Україна після перемоги. 5 рецептів економічного дива

Прогнози та концепції українського економічного дива будувалися протягом всієї незалежної історії нашої країни. Часто це була футурологія з розрахунком швидше на ефект у ЗМІ, ніж на успішну зміну макроекономічної стратегії. Здавалося б, сьогодні, коли економіка Україна скорочується щонайменше на третину, заводи і логістичні ланцюжки руйнуються, доходи падають, а торгівля сповільнюється на фоні тотальної невизначеності перспектив — про економічне диво можна лише мріяти. Однак, як показує історія (наприклад "азійських тигрів"), саме після смути, майже з чистого листа пишуться економічні стратегії, які потім іноді називають "дивом".

Важливо, що слідом за спадом, після війни неодмінно починається відновлювальне зростання. Ключове питання — чи буде воно стійким і довготривалим. Іншими словами, наскільки конфігурація нової економіки та урядової політики сприятиме зростанню виробництва, генерації доданої вартості, зайнятості та розкриттю потенціалу українців.

Ми зібрали думки провідних українських економістів і політиків, які саме зараз допускають можливість економічного дива в Україні, хоча й бачать різні шляхи до нього. У добірку включені лише пропозиції, які прозвучали після зламу всіх колишніх трендів, тобто під час повномасштабного російського вторгнення.

Економічне диво не є формальним терміном, але практика його вживання показує, що це довготривале зростання реального ВВП країни на 6%+ за рік. Тому всі рецепти економічного успіху, які передбачають такі показники, можна вважати релевантними для нашої теми.

Звісно, ніхто не може стверджувати, що економічне диво невідворотне, навіть якщо суспільство і влада візьмуть на озброєння якийсь із наведених нижче рецептів. Диво на те й диво, що воно не прогнозоване.

Оптимістичний уряд

Кабінет Міністрів представив 10-річний план відбудови України на $750 млрд у липні. "Нам важливо показати іноземним урядам та компаніям, що Україна має чітку візію того, як нам стати успішними, стати членом ЄС та здійснити українське економічне диво", — заявив прем´єр міністр Денис Шмигаль під час Конференції з питань відновлення України у швейцарському місті Лугано. При цьому очікується середньорічне збільшення реального ВВП на 7%+. Такий темп формально відповідає економічному диву. Та, зважаючи на прогнозований обвал економіки цьогоріч, це може означати лише повернення на довоєнний рівень у 2032 р. (хоча щодо доларового еквіваленту можливий фокус — див. параграф з Олексієм Кущем). Критично урядовий план ми аналізували у статті за результатами конференції в Лугано.

Наразі ж деталізуємо погляд його розробників через пояснення першого віце-прем´єр-міністра — міністра економіки Юлії Свириденко. У блозі на УП вона визначає джерелом зростання економічну свободу, яка "починається там, де закінчується держава". А тому планується вже з наступного року скоротити фіскальний відсоток ВВП з 45% до 30%, а в 2032 р. досягнути 20% за цим показником. "Для досягнення оптимального розміру держави маємо почати з ліберальної податкової реформи, ухвалити ліберальний трудовий кодекс (окремі його елементи ми вже запровадили на військовий час), а також провести велику реформу соціальних виплат на основі єдиного цифрового реєстру", — пояснює Свириденко.

Серед завдань уряду — збільшення ролі малого та середнього бізнесу в економіці. Інструментами розвитку підприємництва визнаються масштабна дерегуляція, судова реформа за зразком інституцій ЄС, запровадження британського права у спорах підприємців із державою.

Ще один пріоритет — нарощення експорту до 50% ВВП (до війни було 35%) завдяки заміні його сировинної структури через промислову переробку, щоб поставляти за кордон ¾ готових товарів і послуг, а не ¼, як зараз.

Критичним фактором зростання визнаються капітальні інвестиції. З 2000-х рр. вони балансують в межах 10-20% ВВП, а потрібно не менш як 35% ($70-80 млрд щороку). Основним джерелом нарощення їх вбачаються прямі іноземні інвестиції. Але притоку капіталу в країну заважають безпрецедентні воєнні ризики, тому на першому етапі передбачається програма державних гарантій зруйнованим підприємствам для залучення банківських кредитів на відновлення. Також стоїть завдання домовитися про гарантії країн G7 та ЄС на інвестиції в Україну. "Наша амбітна мета — державні гарантії у розмірі 0,2% ВВП кожної країни з Великої сімки та ЄС впродовж 5 років — це орієнтовно $100 млрд щороку. По суті в цьому і є основна ідея економічної частини плану Маршалла для України, яку запропонувало Міністерство економіки", — констатувала Свириденко.

Серед інших пріоритетів уряду — покращення сухопутної логістики до Європи, масова приватизація та розвиток воєнних технологій.

Віктор Галасюк, президент Української асоціації Римського клубу, екс-голова комітету ВРУ з питань промисловості

Віктор Галасюк презентував план "Післявоєнна відбудова України", розроблений КМЕФ, K-FUND, SMD-Ukraine, наприкінці травня. Він передбачає якомога швидший вихід на довоєнний рівень ВВП з подальшим багатократним його збільшенням. Ядром плану є переведення економіки на якісно кращі види діяльності, коли продаж сировини поступається першим місцем створенню і підтримці виробництв з високою доданою вартістю. Одним з головних пріоритетів визнається реіндустріалізація. Ключова роль держави — у створенні таких умов для інвесторів (зокрема зовнішніх), щоб стимулювати їх вкладатися у виробництво в Україні навіть попри великі безпекові ризики.

Серед інструментів такої політики: індикативне планування нових виробництв на основі аналізу потреб і виробничих можливостей країни, розбудова індустріальних парків, локалізація в публічних закупівлях, створення банку розвитку для проектного фінансування через низьковідсоткові кредити, повне відшкодування вартості підключення нових виробництв до інженерних мереж і навіть компенсація інвестору від 30% до 100% капітальних вкладень залежно від ступеню безпеки в регіоні. В останньому випадку (і в деяких інших пропозиціях щодо податкових пільг інвесторам у реальний сектор) мається на увазі не виділення додаткових грошей з бюджету, а просто відмова держави від податків з нового виробництва, поки власник не поверне вкладення частково або повністю. Логіка така, що краще мати новий завод, ніж не мати. "Якщо інвестор не платить податки — це все одно виграш для економіки. Він сплачує зарплатню, купує сировину, підтримує економічну активність", — аргументує Галасюк.

З іншого боку, пропонується скасувати відшкодування ПДВ експортерам сировини, попередньо давши їм певний час, наприклад рік, на адаптацію до нових реалій. "Навіщо нам з вами як платникам податків давати $2,5 млрд [за рік] на підтримку сировинної економіки", — дивується економіст.

Серед фішок плану — міжнародна кампанія "Купуй українське" яка б просувала товари нашого виробництва за кордоном, щоб захоплювати ті ринки, де санкції вибивають росіян. Ще одна важлива цікавинка — визнання судової юрисдикції Британії і Сінгапуру у спорах інвесторів з Україною (до прикладу, на випадок, якщо держава раптом змінить правила під час гри).

Приділяється особлива увага людському капіталу. Визнається потреба в підвищенні продуктивності праці, зокрема, через компенсацію роботодавцям витрат на навчання персоналу, створення центрів профтех- і дуальної освіти тощо. При цьому соціально-економічна підтримка населення розглядається як конкуренція за людей. "Тут дуже важливо йти на сміливі кроки, які були нерелевантні і неможливі до війни. Наприклад, безумовний базовий дохід для тих, хто найбільше потребує підтримки, хто втратив годувальника, втратив житло і т. д. Для цих людей стоїть вибір, в якій країні вони будуть жити", — вважає Галасюк. На його думку, ще одним фактором, який допоможе зберегти людський капітал у довгостроковій перспективі, є програма програма "Доступне житло".

Щодо фінансування плану — то робиться ставка на довготривалу міжнародну допомогу (покриття дефіциту держбюджету, поповнення ЗВР і Фонду відновлення, у перспективі — компенсації від РФ), а також на ефект від стимулювання економіки, передусім переробних галузей промисловості.

Павло Шеремета, екс-міністр економічного розвитку і торгівлі України, засновник Києво-Могилянської бізнес-школи

Павло Шеремета також вірить в можливість економічного ривка для України. В інтерв'ю для проекту НАЗК "UKRAINE NOW. Візія майбутнього" він наголошує, що економічна перемога не менш важлива за військову. І наводить приклад Ізраїлю, де інноваційність та підприємливість громадян забезпечили економічну міць, а вже це зумовило міць військову.

При цьому "план Маршалла" для України Шеремета бачить лише третьою запорукою успіху. Другу роль мають відіграти глобалізація та вільна торгівля. "Китай та інші країни, які створили економічне диво в останні 30 років, витягнули весь світ через вільніше підприємництво і торгівлю, тобто лібералізм", — наголошує експерт. Найважливіше ж — інноваційність. Адже саме вона, за результатами наукових досліджень, забезпечує до 85% економічного зростання.

Через війну в Україні вже сформувалися деякі чинники, що можуть прискорити прогрес. Так, Шеремета апелює до дослідження Нобелівського лауреата з економіки Едмунда Фелпса, який вивів шість передумов інноваційності. Зокрема це довіра, бажання проявляти ініціативу, прагнення чогось досягати на роботі, виховувати дітей самостійними, позитивне ставлення до конкуренції та економічна свобода. І от найперший показник, довіра, зараз з'явилася в українському суспільстві. "Вкотре, після трьох революцій, ми підтримуємо невідомих людей, перекидаємо гроші на карти незнайомим або не дуже знайомим, вірячи, довіряючи, що все це задля правильних цілей. Ми вражаємо довірою й себе, і світ", — акцентує Шеремета.

Екс-міністр додає, що без довіри зростають транзакційні витрати — контракти стають надто довгими, над ними працює багато юристів, витрачаються стоси паперу. І це лише один момент, чому довіра важлива. Не бракує українцям й ініціативності — другого вагомого чинника за Фелпсом. Більше того, саме вона є однією з запорук військової стійкості країни.

А от з економічною свободою справи гірші: у 2020-му Україна була найменш вільною економікою у Європі, у 2021-му нас обійшла Білорусь. Наразі ж до економічно невільних країн зараховано Росію. І одна з можливостей вирватися з поганої компанії — зокрема,працювати над доброчесністю, невеличкою, але важливою складовою економічної свободи. "Загальною ціллю повинна бути нульова толерантність до корупції", — каже експерт. А досягти її можна, змінивши ставлення до крадіїв-державників, а крім того, — переформатувавши суспільні структури і процеси.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик

Олексій Кущ стверджує, що досягнення Україною ВВП у розмірі $1 трлн — це не фантастика, а ймовірний результат правильної політики.

Загалом економіст пропонує сконцентрувати зусилля на розвитку внутрішнього виробництва, що збільшить пропозицію товарів (не за рахунок імпорту), а також на нарощенні експорту і валютної виручки, залученні іноземних інвестицій. "Саме тоді виникає відомий фокус у вигляді зростання валютного еквівалента ВВП на фоні широкого дефлятора. Наприклад, за дефлятора у 20%, стабільного курсу та реального зростання ВВП у гривні на рівні 5%, валютний еквівалент валового продукту зросте на 25%". Так, попри високу інфляцію, розвивається внутрішнє виробництво, яке власне й уможливлює стабільність курсу при збільшенні попиту. Тобто досягається головна мета — зростаюче продукування благ економікою та підвищення рівня життя.

Олексій Кущ деталізує шлях до економічного успіху у власній моделі зниження податків та ефективних державних видатків. "Мистецтво уряду не у збиранні податків. Податки вторинні. Мистецтво держави — у створенні ефекту мультиплікатора шляхом формування стимулів розвитку виробництв з високим рівнем доданої вартості (спочатку — трудомісткі галузі, потім, зі зростанням продуктивності праці — наукомісткі та високотехнологічні). Коли 1 грн держвитрат призводить до зростання ВВП на 5 грн та збільшення податкових зборів на 1,5 грн", — пояснює економіст.

Ключова роль в моделі Олексія Куща відводиться фіскальній політиці, бо ефект мультиплікатора залежить від правильного відбору каналів державних витрат. Але чи буде достатньо грошей? Для цього потрібно розширити дефіцит бюджету до 10% ВВП щонайменше на 10 повоєнних років, вважає фінансовий аналітик.

Відкритий рецепт. Інгредієнти дива

Ми вважаємо, що чимало слушних пропозицій є в кожному з пропонованих рецептів. Але правда в тому, що цього не завжди достатньо. І не тільки тому, що дива за визначенням малопрогнозовані.

Система заходів має бути якомога більш повною і якомога менш суперечливою. Яскравий приклад зворотного — урядовий план. "Оптимізація" ролі держави, а по суті прагнення до її усунення з економіки не відповідає практиці творення економічних див (наприклад, такими "тиграми", як Японія чи Південна Корея), бо знищує фінансовий і регуляторний інструментарій для стимулювання галузей промисловості з високою віддачею й експорту готової продукції. І ставка на малий бізнес в цьому контексті не може бути головною. Нарешті, країні, що розвивається, яка хоче виростити високотехнологічні експорті галузі, не можна покладатися лише на економічну свободу. Адже передові держави в конкурентному світі підтримують і просувають своїх виробників. При цьому самі ідеї розширення свободи внутрішнього підприємництва, покращення правової системи і нейтралізації зайвої бюрократії не викликають сумнівів.

Ми свідомі, що єдиного і на 100% дієвого рецепту економічного дива не існує. Але список необхідних інгредієнтів можна скласти:

• Виробництво. Стимулювання розвитку технологічних галузей, особливо перереробної промисловості, експортноорієнтованих виробництв (із застосуванням інструментарію, пропонованого Віктором Галасюком).
• Фінансування. Не тільки допомога міжнародних партнерів, але й розширений бюджетний дефіцит та канал державних витрат на розвиток внутрішніх виробництв з високим рівнем доданої вартості. Завдяки мультиплікаційному ефекту це збільшить добробут і наповнення бюджету (як показує Олексій Кущ).
• Розвиток людського капіталу. Збільшення продуктивності праці, створення умов для інноваційної діяльності в Україні (на чому акцентують Віктор Галасюк і Павло Шеремета).
• Дерегуляція підприємництва. В частині подолання зайвої бюрократії (що є в планах і діях уряду). Але без самоусунення держави від економічних процесів, особливо в питаннях міжнародної торгівлі.
• Правові умови. Запровадження британського права у спорах між державою та інвесторами (як пропонують уряд і Віктор Галасюк), що підвищить рівень довіри в бізнес-середовищі як передумови для створення інновацій (на чому наголошує Павло Шеремета).

Цей список відкритий… Коли, як не сьогодні, доречно висловити надію, що Україна знайде свій рецепт економічного дива. І він припаде до смаку кожному українцю.