Сила "паперової" любові. Пред'явить Ердоган Путіну український Ан-188?

У держпідприємстві "Антонов", де розробляють цей літак з 2015 року, запросили в партнери турецьких колег, а на міжнародному аерокосмічному салоні Eurasia-2018 сторони оголосили про перехід до "практичної реалізації" у створенні Ан-188.

Після цієї новини в "Укроборонпромі", куди з 2015 року входить "Антонов", пообіцяли нового українсько-турецькому літаку місце серед світових лідерів. Подивимося, чи є підстави для такого оптимізму.

В очікуванні нової серії

Ан-188 проектують на базі Ан-70 в продовження військово-транспортної лінійки "Антонова". Взагалі в сучасному арсеналі виробника кілька транспортних і пасажирських моделей і великі мрії. Відповідно до затвердженого в минулому році маркетингового плану держпідприємства до 2023 року потрібно випустити не менш 70 літаків, зокрема пасажирські - для внутрішнього ринку і 20 транспортників Ан-178 для країн СНД, Туреччини, інших замовників з Азії та Африки. Але проблема в головному: виробництво машин припинено. Якщо не враховувати прототипи, з 2011 року випустили і продали лише 16 серійних літаків: шість Ан-32, чотири Ан-148 і шість Ан-158. Крім того, у квітні 2015 року викотили з ангара демонстраційну модель Ан-178, а в грудні 2016 року - Ан-132. Потім їх презентували у польоті. І все.

Головна причина простою - розрив економічних зв'язків з Росією, яка постачала близько половини комплектуючих і сама була великим покупцем. Але не тільки. Новий глава "Антонова" Олександр Кривоконь нещодавно визнав в інтерв'ю "Лізі", що твердих замовлень у підприємства немає, а оптимістичні плани ґрунтуються на множині меморандумів про співпрацю. Хоча раніше повідомлялося, що 10 літаків Ан-178 планують придбати азербайджанці, вони підписали контракт з "Антоновим" у червні 2016 року і нібито вже внесли передоплату. Тестують Ан-178 і турецькі партнери. Крім того, саудити зацікавлені в спеціалізованих варіантах Ан-132. Також наш авіавиробник розраховує отримати замовлення на три літаки Ан-148 від Міноборони України, хоча переговори тривають вже кілька років.

При цьому варто відзначити і безсумнівний прогрес за останні роки - успішну заміну російських комплектуючих: Ан-132 став першим літаком без деталей з Росії.

Найбільший серед новітніх

Більш перспективний для "Антонова" напрямок - це виробництво військово-транспортних і спеціальних літаків, оскільки тут менша конкуренція і є традиційні ринки збуту.

За останні роки поставили на крило середній транспортник Ан-178 (на зміну Ан-12) і легкий середньомагістральний Ан-132 (замість Ан-32). Перший може перевозити 18 т на 1000 км при перегінний дальності польоту 5500 км, а другий - 9,2 т на 1270 км при перегінний дальності - 4400 км. Обидві машини задовольняються навіть ґрунтовими аеродромами.

Порівняно з ними Ан-188 - гігант. Він обіцяє стати багатоцільовим військово-транспортним літаком на зміну Ан-70 вантажопідйомністю до 50 т і дальністю польоту при повному завантаженні понад 3000 км. Перевага моделі - можливість приземлятися на ґрунтових злітно-посадкових смугах від 600-800 м. Крім нової електроніки та систем управління, головна відмінність Ан-188 від свого попередника в чотирьох серцях літака - двигунах, які будуть не гвинтовентиляторними, а турбореактивними. Машину оснастять двигунами західного виробництва CFM56-5А1 (хоча залишиться можливість використовувати вітчизняні агрегати Д-436 або АІ-28). До речі, саме з-за двигунів "Антонов" вирішив модернізувати Ан-70, тому що встановлені на ньому винтовентилляторные моделі, за словами колишнього віце-президента компанії Олександра Коцюби, випускаються тільки в російському Ступіно.

В "Укроборонпромі" заявляють, що Ан-188 зможе перевозити військову техніку усіх видів, військове та будівельне обладнання, вертольоти та до 300 солдатів з можливістю високоточного десантування. Літак також призначений для гуманітарних вантажів, палетов і контейнерів. Важливо, що транспортник повинен відповідати стандартам НАТО як устаткування, так і по тактиці застосування.

За словами директора програми Ан-188 Володимира Шмирьова, подібні літаки в світі проектуються за мільярди доларів протягом 8-10 років, а "Україна зробить це дешевше і побудує за 4-4,5 роки".

В потужній компанії

За цільовим призначенням Ан-188 займе нішу між середнім транспортником Lockheed c-130J вантажопідйомністю 19 т і важким Boeing С-17А, здатним взяти на борт аж 78 т. Ще один важкий конкурент - російський Іл-76 з дальністю польоту 4000 км при максимальному завантаженні 60 т. Суперником Ан-188 з більш сумірними габаритами на світовому ринку буде Airbus A400M, який дещо поступається йому по вантажопідйомності, але виграє по дальності польоту.

До того ж, у самого Ан-188 у проекті є майже двійник Ан-77, у якого можуть залишитися гвинтові двигуни, причому вітчизняного виробництва. І все б добре, якби ці найважливіші агрегати марки Д-27, що випускаються на "Мотор-Січі", не потребували повітряних гвинтах СВ-27 російського НВП "Аеросила".

Летіти на південь

Так які перспективи Ан-188? За оцінками "Антонова" на 2016 рік, потреба світового ринку в літаках типу Ан-70 в період до 2035 року становить 300 машин. При цьому інші українські транспортники, вже за даними уряду, можуть бути затребувані у такій кількості: 260 Ан-132 до 2035 року і 70 Ан-178 до 2027 року. Якщо ж згадати про плани "Антонова" за кілька років випустити тільки 70 літаків (включаючи пасажирські), складається враження, що в компанії і не сподіваються повністю скористатися потенційним попитом.

Тим не менше в "Антонові" впевнені, що саме Ан-188 стане основою для співпраці з провідними авіаційними корпораціями світу. Куди полетимо? Традиційні ринки збуту "Антонова" - Південна Америка, Африка та Азія. В першу чергу слід говорити про Індії, яка має великий досвід експлуатації сотень Анів ще з часів СРСР, а старі машини, до речі, приходить пора замінювати. Ще два роки тому в "Укроборонпромі" підкреслювали зацікавленість індійських компаній в Ан-188, Ан-124, Ан-178 і інших моделях українського виробника.

Природно, Ан-188 потрібен і партнерам з Туреччини, яка має другу за величиною армію в НАТО після США і постійно придивляється до військових транспортників. Турки готові не тільки прийняти участь у виробництві літака, але і просувати його на світовому ринку. І тут розробники завбачливо зробили ставку на відповідність стандартам НАТО. Однак про кількість проданих Ан-188 говорити рано, адже літак ще "паперовий". Успіхом можна буде вважати, якщо за наступне десятиліття вдасться підняти в повітря і відправити замовникам хоча б кілька десятків таких машин.

Інфографіка: diana-mihailova.livejournal.com