Делавер сміється. Як США ставлять хрест на боротьбі Євросоюзу з офшорами

Європа поки не готова ставити знак рівності між Каймановими островами і США, хоча за формальними ознаками Штати вже підпадають під критерії країни, яку можна визнати податковою гаванню
Фото: ocal-tax.net

У разі прийняття такого рішення, у додаток до існуючим торговельним війнам додалося б ще й глобальне трансатлантична протистояння на осі фіскальних і фінансових взаємин двох глобальних суб'єктів світової геополітики.

Як писав колись Джордж Оруелл у своїй сатиричній притчі "Скотний двір": "Всі тварини рівні. Але деякі тварини рівні більш, ніж інші". На жаль, у світовій табелі про ранги даний принцип виборчого вирівнювання працює чистіше, ніж на "Скотному дворі".

Як ця вибірковість працює на практиці, ми розглянемо трохи нижче, а поки зупинимося на описі майбутньої моделі регулювання.

В даний момент відбувається адаптація на практиці системи транснаціонального податкового контролю та транскордонного вирівнювання фіскального тиску. За задумом її авторів, податкові гавані, де можна було вкривати капітали практично з нульовою ставкою оподаткування, повинні бути заблоковані для легального та системного бізнесу, який хоче працювати на західних, найбільш ліквідних ринках. У 2018 р. ще діє якийсь перехідний період, після якого країни, недостатньо протидіють розмивання оподатковуваної бази, відчують на собі всі принади життя "дикуном", тобто без повноцінних кореспондентських рахунків у західних банках та в умовах блокування інвестиційних потоків.

Питаннями монтажу глобальної системи податкового контролю, яка повинна вирівняти загальносвітової дисбаланс нерівності і знизити рівень корупції, перейнялася Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). В принципі цілі, задекларовані в її програмі податкових реформ, досить прості і зрозумілі: податки повинні сплачуватися в тих країнах, де вони заробляються, і низькі ставки оподаткування повинні застосовуватись для стимулювання національних виробників, а не для відмивання капіталів і зняття корупційної ренти. Як показують події останніх десятиліть, колишня офшорна система занадто дорого обходиться світу, особливо в той момент, коли світова економіка виставляє консолідований рахунок до оплати. Адже якщо в офшори приходять все нові корупціонери і отмывальщики, то це означає, що десь убуває, причому, як правило, в найбідніших країнах. Які потім потрапляють в період соціальної турбулентності, всіляких революцій та за підсумком потребують мільярдних вливань з боку розвинених країн, які намагаються таким чином купити собі рік-другий глобальної стабільності. Але це не вирішує проблему, навіть більше того - посилює: для допомоги країнам, які втрачають в офшорних зонах свій капітал, провідні держави світу витрачають значні суми, для чого їм доводиться підвищувати податковий тиск вже у себе, в результаті чого підприємці виводять капітали вже з них самих.

У 1990-х кожен поважаючий себе американський дантист або адвокат мав невеликий сімейний офшорний фонд на Багамах або Бермудах, з тим щоб мати можливість профінансувати навчання дітей в Гарварді.

На 70-му конгресі Міжнародної податкової асоціації в Мадриді були підведені підсумки впровадження BEPS (Base Erosion and Profit Shifting) - 15 норм по боротьбі з ухиленням від сплати податків (план з протидії розмивання податкової бази і виведення прибутку з-під оподаткування). Суть цієї системи досить проста: валютний і банківський контроль за рухом капіталів замінюється податковим, тобто в разі сплати податків за встановленими правилами контрагент отримує можливість вільно переміщувати свої ресурси, от тільки після сплати податків у країнах із загальної фіскальної навантаженням офшори йому вже ні до чого.

В рамках співпраці BEPS були підписані угоди про застосування MLI - багатосторонньої угоди, яка передбачає координацію міжнародного податкового законодавства, скасовує систему податкових пільг, уточнює поняття "резидентства" компаній, а також удосконалить механізм податкових спорів. В країнах - учасницях угоди відтепер вводиться поняття "ділової цілі", тобто якщо транзакція була обумовлена не реальної діловою метою, а оптимізацією оподаткування, то вона виводиться з режиму пільгового оподаткування.

З допомогою впровадження єдиного стандарту податкової звітності (CRS) податкові органи в різних країнах зможуть в автоматичному режимі обмінюватися один з одним інформацією про кінцевих бенефіціарів, контрольованих іноземних компаній (КІК).

Імплементується і GAAR (General Anti-Avoidance Rules) - правила боротьби з системними неплатниками. Елементи цієї системи вже з'явилися у роботі банків щодо відстеження операцій фізичних осіб. Це вивчення насамперед бізнес-діяльності клієнта, а також його майнового і фінансового стану. У перспективі норми GAAR можуть поширитися і на клієнтів - юридичних осіб.

Завдяки цим заходам глобальний перетік капіталів повинен істотно мінімізуватися до рівня економічно обґрунтованих транзакцій, а рух капіталів в офшорні зони буде жорстко каратися. А карати є за що. За даними Національного бюро економічних досліджень (NBER) США, офшорні активи в минулому році досягли 10% світового ВВП і 8% нагромаджень домогосподарств. У цінах 2007 р. (прийнятих за базу порівняння) - це приблизно $5,6 трлн, причому рівень офшорного проникнення істотно відрізняється. Якщо у Швеції - це 2-3% ВВП, то в РФ, країнах Перської затоки та Латинської Америки - 60% (найбільші показники відтоку коштів в офшори зареєстровані у сировинних економіках). В Україні даний показник можна оцінити на рівні 20-30%.

Найбільшим офшорним магнітом є Швейцарія - 30% світового відтоку капіталу. В потилицю їй дихає Гонконг (15-20%). Азійські фінансові центри взагалі останнім часом перехоплюють ініціативу. Але не всі світові гравці хочуть грати за правилами. У США вже давно діє своя особлива система податкового контролю: закон про податкової звітності з закордонних рахунків (Foreign Account Tax Compliance Act), скорочено FATCA, який був імплементований в 2010 р. після фінансової кризи. Суть його зводиться до того, що банки іноземних держав повинні надавати інформацію про операції американських резидентів в даних країнах. Вся ця інформація концентрується в Службі внутрішніх доходів і дозволяє США боротися зі своїми "ухильниками". Існує дві базові моделі з адаптації системи контролю в іноземних державах. Перша модель передбачає, що банки надають необхідні дані в національні фіскальні органи, а ті вже передають консолідовану інформацію в США. Друга модель працює більш спрощено - звіти йдуть прямо в Америку, минаючи місцевих фіскалів. Україна, до речі, працює за першої моделі. Навіть росіяни, які ревно ставляться до будь-якої передачі інформації "західним агентам", прийняли закон про надання зазначених даних, адже в разі відмови наслідки для російської фінансової системи були б куди сумніше, ніж всі санкції разом узяті.

Всі хочуть мати доступ до безготівкового долара, а це неможливо без наявності "швидких" і прямих кореспондентських рахунків у західних банках.

Як ви вже здогадалися, FATCA і BEPS працюють дещо відособлено один від одного. Американців цікавлять лише їх власні "ухильники" та, можливо, контрагенти з "країн - ворогів Америки". А враховуючи податкову реформу Трампа і глобальна зміна вектора економічної політики в США, американці не проти самі стати "тихою гаванню" для інвесторів з інших країн, не виключаючи ЄС і ринки, що розвиваються. Вся ця політика реалізується, виходячи з відомого техаського принципу: "проблеми індіанців шерифа не хвилюють".

В першу чергу американці відмовилися застосовувати CRS, згаданий вище, у відповідність з яким країни-учасниці можуть виявляти кінцевих бенефіціарів. Даний фільтр є ключовим для стандартів BEPS і його відсутність - прямий шлях у чорний список. В штатах Делавер і Невада існують закони, що дозволяють анонімність кінцевих бенефіціарів, завдяки чому там процвітає трастова форма організації бізнесу. Крім того, США вирішили не девальвувати поняття банківської таємниці і відмовляються обмінюватися інформацією щодо банківських операцій і бенефіциарних активів. В Європарламенті визнали, що за формальними ознаками США вже підпадають під критерії країни, яку можна визнати податковою гаванню.

Але Європа поки не готова ставити знак рівності між Каймановими островами і США, хоча і визнає, що відсутність у списку Штатів, а також Великобританії, яка ніяк не може розібратися зі своїми офшорними островами, дуже негативно впливає на весь фон боротьби з розмиванням податкової бази. Всі чудово розуміють, що без участі в даній програмі найбільшої економіки світу зусилля усіх інших країн будуть нагадувати вычерпывание води друшляком. Більш того, європейці не тільки не готові застосовувати до США стандартний набір санкцій, але і відверто побоюються педалювання цього питання. Адже американці можуть розсердитися" і відкрити ще кілька офшорних штатів. А в такому разі "фінансова вода" може схлинуть не тільки з азіатських, але і з європейських ринків.

Поки ЄС обмежився складанням двох списків: чорного, в який входять податкові гавані, і сірого, що складається з країн, що підлягають більш глибокого моніторингу. В перший потрапили такі країни, як Американське Самоа, Бахрейн, Гуам, Маршаллові острови, Намібія, Палау, Самоа, Сент-Люсія, Тринідад і Тобаго. У другій - Барбадос, Гренада, Макао, Монголія, Об'єднані Арабські Емірати, Панама, Республіка Корея.

Операції з країнами з чорного списку можуть бути істотно обмежені, включаючи і більш ретельний фінансовий моніторинг з блокуванням сумнівних трансакцій.

Вся ця історія про те, як європейці ображалися на США, а американці і не знали нічого, дуже пізнавальна і для України. Адже ми ще не Польща і потребуємо застосуванні вельми агресивних моделей по зниженню рівня оподаткування всередині країни: тільки так можна залучити інвестиції в нашу високоризикову економіку і активізувати внутрішній розвиток. Що неможливо без проведення повномасштабної податкової амністії капіталів. Ось і виходить, що нам пряма дорога як мінімум в сірий список, адже ми не США і в очах європейців більше схожі з Тунісом. Але попадання в сірий список не буде критичним для нашої економіки: вигоди від зростання інвестицій та амністії капіталу куди важливіше. Нам не можна потрапляти в чорний список, адже ми вже дуже сильно залежимо від європейського товарного ринку та світових ринків капіталу, особливо в частині рефінансування поточної зовнішньої заборгованості. А це означає, що фіскальна реформа повинна бути дуже швидкою і ефективною, розрахованої максимум на один рік. Більше, на жаль, нам не дадуть.