Велика трансформація. Як працює український IT-сектор

Розглянемо найважливіші показники і тенденції.

Зниження експорту та перехід до продуктової моделі

За останнє десятиліття ІТ-бізнес в Україні набув значної ваги в економіці насамперед через те, що сформував потужний потік несировинного експорту. Інакше кажучи, ми звикли до великої експортної виручки агросектору та металургії, де переважають сировина чи напівфабрикати, але ІТ-сектор продає на мільярди в доларів за рік не природні ресурси країни, а роботу головного мозку українських фахівців. Чудовий привід для гордості.

Показова й сама динаміка експорту IT-послуг — від кількох десятків мільярадів доларів з квартал у 2010 р., до $2105 на піку в 2021 р.:

Згідно з найсвіжішими даними НБУ, за 11 місяців 2024 р. сукупна експортна виручка ІТ-послуг становила $5,8 млрд.

Щоправда, це на 4,7% менше, ніж за аналогічний період торік. Справа в тому, що затяжна війна погіршує картину. Чимало закордонних замовників намагаються не укладати контракти з українськими ІТ-сервісними компаніями, поки триває війна. Одним це прямо забороняють внутрішні правила, інші просто побоюються зриву робіт внаслідок чергового російського наступу чи ракетного обстрілу. При цьому в 2022 та 2023 рр. картина ще не була надто сумною, бо українські ІТ-аутсорсери відпрацьовували за контрактами, підписаними до повномасштабного вторгнення. А потім проблема браку нових контрактів стала гострішою.

Отже, коли будуть підбиті остаточні підсумки 2024 р., індустрія, напевно, другий рік поспіль, не покаже зростання експорту, а продемонструє падіння в діапазоні 4–6%, повідомляє профільне видання dou.ua з посиланням на прогнози з Львівського ІТ Кластера. Тобто у підсумку матимемо $6,3–6,45 млрд.

У 2025 р. обсяги експорту залежатимуть від багатьох обставин. Найбільше від того, чи завершиться повномасштабна війна. Якщо вона триватиме, то проблеми, з якими стикалася галузь у попередні роки, лише посилюватимуться. Тому експорт, ймовірно, також скорочуватиметься.

У всього українського ІТ-бізнесу загалом сьогодні є конкретний набір проблем, і вони зрештою б'ють саме по показниках експорту ІТ-послуг. Зокрема:

• мобілізація та труднощі з бронюванням ключових фахівців,
• складна ситуація в деяких ІТ-кластерах, насамперед у Харківському,
• обмежені можливості виїзду за кордон,
• ракетні атаки та пов'язані з ними блекаути,
• підвищення податкового навантаження.

Останній пункт — це чутливе питання для іноземних інвесторів та замовників продуктів і сервісів українських ІТ-компаній, бо змінюються гарантовані державою стабільні умови оподаткування резидентів Дія.City.

Додамо сюди і те, що український ІТ-ринок через свою орієнтованість на експорт залежить від глобальної ситуації на фінансових ринках Азії, ЄС та США. А там помітна більш стримана інвестиційна активність та обережність у розподілі бюджетів на технологічні проекти за кордоном. Додамо сюди більш жорсткий демпінг з боку ІТ-фахівців з азіатських країн, насамперед з Індії.

Проте українська ІТ-індустрія відповіла на виклик внутрішньою трансформацією — переходом від сервісної моделі до продуктової. Тобто компанії припиняють писати код для чужих проектів, зарубіжних замовників, а більше створюють власні ІТ-продукти і виходять з ними на ринок. У 2024 р. стався перелом: за даними дослідження dou.ua, вперше за всю історію українського ІТ-бізнесу фахівців, які працюють у продуктових проєктах (45%), стало більше ніж фахівців, які працюють у сервісних проєктах (36%)

Ринок праці в ІТ

ІТ-компанії в Україні переважно працюють з ФОПами: так оформлені 73% айтівців. 13% спеціалістів галузі мають гіг-контракти. Частка фахівців, оформлених згідно з КЗпП, — нині 9%. Очевидно, що зростання податкового навантаження на найманих працівників (23% проти попередніх 19,5%) та гіг-контракторів (до 10%) робить співпрацю через ФОПи більш привабливою. Утім, є ризик, що контролюючі органи можуть розцінити широке використання ФОПів як спосіб уникнення сплати податків. У результаті компаніям доведеться знайти компроміс та створити нові моделі взаємодії, які враховуватимуть інтереси всіх сторін.

Співпраця через ФОПи замість традиційного працевлаштування вже активно використовується для зменшення податкового навантаження. Однак у майбутньому такий підхід будуть обмежувати, адже це напівлегальна практика, про яку добре обізнані як в уряді, так і серед міжнародних партнерів.

Звичайно, нові правила оподаткування разом із загальними труднощами на ІТ-ринку помітно скоротили кількість ІТ-ФОПів. Нагадаємо, що, за даними Опендатабот, тільки з з 28 листопада по 17 грудня припинили діяльність 5 009 ІТ-ФОПів. Найбільше у Києві (1206), Харківській (610), Львівській (495) та Дніпропетровській (390) областях. Для порівняння, за той самий період запрацював лише1 631 ІТ-ФОП. Найбільше у Києві (340), Львівській (169) та Дніпропетровській (159) та Харківській (135) областях.

Щодо вакансій на ринку, то в 2024 р. їх побільшало на 10-15%. Проте набагато сильніше зросла конкуренція. Справа в тому, що з початку повномасштабної війни чимало людей вирішили змінити сферу діяльності — перейти в ІТ. По-перше, там добре платять, а по-друге, це можливість працевлаштуватися за кордоном. У результаті 2022—2023-й стали роками справжнього процвітання різних навчальних компаній та курсів, які готували ІТ-фахівців різного профілю за кілька місяців. І в 2024-му на ринок ринула просто маса нових працівників — без досвіду в ІТ, без фундаментальної освіти, але амбітних та готових працювати за зарплату, помітно нижчу за ринкову в галузі.

Це створило дуже сильний тиск на ринок, де тепер, попри зростання кількості вакансій, навіть досвідчені фахівці з переходом на нове місце роботи мають бути готовими втратити у грошах. Саме тому, до речі, мобільність досвідчених кадрів різко знизилася: такі айтівці "зубами тримаються" за робочі місця, дехто шукає можливості переїхати на Захід.

До того ж відбувається повзуче заміщення дорогих висококваліфікованих працівників малодосвідченими, але дуже дешевими. Перші залишають країну, другі — зростають, потроху набираються досвіду, але все одно згодні на значно нижчі зарплати.

Що ж до зарплат, то в першому півріччі 2024-го ми спостерігали різні тенденції у фахівців різних спеціалізацій, тайтлів та досвіду. У декого зарплати навіть зростали (наприклад, Architects і Tech Leads), у декого — лишалися сталими, а в багатьох випадках фіксувалося падіння.

Тут важливо розуміти, що архітекторів і техлідів на ринку мало, а от рядових програмістів рівня Middle або Junior дуже багато — саме у них зарплати потроху знижуються.

Середня зарплата Middle Software Engineer в Україні — $2500, для розробників рівня Junior — $935, для Senior Software Engineer — $4700. Нетехнічні фахівці (менеджери, аналітики, маркетологи) в ІТ отримують, залежно від рівня кваліфікації та досвіду, від $700 до $3000.

Проілюструємо тенденції на конкретних прикладах за даними сервісу djinni.co. Ось ситуація з роботою для розробників на одній з найпопулярніших зараз мов програмування — Python:

Як бачимо, зарплати падають. Додамо, що вакансій, принаймні на цьому сервісі, у десятки разів менше, ніж кандидатів. Разючий контраст із багатьма іншими галузями економіки в Україні.

А ось ситуація з програмістами іншою дуже популярною мовою — Java:

І тут теж кандидатів на порядок більше, ніж вакансій.

Серед нетехнічних спеціальностей ІТ одна з найпоширеніших — менеджер проектів. Ось як виглядає ситуація із роботою тут:

Як бачимо, зарплати тримаються. Додамо, що тут на одну вакансію припадає майже 15 кандидатів. Виходить, в українському ІТ зараз для менеджерів ситуація краща, ніж для технічних фахівців. Хоча до великої війни було навпаки.

До речі, за рік стало більше айтівців, які мають додаткову роботу як в ІТ, так і поза індустрією. Також стало більше тих, хто має додаткову безоплатну зайнятість в ІТ (волонтерство, менторство чи опенсорс).

Переорієнтація на внутрішній ринок

Окрема тема — явно виражена тенденція щодо переорієнтації ІТ-компаній на український ринок. Насамперед тут ідеться про таку сферу, як автоматизація бізнесу. А це — численні бухгалтерські та управлінські програми, CRM та ERP-системи. Досі майже дві третини українського ринку таких програм — це продукція таких російських компаній, як 1С (тепер маскується під BAS), "Парус", "Галактика", "Бітрікс" та інші.

Держава всерйоз зайнялася цією проблемою лише зараз. 24 грудня відбулось перше засідання робочої групи Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки для доопрацювання законопроектів №11492 і 11492-1, що стосуються внесення змін до Закону України "Про санкції" про заборону використання певних програмних продуктів.

Тоді вирішили розробити новий законопроєкт з урахуванням пропозицій і зауважень, зокрема зробити акцент на заборону російського програмного забезпечення для державних органів та критичної інфраструктури (без заборони контенту і веб-сайтів). Основою проєкту стане Директива про мережеві та інформаційні системи NIS2 як важливий законодавчий акт Євросоюзу, спрямований на посилення кібербезпеки. Документ має бути готовим за два місяці.

"До систем автоматизації бізнесу відносяться кілька класів систем. Передусім це ERP, CRM, Системи електронного документообігу (СЕД/ECM) та автоматизації бізнес-процесів (BPM). Ситуація з кожним класом систем різна. Найболючішим питанням для бізнесу є пошук альтертатив та бюджетів на заміну 1С/BAS", — розповів "ДС" Сергій Литвиненко, директор ТОВ "ЛІТІКО", компанії, що спеціалізується на системах автоматизації бізнесу.

Згідно з дослідженням ініціативної групи SoftFindEasy, 64% респондентів продовжують використовувати ці продукти, а з 2021 р. лише 3% мігрували з 1С на розробку іншого вендора. На ринку ERP (систем планування ресурсів) є кілька потужних традиційних гравців та багато нових, яким, на думку експерта, поки що не вдалося запропонували масового гнучкого та недорогого продукту.

"Інша ситуація на ринку CRM — тут досліджень немає, але тут бізнес має широкий вибір серед якісних систем українського походження та залюбки переходить на них. Якщо говорити про СЕД/ECM, то загальнодержавна тенденція ведення бізнесу без паперу формує високий попит на масове впровадження таких систем. Тут українські виробники мають традиційно сильні позиції особливо в державному секторі, при цьому великі комерційні структури часто розглядають і закордонні альтернативи", — каже Литвиненко.

Другим чинником розвитку внутрішнього ІТ-ринку у 2024 р. став defence tech. Так, формально це не інформаційні технології. Але частка ІТ у сучасних військових технологіях вкрай висока. Отже, бурхливо зростаючий сектор українських deftech-компаній став хорошим джерелом доходів — як для підрядників з ІТ-сфери, так і для ІТ-фахівців, що втратили роботу.

За оцінками DataDriven, у 2024 р. обсяг ринку defence tech в Україні може становити близько $5 млрд

На третьому місці за значущістю на внутрішньому ринку — сектор GovTech. Війна підштовхнула цифровізацію державної машини, постійно створюються та синхронізуються між собою різноманітні реєстри, з'являються та модифікуються державні послуги у цифровій формі. У цій сфері працюють кілька десятків досить великих ІТ-компаній, і на відсутність замовлень вони не скаржаться.

Всесвітній економічний форум, Мінцифри та Фонд "Східна Європа" відкрили у Києві другий у світі GovTech-центр (GGTC Kyiv). Про це повідомив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров 18 грудня. Мета центру — об'єднати зусилля державного та приватного секторів для розвитку урядових технологій та інновацій.

Київський центр — частина мережі Центру аналізу та координації четвертої промислової революції (C4IR) ВЕФ та другий у світі центр, орієнтований на урядові технології. Перший такий заклад було відкрито у Берліні у січні 2024 р. Центр об'єднує уряд, бізнес, стартапи та вчених для створення цифрових рішень, реалізації проектів з міжнародними партнерами та обміну досвідом. Офіційних даних щодо обсягу цього сегменту ми не знайшли, але з наших спілкувань із представниками ІТ-бізнесу можемо виснувати, що державний сектор серед замовників зростає дуже швидко.