Зміцнення юаня і "купівля" Азії. Чому Китаю набридло бути "світовою фабрикою"

Ще кілька років тому офіційний Пекін проводив політику керованої девальвації юаня. Завдяки низькій вартості національної валюти вироблені на території Китаю речі коштували для іноземних покупців дешевше. Тобто якщо юань влада країни девальвувала на 5% проти долара, то для американців купити, наприклад, ноутбук виробництва китайської фабрики буде на 5% дешевше. Інакше кажучи, в минулі роки шляхом здешевлення юаня Пекін прагнув обійти торговельні обмеження Штатів і зберегти присутність своїх товарів в США, ЄС і на інших ринках. Але тепер парадигма змінилася.

Китайський юань зростає, вже досягнувши піка з 2018 р. Народний банк Китаю (НБК) взагалі не намагається стримати зростання нацвалюти. Більш того, НБК встановив тимчасове обмеження курсу на рівні 6,4099 юаня за долар, тим самим показуючи, що поки не прагне сповільнювати зліт його курсу. Державні ЗМІ Китаю також підтримують зміцнення нацвалюти. Видання China Securities Journal цитує аналітиків, які пророкують подальше зростання юаня завдяки відновленню економіки та притоку інвестицій в країну.

"Малоймовірно, що регулятор захищатиме будь-який конкретний рівень, поки ринковий попит і пропозиція залишаються відносно збалансованими. НБК займає нейтральну позицію", — цитує Bloomberg Беккі Лю, керівника відділу макроекономічної стратегії Китаю в Standard Chartered Bank (Гонконг).

"Зараз всі аргументи на користь юаня, особливо на тлі послаблення долара. Ключове завдання влади — не допустити перекосу ринку в одну зі сторін. Поки ситуація контролюється, юань може продовжити своє ралі", — вторить їй Едді Чунг, старший стратег Credit Agricole CIB по ринках, що розвиваються.

Причини зміцнення юаня

Незважаючи на економічний обвал через пандемію COVID-19, Китай завершив рік тріумфальним відновленням поставок за кордон. У 2020 р. експорт китайської продукції в порівнянні з 2019-м виріс на 3,6%, до рекордних $2,6 трлн. А ось імпорт скоротився всього на 1,1%, що дозволило Піднебесній сформувати найбільше з 2015 р. позитивне сальдо торгового балансу — $535,03 млрд.

За оцінками експертів The Wall Street Journal, ВВП Китаю за 2020 р. виріс на 2,2%. Світова ж економіка за минулий рік впала на 4,3%. Результатом стало збільшення частки Китаю в глобальній економіці на 1,1% всього лише за рік: це рекордне для країни значення з 1970-х.

За даними Moody's Analytics, за підсумками 2020-го на економіку Китаю припадає 16,8% світового ВВП, а на економіку США — 22,2%. Порівняємо ці цифри з 2016-м, коли почалася остання велика торгова війна між США і КНР. На той момент частка Китаю у світовій економіці становила 14,2%, а Сполучених Штатів — 22,3%. Але ж прийнято вважати, що Китай ту торгову війну програв...

Далі — більше: за підсумками 2020-го Китай виявився єдиною великою економікою, яка уникла спаду прямих іноземних інвестицій у виробничому секторі. Якщо в США і Європі вони різко впали в першій половині 2020 р., то в КНР залишалися більш-менш стабільними і в результаті виросли на 6,3%. Також, як підрахували в Bond Connect Co, в грудні 2020 р. обсяг єврооблігацій китайських компаній, доступних іноземцям, досяг 3,25 трлн юанів (близько $503 млрд). Це означає 49% приросту за рік.

Нарешті, за 2020 р. фондовий індекс MSCI China (він включає китайські компанії, що котируються на біржах КНР, а також представлені на американських біржах) виріс на 27% в доларовому вираженні. Для порівняння: індекс MSCI AC World за той же період додав 14%, а індекс MSCI в США — 19%.

Тобто тепер, після такого успішного року, Китаю вже просто немає необхідності будь-якими способами нарощувати продажі своїх товарів по всьому світу. Можна перевести дух і зайнятися вирішенням інших проблем.

Судячи з усього, штучне зміцнення юаня не викликає у США захоплень точно так само, як два роки тому його девальвація. Нагадаємо, що на початку 2020-го Дональд Трамп після тривалої торгової війни домігся того, щоб Пекін зобов'язався утриматися від конкурентної девальвації і погодився публікувати відповідну інформацію про обмінні курси і зовнішні розрахунки.

Однак насправді американці вимагали дещо іншого — переходу до прозорого ринкового курсоутворення. Тому нинішнє кероване зміцнення юаня хоча тактично вигідне американським виробникам, але теж не може не турбувати Вашингтон.

А що самі китайці? Треба розуміти: зниження курсу національної валюти вигідне експортерам, але несе і ряд негативних наслідків для самої КНР. При здешевленні юаня китайці самі вже можуть дозволити собі менше товарів і послуг. Цілком можливо, що нинішнє зміцнення нацвалюти — це просто відображення настрою: "ми занадто довго і важко працювали, пора нарешті пожити для себе".

Але є ще кілька версій. (Більш того, вони всі можуть виявитися вірними одночасно.)

Версія №1: Китай скуповує Азію

За підсумками ковідного 2020-го Китай зміцнив свою економіку, а багато азіатських країн, навпаки, стали біднішими. Не дивно, що Китай почав скуповувати активи в країнах навколо себе.

Угоди зі злиттів і поглинань (Mergers&Acquisitions, М&A) в IT-секторі в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні взагалі досягли рекордного рівня. У 2020-му їх уклали на $136,2 млрд — це вдвічі більше, ніж за 2019-й. І, за спостереженнями аналітиків, за більшістю угод так чи інакше стоїть китайський капітал.

На частку угод в сфері технологій припало 28% всіх регіональних угод M&A. Їх загальна сума становила $482,4 млрд (за даними на 26 травня), що стало максимальним показником за останні 10 років.

Скупка зарубіжних активів — це та сама ситуація, коли міцний юань себе виправдовує.

Версія №2: Китай більше не хоче бути "світовою фабрикою"

Рано чи пізно це мало статися. У самому кінці 1980-х Китай запустив механізм бурхливого економічного зростання, згодовуючи цілком капіталістичній моделі економіки величезну кількість дуже дешевої на той момент робочої сили. Насамперед колосальний резерв людей, готових працювати по 12 годин на добу "за миску рису", і перетворив Китай на головного світового виробника усього на світі, але в першу чергу — ширвжитку.

Однак зворотна сторона економічного зростання — збільшення доходів населення, яке в Китаї йде з початку 1990-х. І ось результат: за офіційними даними китайського Національного бюро статистики, середня зарплата в країні в 2021 р. в містах становить 7540 юанів на місяць ($1150). При цьому середньомісячні доходи кваліфікованих працівників в 38 найбільших населених пунктах оцінюються в 8829 юанів ($1350). Місто з найвищою зарплатою — Пекін, де в середньому досвідчені фахівці отримують 11521 юанів ($1760). У Шанхаї заробляють 10967 юанів ($1675), а в Шеньчжені – 10477 юанів ($1600).

Навіть при невгамовній китайській працьовитості такі зарплати роблять продукцію вже значно менш конкурентоспроможною на світових ринках. Частково це вдавалося відігравати за рахунок керованої девальвації, але на початку 2020-го, як ми вже сказали, це стало неможливим. Судячи з усього, саме тоді в Пекіні вирішили: в країні вже достатньо грошей, досить працювати на світові ринки, давайте розвивати свій внутрішній.

Сьогодні реальний курс китайського юаня щодо долара США приблизно на рівні 1985-го, коли реформи ще тільки готувалися, а китайська промисловість не орієнтувалася на експорт. Сьогодні це означає зниження доступності китайських товарів на світовому ринку на тлі підвищення конкурентоспроможності інших азіатських виробників, що послаблюють свої валюти щодо долара. З іншого боку, зміцнення юаня — це міра для підтримки внутрішнього попиту в середньостроковій перспективі.

Ще один момент: в КНР серйозно зайнялися екологічною ситуацією і оголосили про намір знизити обсяги шкідливих викидів. Тепер там просто примусово зупиняють застарілі підприємства, що також обмежує виробництво товарів на експорт. Але все-таки головне — політичний вибір на користь розвитку внутрішньої економіки. Для чого міцний юань дуже до речі.

Версія №3: Китай намагається змінити розклад сил у світі

Ми не так давно писали про те, що Китай почав будувати нову мережу міжнародної торгівлі, поки що в Південно-Східній Азії. Паралельно триває реалізація масштабного проєкту "Один пояс і один шлях". Він покликаний зв'язати в єдину мережу понад 70 країн світу, де зосереджені 63% населення планети і виробляється 40% світового ВВП. Це величезна платформа для розвитку зовнішніх зв'язків, яка також здатна стимулювати міжнародну торгівлю без використання доларів США. В рамках цих двох програм юань може і сам зміцнитися, стаючи інтернаціональною валютою (і все більш популярною резервною).

Цілком імовірно, що в Пекіні хочуть спробувати створити альтернативу економічній моделі американського домінування. Не виключено, що в ЦК КПК мріють зробити так, щоб в якийсь момент китайський юань для людей в інших країнах став такою ж цінністю, як долар.