Електронний кодекс. Скільки буде коштувати інтернет після реформи зв'язку
Один ринок, три проекту
Ще свіжо в пам'яті, який резонанс у суспільстві наприкінці серпня викликав незграбний проект закону "Про електронні комунікації" №1083, сприйнятий як спроба взяти під державний контроль особисті електронні комунікації громадян України.
Тоді законопроект швиденько відкликали "на доопрацювання". І ось тепер він повертається - без скандальних положень кшталт "SIM-карту за паспортом", але в комплекті з іншими законопроектами, покликаними відрегулювати телеком-галузь в Україні. Зараз на розгляді Верховної Ради знаходиться три законопроекти, що стосуються регулювання галузі зв'язку. Причому у ролі конкуруючих виявилися ініціативи, підготовлені депутатами від "Слуги народу". Це проекти "Про розвиток інфраструктури для цифрової трансформації економіки і суспільства" (№2320 від 28.10.2019), нова версія "Про електронні комунікації" (№2264 від 15.10.2019) та "Про радіочастотний ресурс" (№1086 від 29.08.2019).
Законопроект №1086 передбачає вимога ліцензування смуг радіочастот для впровадження мобільного зв'язку на умовах аукціону з попередньою кваліфікацією учасників. Запропонована редакція документа також дозволяє операторам спільно використовувати радіочастотний ресурс (РЧР) з метою прискорення розгортання мереж, збільшення їх території покриття і підвищення якості послуг. Це спроба компаній Vodafone, lifecell і "Інтертелеком" позбавити "Київстар" його головної конкурентної переваги - РЧР.
У той же час проекти №2264 і №2320 повинні посприяти посиленню держрегулювання ринку телекомунікацій. Що, в свою чергу, як вважають в Інтернет-асоціації України (Інау), спричинить різке зростання тарифів на доступ в мережу.
Асоціація направила відкритого листа президенту, голові Верховної Ради, прем'єр-міністру та голові депутатської фракції партії "Слуга народу", в якому говорить про загрозу знищення ринку послуг доступу в інтернет. На думку Інау, прийняття даних законопроектів призведе до кардинального перерозподілу цього ринку, до банкрутства вітчизняних операторів і різкого зростання тарифів на інтернет-доступ.
"В результаті в Україні буде втрачено одне з кращих в світі співвідношення ціна/якість доступу до інтернету і відносно вільний доступ до мережі", - підкреслили в Інау. Зате безумовно, у виграші виявляться провайдери, афілійовані з держрегулятором у сфері зв'язку. Тобто мова йде про перспективу переділу ринку обсягом близько $5 млрд в рік.
Втім, керівники "Слуги народу", схоже, вирішили не допускати "розброду і хитання" в телеком-законодавстві. 29 жовтня у парламентському комітеті з питань цифровий трансформації пройшла зустріч зацікавлених сторін: на ній були присутні депутати, керівники великих телеком-компаній та представники експертного співтовариства. Все в підсумку зійшлися на думці, що галузі електронних комунікацій потрібна нова нормативна база. І домовилися, що всі три проекти законів про електронних комунікаціях будуть зведені воєдино. На їх базі буде створено проект Кодексу електронних комунікацій з урахуванням взятих Україною міжнародних зобов'язань.
Част(від)ний випадок
Приклад того, чому галузі потрібен єдиний і добре опрацьований кодекс, - нинішня ситуація з радіочастотами, використовуваними для мобільного зв'язку (включаючи мобільний інтернет). 29 жовтня в Маріуполі на інвестиційному форумі RE:think прем'єр-міністр Олексій Гончарук підписав меморандум з чотирма найбільшими мобільними операторами. Керівники "Київстару", "ВФ Україна" (торгова марка Vodafone), lifecell і "Інтертелекому" пообіцяли обмінятися радіочастотами в діапазоні 900 МГц.
Це потрібно, щоб отримати суцільні смуги, необхідні для створення покриття зв'язком стандарту 4G по всій території країни. Уряд змушений йти на підписання цих "добровільних" угод між учасниками ринку з однієї причини: в рамках чинного законодавства іншим чином зараз практично неможливо створити рівні конкурентні умови і забезпечити розподіл частот в діапазоні 900 МГц, щоб це відповідало нормам конкуренції Євросоюзу.
За планами уряду, вже в березні наступного року підписали угоду оператори повинні отримати нові ліцензії, що дають право надавати високошвидкісний мобільний доступ в цьому спектрі частот. Проблема ж у тому, що у одного оператора сконцентровано понад 50% частот. Це "Київстар", який в результаті низки угод по злиттю і поглинанню в повній відповідності з законом став володарем дуже значної частини дефіцитного РЧР.
А оскільки у держави зараз просто немає механізму перерозподілу частот, на практиці це може стримувати запуск нових технологій. Скажімо, якийсь оператор, не маючи грошей або бажання, скажімо, розвивати технологію 5G (в даному випадку це тільки приклад), але контролюючи потрібні частоти, цілком може вести себе як "собака на сіні", стримуючи розвиток ринку по всій країні. Тому що якщо сьогодні компанія-оператор формально виконує всі ліцензійні умови, то вилучити у неї радіочастоти практично неможливо.
Все звести в єдиний кодекс
Описані проблеми, за задумом уряду, повинні бути вирішені через зведення запропонованих законопроектів у єдиний кодекс за образом і подобою європейського. Тим більше що для цього є хороший привід: Угода про асоціацію з ЄС вимагає чітких термінів виконання саме в частині телекомунікацій. Положення європейського Кодексу електронних комунікацій (Директива 2018/1972) повинні бути імплементовані у вітчизняне законодавство протягом чотирьох років з дати набрання чинності згаданої угоди.
В цій частині документ набув чинності з 1 вересня 2017 р. Виходить, термін імплементації європейських вимог, тобто розгортання дієвої системи держрегулювання ринку телекомунікацій, закінчується 1 вересня 2021 р. Додаткова складність тут ще і в тому, що саме європейське законодавство не стоїть на місці: наприклад, воно було кардинально оновлено в 2018 р.
Влітку нинішнього року Офіс ефективного регулювання (BRDO) представив свій проект Кодексу електронних комунікацій. Численні спостерігачі вважають, що законопроект, який регулює телеком-індустрію, в результаті якраз і буде ґрунтуватися на проекті BRDO. Причина проста: уряд тепер очолює Олексій Гончарук, який раніше керував саме цією структурою.
Втім, щоб будь-який закон чи кодекс, регулюючий телеком-галузь, ефективно працював, потрібно вирішити дві задачі. Перша - створити відповідальний за ринок телекомунікацій центральний орган виконавчої влади. Це вже зроблено: в Україні з'явилося ціле Міністерство цифровий трансформації.
Друге завдання - розширити повноваження Національної комісії з регулювання зв'язку та інформатизації (НКРЗІ). Як вважають в BRDO, для ефективного регулювання і навіть управління галуззю НКРЗІ не вистачає низки повноважень. По-перше, проводити самостійний аналіз ринків та визначати операторів зв'язку, які мають значний вплив на ринку. По-друге, займатися досудовим урегулюванням спорів як між учасниками ринку, так і за зверненнями споживачів. По-третє, регулювати доступ операторів до мереж та інфраструктури зв'язку. По-четверте, забезпечувати ефективне використання радіочастот і конкуренцію в цій сфері.
На думку ж самих учасників ринку, зараз владі потрібно не розширювати повноваження НКРЗІ, а розв'язати ключове питання про регулятора галузі. Різні інтересанти просувають різні підходи. Одні - прихильники державного регулювання і сильного регулятора з великими повноваженнями. Інші відстоюють "європейський варіант" - сильний регулятор, незалежний від уряду. Такий регулятор зазвичай створюється з числа самих учасників ринку разом з представниками громадськості. Однак, щоб в Україні реалізувати другий варіант, потрібно вносити зміни до Конституції.
