Ввімкнути верстат. Скільки Україна може заробити на друкуванні чужих грошей
За той час, що минув з дати проведення грошової реформи щодо запровадження гривні, виготовлення грошових знаків придбало у нас в країні виразні риси нової національної ідентичності. Навіть погіршення якості дизайну гривень в останні роки - досить символічно. Якщо у 2002-2005 рр. була випущена серія монет "літаки України" із зображенням авіамоделей, розроблених КБ "Антонов", і нумізмат відразу розумів, що має справу з потужною, технологічно розвиненою країною, то в цьому році була випущена монета, присвячена копанню картоплі - на реверсі цим процесом зайняті зігнуті старий і стара. Тобто раніше Україна асоціювалася з авіабудуванням і ракетобудуванням, а зараз - з копанням картоплі. Так в НБУ бачать. Престиж національної валюти "упустили" і в процесі заміни паперових одно - і двогривених банкнот на монети.
Гроші в Україні друкували не завжди, перша партія національної валюти була замовлена в Канаді. Але потім у нас було побудовано потужне виробництво, забезпечене найсучаснішими технологіями. Завдяки високому рівню зарплати і соцпакету на цих підприємствах було створено потужний кадровий потенціал, включаючи дуже сильний інженерно-технічний персонал.
За якістю друку та ступенями захисту, українські гривні практично не поступаються доларам і євро. Цим, до речі, і пояснюється низький рівень підробок нашої валюти: мороки багато, а вигоди мало.
Банкнотний папір в Україні виробляють на Фабриці банкнотного паперу, і друкують гроші на Банкнотно-монетному дворі. Історично в Україні монополія на виготовлення банкнотного паперу і самих банкнот належить державі, хоча в світі таких країн не так вже й багато: РФ, Китай, США, Японія і кілька інших. Велика частина країн, у тому числі Швейцарія, Великобританія, Швеція та інші країни ЄС мають приватний ринок друкування грошей. Але навіть ті центробанки, які ввели монополію на цей вид діяльності, купують банкнотний папір. Серед продавців є і Україна - виробничі потужності нашої Фабрики банкнотного паперу становлять 3700 т, при цьому до 1 тис. т щорічно відправляється на експорт. До речі, у нас розроблена унікальна технологія по частковій заміні бавовняного сировини на льоноволокно, яке значно міцніше і довговічніше.
Але наша країна може не тільки продавати напівфабрикат, але і друкувати готові банкноти.
Банкнотно-монетний двір здатний випускати 1,8 млрд банкнот, 1,2 млрд монет, 1 млн монет з дорогоцінних металів, 200 тис. нагород. Собівартість виробництва грошей в Україні значно нижча, ніж в інших країнах: виготовлення однієї банкноти обходиться в 12 копійок, а монети - 20 копійок.
Зарубіжні виробники витрачають в рази більше. В Швейцарії друк одного франка приватною компанією з виробництва банкнот обходиться центробанку в 0,3 франка, тобто в 8 грн.
Необхідно враховувати, що приватне виробництво грошей у світі не є таким вигідним, як це може здатися на перший погляд. Лише сам центральний банк отримує сеньйораж, який визначається як різниця між номіналом і вартістю виготовлення грошового знака. Але приватний виробник позбавлений сеньйоражу: його прибуток - це різниця між собівартістю і продажною ціною. Технологія виготовлення грошей досить затратна, адже вона передбачає закупівлю дорогої фарби та банкнотного паперу, а також використання високотехнологічного обладнання. Саме тому на світовому ринку сьогодні працюють два типи компаній. Перші дійсно намагаються спеціалізуватися на виробництві банкнот і банкнотного паперу. Другі використовують даний напрямок для іміджу, мовляв, якщо нам довіряють центробанки іноземних держав, то що нам варто виконати будь-який приватний замовлення на виготовлення якісної і дорогої поліграфії.
Самостійно вийти на цей специфічний ринок держпідприємству з України практично неможливо. Потрібен іноземний партнер, що активно працює в цьому сегменті. Саме тому в НБУ повідомили про початок співпраці з провідною компанією по виробництву паперових банкнот - Crane Currency. Наскільки успішною буде ця кооперація, покаже час. Державно-приватного партнерства у виробництві паперових грошей у нас ще не було. Crane Currency не новачок на ринку пострадянських країн: ця компанія брала участь у виробництві манат для Азербайджану і сом для Узбекистану. Всього вона обслуговує 50 центральних банків (США, Великобританії, Швеції, Мексики, Нігерії, Малайзії, Індії та ін). У США компанія вже 140 років постачає банкнотний папір, а всього вона працює на ринку майже 200 років.
Виробництво грошей на експорт серед країн колишнього СРСР - це не ноу-хау нашого НБУ. Російське АТ "Гознак", виробнича потужність якого складає 7 млрд банкнот і 11 тис. т банкнотного паперу, вже давно вийшов на світовий ринок. Серед клієнтів - центральні банки Лівану, Йемену, Гватемали, Індонезії, Китаю, Нігерії та інших країн. Середньорічна виручка цього підприємства за останні роки зросла до 39 млрд рублів, а прибуток - до 4 млрд руб.
Провідним виробником паперових грошей на приватному світовому ринку є англійська компанія De La Rue. Більше 60% її виручки - це доходи від контрактів на виробництво паперових грошей, тобто вона відноситься до типу спеціалізованих компаній. Іміджевим контрактом для неї була поставка банкнот Банку Англії в розмірі понад 10 млрд штук протягом 11 років. Хоча приклад цієї співпраці може бути дуже повчальним і для нас. Недавній контракт на виготовлення фунтів на пластиковій основі De La Rue програла компанії Innovia, яка починає активний захоплення даного інноваційного сегмента виготовлення банкнот.
За повідомленням НБУ, він не розглядає можливість введення в Україні пластикових грошей через відсутність спеціального обладнання. Отже, вже в найближчі 10-15 років формат виробництва банкнот в Україні може істотно морально застаріти, і тоді з експортера банкнотного сировини ми можемо перетворитися на імпортера, адже майбутнє, як не крути, за цифровий валютою і пластиковими банкнотами. У разі витіснення паперових банкнот пластиком Україні доведеться або будувати нову банкнотну фабрику і імпортувати сировину для виготовлення банкнот, або розміщувати замовлення у приватних виробників. Але це далека перспектива.
Поки наша бавовняно-льняна папір може цілком конкурувати на світовому ринку. Також Україна може виконувати частину замовлень на виробництво паперових грошей для азіатських і африканських країн, наприклад, в якості субпідрядника тієї ж Crane Currency. Ось тільки чи варто надавати їй ексклюзив на замовлення? Адже крім згаданої вище De La Rue є і компанія Orell Fussli, яка друкує швейцарські франки. На відміну від першої, друга сповідує стратегію диверсифікації: дохід від "грошового справи" становить третину доходів корпорації, а приблизно половина - це дохід від мережі книжкових магазинів. Ще близько 20% приносять продажу технологічного обладнання для поліграфії.
Враховуючи колосальну різницю в собівартості виготовлення банкнот у нас і в тій же Швейцарії, вся дельта буде осідати у компанії-посередника. З іншого боку, повторимося, самостійно вийти на цей ринок буде вкрай складно, адже ключовий фактор конкурентної переваги тут - наявність гарантій виготовлення банкнот в строк і з належною якістю. І гарантії повинні бути надані компанією зі світовим ім'ям.
З іншого боку, поруч з нами такий гігантський ринок, як ЄС, і європейська валютна система: більше 1 трлн євро готівки і майже 18 млрд банкнот. Кожен центральний банк країни, яка входить в систему євро, самостійно приймає рішення про випуск банкнот і монет. Отже, пул підрядників тут може бути найрізноманітніший. Сьогодні ринок поділений між такими флагманами, як De La Rue, Fiduciaire, giesecke, що управляє & Devrient, Koninklijke Joh. Enschedé. Портфель замовлень у кожної з них включає в себе від кількох до десятка країн. Німецька giesecke, що управляє & Devrient займає перше місце по друку євро і постачання банкнотного паперу. Становлення цієї корпорації відбулося в умовах веймарської республіки, коли Німеччина була охоплена післявоєнної інфляцією - друкувати грошей довелося багато. Дуже багато.
До речі, цілком імовірно, що в руслі мейнстріму "продати все державне", в Україні можуть запропонувати приватизувати і банкнотної виробництво, адже в тій же Швеції у зв'язку з нерентабельністю була продана державна компанія, а покупцем виступила... Crane Currency. Зараз Tumba Bruk друкує гроші як приватна юридична особа. Крім того, Crane Currency останнім часом посилила свою експансію на європейський ринок: як приклад можна назвати проект по будівництву фабрики на Мальті вартістю $100 млн.
Примітно: Crane Currency виробляє банкнотний папір не з чистої бавовни, а з переробленого вторинної сировини, одержуваного з джинсового секонд-хенду. Як ми вже згадували, ця компанія - найбільший світовий гравець на ринку виробництва банкнотного паперу, який з часом може звернути увагу і на нашу банкнотну фабрику, причому не як партнер, а як потенційний покупець і інвестор. Адже в даний час для гостей із США у нас повсюдно горить "зелений" і ми готові купувати в Штатах буквально все, від вугілля до локомотивів.
На даний момент можна оцінити розподіл світового ринку виробництва банкнотного паперу і самих банкнот по кільком ключовим гравцям. Це Crane Currency (США), яка займає лідируючі позиції в Америці з річною виручкою в межах $500 млн. В ЄС такою компанією є німецька giesecke, що управляє&Devrient з показниками в $400 млн. У Великобританії - De La Rue (менше $100 млн, якщо брати чисто банкнотний бізнес). У РФ - монопольний "Гознак", експортну виручку якого можна оцінити в більш ніж $50 млн.
Потенціал банкнотної фабрики НБУ і монетного двору в частині експортних поставок становить трохи більше $30 млн в рік.
Як би там не було, але сам по собі крен НБУ в бік пошуку економічної ефективності і рентабельності виробництва банкнотного є позитивом. Якби при цьому в Нацбанку не забували про стабільність гривні та рівень її престижу, було б взагалі чудово. І останнє: такі компанії, як Crane Currency, ніколи не приходять лише для підписання протоколу про наміри.
