В піку Лукашенко. Чому наші фермери купують "китайців" замість "білорусів"
Розклад-2019
Почався черговий аграрний сезон, і хлібороби вивели техніку на поля. Це означає, що позаду інший сезон - ремонту і оновлення парку сільгосптехніки. Що характерно, літо - період, коли техніка продається найгірше, а деякі види не продаються взагалі. Зате розквітає ринок запчастин, але це трохи інша історія.
2019 р. не став винятком: за свідченням учасників ринку, пік попиту з боку фермерів припав на лютий-березень, тоді як великі агрохолдинги оновлювали свої парки здебільшого в грудні-січні. Ще одна відмінність: агрохолдинги зазвичай оновлюють свій парк за заздалегідь розробленим багаторічному планом, купуючи нову техніку одних і тих же марок. Це досить затратно на першому етапі, зате полегшує і здешевлює подальшу експлуатацію. А ось фермери і невеликі приватні господарства воліють б/у техніку, часто купується ситуативно, під потреби цього року і очікування двох-трьох наступних.
Як показала активність онлайн-майданчиків, які торгують сільськогосподарською технікою, в березні добре продавалися практично всі популярні види: обприскувачі, сівалки і грунтообробна техніка (плуги, культиватори, борони і т. д.). Також непоганим попитом користувалися трактори, міні-трактори і комбайни. Але вже в квітні продажі пішли на спад: прийшла пора зайнятися землею.
Важлива особливість цього року - різка активізація банків і фінансових компаній, які пропонують послуги з лізингу сільгосптехніки. Тут збіглися два фактори. З одного боку, завдяки низці рекордних врожаїв останніх років аграрії впевнено вийшли на перше місце за показниками експорту та обсягів валютної виручки. Тобто стали бажаними клієнтами для будь-якого банку. З іншого - заходи щодо держпідтримки аграрного сектора наклалися на аналогічні зусилля міжнародних (європейських) організацій. Зокрема, 16 квітня на що проходила в Києві Третьої фінансової ярмарку пул українських банків домовився про співпрацю з Німецько-українським фондом за фінансової підтримки уряду Німеччини через банк розвитку KfW.
Також на цьому ярмарку добрий десяток банків і лізингових компаній прямо заявляли, що в числі своїх основних клієнтів хочуть бачити саме малі підприємства аграрного сектора. А серед комерційних переважали пропозиції по лізингу сільгосптехніки, обладнання і вантажних автомобілів.
Однак, незважаючи на значне зростання лізингових послуг та високу активність самих аграріїв, цього року ринок сільгосптехніки поки не дотягує до обсягів минулих років. Причина в тому, що пік технічного переозброєння припало на 2017-2018 роках, коли аграрії поспішали вкладати в нову техніку великі прибутки від високих врожаїв. Точної статистики немає, але, наприклад, в компанії Auto.ria (онлайн-майданчик з торгівлі технікою) стверджують, що за рік ринок просів на 16,6%. При цьому велика частка привезеної і оплаченої у цьому році імпортної техніки замовлялася ще восени минулого року. За тими ж оцінками, тільки в лютому-березні і лише на колишню у вживанні сільгосптехніку українські аграрії витратили $25 млн.
Однак сільгоспвиробники при першій же можливості намагаються придбати нову техніку, особливо це стосується комбайнів і тракторів, до яких часто замовляють додаткові опції. Як правило, в залежності від комплектації найсучасніша техніка може бути в середньому на 20% дорожче базової складання. А це - у разі західних марок типу John Deere або Claas - сотні тисяч доларів. Втім, українські аграрії вже давно переконалися: вкладення в якісну техніку, нехай навіть дуже великі, в подальшому себе обов'язково багаторазово окупають.
Багато в чому завдяки цьому розумінню, як свідчать учасники ринку, середня сума покупки за останні пару років помітно зросла. Якщо перше-
де аграрії обирали переважно техніку по фактору ціни, то тепер - за фактором продуктивності та якості. Тобто віддають перевагу купити більш сучасну, зручну і довговічну, з інтегрованою електронікою, супутниковою навігацією та іншими елементами сучасного землеробства.
Ще одна виражена тенденція - зростання ринку оренди сільськогосподарської техніки. Справа в тому, що в агросекторі техніка використовується сезонно, причому в залежності від врожаю у конкретної компанії може бути задіяний не весь парк, або, навпаки, її може не вистачати.
Переплачувати за трактори і комбайни, які будуть стояти на приколі, ніхто не хоче. Тому нерідко навіть великі агрокомпанії закуповуються, виходячи з мінімальних потреб, а при необхідності добирають техніку в оренду.
За останні роки попит на оренду техніки зріс на 50%, і це формує відповідну пропозицію. Втім, судячи з усього, цього ринку в Україні ще тільки належить вирости.
МТЗ програє конкурентам
Більше половини всієї суми, що витрачається на сільгосптехніку, йде на закупівлю тракторів. І тут є своя специфіка. Хоча великі агровиробники воліють нову техніку висококласних марок (той же John Deere), ринок все ж формують фермери різного масштабу і приватні господарства, а вони в першу чергу розглядають дешеві варіанти. Тому основна конкуренція в сегменті тракторів - між білоруськими МТЗ і різноманітними "китайцями".
Різні моделі МТЗ переважають на ринку б/у техніки. Тут розклад цікавий: середня ціна пропозиції про продаж такого трактора - близько $7 тис., тобто на ринку дуже багато дуже старих білоруських тракторів з великим пробігом. Але вони практично не користуються попитом у фермерів: середня ціна проданого б/у трактора - $36 400. З цього можна зробити висновок, що зараз на ринку надлишок відверто старих моделей. Купується порівняно сучасна і нова техніка.
Лише за першому квартал 2019 р. у нашу країну поставлено 2133 трактора МТЗ на $28,9 млн. У порівнянні з минулим роком експорт зріс у чотири рази. При цьому тільки за березень в українському напрямку вирушила тисяча тракторів.
Однак білоруські поставки закривають лише відносно невелику частку ринку нових тракторів.
Всього в 2018 р. в Україну було ввезено понад 93 тис. тракторів на суму близько $600 млн. З них 75% були випущені в Китаї.
Однак тут не варто дивуватися великими цифрами: левова частка тракторного імпорту з Китаю - це міні-трактори потужністю до 24 к. с. Для присадибної ділянки годиться, для поля - ні.
Якщо говорити точніше, в Китаї просто не виробляють трактори потужністю понад 180-200 л. с. Для порівняння: МТЗ виробляє і продає в Україну трактори потужністю від 20 до 355 л. с. Особливість конкуренції між "білорусами" і "китайцями" на ринку України в тому, що китайські виробники готові помітно знижувати ціни, щоб залучити покупців і завоювати їх довіру. Дилери МТЗ, навпаки, в ціновому плані дуже негнучкі - це результат адміністративно-планового управління, що зберігся в Білорусі. Тому найчастіше небагатий український фермер виявляється перед вибором: купити вживаного (але знайомого) МТЗ або новенького (але непередбачуваного) "китайця". Як говорять учасники ринку, в 60% випадків покупці вибирають нову техніку.
Зараз українські торговці сільськогосподарською технікою, незважаючи на деякий спад продажів, дивляться у майбутнє як ніколи впевнено. Галузь перебуває на піку свого розвитку, але при цьому дуже великий відсоток парку техніки все ще потребує оновлення. А значить, вже в наступному сезоні продажу, швидше за все, знову підуть вгору. Причому збережеться підтримка і з боку держави, і з боку банків, які свої лізингові програми запускають з розрахунком на кілька років вперед.