Торгівля на російської крові. Хто, Лукашенко або Путін, заправляє українські танки?

Несправедливе, але справедливий "обвинувачення"

Починаючи приблизно з 2015 р. у російських пропагандистів, які звинувачують Олександра Лукашенка у недостатній лояльності Москві, є дуже популярний штамп. Мовляв, в Білорусі безмитної російської нафти (ціна на 30% нижче ринкової) виробляли солярку, яку потім задешево продавали в Україну, і там заливали в баки танків ВСУ, які, в свою чергу, "прасували" сепаратистів ДНР і ЛНР.

Головний посил тут: "батька" - поганий союзник, скрізь шукає тільки вигоду і тому з легкістю продає "хохлам" одержувані від Росії забесплатно "ніштяки". Російські журналісти вибудовували таку умоглядну схему: сира нафта з російських родовищ поступає на Мозирський НПЗ на півдні Білорусі (є ще північний - "Нафтан" в Новополоцьку), там переробляється в бензин і солярку, і далі коротким логістичним маршрутом вирушає в Україну, де заливається в горловини баків українських танків, які чомусь стріляють по простих прихильників "русского мира" на сході країни.

Схема примітивна і туповатая, але вона (можливо, саме тому) отримала широке поширення в російських ЗМІ. Причому стала в них настільки "загальним місцем", що, зрештою, з цього питання був змушений висловитися особисто Лукашенко - не минуло й чотирьох років...

18 січня на урочистій зустрічі в честь 100-річчя білоруської дипломатичної служби білоруський президент заявив: "останнім часом почали дорікати, що ми заправляємо українські танки дизельним паливом. Я доручив розібратися, яке там дизельне паливо. Коли мені доповіли (я тільки що довідку вдруге прочитав), там же все дизельне паливо російське. І росіяни постачають, постійно нарощуючи обсяги цих поставок бензинів і дизельного палива в Україну. Так як же так? Ми воюємо з Україною, чи Росія? І хто заправляє ці танки? А наші обсяги знижуються. Нас просто виштовхують з українського ринку".

Мабуть, уже "за інерцією" Олександр Лукашенко перескочив на тему нелегальної зброї, яке, як він раніше неодноразово заявляв, масовано перетікає з України в Білорусь. "І що найстрашніше (нас росіяни іноді дорікають: ось у вас там через кордон...), через російський кордон з Україною постачання зброї йдуть, а потім до нас заходять через відкриту білорусько-російський кордон".

Виходить, за словами Лукашенка, росіяни самі постачають пальне для українських танків, а потім звинувачують у цьому безмовний Олександра Григоровича? Про Олександра Лукашенка давно відомо, що він дуже легкий на висловлювання, але вони далеко не завжди мають щось загальне з правдою. Насправді в цій історії він говорить правду, і неправду. Моторне паливо з Білорусі в Україну, у тому числі для потреб ЗСУ, постачалася і поставляється. Але росіяни постачають його ще більше.

(Не)прості паливні схеми

В останні роки частка Білорусі на українському ринку бензину становила близько 80%, частка дизельного палива - близько 40% (з варіаціями рік до року і квартал до кварталу). Втім у 2018-му ситуація почала змінюватися. У жовтні Росія ввела заборону на безмитні поставки в Білорусь світлих і темних нафтопродуктів (крім специфічних, необхідних для білоруської нафтохімії).

Міністр енергетики РФ Олександр Новак заявив: "Безмитний експорт нафтопродуктів в Білорусь недоцільний, оскільки Білорусь повністю забезпечує свої потреби в них шляхом переробки російської нафти. А ось надлишки союзна республіка реекспортує в Україну, заробляючи на цьому мільярди".

Однак втрачати український ринок білоруські постачальники почали ще раніше. Як вказувала у своїх звітах "Консалтингова група А-95", в 2017 р. спостерігалося істотне зниження поставок білоруських бензинів і дизельного палива в Україну в порівнянні з показниками минулих років. Так, поставки бензину впали на 22%, а ДП - на 14% від рівня 2016-го. Причиною зниження стали дії самого спецекспортера білоруських нафтопродуктів - державної Білоруської нафтової компанії (БНК).

В результаті Україна збільшила закупівлі моторного палива у Польщі та Литві, після чого БНК у грудні 2017 р. довелося знизити ціни на паливо для українських оптових покупців.

Проте і сьогодні Білорусь продовжує поставляти паливо в Україну, в тому числі і для потреб армії. Хоча зрозуміло, що чисто юридично в тендерах ЗСУ беруть участь українські компанії, які, в свою чергу, набувають паливо у Білоруській нафтовій компанії. Відповідно, прямих поставок нафтопродуктів у ЗСУ з Білорусі немає, є торгівля цивільної продукцією з цивільними компаніями.

У чому Лукашенко беззастережно прав - так це в тому, що росіяни дійсно постачали дизпаливо в Україну всі ці роки, незважаючи на, м'яко кажучи, натягнуті відносини між двома країнами.

У березні 2017 р. розгорівся скандал: у низці білоруських ЗМІ з'явилася інформація про можливе обмеження поставок нафтопродуктів в Білорусь російськими компаніями. Джерела посилалися на лист міненерго Росії, в якому йшлося про недоцільність поставок великих партій російських нафтопродуктів, зокрема, дизельного палива, на адресу білоруських компаній.

У відповідь на запитання журналістів російська компанія "Транснефть" заявила, що ніколи і не поставляла нафтопродукти по трубі в Білорусь. "Через Білорусь йшов транзит дизпалива в Україну, - повідомив "Інтерфаксу" радник президента трубопровідної монополії Ігор Дьомін. - Зараз "Роснефть" оформила всі необхідні документи, прокачування відновилася. В березні може бути прокачано близько 140 тис. т".

У свою чергу, Федеральна служба з технічного та експортного контролю (ФСТЕК) РФ повідомила журналістам, що постачання дизельного палива в Україну дозволяються для цивільного застосування. "З урахуванням проведеної київською владою політики щодо південно-східних районів Донбасу регулювання таких поставок здійснюється ФСТЕК Росії в рамках федерального закону "Про експортний контроль" з метою недопущення їх використання для потреб збройних сил та воєнізованих формувань", - сказали у відомстві.

Зрозуміло, що згадане "регулювання поставок... з метою недопущення" - це просто формальна відмазка, щоб "Роснефть" та інших наближених до Кремля постачальників не сильно звинувачували в тому, що вони продають паливо "бандерівцям".

Відомо, що з 2016 р. дизпаливо в Україну з Росії поставляла тільки "Роснефть". Поставки йшли по трубопроводу "Прикарпатзахідтранс", оформлюючись через швейцарську Proton Energy ізраїльського бізнесмена Нісана Моїсеєва. У жовтні 2017 р. "Роснефть" уклала на 10 років контракт на експорт 30-50 млн т дизельного палива з компанією ITC Industry Trading Company SA. (Швейцарія), голова якої - власник єдиного в Україні нафтопродуктопроводу, громадянин Німеччини Анатолій Шефер. Договором передбачено, що "Роснефть" буде поставляти ITC Industry Trading Company від 3 до 5 млн т дизельного палива Євро-5, рік.

У вересні 2017 р. дизельне паливо в Україну також почала поставляти (залізницею) компанія ТОВ "Газпром нафтохім Салават", що входить в структуру "Газпрому". Покупцем виступає українська "дочка" Socar - Торговий дім "Сокар Україна", що працює через посередника LVK CENTRE LIMITED (Великобританія). Остання компанія належить проживає в Монако громадянці Фінляндії Світлані Котиранате.

В результаті за 2018 р. частка білоруських виробників в балансі українського ринку ДТ скоротилася з 43% до приблизно 30%. Цей обсяг замістили постачання російського палива, частка яких зросла з 28% до 39%.

Так що Олександр Григорович не правий, коли говорить, що "всі дизельне паливо російське". Але правий, коли скаржиться, що росіяни витісняють білоруських постачальників з українського ринку.