Вода в обмін на газ. Піде нова влада на угоду з Путіним у Криму
"Водний" питання і спекуляції на ньому
Тема відновлення роботи Північно-Кримського каналу піднімається в російських ЗМІ регулярно, зазвичай у контексті "Україна нам повинна". Зазвичай восени російське керівництво обіцяє "остаточно вирішити проблему з водою в Криму" в найближчі місяці, говорить про колосальні запаси води.., але вирішити проблему якось не виходить. У підсумку все знову скочується до засудження "української хунти", яка нібито перекривши воду "безсило мстить звичайним жителям Криму".
Нинішнім літом представники кримської окупаційної адміністрації знову заговорили про те, що тема подачі на півострів дніпровської води повинна бути включена до порядку можливого спілкування українських і російських дипломатів.
У цьому році є дещо нове: обговорення теми почалося з того, що постпред Криму при президенті РФ Георгій Мурадов заявив: Крим (в особі окупаційної адміністрації, зрозуміло) має намір звернутися до керівництва Росії з проханням почати переговори з Україною про пропуск вод Дніпра на півострів. За словами Мурадова, витік Дніпра знаходиться на території Росії, отже, кримчани не претендують на "українську" воду, а Київ стане свого роду транзитером води з джерел: "Це не вода річки Дніпро, яка належить Україні, це наша вода, що йде з території РФ".
Після цього представник президента України в Криму Антон Кориневич пояснив, що його країна має повне право перекрити постачання води: "Ріка Дніпро тече по території Криму. Україна перекрила не русло річки Дніпро, а перекрила технологічне споруда (канал), який перебуває на території України". Він додав, що за всіма підрахунками, прісної води для потреб населення Криму досить.
"Саме держава-окупант має відповідати за забезпечення окупованій території всіма необхідними ресурсами. Тому всі претензії держави-окупанта на дніпровську воду не мають якої-небудь правової або міжнародно-правової основи", - резюмував Кориневич. Інакше кажучи, "хто коня вкрав - той її і напуває".
У Сімферополі не заспокоїлися. "З Києва в останні дні прозвучало кілька заяв з приводу водної блокади Криму... Політика України визначається не в Києві, а у Вашингтоні та інших західних столицях. Водна блокада Криму - частина антиросійської стратегії Заходу", - заявив голова окупаційної адміністрації Криму Сергій Аксьонов.
Історія з географією
Якщо згадати історію, то вона нам скаже, що в СРСР саме браком власних водних ресурсів (тобто економічно) обґрунтовувалася необхідність приєднання Криму до Української РСР. Відразу після перепідпорядкування півострова в 1954 р. почалося будівництво Каховського водосховища, а потім - Північно-Кримського каналу, який і забезпечував 90% водного споживання Криму аж до 2014-го.
Розуміння неможливості забезпечувати Крим прісною водою без доброї волі України у самій Росії було одним з головних аргументів проти захоплення півострова в 2014 р. Однак азарт і імперське безумство взяли гору. Так що росіяни потім даремно дивувалися, що Україна зайшла з цього козиря: надходження води на територію півострова в квітні 2014-го було повністю припинено - з тих пір вода просто скидається у Чорне море.
Складається враження, що в Кремлі, коли приймали рішення про анексію Криму, навіть не задумувалися, як в реальності буде виглядати розрив економічних зв'язків півострова з материковою Україною. І покладалися або на "авось", або на те, що "Новоросія" простягнеться в тому числі від Маріуполя до Одеси. Але не вийшло.
Якщо з рішенням президії Верховної Ради СРСР про передачу Криму від РРФСР до складу УРСР ще можна сперечатися, то з географією - ніяк. І які б заходи не вживали російські влади, максимум, що вони можуть, - це напоїти прісною водою жителів півострова і туристів. (І то з працею - не дарма ж регулярно порушують питання будівництва опріснювальних станцій.)
А ось з сільським господарством - вже ніяк. За оцінкою призначеного Москвою глави мінсільгоспу Криму, втрати перевищують 14 млрд руб. на рік. З моменту початку водної блокади площа зрошуваних земель на півострові скоротилася з 140 тис. га до 17 тис. га. Мінсільгоспу РФ довелося публічно оголосити, що "буде зроблена ставка на вирощування в Криму посухостійких культур і крапельне зрошення". Але, звичайно, повторити досвід ізраїльських кібуців не вийшло - євреїв на півострові не вистачило.
Якщо електрику ще можна "перекинути" з РФ або більше виробляти на півострові (хоча і з першим, і з другим виявилися проблеми), то з водою таке не вийде. Результат її нестачі - швидка деградація як місцевої економіки, так і самого укладу життя кримчан. Крим перетворюється в суміш третьорозрядного курорту з російською військовою базою.
Дати воду, отримати транзит
Схоже, в Москві вирішили, що зі зміною влади в Україні відкрилося якесь вікно можливостей для переговорів з водного питання. І вирішили пов'язати його з проблемою газового транзиту. Як відомо, 31 грудня цього року закінчується дія договору про транзит російського газу до Європи через українську ГТС. Якщо транзит припиниться, Україна втратить непоганий джерело доходу і зіткнеться з проблемами підтримки своєї газотранспортної системи в робочому стані.
Заковика в тому, що "Газпром" раніше не раз заявляв, що обійдеться і без українського транзиту газу. Однак події останніх місяців показують, що не обійдеться.
У Москві це вже зрозуміли, і тепер шукають аргументи для торгу з українською стороною. Завдання Кремля - укласти негласну угоду з Києвом: "Газпром" продовжує (або переукладає) транзитний договір на вигідних умовах, а українська влада "згадують" про те, що в Криму залишилися "свої люди", яких тримати без прісної води - негуманно. До того ж і європейці люблять подібне вирішення протиріч.
Про те, що російська сторона зараз активно лобіює відновлення водопостачання окупованого Криму по Північно-Кримському каналу, повідомляє також група "Інформаційне опір" (ІС). "Спецоперація російських спецслужб з примусу України до світу на своїх умовах в частині, що стосується розблокування роботи каналу, все-таки має місце бути... Якщо в окупованому Армянську дозволили пікет за відновлення водопостачання анексованого півострова по Північно-Кримському каналу - значить все зовсім непросто... Вирішення питання в будь-яку сторону призведе до значних наслідків", - говориться в недавньому повідомленні групи.
В ІС відзначають, що води вистачає тільки для життєдіяльності мешканців Криму. "Статистика за 2013-й свідчить, що на потреби житлово-комунального сектора з Кримського каналу було витрачено 125,3 млн куб. м (16,4% від обсягу дніпровської води, поставленої в Крим), при втратах при її транспортуванні в 695,3 млн куб. м. Основна проблема в іншому: промисловість і сільське господарство", - наголошується в повідомленні.
Тепер питання - чи піддасться команда нового українського президента на спокусу таким чином "легко і просто" вирішити питання з продовженням договору про транзит газу. Поки ніби немає - там кажуть, що єдиним аргументом, який дозволить Україні запустити воду в Криму, був і залишається буде умова його повного звільнення від загарбників.
Ймовірно, в адміністрації Володимира Зеленського розуміють і те, що рішення відновити подачу води в Крим гарантовано викличе конфлікти усередині країни. Патріотична громадськість розцінить подібне як черговий крок до капітуляції, що відштовхне від команди Зеленського частина виборців. Але найнебезпечніше для влади в цій історії - реакція кримських татар. Вони активні, добре організовані і їх позиція з питання постачання води в Крим всім добре відома і гарантовано не зміниться. А не рахуватися з кримськими татарами - корінним і проукраїнськи налаштованим населенням окупованої півострова - українське керівництво просто не може. З іншого боку, є НАК "Нафтогаз України", керівникам якого принципово важливо за будь-яку ціну домогтися збереження газового транзиту...
Питання відновлення водопостачання Криму можна вирішувати тільки стратегічно - в ув'язці з питанням деокупації півострова. А не ситуативно - в обмін на згоду забезпечити газовий транзит (який дістанеться нам і так). Дніпровська вода може йти тільки на звільнений півострів - це було б саме логічне рішення і для України, і для Росії, і для самого Криму.