Угода про копалини. Що отримають американці і яку ціну заплатять українці

Основні пункти угоди

Проєкт двосторонньої угоди встановлює основні принципи функціонування спеціального Інвестиційного фонду відбудови (Фонду), який спільно створять Україна і США через внески учасників.

З боку України такими внесками стануть права на користування майже всіма природними ресурсами країни. Наш уряд передаватиме до Фонду 50% надходжень, отриманих від майбутньої монетизації усіх відповідних природно-ресурсних активів, що є у державній власності України , а саме — родовищ корисних копалин, вуглеводнів, нафти, природного газу та інших видобувних матеріалів, а також інфраструктури, пов´язаної з природно-ресурсними активами (термінали СПГ, порти). Важливо, що з цього переліку виключаються теперішні джерела надходжень, які вже формують загальні доходи бюджету України. Як уточнив прем´єр-міністр Денис Шмигаль, угода із США стосуватиметься лише майбутніх ліцензій та розробок.

З боку США задекларована тільки "підтримка довгострокових фінансових зобов'язань для розвитку стабільної та економічно процвітаючої України", а також внески, які можуть (але не повинні) "складатися з коштів, фінансових інструментів та інших матеріальних і нематеріальних активів, критично важливих для відбудови України", без кількісно визначеного обсягу зобов´язань.

Заявляється, що внески, зроблені у Фонд, будуть реінвестуватися в Україні принаймні раз на рік "з метою сприяння безпеці, захисту та процвітанню України".

Загалом сторони домовляються залучати інвестиції для розвитку, обробки і монетизації всіх державних і приватних активів, включно з родовищами корисних копалин, вуглеводнів, нафти, природного газу та інших видобувних матеріалів, інфраструктурою, портами та державними підприємствами.

Таким чином із поточної редакції документу прибрали згадувані на рівні чуток пункти про $500 млрд, які Україна мала б повертати США чи подвійні внески України до Фонду за майбутню американську допомогу.

Природні ресурси в Україні: обсяги і структура

Оціночна вартість корисних копалин України становить майже $15 трлн. Специфіка полягає в тому, що значна їх частина сконцентрована в районі українського кристалічного щита та донецької складчастої області. Тому багаті корисними копалинами регіони — це Донецька ($3,8 трлн), Дніпропетровська ($3,5 трлн), Луганська ($3,2 трлн), Запорізька (понад $600 млрд), Харківська (майже $700 млрд) області та Крим (близько $200 млрд).

Але це території, які або окуповані РФ, або знаходяться поблизу лінії фронту. Тобто до $8 трлн природних запасів (а це 53%) або тимчасово втрачено через російську окупацію, або складно видобувати через фактор безпеки. З більш-менш безпечних областей можна виділити Полтавську (майже $800 млрд), Львівську (понад $500 млрд) Кіровоградську (до $300 млрд), Житомирську (до $600 млрд).

Основні родовища корисних копалин в Україні

Джерело: Атлас "Геологія і корисні копалини України" професора Л. Галецького. Клікніть по мапі, щоб збільшити зображення

І тут ми підходимо до дуже важливого факту: теза про неймовірне багатство українських надр — це певна міфологія, схожа на "скарб Полуботка".

З $15 трлн оціночних природних запасів, понад $9 трлн становить вугілля, яке у світлі "зеленого переходу" вже майже нікому не потрібне. Кам'яна сіль, граніт та будівельні матеріали — теж у широкому світовому контексті нікому особливо не цікаві. Зрозуміло, що не цікаві й наші глина, торф — а це до $200 млрд запасів.

В Україні є запаси природного газу, нафти та горючих сланців — до $700 млрд. Є залізна та марганцева руда — це понад $2 трлн запасів і друге місце за значущістю після вугілля. Але є одна заковика: усі родовища руди вже належать приватним ФПГ, по-простому, олігархам.

Утім, американцям цікаво дещо інше. Насамперед запаси апатит-ільменітових, титано-магнієвмісних руд. Титан — найважливіший елемент в авіа- і ракетобудуванні. Цих запасів у нас на $600—700 млрд. Далі — літій, графіт та германій: сумарні запаси — до $200 млрд.

Літій та графіт потрібні для виробництва електромобілів, але собівартість видобутку першого в Україні поки вища за ринкові ціни на нього. Германій — унікальний елемент для виробництва оптики та напівпровідників. Його запаси в Україні оцінюються в $100 млрд, а видобуток можливий з вугленосних пластів.

Зараз США та ЄС переносять виробництво напівпровідників та чіпів з Азії на свої території. У Європі створено "чіпову коаліцію" країн з обсягом інвестування до 200 млрд євро. Найбільші заводи з виробництва мікросхем та напівпровідників будуть збудовані в Німеччині та Польщі.

Для США завдання №1 — це позбутися залежності від Китаю в частині видобутку рідкісноземельних металів, які використовуються для виробництва напівпровідників, базових станцій 5G, сонячних батарей і т.д.

Зараз Китай контролює більшу частину світового ринку рідкозему і вміло користується цим, шантажуючи США та вводячи обмеження на експорт цього виду сировини (квоти, мита тощо). У разі наростання протистояння між Пекіном і Вашингтоном, включно з торговельними війнами та конфліктом навколо Тайваню, КНР може взагалі заблокувати експорт відповідних критичних мінералів на світові ринки.

Хоча найбільше родовище рідкозему в Україні наразі окуповано росіянами, загалом у нас чимало покладів критичних мінералів. За даними ООН, на території України зосереджені родовища 21 рідкісного та рідкісноземельного елементів з переліку 30 речовин, які визначені Європейським союзом як "критична сировина" у виробництві продуктів для розвитку "зеленої" енергетики". В Україні є літій, кобальт, скандій, графіт, тантал, ніобій та інші рідкісні мінерали. "Приблизно 5% усіх світових запасів критичної сировини знаходяться в Україні, яка займає всього 0,4% поверхні Землі", — про це заявила заступник міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів України Світлана Грінчук, виступаючи на засіданні Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК).

За прогнозом ООН, протягом наступних двох десятиліть попит на мідь та рідкісноземельні елементи зросте більш як на 40%, на нікель та кобальт — на 60–70%, а на літій — майже на 90%. А в Міжнародному енергетичному агентстві вважають, що слід значно розширити видобуток найважливіших мінералів, щоб задовольнити очікувані потреби в них до 2030 р. До того часу для досягнення цілей за глобальними чистими викидами вуглецю знадобиться ввести в дію додатково 50 літієвих, 60 нікелевих та 17 кобальтових копалень.

Джерело: Атлас "Геологія і корисні копалини України" професора Л. Галецького. Клікніть по мапі, щоб збільшити зображення

Сумарні запаси рідкісних мінералів в Україні можна оцінити у $100 млрд. Проблема полягає в тому, що видобуток цієї сировини вкрай шкідливий для екології та здоров'я людей. Це забруднення ґрунту і ґрунтових вод. Крім того, для видобутку літію потрібна величезна кількість води: до 2,27 млн літрів на тонну. При цьому слід розуміти, що Україна, всупереч стереотипу, що склався, є вододефіцитною країною. За рівнем забезпеченості населення якісною водою ми вже поряд з деякими азійськими та африканськими країнами.

Ще один важливий ресурс — це уран. Атомних блоків у світі стає більше, а запасів урану — менше. США зараз залежать від постачання цієї сировини з Казахстану та РФ. В Україні запаси урану оцінюються у $30—50 млрд. Начебто небагато, але стратегічно дуже цінно. Для порівняння, найбільший продавець урану Казахстан експортує його на $3,4 млрд за рік. Тобто наших запасів вистачить на компенсацію казахського експорту протягом десятків років.

Якщо підсумувати, виходить, що до одного трильйона доларів природних запасів в Україні мають стратегічну цінність для США. Якщо застосувати коефіцієнт оцінки запасів 0,1 — виходить приблизно $100 млрд.

Але це значить укорінення в Україні сировинної моделі економіки, коли експортуватимемо не акумулятори та електромобілі, а літій, або замість напівпровідників та чіпів — германій та рідкозем, або замість полуфабрикатів та готових виробів — титанову сировину.

Вплив на бюджет і соціальний фактор

Є ще один фактор — бюджетний та соціальний. Створення Фонду означатиме, що половина рентної плати буде поступати відразу в нього, а не в державний бюджет. Як указано вище, в угоді начебто планують прописати пункт, що Фонд буде поповнюватися тільки з доходів від з нових проєктів. Але цю тезу можна обійти: для прикладу, дозволи на розробку родовищ можна забрати, а потім перевидати як нові. Та й з плином часу старі родовища будуть вичерпуватися, а нові відкриватися…

Отже, про які гроші йдеться. Відповідно до параметрів центрального бюджету за 2024-й рік, рентні платежі становили 54 875,8 млн грн, або 3% доходів центрального бюджету (плюс частина ренти надходить в місцеві бюджети). Найбільші статті: рентна плата за користування надрами для видобування нафти — 10,8 млрд грн, природного газу — 33 млрд грн, газового конденсату — 3,2 млрд грн та залізних руд — 2,9 млрд грн.

Як бачимо, ключові рентні потоки — це видобуток природного газу, і більшу частину цієї суми сплачує державна компанія "Укргазвидобування" — 22,3 млрд грн за 2024 р.

За рахунок природного газу, видобутого цією компанію, держава забезпечує так званий режим ПСО — соціальні ціни на газ для населення (зараз 7,96 тис. грн за тис. куб. м). У випадку створення Фонду, виникне велика спокуса продавати 14 млрд куб. м природного газу "Укргазвидобування" за ринковими цінами, тобто не за $200, а за $400–500 за тис м куб.

Це вдвічі збільшить рентні відрахування (прив'язані зараз до ціни ПСО, а не до ринкових цін), але автоматично підвищить і ціни на газ для населення і підприємств ТКЕ до діапазону в 16–25 тис. грн за тис. куб. м залежно від сезону (літо чи зима). І тоді доведеться або збільшувати субсидування населення, або погіршувати умови отримання субсидій. Зате Фонд отримає не $22 млрд грн ренти, а $44 млрд, тобто майже $1 млрд.

Варто згадати й "Енергоатом", який також може увійти в перелік активів Фонду. Ця держкомпанія зараз теж виконує функції ПСО для населення у контексті цін на електроенергію — 4,32 грн за кВт-год. Сукупна генерація електроенергії компанією на рік становить 53 млрд кВт-год. Збільшення відпускних цін удвічі дозволить отримати компанії додаткового доходу у 200 млрд грн, або майже $5 млрд, які через виплату дивідендів можуть також надійти на рахунки Фонду. Але тоді населенню доведеться платити за електроенергію 8–10 грн за кВт-г.

Отже, функціонування Фонду, можливо, означатиме кардинальний розворот від моделі, коли частина ресурсів країни, попри контроль з боку олігархів та вітчизняних ФПГ, певним чином "просотувалась" до простого народу у вигляді цін ПСО на природний газ та електроенергію. У рамках функціонування Фонду, який стає своєрідною аналогією для України Ост-Індської компанії, навіть такого "просотування" у бік суспільства вже не буде. І ця ситуація на століття.