Уроки для неандертальців. Чому впали доходи "Газпрому"
В кінці серпня поточного року газовий монополіст надав в публічний доступ свою звітність за перше півріччя 2017 року, сформовану відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). В першу чергу, звернули на себе увагу показники піврічний прибуток, що відноситься до акціонерів ПАТ "Газпром", а також до неконтролирующей частці участі: вона скоротилася порівняно з аналогічним періодом минулого року з 625,4 млрд руб до 408 млрд, тобто на 217 млрд рублів або 35%.
Що трапилося
Перша думка: росіяни в умовах кризи вирішили застосувати відомий колгоспний метод більше доїти і менше годувати. Але ситуація не настільки однозначна. Ціна природного газу на спотових ринках безпосередньо залежить від цінових показників "нафтового кошика", а вона, як відомо, вже тривалий час залишається на досить низьких позначках. Незважаючи на постійне "камлання" російський експертів, передвіщала зростання нафтових котирувань до $70 і навіть $80 за барель, нашаманить потрібну ціну експортерам вуглеводнів поки не вдалося: ціни на "нафтовий барель" наполегливо топчуться навколо позначки $50, плюс-мінус 10%.
Не допомогло і регулярне, як сказав би білоруський Бацька, "перетрушування" ситуації на Близькому Сході. Ні криза в Катарі, ні затяжний конфлікт у Сирії, ні спроба Ердогана пограти в "золотий вік" османської імперії, ні навіть тривалий "майдан" у Венесуелі, належних результатів не принесли.
"Належних" - це коли інвестори починають нервувати то за безпеку судноплавства в Перській затоці, то за картельну змову членів ОПЕК, і починають скуповувати ф'ючерсні контракти на нафту як "потерпілі". Нічого цього поки не відбувається з однієї причини фундаментальної: ключі від нафтових, а стало бути і газових цін, знаходяться в руках не арабських шейхів і кремлівських "сиднів", а в дядька Сема.
У липні 2017-го в порт Циндао прибув супертанкер, зафрахтований Petro China, який привіз першу партію нафти з США. За даними експертів енергетичного центру бізнес-школи "Сколково", стратегія США на найближчі десять років передбачає продаж 350 млн барелів 688 млн бар. американського стратегічного запасу, тобто близько 74 тис. барелів на добу. А в жовтні першу партію нафти з США чекає індійська компанія Indian Oil Corporation (IOC).
Сланцева революція в США, а також "роздрук" стратегічних запасів нафти, призвели до того, що саме Вашингтон відтепер буде формувати цінову кон'юнктуру на світовому ринку вуглеводнів. І з цього питання найближчим часом у Білому домі немає хороших новин для Москви.
Росія фактично поміщена в прокрустове ложе цін на нафту, виходячи з розміру якого повинна формувати свій бюджет і переглядати основні параметри макроекономічної політики. Вперше побував на цьому "ложе" і Газпром. На перший погляд, його фізичні показники видобутку виглядають дуже непогано.
У першому півріччі 2017-го йому вдалося наростити постачання природного газу основним контрагентам: в країни ЄС, Туреччину, країни колишнього СРСР, а також на внутрішній російський ринок, де вже сформувався досить агресивний пул компаній-конкурентів.
Так, поставки природного газу в країни ЄС у першому півріччі поточного року порівняно з аналогічним періодом минулого, зросли з 109,4 млрд м куб до 119,1 млрд або на 9,7 млрд кубів. Поставки в країни СНД зросли з 16,4 до 18,4 млрд кубів, продажу на внутрішньому ринку підскочили ще стрімкіше: з 109,7 млрд до 124,1 млрд кубів. Це дозволило збільшити загальну виручку від продажу з 3,064 трлн рублів до 3,209 трлн. Таким чином на рахунку Газпрому додатково "капнуло" 145 млрд рублів. Але фінансові показники були б ще краще, якщо б не горезвісна "цінова динаміка".
Ціни на природний газ у рублях еквіваленті в першому півріччі 2017-го знижувалися і досить активно: на європейському ринку з 12,8 тис рублів за тисячу метрів кубічних до 11,1 тисячі (падіння на 13%), в країни СНД - з 11,1 до 9,1 тисячі рублів за тисячу кубів (падіння на 18%). Зате ціни на внутрішньому ринку практично не змінилися в силу їх адміністративної "заморозки": для російських споживачів Газпром продає природний газ фактично в три рази дешевше, ніж на зовнішніх ринках: за 3,7-3,8 тисячі рублів за тисячу метрів кубічних. Цим, до речі, пояснюється конкурентна перевага російських металургів і хімічних компаній у порівнянні, наприклад, з українськими виробниками. Досить сказати, що російські добрива за останні роки практично "з'їли" український внутрішній ринок.
Бажання купувати дешеві добрива з РФ було настільки сильно, що жоден наш уряд не ризикнуло ввести санкції на цей вид продукції навіть в умовах воєнного конфлікту на Донбасі і анексії Криму.
Крім того, "Газпром" через свою структуру "Газпром нафта" спробував освоїти і суміжні ринки, наприклад - продаж нафти сирої і газового конденсату. В цьому році виручка від реалізації даних видів сировини збільшилася на 64% і досягла 273,3 млрд рублів. Причому левову частку цієї продукції купили саме європейці. В умовах нарощування санкційного тиску на приватні російські нафтові компанії, пов'язані з вищим керівництвом країни, саме "Газпром нафта" отримала зелене світло на ринку ЄС. Для цього довелося збільшити нафтовидобуток на Новопортовском, Прирозломному і Мессояхському родовищах, а також в Іраку. Нагадаємо, саме на сході країни, в провінції Васіт, розташоване родовище нафти Бадра з розвіданими запасами близько 3 млрд барелів, в якому "Газпромнафти" належить 30% участі в проекті.
В чому ж тоді криється основна причина скорочення прибуток Газпрому в першому півріччі поточного року? Операційні витрати компанії збільшилися всього на 24,5 млрд рублів, або на 1% і склали 2,7 трлн. Найбільш вагому частину в зростанні операційних витрат викликало зростання податкових відрахувань (крім податку на прибуток): вони зросли на 136,6 млрд рублів, або на 32%. У них увійшли відрахування по акцизу, податку на додану вартість і митні збори. "Доїти" таки стали більше...
Але основним фактором зниження обсягу експортної виручки і, відповідно, прибутку компанії стало зміцнення рубля, зафіксоване у першому півріччі 2017 року. Як написали у звіті "Газпрому": зниження доходів було викликано "зміцненням середнього курсу російського рубля по відношенню до долара США і Євро на 17% і 20% відповідно за 6 місяців, що закінчилися 30 червня 2017 року, порівняно з аналогічним періодом минулого року".
Це підтверджується і даними фінансового звіту: за перше півріччя поточного року, по статті "чистий фінансовий дохід (витрата)", сальдо курсових різниць сформувало збиток компанії в розмірі 17,3 млрд рублів, хоча за перше півріччя минулого року, дана стаття принесла прибуток: + 314,3 млрд рублів.
Як будь-який експортер сировини, Газпром зацікавлений в девальвації національної валюти, адже в такому разі, навіть в умовах зниження продажної ціни, він отримує додатковий курсовий дохід у рублях і з лишком перекриває свої цінові втрати, забезпечуючи необхідні перерахування у бюджет і виплати акціонерам.
Великі російські компанії стали, по суті, жертвами не тільки санкційної політики заходу, але і контрсанкционной політики Кремля.
В 2014-2016 роках Центральний банк РФ застосував девальваційний механізм з метою не допустити різкого зниження частки нафтогазових доходів у структурі федерального бюджету. Це йому частково вдалося. Так, якщо в 2013-му році доходи бюджету РФ становили трохи більше 13 трлн рублів, з них нафтогазові доходи - 6,53 трлн рублів, то в 2015-му бюджет зріс лише до 13,66 трлн, при цьому нафтогазові доходи на тлі дворазового зниження світових цін на нафту скоротилися всього до 5,86 трлн.
Але в 2016-му і, особливо, в 2017-му, сформована за останні п'ятнадцять років громіздка бюджетно-фіскальна машина РФ, була переведена на "глибоку модернізацію". Модель при якій, частина нафтогазових доходів йшла на фінансування видаткових статей бюджету і частково - на покриття його дефіциту (так звані - "нафтогазовий трансфер" і нафтогазовий дефіцит), а також на поповнення резервного фонду і фонду національного добробуту, перестала працювати.
Причина банальна: одержуваних нафтогазових доходів на всю цю багатоярусну бюджетну конструкцію просто перестало вистачати.
У свій час ця кудринська модель отримала назву "бюджетне правило". Але у 2015-му, глава ЦБ РФ Ельвіра Набіулліна резонно заявила: нам потрібно не "бюджетне правило", а правильний бюджет. Відтепер верхня межа видаткової частини федерального бюджету буде жорстко обмежений і нефтезаговые доходи в його структурі стануть грати все менш значущу роль. У найближчій перспективі варто очікувати їх зниження до 20% доходної частини російського бюджету. "Грошей немає, але ви тримайтеся", - це не кримська жарт прем'єра РФ, а принцип бюджетування всієї країни на найближче десятиліття. Схоже, в Росії усвідомили, що санкції, особливо в американському виконанні, всерйоз і надовго. А основний санкційний удар, як відомо, спрямований проти компаній енергетичного сектора, що вже зірвало плани РФ на освоєння заполярних родовищ нафти і газу, розвиток яких неможливий без західних технологій та інвестицій. На підході, як відомо, санкції США стосовно російської газотранспортної системи, в результаті застосування яких всякі південні і північні потоки можуть так і залишитися в далеких планах на майбутнє. Диверсифікація Китаєм постачань вуглеводнів на користь джерел із США вже призвела до того, що вистражданий росіянами проект "Сила Сибіру", який серйозно розглядався ними як "смачний дулю" ненависного заходу, сам отримав від китайський друзів комбінацію з трьох пальців.
У цій ситуації, вже немає сенсу ставити весь монетарний і економічний потенціал країни, який ще зберігся, коленопреклоненную позицію перед кількома великими сировинними компаніями, навіть "Газпромом". У Москві вирішили спрямувати наявний ресурс на створення замкнених виробничих циклів і імпортозаміщення. Чеченські айфони і е-мобілі вже стали невичерпним джерелом для жартів дотепників.
Але, тим не менш, РФ поки вдається закривати критично важливі товарні позиції, в основному в сегменті продовольчої безпеки та військово-промислового комплексу. Головне, щоб було з чого стріляти і що поїсти.
На думку творців даної моделі, така стратегія допоможе РФ протриматися під тиском західних санкцій значно довше, ніж зміг вистояти після вторгнення СРСР в Афганістан, настільки ж необхідного простим росіянам, як і анексія Криму.
Для нас же ситуація з Газпромом - це не лише черговий привід подивитися "що там у москалів", але і можливість винести для себе один дуже важливий урок: усвідомлення тупиковости сировинного розвитку, рано чи пізно, змусить і наш НБУ перейти до політики сильної національної валюти, нехай і на шкоду інтересам кількох фінансово-промыщленных груп, що експортують метал і залізну руду. По суті - це буде вибір того, ким ми себе бачимо в майбутньому: сировинними "неандертальцями" або homo sapiens, які посіли гідне місце на світовому ринку розподілу праці.
