Назустріч ринку. Хто заплатить 40 млрд грн за електрику для населення

Циніки з новими особами

Україна досі є соціальним державою, у всякому разі, по Конституції. І структура соцполітики, сформована за останні десятиліття, передбачає підтримку населення в адаптації до ринкових умов не тільки за допомогою бюджетних механізмів у вигляді пільг, субсидій та пенсій, але і з участю держкомпаній. З одного боку, все логічно: якщо народ є власником державних ресурсів, у тому числі і надр, то він просто за правилом первородства повинен отримати свою частку в розподілі загального пирога. З іншого - для зовнішніх кредиторів будь-острівець такої соціальної щедрості виглядає лише як сегмент недоотриманих доходів, які можна було б акумулювати для повернення країною тих же зовнішніх боргів.

Цей дуалізм останнім часом розриває не тільки економічну, але і політичну тканину країни: провладні сили поступово знижують рівень соціалізації держави. І складно визначити, що тут вдруге, а що первинно - вимоги кредиторів або реальний стан економіки. Але цінова конвергенція на внутрішніх базових ринках, яка з теорії повинна нарощувати їх капіталізацію і ринкову привабливість, так і не привела до появи тисяч нових економічних агентів, конкуренція між якими мала спричинити зниження цін. Цьому заважає монополізм. Застосовувана стратегія вирівнювання внутрішніх цін зі світовим рівнем збоїть. Дерегуляція цін призводить лише до постійного бажанням монополістів скористатися сприятливим моментом і нарощувати ціни на ринках природних монополій. У результаті цілі пласти споживачів просто випадають з розряду платоспроможних і держава змушена дотувати їх. Таким чином, шокова цінова терапія в Україні, як це не парадоксально, призводить до зворотного ефекту - збільшення прямих соціальних дотацій.

Друга складова частина дуалізму - бажання деяких бізнес-груп скористатися тонкістю політичного моменту і пролобіювати преференції для окремих промспоживачів. Зокрема, це спостерігається в контексті блокування запуску ринку електроенергії членами команди нового президента. Якщо раніше ми спостерігали штучний цінової розгін вгору, то зараз, можливо, побачимо такий же спад вниз. Ідеально підходить для цих тарифних гойдалок контроль над державним тарифним регулятором і використання принципу общака при формуванні оптового ринку електроенергії.

Цинічність цієї боротьби проявляється в постійному зверненні до інтересів населення. Наприклад, у контексті принципу "Роттердам+", який нібито приводить до дорогого електрики для простих українців. Тут потрібно відзначити, що електрика у нас як раз дешева, навіть якщо розрахувати цей показник з поправкою на рівень платоспроможності українців: середньостатистичний громадянин може купити за середню зарплату 8260 кВт-год на місяць і поступається в Європі за цим показником лише поляку (трохи більше 9 тис. кВт-год).

Було б справедливо, якщо б члени нової владної команди, що дбають за дешеву електроенергію для феросплавників, відкрито відстоювали інтереси своїх спонсорів через представників у Кабміні або парламенті, як це роблять офіційні лобістські структури в США.

Хто і як допоможе населенню

Зараз середні витрати домогосподарств на електрику балансують в діапазоні кількох сотень гривень на місяць навіть за наявності електроплит і бойлерів. Кому-то й таку суму шкода платити, але зізнаємося, що навіть у порівнянні з нинішнім рівнем зарплат це не так вже й багато (якщо не йдеться про одиноких стареньких на мінімальній пенсії, але в цих випадках повинен спрацьовувати механізм субсидування).

Після запуску ринку електроенергії ціновий механізм почне працювати з маржинального принципом: останній продавець з найбільшою ціною задає загальний ціновий тренд. Ситуація вигідна для відновлення грошового потоку в атомній енергетиці, яка функціонувала у форматі "попелюшки" у нинішньої моделі общака, що розподіляється на користь теплової генерації та "зеленої" енергетики.

Але наскільки вона буде вигідна населенню? Адже, здавалося б, проста причинно-наслідковий зв'язок "адміністративний зростання тарифів - зростання базових ринків - зростання економіки - підвищення конкуренції - зростання платоспроможності населення - зниження тарифів ринковим шляхом у нас поки що не працює.

Значить, на ринку електроенергії на перехідній період, за аналогією з ринком природного газу для населення також потрібен режим ПСО (покладання спеціальних обов'язків). Тільки якщо з газом цю функцію сяк-так виконує "Нафтогаз", то у випадку з ринком електроенергії - державні генерації у вигляді "Укргідроенерго" і "Енергоатому". Механізм ПСО активно застосовується в Європі та інших розвинутих країнах і являє собою зобов'язання, що покладаються на виробників послуг та/або товарів, соціально значущих для широкого кола споживачів (service of general interest). Це можуть бути не тільки енергетичні компанії, але і комунальні, поштові і навіть банківські.

Вимальовується наступна схема: "Енергоатом" і "Укргідроенерго" продають на електронних аукціонах електроенергію постачальникам універсальних послуг (ПУС), які, в свою чергу, реалізують її населенню і зобов'язані викупити на аукціонах не менше 80% електроенергії, необхідної для побутових споживачів. Різниця між ринковим тарифом та ціною продажу електроенергії ПУС буде компенсуватися "Укренерго" за рахунок розподілу відповідних сум в її базовому тарифі. Тобто приблизно 40 млрд грн, на які доведеться дотувати населення, рівним шаром будуть перерозподілені між промисловими споживачами - щось на зразок застосовувався перехресного субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних на залізниці.

Але цей механізм компенсації запрацює лише на етапі зрілого ринку, теоретично - мінімум через рік, і позначиться на тарифах для промислових споживачів, витрати яких виростуть. На перехідному етапі єдине джерело компенсації - це за традицією грошові потоки "Енергоатому" і "Укргідроенерго".

А які взагалі параметри цього ринку? У 2018-му брутто-споживання електроенергії в Україні зросло до 153 млрд кВт-год, або на 2,3%. З урахуванням втрат даний показник склав 122 млрд кВт-год (+2%).

Джерело: Міненерго

Найбільше приріст споживання (+3%) спостерігався в сегменті комунально-побутових споживачів - 12,7% у загальній структурі ринку. На частку промисловості довелося 42,6% (+2%), а питома вага населення досягло 29,5% (+2,7%). У минулому році фізособи спожили 35,9 млрд кВт-год з загальноринкових 122 млрд кВт-ч.

Джерело: Міненерго

На першому місці у нас за рівнем споживання знаходиться металургія, на другому - транспорт, на третьому харчова і переробна промисловість.

Джерело: Міненерго

А загальний обсяг ринку становить приблизно 200 млрд грн в рік. При цьому "Енергоатом", який дає 53% генерації, отримує всього 52 млрд грн фінансового потоку.

Запуск ринку в перспективі року-двох дозволить переключити на атомну енергетику додатково приблизно 50-60 млрд грн загальноринкового кеш-фло. Пропорційну тарифну "надбавку" отримає і гідроелектроенергія. "Зеленка" залишиться недоторканною, адже високі тарифи для неї закріплені на законодавчому рівні.

Для функціонування ринкової моделі необхідно створити механізм рівномірному розподілу приблизно 40 млрд грн, на які зараз дотується населення за рахунок переважно атомної енергетики. Зате зникне механізм дотації теплової генерації в розмірі понад 30 млрд грн на рік - відтепер на ці суми буде балансуватися ринковий механізм.

Пошук правильних компенсаторів

У свій час виробники електроенергії, які продавали її побутовим споживачам, отримували відшкодування з допомогою спеціальних компенсаційних сертифікатів, які монетизував оптовий енергоринок. На цій схемі була навіть побудована сверхликвидная модель експорту дешевої української електроенергії за кордон, коли експерти диву давалися, як наші виробники можуть продавати її за кордон за ціною нижче внутрішнього ринку. Тоді схема працювала на користь теплової генерації.

Зараз було б непогано забезпечити зустрічний рух - випуск соціальних сертифікатів, які б враховували при розрахунку за продаж електроенергії населенню та розподілялися б рівномірно між усіма учасниками ринку електроенергії, забезпечуючи таким чином пропорційну навантаження на всіх учасників, а не тільки лише на держкомпанії.

І ключовий момент - це демонополізація ринку і обмеження на горизонтальне розширення. По такому шляху пішла Південна Корея, коли після азіатської кризи 1997 р. примусово реструктуризувала свої ФПГ.

В енергетиці можуть бути вертикально інтегровані компанії (вугілля-електрика), але горизонтально інтегровані (наприклад, теплова генерація - "зелена") повинні бути суттєво обмежені, крім того, і вертикальна інтеграція (електрика-метал) не повинна бути надмірною. Горизонтальні зв'язки деформують будь ринковий механізм та принципи прозорого ціноутворення. Демонополізація ринку (за винятком держмонополій у вигляді "Енергоатому" і "Укргідроенерго") також повинна істотно амортизувати " ціновий шок, в якійсь мірі неминучий після старту нової ринкової моделі. Тільки тоді виробники електроенергії і прихильники ринку зможуть парирувати нинішню атаку промислових лобістів. А для населення - це буде означати, що нарешті можна купувати доступну електроенергію, і за це ніхто не стане "доплачувати". І всі страшилки про зростання тарифів для фізосіб в рази так і залишаться там, де їм і місце, - в архіві "Фейсбуку".