Питання корму. Як забезпечити тил українському тваринництву (ІНФОГРАФІКА)
Питання нацбезпеки
Продовольча безпека країни, тобто її можливість забезпечувати саму себе продуктами харчування, не менш важлива, ніж безпека економічна або військова. Здавалося б, в України, як аграрної держави з цим все повинно бути добре за визначенням. Але це не зовсім так. Якщо продукцією рослинництва і ми себе забезпечуємо, і ще півсвіту годувати можемо, то з тваринництвом не все так райдужно.
"У 1980 році в Україні було 27 млн голів великої рогатої худоби, сьогодні, менш ніж через 40 років, ми можемо говорити про 4 млн голів. Якщо так піде і далі, то в 2030 році корову можна буде занести у Червону книгу, - говорить операційний директор компанії UkrLandFarming Галина Ковток. - У чому причина? У виробництва яловичини найдовший термін окупності, це неприбуткове напрямок. Отримувати 10% рентабельності в м'ясному тваринництві - це фантастика, це вищий пілотаж".
Основу тваринницької галузі в Україні становить велику рогату худобу (ВРХ), свиней і птиці. При цьому половину худоби вирощує населення, половину - агрогосподарства. Але якщо говорити про ВРХ, то більш 65% його поголів'я міститься на приватних подвір'ях. І лише близько 35% - у сільгосппідприємствах. Промисловий відгодівля ВРХ на м'ясо за великим рахунком відсутня - лише деякі господарства цим зараз займаються.
Причина, як не дивно, - брак кормової бази. "Так, рослинництво в Україні в останні два десятки років розвивався дуже бурхливо, але не кормове. Промислове виробництво м'яса давно вже не має нічого спільного з коровами, вільно ньому на зеленій галявині, - пояснив у коментарі для "ДС" фермер з Машівки (під Полтавою) Сергій Веремейчик. - В основі всієї тваринницької галузі спочатку лежить виробництво кормів, і це самостійне, серйозний напрямок аграрного бізнесу. Але у нас на ринку комбікорму дуже дорогі, тому що всі імпортні. З-за цього невеликим фермерам займатися тваринництвом невигідно".
Тобто в основі промислового тваринництва лежать комбікорми - їх використання робить тваринництво рентабельним. Але як раз з власним виробництвом комбікормів в України великі проблеми.
Загадка відходів харчопрому
Статистика за січень-серпень нинішнього року багато говорить фахівцям. "У п'ятірку ключових експортних позицій в ЄС за вказаний період увійшли: зернові - $1,2 млрд, масло - $702,5 млн, насіння олійних - $581,4 млн, залишки та відходи харчової промисловості - $312,8 млн, м'ясо та харчові субпродукти свійської птиці - $169,8 млн, - каже заступник міністра аграрної політики і продовольства України Ольга Трофимцева. - За вказаний період імпорт аграрної продукції з країн ЄС до України збільшився на $336,2 млн порівняно з відповідним періодом 2017 року і склав $1,7 млрд. Найбільше ми імпортували продукти для годування тварин, м'ясо і субпродукти, насіння олійних культур, кукурудзу".
Деякі галузі аграрного експорту та імпорту України можуть неабияк здивувати тих, хто не в темі. Ось приклад: за підсумками 2017 р. головна стаття українського експорту до Франції - це "залишки і відходи харчової промисловості", яких поставили на суму $113,5 млн. Тільки на другому місці - більш зрозумілі "жири і масла тваринного або рослинного походження" (їх продали французам майже на $83 млн).
Статистика українського експорту показує, що "залишки і відходи харчової промисловості" з позначкою " Made in Ukraine вельми популярні і в Європі, і за її межами. В Європі їх у нас купують 26 країн, деякі - на дуже великі суми. Наприклад, Польща у 2017 р. купила відходів українського харчопрому на $84,8 млн, Іспанія - на $76,3 млн, Італії - на $59,7 млн, Нідерланди - на $52,7 млн. Навіть маленьке Монако купує в Україні відходів харчопрому на $1,29 млн в рік - це основна стаття торгівлі наших країн.
Секрет простий: до категорії "Залишки і відходи харчової промисловості" відносяться макуха, що залишається при виробництві рослинного масла, борошно, крупи та гранули з м'яса або м'ясних субпродуктів, риби, а також інші відходи. Все перераховане - цінний кормовий матеріал для тваринництва, основа комбікорму.
Складається абсолютно ненормальна ситуація, коли Україна продає сировину для виготовлення комбікормів, потім купує цей самий комбікорм за кордоном і на цій операції втрачає ту саму частку доданої вартості, яка могла б зробити рентабельним вітчизняне тваринництво.
"Питання комбікормів сьогодні вкрай актуальне. Найчастіше українське зерно купують інші країни, де прямо в портах стоять величезні комплекси комбікормових заводів, і там же на місці з нашого зерна виробляють комбікорм. Цим займаються великі транснаціональні компанії, - розповідає Галина Ковток. - Ми не раз задавалися питанням: чому Україна не може сама заробити ту ж саму додану вартість, на власній території виробляючи комбікорм і його експортуючи? Прийшли до висновку: тут треба поміняти свідомість агровиробників, культуру продажу продукції. Тому що перешкод технологічних або логістичних, насправді, немає".
Вітчизняний досвід
Сьогодні ситуація змінюється на краще: великі тваринницькі комплекси, які вирощують ВРХ і діляться на м'ясні, молочні та м'ясомолочні, все частіше створюються великими агрохолдингами, які входження в цей бізнес починають саме з піклування про кормовій базі.
Перевага "вертикальних" агрохолдингів в тому, що, крім тварин, вони вирощують зернові та олійні культури, які самі або у формі відходів виробництва йдуть на корм худобі, свиням і птиці. Тваринництво може бути також побічним видом діяльності таких компаній. Великі виробники додатково будують власні комбікормові заводи, обвалочные цеху і навіть м'ясопереробні заводи. Так зв'язуються всі етапи виробництва - від підготовки кормової бази до переробки м'яса та його реалізації.
Приклад тому - UkrLandFarming, велика компанія, яка має близько 50 тис. голів ВРХ. За підсумками 2017 р. вона посіла друге місце на ринку комбікормів України з часткою 6,5% (дані AR-group). Лідер в цьому сегменті - "Миронівський хлібопродукт" з 25,3%, на третьому місці - "Українське зерно" (ГК "Єдність"), що зайняла 6,4% ринку комбікорму.
Головне досягнення 2017 р. на українському ринку комбікормів - незначний приріст (на 3,5%) виробництва кормів для ВРХ, до 592 тис. т. іншим великим "номінаціям" кормовиробництва (корми для птахів, корми для свиней і ін) тенденція зворотна. Сумарний підсумок 2017 р. - трохи більше 6 млн т. У порівнянні з початком 2000-х, коли в Україні обсяги виробництва кормів ледь перевищували 1 млн т,
6 млн т - результат вражаючий. Хоча в 1990 р. вироблялося 16 млн т комбікормів.
Обнадіює те, що сьогодні виробництвом комбікормів в Україні зайнялися великі агрохолдинги, і вони мають значний резерв виробничих потужностей. У топ-10 вітчизняних виробників комбікорму практично всі компанії мають незадіяні потужності з виробництва комбікормів. Так що в реальності ситуація на українському комбікормовому ринку має хороші перспективи до зростання.
Читайте також: