Омана віртуального ВВП. Чого Україні варто навчитися не в США, а в Китаю

Виробництво має значення 

Війна — це битва матеріальних потенціалів сторін. Значна частка фінансової системи, туризму чи сектору послуг в структурі економіки — це добре, але якщо країна не виробляє під час війни достатню кількість снарядів чи дронів, розвинутий сектор послуг навряд чи допоможе їй перемогти

Світова економіка поступово переходить від формату "класичного глобалізму" другої половини XX ст. — початку "нульових" XXI ст. до нової і ще незвичної концепції глобальної фрагментації. Крім того, дефіцит матеріальних ресурсів у світі поступово загострює боротьбу за них. Кожен глобальний кластер буде захищати власний ресурсний потенціал. Ба більше, нова політика президента США Дональда Трамп — умовна трампономіка — це фактично перезавантаження попередньої системи світового розподілу праці та функціонування глобальних ланцюжків доданої вартості.

Америка планує повернути значну частину матеріальних виробництв на свою територію. Але тут постає гостра проблема: як подолати розрив у вартості та продуктивності праці, який утворився між країнами? Ми звикли до досить зрозумілого світу, коли вартість праці менша в Азії, Африці та Латинській Америці, але продуктивність праці — вища в західних країнах. Ці досить звичні уявлення про світ в останні роки починають поступово руйнуватись.

Якщо виміряти продуктивність праці через показник ВВП, то вона справді вища в західних розвинутих країнах. Але якщо вимірювати у фізичних одиницях, то все не так просто. Скільки снарядів випускають РФ і країни НАТО (в рамках допомоги Україні)? Нещодавно генсек Північноатлантичного альянсу заявив, що блок цих країн може виробити для України лише третину від того, що виробляє Росія. Ще приклад: військовий бюджет США становить $895 млрд на рік, тоді як Китаю — $231 млрд, а РФ — $112 млрд. Водночас Китай виробляє основних видів зброї не менше, ніж США, а за темпами оновлення флоту навіть випереджає Америку. Своєю чергою Росія займає перше місце з виготовлення боєприпасів.

Так відбувається частково через "віртуалізацію" валового продукту, в складі якого дедалі більше різноманітних послуг (в тому числі, фінансових, страхових) та величезний зарплатний фонд і дедалі менше — матеріальних складових.

Так само і значна зарплата в США дедалі втрачає купівельну спроможність, якщо говорити про придбання реальних матеріальних активів, наприклад нерухомості. 

Глобальна переоцінка ВВП

Видання Asia Times нещодавно опублікувало статтю про проблеми з віртуалізацією ВВП, в якій приділило увагу й ціновому диспаритету економік різних типів, передусім розвинутих та розвиткових. 

Приводом для публікації стала торішня аналітика Світового банку, проведена в рамках Програми міжнародних порівнянь (ICP) — дослідження цін, яке визначає ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС). Оновився й базовий рік обстеження — з 2017-го на 2021-й. (Відповідно, корекція показників ВВП за ПКС в наступні роки робиться методом екстраполяції базових значень.)

Отже, за новими оцінками, Китай утвердився в лідерах порівняно з США, усі результати показано в таблиці:

Рейтинг країн за ВВП у 2021 р., скоректованим на паритет купівельної спроможності, $ трлн і %

Але Світовий банк вирішив розширити свої дослідження, які раніше обмежувались традиційним підрахунком ВВП за ПКС і "пішов в магазини".

За даними The Economist, аналітики Світового банку відвідали 16 тис. магазинів, і це лише в Китаї, щоб зібрати необхідну цінову палітру.

Виявилось, що відповідно до реального цінового фактору, ВВП Китаю недооцінений на $1,4 трлн, що автоматично змінило розмір ВВП за ПКС порівняно з валовим продуктом США: після перерахунку за результатами 2022 р. він становив не 119% економіки США, а всі 125%.

Але цей розрив може бути й більш глибоким, якщо взяти, наприклад, так званий енергетичний метод підрахунку валового продукту: згідно із цією методологією, обсяг виробленої електроенергії опосередковано свідчить про реальний розмір "матеріального ВВП". При цьому треба зауважити, що вплив на віртуальний сектор економіки у контексті генерації електроенергії значно менший, ніж на матеріальне виробництво.

Так от, Китай виробляє удвічі більше електроенергії, ніж США, а сталі й цементу споживає більше у 12,6 та 22 рази відповідно. Суднобудівництво там становить понад 50% світового обсягу. У 2023 р. Китай виготовив 30,2 млн автомобілів, тоді як у США було вироблено втричі менше, або 10,6 млн штук.

Схожа ситуація і з попитом: в Китаї придбано 26 млн нових автомобілів, в той час як у США — 15,5 млн (на 68% менше). А смартфонів у Китаї придбано 434 млн, що втричі більше ніж у США.

Звичайно, тут суттєву роль відіграє фактор чисельності населення: 1,4 млрд у Китаї та 335 млн у США. Але в Індії населення ще більше, але обсяги виробництва поступаються китайським. Крім того, йдеться саме про матеріальний потенціал економіки в абсолютних, а не відносних показниках.

Скоріше за все, система національних рахунків ООН (UNSNA) вже не відповідає реальній картині світу, якщо під світом розуміти саме Глобальний Південь.

Простими словами, поки такі західні країни як Британія чи Греція "накручують" ВВП за допомогою включення в показники національних рахунків "послуг" у вигляді проституції та навіть нелегального продажу наркотиків, Китай продовжує геополітичну мімікрію, занижуючи за допомогою цінового фактору показник свого реального ВВП.

Для чого це Пекіну? Можливо, якщо б Китай давав повну картину свого ВВП, торгова війна проти нього почалася б років на 10—15 раніше.

Криза доступності реальних матеріальних ресурсів в західних економіках частково компенсується роздутим сектором послуг, передусім за допомогою інфляції таких послуг як освіта, оренда, охорона здоров’я, догляд за дітьми та літніми людьми тощо.

В той же час у китайській економіці доступність матеріальних активів зростає. Так, ціни на нерухомість почали знижуватися, вартість Hyundai Sonata, як пишуть журналісти, у 2024 р. впала до $17 тис. Дешевшають навіть передові технології: 2000-кілометровий гібридний електромобіль BYD Q можна придбати за $14 тис. і т.п. Ціни на сонячні панелі знизилися на 50% у 2023 р. і продовжили падати торік.

Дотримання Китаєм національних рахунків ВВП призвело до суттєвого розриву із оцінками китайського валового продукту за міжнародними стандартами.

Це частково пояснює "бунт мас" у США на тлі досить оптимістичних макроекономічних даних: зростання ВВП на 2% і більше, максимальна зайнятість населення на рівні 4%. Але якщо в США якість таких послуг, як освіта та охорона здоров'я, суттєво не покращилася порівняно з 2000-м, тоді реальна інфляція суттєво випереджала офіційний показник. Позаяк необхідні послуги стають дедалі більшою часткою західних економік, їхнє зростання не призводить до помітного підвищення рівня життя.

Тобто "віртуалізація" ВВП дозволяє показати гарну картинку для фінансових ринків та фондових котирувань, але цей процес одночасно впливає й на скорочення "матеріальної складової" ВВП, що призводить до зниження реальної купівельної спроможності населення в контексті придбання матеріальних активів.

Отже, у фінансовому вимірі мешканець США може придбати більш дорогі послуги в освіті, охороні здоров’я, оренді, але при цьому якість і умовно кількісна оцінка таких послуг може скорочуватися, як і реальний доступ до матеріальних активів.

У Китаї та країнах подібного типу ситуація, схоже, діаметрально протилежна: фінансова вартість послуг може бути значно меншою, але їхня якість та умовна кількість постійно зростають, як і полегшується доступ населення до реальних матеріальних активів.

Ці ж міркування стосується, наприклад, сектору оборони. Азійські журналісти помітили, що якимось чином $1 трлн на рік, який США виділяють на оборону (включно розвідкою та програмами Міністерства енергетики), призвели до скорочення ВМС США, тоді як бюджет Китаю в $236 млрд створив найбільший у світі флот за кількістю кораблів.

До речі, на Китай припадає 20—40% світового попиту майже на всі споживчі товари, крім того є велика частина послуг для населення, що не враховуються в національних рахунках.

Зважаючи на це ВВП Китаю може бути в реальності більшим на 25—40% від офіційного обсягу.

Ось промовистий приклад цінового розриву між Китаєм і США. Китаєць купує шосейний мотоцикл з вуглецевого волокна вітчизняної марки з усіма наворотами за $2600 (еквівалентно Trek за $15 тис.), платить $7,65 за навушники Bluetooth (набагато краще, ніж PowerBeats Pro за $250, які вони замінили), орендує автомобілів за $20 на день, проживає в бутик-готелях за $30 на ніч, купує модну парасольку за $2,2 і проходить медичні процедури за меншу суму, ніж франшиза на медичне страхування для експатів…

Україна. Дедалі менше "матеріалу" на відбудову

У цьому контексті, цікаво подивитися на економічну модель України під час війни, яким шляхом вона пішла: віртуалізації чи матеріального виробництва. Якщо у 2017 р. первинний сектор економіки (сільське господарство та видобуток природних ресурсів) становив 6%, то у 2023-му році — вже 11,42%. Що стосується вторинного сектору економіки (промисловість та енергетика), то у 2017 р. він охоплював 27%, а у 2023-му — лише 14,82%, тобто став меншим майже вдвічі!

Так, за період 2017—2023 рр, попри повномасштабну війну з 2022 р. (під час війн матеріальне виробництво у структурі ВВП має стрімко зростати, але не в нашому випадку), відбулася суттєва віртуалізація українського валового продукту. Третинний сектор економіки (послуги, торгівля, транспорт, фінанси, ІТ) стрімко зріс за цей же період — з 67% у 2017-му до 74,22% у 2023-му. Фактично третинний сектор економіки тримається зараз на зовнішній фінансовій підтримці наших західних партнерів і бюджетну секторі, зокрема зарплатному фонді сектору оборони. Це формує попит на послуги, імпортні товари в секторі торгівлі, наповнює ліквідністю банківську систему.

Але, зважаючи на віртуальний характер нашого ВВП, доступ населення до реальних матеріальних ресурсів суттєво скоротився. Це також формує у людей відчуття невідповідності офіційної інфляції її рівню з огляду на "тактильні відчуттія в супермаркеті".

За період 2017—2023 рр. Україна втратила понад $18 млрд матеріальної компоненти ВВП, натомість набула більш як $11 млрд віртуальної та близько $8 млрд сировинної компонент валового продукту .

Структурний поштовх у бік більш матеріального характеру ВВП під час чи після війни потребує інвестицій у матеріальне виробництво на рівні не менш як мультиплікатор 1:10 порівняно із втраченою матеріальною компонентою. Тобто, щоб відновити промисловий потенціал України до рівня 2017 р., необхідно відновити/розконсервувати/створити нові промислові активи балансовою вартістю на рівні більш як $300 млрд.

Але є й інша модель та альтернативний напрямок структурних трансформацій. Адже конвергенція/вирівнювання цін на послуги із європейськими призведе до зростання сектору послуг. Передусім збільшаться ціни на якісну освіту, медицину, комунальні послуги, тощо. У такому варіанті буде зростання віртуальної компоненти ВВП до рівня 80—85% із збереженням сировинної компоненти на рівні 10% і скороченням матеріальної складової до 10% і нижче (за певними сценаріями промисловість може навіть впасти до 5% ВВП).