Підсумки Лондона. Скільки вдалося назбирати грошей на відновлення України

Будь-яка презентація такого рівня, як Конференція з відновлення України в Лондоні (Ukraine Recovery Conmerence 2023), — це як широка вітрина. Якщо говорити про економіку, то уряд хоче продати іноземним державам і особливо приватним інвесторам ринки, проекти і загалом можливості для бізнесу. А ті своєю чергою приглядаються і роблять або не роблять зустрічні пропозиції. З державами діалог жвавіший — в них не лише економічний інтерес. Приватні гравці значно обережніші — і поглядають на реакцію тих-таки іноземних урядів та міжнародних організацій. Вони можуть дозріти до угоди через роки…

Оптимістична вивіска

Уже на самому початку конференції прем´єр-міністр України Денис Шмигаль підтвердив оцінки Світового банку, що для відбудови країни знадобиться щонайменше $411 млрд (без урахування наслідків підриву Каховської ГЕС). А загалом, згідно з урядовою презентацією, "ринок відновлення" України оцінюється в $500-900 млрд на 10 років (сума співмірна з тією, що називав уряд майже рік тому у швейцарському Лугано). Мається на увазі, що нам потрібно не лише відбудуватися, а й стати кращими. Відповідно й мета — за 10 років збільшити ВВП України з $161 млрд аж до $1 трлн.

На цих прогнозах ми підійшли впритул до яскравої вивіски. З першого погляду виникає лише одна думка: це фантастика? Минулого разу, в статті про план з Лугано, ми розкрили магію чисел, як можна швидко і в рази розігнати валютний ВВП. Числа дещо інші — принцип той самий, тож не будемо повторюватися. Одне слово, це негарантований варіант з розгоном інфляції і втриманням обмінного курсу, за який хапаються уряди, коли хочуть справити враження.

Пропонуємо відійти від вивіски і приглянутися до вітрини та потенційних "покупців" і спонсорів.

Хто і скільки грошей дасть

Отже, відновлення потребує безпрецедентних для України фінансових вкладень. Одне з головних завдань українців на конференції — залучити якомога більше грошей з-за кордону. Від міжнародних організацій, держав та, звичайно, приватних інвесторів. Які успіхи маємо?

Почнімо з допомоги від держави та інституцій. Передусім нагадаємо, що в квітні Україна, за повідомленням уряду, домовилася з МВФ та "Великою сімкою" про довгострокову фінансову підтримку в межах $115 млрд. Хоча це не означає, що вдасться отримати всю суму і що всі умови, які точно виставлятимуть партнери, будуть для нас підйомними.

Що ж до останніх заяв, то найбільш щедру обіцянку дала Єврокомісія: 50 млрд євро протягом 2024-2027 рр. Щоб їх отримати, маємо розробити план відновлення, реконструкції та модернізації країни і прописати реформи та інвестиції в рамках вступу до Євросоюзу. Але, судячи з уточнень голови ЄК Урсули фон дер Ляйєн, принаймні частково ця допомога піде на закриття "дефіциту української податкової системи" (ймовірно, мається на увазі дефіцит бюджету: коли доходів менше за витрати), а це не обов´язково про інвестиції у відновлення. ЄС планує надавати фінансування у вигляді грантів, позик, а також передавати Україні раніше заморожені російські активи (цей варіант розглянемо нижче).

Серед фінансових "плюшок" з Лондона варто відзначити $3 млрд на три роки (у вигляді кредитних гарантій) від Великої Британії, $1,3 млрд від США, менші пакети грошової допомоги від інших країн. Європейський інвестиційний банк надасть Україні 840 млн євро на реалізацію в 2023 р. пріоритетних проектів відновлення інфраструктури, а ЄБРР — 600 млн євро на енергетику. Світовий банк "на полях" конференції виділив Україні додаткові $1,75 млрд у вигляді гарантованих позик та грантів (кошти підуть на соціальну сферу), однак цю допомогу швидше можна зараховувати як поточну. До речі, просто зараз на так зване "швидке відновлення" Україна хоче отримати загалом $14,1 млрд (на проекти цього року в сферах енергетики, гуманітарного розмінування, житла, критично та соціальної інфраструктура і підтримку економіки).

Хоча зрозуміло, що на цьому зовнішнє фінансування від держав та інституцій не припиниться (поки що міжнародні партнери дають нам на різних умовах по кілька мільярдів доларів на місяць), вже ясно, що значну частку потреб на повноцінне відновлення воно не покриє, тим більше що частина коштів йде на поточні видатки, а не інвестиції.

Конфіскацію російських активів як джерело коштів для відновлення України на словах вважають справедливою, напевно, всі учасники конференції в Лондоні. Теоретично могло б ітися про вилучення в агресора до $500 млрд, з яких $200 млрд перебувають під юрисдикцією Брюсселя. Але є проблема: це важко зробити юридично і невідомо, чи у всіх партнерів насправді є бажання і політична воля на такий крок (попри те, що в ЄС вже створили реєстр збитків, завданих Україні російською агресією). Принаймні розраховувати на ці гроші, так щоб вписати їх у план відновлення, точно неправильно. Хоча, нагадаємо, Євросоюз планує взяти частину обіцяних Україні 50 млрд євро із заморожених російських активів, тобто є надія, що якісь рішення щодо їх конфіскації будуть ухвалені.

Нарешті, залучення приватного капіталу мало б стати найбільшим драйвером економічного розвитку України (хоча його частка не обов´язково буде найбільшою в грошовому вимірі). "Ми віримо, що саме бізнес та підприємці зможуть зробити нашу відбудову по-справжньому ефективною", — наголосив Шмигаль під час програмного виступу в Лондоні. Перша велика ластівка з конференції: інвесткомпанія Tattarang австралійського бізнесмена Ендрю Форреста вкладе $500 млн у Фонд розвитку України (UDF). При цьому сам Форрест стане стратегічним радником у створенні Фонду та його інвестиційних груп — зелених стратегічних металів, зеленого заліза, зеленого водню та зеленої електроенергії.

Українські компанії на конференції також отримали перші пропозиції. Так, "Пожмашина" на своїх потужностях буде виробляти розмінувальні машини разом з данською Hydrema, глобальним лідером у галузі. А підприємство "А3ТЕХ-Україна" домовилося про випуск розмінувального обладнання за технологіями хорватської ДОК-ІНГ. Це взаємовигідна співпраця — партнерам новий ринок збуту, а українцям — технології і гідні робочі місця.

Потужним виступом на Лондонській конференції відзначився й Говард Баффет, чий фонд The Howard G. Buffett Foundation допоміг українцяв вже на $200 млн з початку повномасштабної війни. "Війна не завадить нам інвестувати десятки мільйонів доларів, ми почали минулого року і будемо продовжувати. Але я хочу попросити всіх присутніх, хто ще не взяв на себе зобов’язання: Активізуйтеся, активізуйтеся зараз, коли Україні потрібні інвестиції", — закликав Баффет.

Варто ще раз наголосити, що саме залучення приватних інвестицій розглядається як основний драйвер економічного розвитку. Простими словами, Україна не просить гроші для будівництва виробничих потужностей — натомість пропонує ринки і умови для інвесторів.

Далі ми ще розглянемо деякі домовленості з іноземним бізнесом, яких вдалося досягти на полях конференції. Утім, помітно, що результативність перемовин з приватними інвесторами в Лондоні поки що значно нижча, ніж з урядами і міжнародними організаціями.

Страхування і бізнес-клімат

Інертність бізнесу в питанні України очікувана і зрозуміла, тому за негайним фідбеком у вигляді угод оцінювати поїздку до Лондона не варто. Приватні компанії і фонди мають добре обміркувати довгострокові капітальні інвестиції в країну, яка зараз перебуває у стані гарячої війни, та й у мирний час мала неоднозначну репутацію серед інвесторів.

З цього погляду найперше завдання — гарантувати збереження інвестицій від війни. Звичайно, найкращий варіант — вступ України до НАТО. Але поки цього не сталося, Київ з партнерами планує запуск повноцінного страхування воєнних ризиків для бізнесу в Україні. На полях лондонської конференції ЄБРР, ЄК, Норвегія, Швейцарія та Фонд технічного співробітництва тайванського бізнесу домовилися розробити програму гарантій відновлення України (Ukraine Recovery Guarantee Facility). Вони разом з Україною та основними стейкхолдерами на цьому страховому ринку мають створити необхідний гарантійний фонд. На початковому етапі передбачається запуск воєнного страхування для торговельних операцій з перспективою розширення на інші сегменти ринку (надзвичайно важливо, щоб це сталося якомога швидше). "Головне, щоб це було не комерційне страхування, проблема в тому, що зараз намагаються запустити це страхування на комерційній платформі. У такому випадку воно буде дороге і не всім доступне. Тож це має бути страхування за рахунок бюджетних коштів наших західних партнерів і для бізнесу майже безкоштовним", — акцентував у коментарі нам фінансовий аналітик Олексій Кущ.

Для поліпшення бізнес-клімату Україна також обіцяє провести низку реформ, так би мовити, з "традиційного меню": забезпечення верховенства права, антикорупційна політика, дерегуляція; розвиток підприємництва та ефективний ринок праці, прозорість і безпека публічних даних тощо.

Однак, попри все, найперше, що цікавить бізнес — це норма прибутковості (з урахуванням всіх ризиків). І тому найважливіше не промахнутися з пріоритетними галузями і проектами. Тож підходимо до полиць на вітрині українського відновлення…

Що на полицях  

В уряді стверджують, що пріоритетні сектори і галузі української економіки на 10 років визначили з огляду на економічні можливості, конкурентні переваги країни, глобальні тенденції та Зелену угоду. Погляньмо, що виставили на перший план вітрини українського відновлення:

Полиця №1. Енергетика: електрика, видобуток і зберігання газу, воднева енергетика. Україну представляють як майбутній енергетичний хаб Європи. Зокрема, передбачається будівництво понад 100 ГВт нових потужностей зеленої генерації за 10 років. У планах на цей сектор уряд пішов далі і оновив енергетичну стратегію до 2050 р., яка оцінює потенційні інвестиції в нові енергетичні потужності в $383 млрд. За цей період передбачається збільшення загальної генерації електроенергії в сім разів — до 790 ТВт-г (на внутрішні потреби і експорт), зокрема, завдяки 30-кратному зростанню потужностей сонячних і вітрових станцій (до 230 ГВт) і двократному — атомних (до 30 ГВт). Інші параметри стратегії: будівництво 38,2 ГВт систем накопичення енергії; видобуток 80 млрд куб. м (х4) і експорт 66 млрд куб. м газу на рік; видобуток 15 млн т (x6,7) і переробка 11 млн т нафти; заміна до 2035 р. вугільних ТЕС на ТЕЦ і ТЕС на природному газі й біометані. При цьому 10 млрд куб. м біометану планують отримувати від переробки відходів АПК. Також планується побудувати електролізерів загальною потужністю 43 ГВт для виробництва 7,2 млн т водню.

Полиця №2. Агросектор. Україна планує забезпечувати продовольством 600 мільйонів людей у світі. Вийти на рівень річного збору понад 150 млн т зернових і олійних культур. За 10 років щонайменше 50% врожаїв має перероблятися. Торгові марки з України вийдуть в лідери у мережах ЄС.

Полиця №3. "Зелена" металургія. Виробництво 46 млн т "зеленої" сталі на рік, а також 0,9 млн т "зеленого" алюмінію.

Полиця №4. Військово-промисловий комплекс. Уряд очікує бум розвитку виробництва у цьому секторі із залученням європейських оборонних компаній після війни.

Полиця №5. Інфраструктура. Ще один бум. Великий ринок на десятки мільярдів євро для власне будівництва (зокрема в рамках проектів державно-приватного партнерства) і локального виробництва будматеріалів та відповідного обладнання. Також планується перебудова на "зелених" стандартах транспортної інфраструктури з орієнтацією на ЄС. Розвиток річкового транспорту, зокрема судноплавства на Дніпрі.

Полиця №6. Критичні матеріали — видобуток і обробка. Потенційні інвестиції — понад $15 млрд. Україна має найбільші в Європі запаси літію, титану, значні поклади інших стратегічних копалин у понад 60 родовищах. Мета — побудувати виробничі підприємства повного циклу: від сучасного видобутку і збагачувальних комплексів до фінального продукту, зокрема літій-іонних акумуляторів або тепловидільних елементів для АЕС. 

Полиця №7. Інформаційні технології. Україна — цифровий хаб Європи, для ІТ-компаній передбачені одні з найбільш вигідних податкових і регулятивних умов у світі. Цифровізація економіки має стати стимулом розвитку для IT та R&D.

Проглядаються також плани на окремі галузі обробної промисловості, як от локальне виробництво будівельних матеріалів (до речі, за деякими оцінками це ринок на $60 млрд). Одну з таких галузей, на якій, на жаль, не наголошувалося, варто згадати окремо.

Полиця №8. Машинобудування. Йдеться про розвиток виробництва енергетичного обладнання, електротранспорту, аграрної техніки і, звичайно, зброї — це наслідок (і добре, якщо мета) розширення зазначених вище галузей.

Далі ми дамо експертну оцінку такого секторального фокусу. А зараз одразу зазначимо, що пріоритети можна реалізувати тільки за допомогою конкретних інструментів економічної політики. Ми вже говорили про страхування воєнних ризиків. На жаль, в публічних дискусіях на інструментах та інших заходах акцентується менше уваги, хоча на конференції в Лондоні все ж спілкувалися про:

• доступ українських товарів на ринки ЄС і G7, 
• довгострокові кредити для бізнесу за низькими ставками,
• фінансування експорту,
• локалізацію виробництв в Україні (сюди вже можна віднести згаданий кейс про виробництво розмінувальної техніки),
• спрощення підключення до електромереж,
• залучення іноземних інвесторів до українських індустріальних парків.

Для прикладу, розглянемо кейс з індустріальними парками — територіями зі спеціальним правовим і економічним режимом та з усім необхідним для розвитку обробної промисловості (ми про них регулярно пишемо). Мінекономіки України вже на полях Конференції назвало це першим інструментом для інвесторів, зацікавлених у відбудові нашої країни. "Навіть під час війни саме індустріальні парки виступають одним з найконкурентніших факторів, який враховує бізнес при плануванні своєї діяльності в Україні. І це не моя думка, а слова Майка Стенсона — керівника ірландської компанії Kingspan яка однією з перших почала інвестувати в Україну (поки що компанія інвестує $280 млн у будівництво кампусу будівельних технологій на Львівщині, — "ДС"), — ще до закінчення війни", — написав з полів конференції голова Комітету ВРУ з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха.

Акценти. Експрес-аналіз плану відновлення – 2023

Зрозуміло, що навіть у рамках названих пріоритетних галузей можна вибрати різні напрямки діяльності та інструменти і сформувати відмінні варіанти відновлення, а ключовою змінною в цьому процесі є інтерес іноземних приватних інвесторів. Більшість з них зараз відійдуть від вітрини, а потім повернуться з пропозиціями… або не повернуться.

Отже, нарешті час дати оцінку тому, що Україна виставила на полиці своєї вітрини. Ми розглянули план уряду разом з економістом Олексієм Кущем. Експерт вважає, що урядовцям потрібно було глибше аналізувати глобальні економічні тенденції, перед тим як закладати їх в основу українського відновлення. Також варто правильно розставити акценти.

Приклад — кейс із критичними матеріалами. Україна має націлитися на виробництво щонайменше акумуляторів, а то й електромобілів (щойно завершиться війна). Олексій Кущ нагадав, що в Європі тільки-но сформувалася так звана акумуляторна коаліція ($120 млрд євро потенційних інвестицій). "Україна має поклади літію, має Запорізький трансформаторний завод, має АвтоЗАЗ, тобто може йдеться про повний цикл виробництва електромобілів і можливість вбудуватися в європейський ланцюг коаліції з виробництва літієвих акумуляторів", — уточнив економіст. Нагадаємо, що в презентації уряду також йдеться про перспективу виробництва акумуляторних батарей та електротранспорту, але на перше місце ставиться видобуток.

Що стосується інших тенденцій, то Олексій Кущ звертає увагу на щойно створену в Європі чіпову коаліцію (виробництво мікросхем і напівпровідників) з потенційними інвестиціями у декілька сотень мільярдів євро. На його думку, після вирішення питань безпеки Україна могла б на базі урбаністичних центрів у Києві, Львові, Дніпрі і Харкові створювати відповідні фабрики. Однак ми не знайшли згадки про подібні проекти в пропозиціях уряду.

Кінцевою метою політики в сфері енергетики має бути не збільшення потужностей і експорту (тут є питання з попитом), а розширення енергомісткого виробництва в Україні. "Потрібно не просто будувати малі модульні реактори і генерувати енергію, а створювати на базі наших АЕС промислові платформи, де зможуть розмістити свої підприємства європейські компанії, які зараз зіштовхнулися з високою вартістю електроенергії. Тобто Україна мала б не просто сказати, що постачатиме електроенергію європейцям — вони будуть створювати диверсифіковані енергетичні системи, щоб ні від кого не залежати. Варто пропонувати внутрішню дешевшу електроенергію для розміщення європейських компаній", — пояснив Олексій Кущ.

Так само кінцевою метою збільшення виробітку "зеленої" металургії має стати не продаж проміжної продукції за кордон, а передусім забезпеченням металом промисловості в Україні. "Транспортування великої кількості металургійних напівфабрикатів буде під питанням. Потрібно давати цей метал в зони переробки АЕС, там де мають бути створені енергомісткі виробництва", — зазначає економіст.

Що ж до анонсованого Шмигалем післявоєнного "буму" у військово-промисловому комплексі, то для такого оптимізму недостатньо попиту з боку України чи навіть заяви концерну Rheinmetall щодо планів будівництва танкового заводу на наших теренах. "Західні компанії, щоб отримувати замовлення на виробництво техніки для України можуть розміщувати тут своє виробництво, але це буде збирання плюс сервіс. Тобто виробництво з дуже низькою локалізацією: 90% вони будуть випускати у своїх країнах", — пояснив Олексій Кущ. При цьому він вважає цілком можливим справжній розвиток ВПК в Україні, адже ми маємо деякі ключові технології (наприклад двигуни для "Байрактарів" з Мотор-Січі), можемо виготовляти гелікоптери, літаки і багато складної техніки. Водночас, наголошує економіст, сильний ВПК може існувати лише у зв´язці з розвиненою промисловістю, наукою і освітою.

Додамо, що поряд з розробкою інструментів підтримки економічного розвитку і промислової політики уряд наголошує на бюджетній дисципліні та зменшенні після війни ролі держави в економіці, зокрема до до 2033 р. відношення держвитрат до ВВП має впасти до 25% (менше ніж було до вторгнення), хай навіть і "за рахунок збільшення ВВП" — на нашу думку, це може ускладнити процес зростання, послабивши стимулюючу політику держави.

Підсумуємо. Уряд представив на London Recovery Conference широку вітрину з пропозиціями для інвестування в Україну. Якщо йдеться про бізнес-проекти, то саме на приватні компанії і фонди робиться найбільший розрахунок. Однак приватні інвестори, на відміну від більш щедрих урядів, не дуже поспішають нести гроші у воюючу країну з не надто м´яким бізнес-кліматом. Вони приглядаються до полиць із "товаром" — і доля майбутніх угод залежить від того, які пропозиції виставлені на передній план. Поки що виглядає так, що на багатьох позиціях добре не заробиш. Утім, на відміну від торішньої презентації в Лугано, в асортименті України з´вилися цікаві пропозиції для бізнесу, який генерує високу додану вартість. Деякі промислові гіганти вже зацікавилися виробництвом в Україні. Маючи широкий вибір, приватний інтерес, можливо, розставить правильні акценти та наповнить змістом економічне відновлення України.