Space, але не Х. Де в Україні з'явиться перший космодром
Те, що звучить як анекдот для російського телебачення, готове несподівано швидко стати реальністю.
Після розпаду СРСР тільки Росія змогла зберегти повну інфраструктуру для космічних польотів. Україні дісталися ракети, Казахстану - космодром, але без єдиних систем управління і контролю ці компоненти не здатні жодну країну зробити космічною державою. Казахстан свої космічні амбіції начебто забув, зате Україна без особливого шуму готується вже незабаром самостійно вийти на міжнародний ринок комерційних запусків.
26 лютого гендиректор держпідприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. А. М. Макарова" (Дніпро) Сергій Війт заявив, що ініціює створення плавучої платформи для запуску ракет: "Україна не має власного космодрому, хоча сам "Південмаш" спеціалізується на ракетобудуванні і працює з 23 країнами, у тому числі Європи. Нам давно потрібно мати власний майданчик для запуску ракет, і створити її можна на Херсонщині".
Сергій Війт розповів журналістам, що нещодавно спілкувався з колективом Херсонського державного заводу "Паллада", на якому виготовляють плавучі споруди (доки). Вони готові взятися за такий проект.
Взагалі ж розмови про те, що Україні пора б отримати власний космодром, йдуть давно. При цьому всі розуміють, що самостійно держава не потягне будівництво сучасного майданчика для космічних стартів. Вихід - державно-приватне партнерство, коли інвестори зможуть заробляти як на самих комерційних запусках, так і на створення/обслуговуванні логістичної інфраструктури космодрому.
Виникає питання: де будувати космодром? Варіант з плавучої платформи хороший, але, по-перше, він автоматично накладає обмеження на потужність ракет-носіїв. А по-друге, його ще належить створити, - тобто вирішити завдання, абсолютно незнайому українським корабелам.
Інший варіант - побудувати космодром десь в степах неподалік від узбережжя Чорного моря. І це буде навіть більш вигідним розташуванням, ніж, наприклад, у російського космодрому "Ясний" в Оренбурзькій області - який багаторазово використовувався для комерційних запусків з використанням українських ракет "Дніпро".
Противники будівництва космодрому вказують на шкідливий вплив запусків ракет-носіїв на навколишнє середовище і на те, що майданчик для запусків - вибухонебезпечний об'єкт, загрожує місцевому населенню.
Прихильники космодрому, в свою чергу, доводять можливість експлуатувати космодроми в режимі, близькому до функціонування аеропортного господарства. У насправді, якщо подивитися на мис Канаверал в штаті Флорида, то побачимо, що поруч з космодромом збережена природна середовище - тропічні болота з алігаторами, а також одні з кращих пляжів на океанському узбережжі.
А щоб подивитися на запуски космічних кораблів туди з'їжджаються тисячі туристів. Те ж відноситься і до бази Ванденберг в серці Каліфорнії, звідки Ілон Маск запускає свої ракети. Там стартовий майданчик розташований в 15 км від найближчих житлових будинків, і це нікого не напружує.
Скільки це може коштувати? Насправді не йдеться про прагнуть до нескінченності суми, як це було, коли СРСР будував Байконур. Наприклад, плавучий космодром "Морський старт" (Тихий океан), створений спеціально під українські ракети Зеніт-3SL (зараз проект законсервований), обійшовся міжнародному консорціуму в $150 млн.
Сухопутний космодром може коштувати ще в рази дешевше (кілька десятків мільйонів доларів), оскільки лежить на поверхні варіант - переобладнати під нього один з військових полігонів, що нині використовуються для навчань з пусками потужних зенітних керованих ракет.
Тим більше що тимчасова зона відчуження при пусках майже збігається для зенітних і космічних ракет. Українські військові все одно будуть використовувати космодром і для своїх цілей, типу оперативного виведення на орбіту супутників-розвідників. ВСУ явно не відмовляться і від можливості тестувати там ракетні технології - це стане актуально на тлі припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності.
Якщо на питання "звідки полетить" приблизний відповідь вже є, залишається з'ясувати, "що полетить". Тут теж є з чого вибирати. В Україні продовжує працювати КБ "Південне" (їм. Янгеля) - ведучий та найбільший в СРСР науковий і конструкторський ракетний центр. Саме там, крім іншого, була розроблена і найважча радянська МБР Р-36М ("Сатана"). Її конверсійний варіант, використовуваний для комерційних запусків, називається "Дніпро".
Останні два десятка років "Південне" розробляє та супроводжує ракети-носії "Зеніт", "Циклон", "Дніпро", "Маяк". У зв'язці з "Південним" працює ПО "Південмаш", що втілює проекти "метал". Вся ця інфраструктура зосереджена в Дніпропетровську.
