Гроші - не питання. Чому Україна дозріла для страхової медицини
Певної пікантності обговорення цієї теми в суспільстві додає і в деякій мірі імідж чинного міністра охорони здоров'я, а точніше, виконуючої обов'язки. Образ холодного мізантропа відмінно підходить для реформ, які проводяться в країнах західної демократії, де люди звикли самостійно платити по своїх рахунках і натомість вимагати якісний і обґрунтований за ціною пакет послуг, в тому числі і соціальних. Так, будь-які спроби облагодіяти мільйони за рахунок держави, викличуть резонне підозра, що це благодіяння буде профінансовано за твій особистий рахунок, просто для цього будуть застосовані непрямі методи стягнення, наприклад, через непрямі податки або перерозподіл бюджетних витрат, які всі, так чи інакше, фінансуються за рахунок платників податків.
В Україні ж люди звикли, що "шара" регулярно влітає в кватирку, тим більше під вибори.
Те, що якість цієї "кулі" погіршується з року в рік, нікого вже не хвилює. Саме з цієї причини у нас більше люблять політиків, у яких постраждав за людство написано на лобі золотими церковнославянскими літерами, ніж раціональних управлінців. На жаль, як показує не тільки український, але й світовий досвід, політики-страждальці стоять народу дорожче, ніж політики-мизантропы.
Медична реформа в Україні по своєму емоційному тлу зуміла навіть відтіснити реформи освіти та пенсійної системи. Як виявилося, підвищення плати за видалення фурункула для простого українця набагато важливіше, ніж збільшення мінімального трудового стажу для виходу на пенсію до 35 років.
Ми спробуємо проаналізувати базові фінансові аспекти реформи. Як відомо, в рамках запланованих системних змін передбачається впровадити принцип "гроші ходять за пацієнтом", а не за поліклініками.
Тобто очікується укладання прямих договорів між пацієнтами і лікарями, причому останні можуть працювати як в структурі місцевих поліклінік, так і відкрити звичайний ФОП, який на підставі лікувальної ліцензії буде обслуговувати населення. Лікар сам буде вирішувати, на якій організаційно-правовій основі йому здійснювати свою лікарську практику, а пацієнт - з яким лікарем укладати договір на обслуговування.
У одних лікарів, які не можуть відрізнити зламану руку від цілої, таких пацієнтів буде мало, в інших, таких як доктор Комаровський, - багато.
Розподілом коштів займатиметься спеціально створене державне агентство, основні функції якого: моніторинг кількості укладених договорів на медичне обслуговування та порядку надання послуг населенню та своєчасна оплата праці лікарів згідно наданих звітів. Щорічний фінансовий ресурс такого агентства повинен скласти від 80 до 100 млрд грн. Питаннями інвестицій у систему охорони здоров'я (будівництво нових лікарень та поліклінік, ремонт, закупівля обладнання) повинні потурбуватися місцеві органи управління. За окремими державними програмами повинна відбуватися закупівля ліків та система реімбурсації, тобто компенсація для малозабезпечених груп населення витрат на життєво важливі групи ліків, наприклад серцево-судинні препарати.
Ідея зі створенням спеціалізованого агентства, яке буде управляти фінансовим ресурсом в розмірі до 100 млрд грн, викликало цілий шквал нездорових емоцій. Адже слідуючи банальною логікою, державна інституція з подібним кеш-фло просто приречена перетворитися в корупційну годівницю, де нещасні лікарі стануть платити нескінченні "відкати" за приймання звітів і отримання належних їм грошей. Запевнення про те, що керівництво агентства буде відібрано на конкурсі, стурбовану громадськість не втішило. Як це зазвичай у нас відбувається, головний критерій істини - практика. Тому всі припущення і побоювання можуть розглядатися лише як гіпотези чи "грудної жаби" за те, що не вдалося очолити настільки багатообіцяючий процес.
Але це, що стосується того, як будуть витрачатися державні ресурси. Найважливіше в будь-якій реформі - за чий рахунок все це планується. Матері-засновники української версії реформи заявили, що родом вона із самої Великобританії.
Згідно з даними Європейської обсерваторії з систем і політики охорони здоров'я світові країни розподіляються в контексті формування медичних систем на три основні групи: нижня третина (ВВП на душу населення $3,9 тис.); середня третина (ВВП на душу населення $9,5 тис.); верхня третина (ВВП на душу населення $17,9 тис.).
Україна належить до нижньої третини країн.
У країнах нижньої третини, тобто в нашій групі, видатки держави на медицину складають в середньому 2,4% від ВВП, при цьому населення формує до 57% реальних витрат у даній галузі. В державах середньої третини дані показники становлять 4,5% і 31% відповідно. А в групі країн верхньої третини витрати держави на медицину досягають 5,2% ВВП, а населення - 22%.
Це говорить про те, що чим бідніша країна, тим більше участь населення в оплаті медичних послуг, що цілком логічно. Але тут закладений ще один важливий момент. Держави нижньої третини мають, як правило, не реформовані квазідержавні медичні системи, які будучи де-юре є безкоштовними, призводять до того, що більше половини всіх витрат де-факто все одно доводиться нести простим людям. А в державах верхній третині, де функціонують ефективні моделі, населення практично не платить за послуги з своєї кишені - це робить держава (для малозабезпечених), або роботодавець. Лише 22% витрат фінансуються за рахунок додаткових внесків населення.
Деградація системи охорони здоров'я в Україні добре видно при аналізі статистичних даних за період з 2010 по 2017 рр .. Незважаючи на те, що розмір державних дотацій з року в рік збільшується (з 44,7 млрд грн у 2010 р. до 101 млрд грн в 2017-му, за винятком провалу в 2014 р.), частка витрат на медицину щодо розміру ВВП постійно скорочується: з 4,18% в 2010-м до 3,6% в нинішньому.
Як відомо, будь-яка криза - це джерело розвитку. Сучасний стан української системи охорони здоров'я надало нам унікальний шанс відштовхнутися від дна і ввести в країні елементи страхової медицини. Основна причина тут криється в показнику гривні за паритетом купівельної спроможності: витрати на медицину, так само як і всі інші, збільшуються більш низькими темпами, ніж національна валюта девальвує. Незважаючи на кризу, номінальні доходи робітників зростають швидше, ніж номінальні видатки держави на медицину. Так, якщо фонд оплати праці штатних працівників за період з 2013 по 2016 рр. зріс з 383 млрд грн до 489 млрд грн, або на 28%, то витрати на медицину за аналогічний період збільшилися на 22%.
Тобто потенційна доступність страхової медицини, як це не парадоксально звучить, в останні роки покращилася.
Це демонструє і такий показник, як відношення витрат на медицину до фонду оплати праці за аналізований період: якщо у 2010 р. він становив 16,1%, то в минулому році - 15,3%, тобто теоретична навантаження на фонд оплати праці при запровадженні страхової медицини незначно, але скоротилася.
Якщо проаналізувати, яка сума державних витрат могла б бути віднесена на одного зайнятого людини в місяць, то даний показник збільшився з 194 грн в 2010 р. до 384 грн в 2016-м.
Дані показники надають дуже важливу інформацію для простого арифметичного розрахунку: при введенні спеціальної страхової ставки для поповнення ресурсів спеціального медичного фонду в розмірі 5%, яка б нараховувалися на фонд оплати праці зайнятого населення, сума в 384 грн в місяць була б отримана за умови наявності середньої заробітної плати в сумі 7,6 тис. грн на місяць, що приблизно відповідає зафіксованим на даний момент рівню.
Про що це говорить? В першу чергу про те, що в процесі проведення медичної реформи в Україні, з водою можуть виплеснути й дитину.
Зниження ставки ЄСВ майже в два рази, здійснене минулим урядом в інтересах найбільших фінансово-промислових груп, які є основними платниками єдиного соціального внеску, дозволяє нинішньому уряду ініціювати введення додаткової ставки медичного страхування в розмірі 3-5% для наповнення ресурсами державного медичного агентства. Крім того, можна було б розглянути варіант, згідно з яким кожен працівник із зарплатою понад 10 тис. грн в місяць міг би формувати свій страховий фонд у спеціальних приватних страхових компаніях, відраховуючи туди 3% від розміру заробітної плати з адекватним зниженням ставки прибуткового податку з 18% до 15%. Така модель могла б дати старт другого (приватного) рівнем медичного страхування і посилити конкуренцію медичних установ у боротьбі за пацієнтів із відповідним зниженням ціни та зростанням якості послуг внаслідок відкритої конкуренції. Крім того, ця модель допомогла б зняти відчуття розчарування, яке охопило останнім часом медіанну частина українського суспільства і вилилося в масову трудову міграцію до ЄС. Адже як не крути, всі останні реформи - це все трохи повз середнього класу. З одного боку, не допустити маргіналізації ключових соціальних інститутів країни у вигляді Пенсійного фонду і медицини, завдання благородна.
Але будь-яка реформа, що проводиться в Україні, крім досягнення даної мети, повинна і запалювати світло в кінці тунелю. Поки ж медична реформа лише зупинила остаточну деградацію системи "Семашко". Але, все питання не тільки в тому, як надати мінімальний пакет безкоштовних послуг, а як дати можливість отримати якісну медичну допомогу тому, хто здатний взяти посильну участь у створенні спільної системи страхової медицини.
В Україні склалася катастрофічна ситуація з медичною допомогою для населення: з її наданням, доступністю, якістю. Конституційні гарантії держави де-факто не виконуються. На фінансування медичної галузі щорічно асигнуються кошти у розмірі 3-4% від ВВП. Притому що мінімальна рекомендація щодо фінансування галузі, яку дають Європейський Союз і Всесвітня організація охорони здоров'я, становить не менше 7% ВВП.
Існуюча система охорони здоров'я повністю депресивна та протягом всього часу незалежності не отримала жодної реформи, попри намагання її здійснити.
Прийнятий закон щодо медичної реформи - однозначно великий крок уперед у реформуванні медичної галузі.
Чи викликатиме ухвалений закон труднощі у страховиків, що працюють у такому сегменті страхового ринку, як добровільне медичне страхування? Ні.
Варто нагадати, що страхові компанії за багато років роботи у системі ДМС налагодили ефективну роботу з різними учасниками системи охорони здоров'я.
Кожна страхова компанія має програмне забезпечення з ведення застрахованих осіб, формує їх облік - як бухгалтерський, так і асістанський. Ведеться постійна співпраця страхових компаній з мережею медичних установ. Більше того, ці ЛПУ давно класифіковані страховиками за рівнем надання допомоги і за вартістю наданих послуг. Населення кожного регіону країни давно визначило свою "базу" лікарень, де їх найкраще лікують. Страховики намагаються укласти договори саме з цими лікувальними установами. Крім того, деякі лікарні самотужки розробили програми з обліку хворих і наданої їм медичної допомоги, а також з формування звітності по оплаті для страхових компаній. На сьогодні по добровільному медичному страхуванню застраховано понад 1 млн громадян.
Обов'язкове медичне страхування - це єдиний, абсолютно прозорий механізм альтернативного (додаткового) фінансування охорони здоров'я, який не суперечить Конституції України. У законі передбачена можливість тісної взаємодії між державою та страховиками. І це важливо, оскільки держава, гарантуючи 100%-не відшкодування тільки первинної ланки, не покриває повністю весь спектр медичної допомоги, але кожен громадянин матиме можливість завдяки добровільному медичному страхуванню забезпечити собі повне необхідне лікування.
Нарешті, закон передбачає встановлення вартості медичних послуг. Запроваджується також прийняття клінічно обгрунтованих протоколів лікування. І врешті-решт, не тільки страховики, які формують власні страхові тарифи залежно від цін на медичну допомогу, а й пересічних громадяни знатимуть, скільки платити і що за ці кошти вони можуть отримати. Це дозволить вивести з тіні мільйони гривень, які ми як пацієнти неофіційно сплачуємо за послуги, які маємо отримувати безкоштовно, та перенаправити їх на покращення матеріально-технічної бази медичних закладів. Ці кошти також будуть спрямовані на створення достойних умов для медичного персоналу, який, отримуючи гідну зарплатню, ставитиметься до хворого не відповідно до стану його гаманця, а намагаючись вилікувати. Адже нарешті запроваджено принцип "гроші йдуть за пацієнтом". І це win-win стратегія для державних закладів, пацієнта, страхової компанії та професійних лікарів.
Як медична реформа змінила правила гри для приватних клінік
Максим Щербина, заступник головного лікаря з хірургії медичної мережі "Добробут"
Суть медичної реформи - в наданні медичної допомоги на різних рівнях: первинному, вторинному та третинному. Тобто людині для отримання послуги необхідно буде спочатку укласти договір з сімейним лікарем. У разі серйозних симптомів його направлять до вузького спеціаліста. А при необхідності оперативного лікування - в клініку, що спеціалізується на його захворюванні (третинний рівень допомоги). Перевага приватних клінік, особливо таких багатопрофільних, як мережа "Добробут", у формуванні замкнутого циклу надання медичної допомоги. Пацієнт, який звернувся до нас, буде позбавлений від непотрібної міграції від спеціаліста до спеціаліста. Ми готові надати якісні послуги на кожному з рівнів: від простої консультації до складних операцій на серці.
Хочу звернути увагу, що третинний рівень медичних послуг зараз практично повністю зосереджений в державному секторі - державних лікарнях та науково-дослідних інститутах. Навіть за умови порівнянного рівня кваліфікації лікарів приватних клінік і державних медичних установ рівень сервісу, який вже сьогодні можуть надати пацієнтам такі приватні клініки на порядок вище.
Якщо оцінювати вплив медичної реформи на приватні медичні клініки, то можемо очікувати зростання кількості пацієнтів, і в першу чергу люди будуть звертатися за високотехнологічними операціями та маніпуляціями.
Одна із сторін реформи - це обов'язкові планові медичні огляди, при необхідності - планові операції. Вважаю це важливим позитивним моментом для будь-якого українця. Адже планові медичні процедури дозволять, наприклад, хірургу виявляти патологію на ранніх стадіях, а це запобіжить ускладнений перебіг захворювання і зайві витрати на більш тривалий і серйозне лікування. Підкреслю тільки, що важливо правильно вибрати фахівця і клініку, яким ви повністю можете довірити своє здоров'я.