Світова житниця. Як Україні нагодувати 1,2 млрд людей

Згідно загальноприйнятим визначенням "зелена революція" - це комплекс змін у сільському господарстві, що мав місце в 1940-1970-х роках призвів до значного збільшення світової сільськогосподарської продукції. Він включав активне виведення продуктивніших сортів рослин, розширення зрошення, застосування добрив, пестицидів, сучасної техніки.

Сьогодні світ стоїть на порозі нової "зеленої революції" - вже завдяки біотехнологій. І Україна, як один з найбільших аграрних виробників у світі, цілком може отримати від цієї революції належні їй дивіденди.

На думку президента Національної академії аграрних наук Ярослава Гадзало, за умови досягнення європейської ефективності використання земель Україна може прогодувати 1 млрд 200 млн осіб. Прес-служба НААН у зв'язку з цим нагадує, що господарства академії заробляють від 12 тис. грн з гектара. За словами Гадзало, на дослідних ділянках академії пшениця дає від 10 т / га врожаю. Згідно з підрахунками вчених з таким потенціалом сьогодні Україна може забезпечити хлібом 500 млн осіб за умови розвиненого тваринництва і переробної промисловості.

У свою чергу, президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко ще в 2013 р. заявляв, що 27% світового чорнозему знаходиться в Україні, а світ дуже потребує у збільшенні виробництва продовольства, і ніхто не може забезпечити настільки великий приріст, як Україна. За його словами, у нас є потенційні можливості прогодувати 600 млн осіб по всьому світу. Україні потрібно близько $70 млрд, щоб збільшити виробництво валової продукції в три рази. Щорічно в сільському господарстві по всьому світу інвестується $145 млрд - це прямі іноземні інвестиції. Козаченко вважає, що в Україні, щоб в цілому перебудувати сільське господарство і потроїти виробництво валової продукції, потрібно близько $70 млрд.

Дві сторони одного АПК

Питання про економічну ефективність українського агропрому є дві сторони. Перша - ефективність самого виробництва. Тобто врожайність, вибір культур, сортів рослин та порід тварин, юридичні питання використання земель і т. д. Друга сторона - ефективність переробки. З насіння соняшнику можна просто віджимати масло і відправляти його на експорт бочками, макуха - вагонами. А можна масло обробляти і бутилировать у себе, експортуючи готовий продукт. Макуха - переробляти на комбікорми і Бади, а також продавати їх як на внутрішньому ринку, так і за кордон. У другому випадку маржинальність набагато вище, просто це вже не такі швидкі гроші.

Тим не менше поки Україна в третьому десятку країн по врожайності пшениці. "Не весь бізнес прагне дотримуватися технологій. Не дотримується сівозміни, строки і норми висіву, внесення добрив, а потім скарги на врожай", - досадує Ярослав Гадзало.

Але щоб підвищити ефективність аграрного виробництва, великих інвестицій не потрібно - тут досить чітко прописати правила гри в аграрній галузі - і гарантувати їх незмінність певний період.

Складніше з переробкою - тут дійсно потрібні великі інвестиції. В Україні сьогодні мало по-справжньому сучасних переробних виробництв. Агровиробники і раді б інвестувати в переробку, щоб отримувати більший прибуток у майбутньому. Але просто не ризикують це робити в умовах загальної економічної невизначеності.

Питання законодавства

Ефективність українського агропрому часто пов'язують з питанням приватної власності на землю. Прихильники запровадження вільної купівлі-продажу земель сільгосппризначення вказують на те, що якщо в землі буде господар, то він буде про неї піклуватися. Тобто провести її рекультивацію, підтримувати нормальний сівозміни і т. д. Їх опоненти вказують, що у багатьох країнах з розвиненим АПК земля знаходиться у власності держави (муніципалітетів) і передається тим, хто її обробляє, в оренду.

Який варіант більш прийнятний для України? Напевно, доречно щось середнє. Наприклад, за законом кожен громадянин країни має право мати у власності 10 га (умовно кажучи) присадибних земель, тобто в околицях свого сільського будинку. А "великі" землі сільгосппризначення тримати у власності держави та надавати агровиробникам в оренду на 49 або 99 років - це поширена світова практика. Довгострокова оренда, сполучена з відповідальністю за збереження якості наданих земель, змусить фермерів відповідально ставитися до свого земельного фонду, виключить "хижацьку експлуатацію". Відповідні вимоги потрібно буде тільки прописати в законі під назвою, скажімо, "Про землекористування".

Визначитися зі ставленням держави до власності на землю треба вже зараз - це перший і найважливіший етап сільськогосподарської реформи. Поки це відношення чітко не озвучено, агровиробники як раз і будуть судорожно "вичавлювати всі соки з землі", виснажуючи знамениті українські чорноземи, просто тому, що не знають, чи збережеться за ними ця земля.

Погляд у майбутнє

Футурологи впевнені: прогрес комп'ютерних технологій і робототехніки скоро вичерпає себе, актуальним стане прогрес біотехнологій. Саме біологічні технології допоможуть вирватися вперед країнам, які і сьогодні, що називається, "годуються з землі", як Україна.

Відомий американський футуролог Елвін Тоффлер прогнозував: сільська місцевість покриється мережею "биопреобразователей", в яких відходи біомаси будуть перетворюватися в їжу, корми, волокно, биопластмассы та інші товари. Наприклад, у США (одна з найбільш розвинутих в аграрному плані держав сьогодні) "внутрішня біоекономіка" зможе на 90% задовольняти потребу країни в органічних хімічних добривах і на 50% потреба в рідкому паливі. Вже сьогодні кожен мільйон літрів виробленого біоетанолу безпосередньо створює 38 робочих місць. Тобто нові робочі місця тепер з'являються не на фабриках і в офісах, а в сільськогосподарських регіонах - але у сфері високих біологічних технологій.

Центр технологій Вашингтонського університету малює картину світу, де сільськогосподарські поля будуть мати те ж значення, що і нафтові. Навіть менеджери нафтових компаній заговорили про "останніх днях століття нафти". Доктор Роберт Армстронг, автор доповіді Університету національної оборони розвиває цю ідею, стверджуючи, що ми рухаємося до економіки, заснованої на біології, де "бензин замінять гени" як ключове джерело не тільки різних сировинних матеріалів, але і енергії.

На початку XXI ст. американські фермери виробляли 280 млн т непотрібних листя, стебел та інших рослинних відходів у рік. Навряд чи українські фермери виробляють принципово менше органіки. Але в США частина цього матеріалу вже використовується, перетворюючись в хімікалії, електрика, мастильні матеріали, пластик, клеї, а головне - в паливо. Сировиною для більшості продуктів біоекономіки стають цукор (глюкоза), крохмаль (цукрова тростина) або целюлоза (солома, тирса). Один з найбільш сучасних американських биозаводов - завод компанії Dupont, що виробляє в рік 100 тис. т біопластика з кукурудзи. Цей біопластик з собівартості і споживчим якостям перевершує нейлон.

Експерт Тім Сміт вважає, що ми напередодні найбільшої революції. "З рослинної сировини можна виробляти композитні матеріали, більш міцні, ніж сталь і кевлар. Можливості його застосування феноменальні. Ймовірно, буде активно розвиватися регіональна агрокультура, а в певних регіонах будуть вирощуватися спеціальні культури для постачання місцевих биопреобразователей. Результатом цього процесу стане створення несільськогосподарських робочих місць в сільськогосподарських районах. Економіка, заснована на біотехнології, зможе в кінцевому підсумку зупинити процес урбанізації", - упевнений Сміт.

Але поки нова "зелена революція" не почалася, Україна може просто вдосконалювати своє сільське господарство, все більш впевнено претендуючи на роль головного агровиробника в регіоні. Якщо навіть просто впровадити у вітчизняний АПК сьогоднішні європейські сільськогосподарські практики, то прогодувати шосту частину світу (ті самі 1 млрд 200 млн осіб) - цілком здійсненне завдання. Адже йдеться не тільки про пшеницю, але і про все багатство української землі.