Україні у 2017 р. балансував на рівні 10%, як і роком раніше. Хоча, зрозуміло, внесло свою лепту в статистику і посилення трудової міграції в Польщу.

А ось інфляція розігналася, як і слід було очікувати. У Нацбанку підрахували, що в минулому році подвоєння мінімальної зарплати збільшило загальне зростання цін на 2-2,5% (з 13,7%). А місяць тому заступник глави НБУ Дмитро Сологуб заявив, що можливе підвищення мінімалки до 4 200 грн з 1 липня "додасть до інфляції 0,5%" (прогноз на кінець року - 8,9%). В цілому НБУ бачить причини підвищення цін у скороченні пропозиції окремих товарів, збільшенні виробничих витрат (у тому числі на оплату праці) та пожвавленні споживчого попиту.

Втім, на цей раз підвищення мінімалки, якщо і станеться до кінця року, то не буде таким вже впливовим чинником. Адже до того часу встановлений на 1 січня 2018 р. мінімум в 3 723 грн з урахуванням прогнозованої інфляції складе вже 4 054 грн, тобто реально зарплата може зрости лише на 146 грн (і то якщо вірити заниженими інфляційним очікуванням НБУ). Насторожує тільки багатообіцяюча фраза президента про те, що 4 200 грн - "це не межа".

"Переключення" попиту і виробництво

Українські експерти неоднозначно оцінюють підвищення мінімального рівня оплати праці. На думку доктора економічних наук Ярослава Жаліло, позитив у тому, що збільшення мінімалки підштовхує вгору зарплати в цілому.

"За минулий рік ми побачили, що середня номінальна заробітна плата зросла на 37%, а в реальному вимірі - на 18-19%. Це добре, тому що, можливо, частково утримує робочу силу від міграції, та й просто підвищує добробут людей", - констатував експерт.

Але проблема в тому, що ми ще не навчилися вичавлювати із ситуації весь позитив і мінімізувати негативний вплив.

"Як показав досвід минулого року, на жаль, підвищення заробітної плати у нас досить слабо спрацьовує як стимулятор економічного зростання, зате активно діє як інфляційний чинник. Тому самі по собі ці обіцянки, не кажучи вже про подальше підвищення, будуть погіршувати інфляційні очікування", - вважає Ярослав Жаліло.

За його словами, вітчизняним виробникам потрібно допомогти адекватно реагувати на підвищення споживчого попиту.

"І тут є кілька аспектів. Перший - це монетарна політика, пом'якшення кредитної політики, хоча НБУ зараз діє в протилежному напрямку, обравши політику інфляційного таргетування... Другий аспект пов'язаний з лібералізацією підприємництва, щоб на рівні локального бізнесу зростали можливості реагувати на попит", - пояснив доктор економічних наук.

І нарешті, на думку Ярослава Жаліла, потрібно особливу увагу до вітчизняного агросектору. Справа в тому, що зростаючий споживчий попит зараз посилює імпорт, а значить, реально грає на руку іноземним виробникам. Можливі вигоди від підвищення купівельної спроможності українців більше, якщо спробувати "переключити" попит на українські товари, головним чином на їжу.

"У бюджеті 2018 року вже закладено заохочення і підтримка аграрного виробництва, тому що левова частка у цьому зростаючому попиті на продукти харчування. І лідирують у інфляційної динаміки саме продукти харчування", - зазначив експерт.

За словами виконавчого директора The Bleyzer Foundation олег Устенко, так виходить тому, що з підвищенням мінімалки додаткові гроші отримують ті люди, яким не вистачає саме на їжу.

"Збільшення мінімальної зарплати на тлі вкрай поганого бізнес-клімату в Україні може призвести до підвищення інфляції, але не по всіх групах товарів, а по тих, які відносяться до продовольчим. Адже, коли ми говоримо про мінімалку, ми говоримо про тих людей, які і так ледве виживають і витрачають на харчування не 50% від сумарного доходу, як в середньому по Україні, а більше", - пояснив експерт, нагадавши, що чим бідніше суспільство, тим більша частина сімейного бюджету у людей йде на їжу. Для порівняння: в Польщі - це 30%, а у Франції - 10%.

Дефіцит бюджету та борги

Не варто забувати, що підвищення мінімалки тягне за собою і збільшення державних витрат, тому що багато хто з малооплачуваних робітників - бюджетники.

"Ми повинні бути готові до збільшення дефіциту бюджету. Утримувати його в межах 2,5% ВВП (81,8 млрд грн. - "ДС"), як декларувалося спочатку, буде вкрай складно. І де на це гроші? Ми можемо розкрутити інфляцію або набрати ще більше боргів. І хто заплатить за те, що ми тимчасово допоможемо тим, хто страждає? Ігнорувати економічні закони не можна", - вважає Олег Устенко.

Словом, з підвищенням мінімальної зарплати можна очікувати позитиву у вигляді зростання ВВП і добробуту громадян, так і негативу - розкручування інфляції і збільшення дефіциту бюджету. Другий ефект в Україні сильніше, хоча можна спробувати все змінити. Втім, мінімалка в 4200 грн навряд чи сильно позначиться на економіці, оскільки таке підвищення до кінця року буде майже "з'їдено" тієї ж інфляцією.