В нетрадиційній позиції. Гривня отримує позитивні сигнали від експортерів

У квітні нинішнього року профіцит платіжного балансу склав $970 млн, у травні - $357 млн. Кореляцію між обмінним курсом і станом платіжного балансу країни відчув кожен українець. За січень-травень поточного року гривня зміцнилася з 27 грн/$ до 26,35 грн/$, або на 2%.

Як бачимо на графіку, найбільш активне зміцнення гривні сталося саме в "профіцитні" місяці: квітень і травень, причому в травні ця тенденція трохи прискорилася. Дана кореляція цілком зрозуміла: в умовах незначного розміру золотовалютних резервів НБУ можливостей для згладжування курсових коливань в разі відходу платіжного балансу в мінус практично немає.

Зате в умовах профіциту є монетарний механізм стримування зміцнення гривні. З допомогою валютних аукціонів Нацбанк має можливість викуповувати у банків надлишки валюти, емітуючи в обіг гривню. Таким чином, йому вдається, з одного боку, стримувати зміцнення національної валюти на певному фіксованому значенні (умовно кажучи, зараз це відмітка в 26 грн/$), з іншого - поповнювати свої чисті валютні резерви, розмір яких таргетує згідно з меморандумом МВФ.

Найбільш урожайним у цьому плані був квітень поточного року: НБУ провів 13 валютних аукціонів, чистий викуп валюти склав $528 млн.

У травні обсяг викупленої валюти був дещо менше - близько $481 млн. В загальному заліку чиста валютна скарбничка регулятора поповнилася майже на мільярд. І тут перед центральним банком була певна дилема: не викуповувати валюту і дати гривні зміцнитися до 24-24,5 грн/$ і простимулювати таким чином початок структурних реформ і приплив інвестицій або зайняти консервативну позицію, при якій мільярд в руці краще, ніж 1-2% економічного зростання в грудні, і поповнити ЗВР. Як відомо, був обраний другий варіант. Враховуючи слабкість наших внутрішніх резервів, нам варто звикати до того, що платіжний баланс буде впливати на політику Нацбанку.

Якщо накласти даний графік, що показує динаміку платіжного балансу на коливання курсу національної валюти, то побачимо чіткий девальваційний тренд у січні-березні 2017-го, коли дефіцит платіжного балансу коливався від - $202 млн (січень) до $355 млн (березень).

У квітні поточного року ситуацію вдалося вирівняти переважно за рахунок чистих надходжень по фінансовому рахунку: + $1,1 млрд, з яких 0,6 млрд євро становила макрофінансова допомога Європейської комісії, яка ледь не зірвалася з-за вимог скасувати мораторій на експорт лісу.

Що стосується надходжень прямих іноземних інвестицій, то їх обсяг в квітні склав всього $43 млн - вкрай низький показник навіть для країн третього світу. Для порівняння можна порівняти цю суму інвестицій з об'ємом дивідендів, які іноземні інвестори виводять з України: у 2016 р. близько $700 млн. тобто з такими темпами залучення ПІІ, валюти скоро не вистачатиме навіть для мінімальних виплат на вкладення іноземного капіталу.

У травні вплив фінансового рахунку на профіцит платіжного балансу ослаб: +$556 млн. Інвестиції, як завжди, перебували на мінімальних показниках, зате в умовах відсутності зовнішніх кредитів з боку основних донорів вдалося залучити близько $361 млн торгових кредитів, переважно в сільське господарство, а також $378 млн готівкової валюти повернулося в банки.

Дружнє плече платіжного балансу підставив експорт, який в травні виріс на 21,4%, в основному за рахунок епізодичного сплеску на ринку металу.

У лідерах зростання були харчова промисловість (+30%), металургія (+19%), виробництво мінеральних продуктів (+29%). При аналізі експорту необхідно зробити маленький відступ.

При всій позитивній динаміці наших експортних поставок дефіцит поточного рахунку у квітні 2017-го становив $194 млн, а торговий дефіцит товарами збільшився до $702 млн (в основному за рахунок енергетичного імпорту, адже вугілля тепер закуповуємо від Пенсільванії до ПАР). Тобто продовжуємо, як і раніше, імпортувати товарів більше, ніж експортуємо. Сформований таким чином дефіцит перекриваємо з допомогою фінансового рахунку. Враховуючи, що прямих іноземних інвестицій у нас кіт наплакав, єдиний джерело для латання платіжної проломи - позикові кошти. Без зовнішніх донорів наш платіжний баланс був би глибоко дефіцитним, а темпи девальвації значно вище. Але порівняно з квітнем минулого року ціни на експортні товари збільшилися майже в 1,2 рази, що і призвело до зростання експортних надходжень.

Загальний індекс торгівлі показує кумулятивний вплив на експорт/імпорт цінових і кількісних факторів. У загальному заліку отримуємо невелике зростання цін і падіння фізичних обсягів.

Невелике пожвавлення нашого експорту викликане в основному сезонним поліпшенням кон'юнктури на традиційних зовнішніх ринках наших базових товарів: передусім цін на насіння олійних, рослинне масло, метал і мінеральні продукти (хоча динаміка тут вкрай нестійка і мінлива).

Тобто ми не стали більше продавати в тоннах і літрах, просто ціни на наші продукти стали дорожче.

В результаті навіть на тлі падіння фізичних обсягів експорту маємо зростання надходжень в грошовому еквіваленті. Що стосується імпорту, то тут падіння фізичних обсягів не зафіксовано, а значить, будь-яке збільшення цін, насамперед на енергоносії (природний газ, вугілля, нафта), призведе до зростання від'ємного торговельного балансу.

Таким чином, зафіксований в останні два місяці профіцит платіжного балансу - це результат унікального збігу чотирьох ключових чинників, що приносять нам як стабільність, так і дестабілізацію (залежно від того, в якій комбінації вони взаємодіють). Мова йде про таких критеріях: динаміка закупівель енергоносіїв, виплати за зовнішніми кредитами, внутрішній платоспроможний попит населення на споживчі товари тривалого користування та бізнесу на інвестиційний імпорт, а також динаміка світових цін на сировину.

В умовах, коли нам не потрібно закуповувати енергоносії в великих обсягах, виплачувати зовнішні кредити, а бізнес не дуже горить бажанням здійснювати капітальні інвестиції - платіжний баланс виглядає як огірочок після рясного дощу. А якщо ще й з сировинними цінами щастить, то можна навіть будувати плани на майбутнє, на місяць вперед. Але як тільки приходить осінь, а з нею і необхідність закуповувати енергоносії, а нехай і невелике збільшення доходів населення стимулює обивателя купувати новий ноутбук або фен, чекай чергового просідання гривні. А якщо ще й доведеться зовнішні борги віддавати, то без нового курсового стрибка не обійтися. У разі падіння цін на сировину, нас чекають проблеми.

Існуюча модель національної економіки досить чітко показує - більш-менш стабільно ми можемо існувати в умовах затиснутого внутрішнього попиту (своїх ноутбуків і фенів адже не виробляємо), низької інвестиційної активності бізнесу (технології та комплектуючі купуємо теж імпортні), теплого літа, коли не потрібно гріти будинку, реструктуризації, коли немає необхідності віддавати борги, помірної фінансової допомоги Заходу і високих світових цін на сировину. У всіх інших випадках відразу приходять труднощі. З іншого боку, в даний момент в уряду склалася унікальна платіжна пауза для проведення реформ.