Убивча ставка НБУ. Коли зупиниться серце економіки

Економічний песимізм — це коли рішення уряду або Національного банку України в тилу руйнують осередки економічного потенціалу країни, які ще збереглися.

Дуже важко писати цей текст. Потрібно стримувати себе й чимало не озвучувати публічно — війна диктує свої правила. Не можна множити зневіру та розпач.

Рішення НБУ про підвищення облікової ставки з 10% до 25% для багатьох здається суто технічним, що не впливає на їхнє повсякденне життя. А для мене це маркер.

Учора я вперше за минулі 100 днів засумнівався. Ні, не в перемозі. А в тому, що після неї розвиток нашої країни почнеться інакше: не на користь "надбудови", а на користь "базису"

Три місяці я спостерігав зміну парадигми в основних підходах: фіксований курс, перекриття каналів відтоку капіталу з країни, придбання військових облігацій Мінфіну безпосередньо Нацбанком.

Мені навіть здалося, що те, про що я писав з 2016-го року у своїх численних статтях (тільки на "Діловій столиці" їх кількість перевалила за 500, а були ще й "Фокус" та інші видання), почало реалізовуватися на практиці .

Виявляється — здалося.

Нацбанк знову уявив себе регулятором у якійсь маленькій, затишній європейській країні типу Чехії. Де немає війни, але є парасолька безпеки НАТО та фінансовий канал допомоги ЄС. Де вирішено всі структурні проблеми в економіці та єдиний біль — інфляція, яку слід таргетувати на низькому рівні.

Дії НБУ можна порівняти з роботою лікаря: він дивиться на пацієнта та розуміє, що дії "за протоколом" уб'ють пацієнта зі 100%-ю ймовірністю, але його ніхто не звинуватить у смерті хворого. Але можна піти всупереч протоколу — і хворий виживе, але зберігається 10% ймовірності смерті від ускладнень і тоді доведеться "сісти".

І лікар діє за протоколом, а НБУ підвищує ставку до 25%. Нібито для боротьби з інфляцією та девальвацією гривні.

Як наслідок восени НБУ отримає і інфляцію, і девальвацію, і до того ж — зупинку серця економіки.

Так, за протоколом все правильно: є ризик інфляції та знецінення гривні — підвищуй ставку. Це теоретично зміцнить курс національної валюти і знизить ціни. Знову ж таки, в теорії Мінфін отримає можливість підняти ставки за ОВДП до 28% і залучити гривню "з ринку". А НБУ залучить гроші комерційних банків під свої депосертифікати під 22%.

Але чому все зазначене вище за умов війни не спрацює?

Больовий поріг для приватного капіталу щодо України зараз є надзвичайно високим, його не пробити ставкою в 30%.

Досить сказати, що наші єврооблігації у доларі з датою погашення у вересні цього року котирувалися на вторинному ринку з прибутковістю 250%! Тож будемо облік до 250% гнати вгору? Ризики зараз нівелюють будь-яке зростання ставок.

Інфляція в Україні має характер не інфляції попиту (коли багато грошей), а інфляції витрат: бензин дорожчає не внаслідок зростання споживання, як і продукти харчування.

Та й взагалі, як можна очікувати зміцнення курсу гривні (один із інструментів зниження інфляції у 2019-му), якщо у нас фіксований курс 29,25!? Куди він зміцниться? До 29,25?

Так, можна припустити, що збільшення облікової ставки є прологом до відкриття міжбанку та зняття валютних обмежень.

Тоді все зовсім погано.

У 2014-2015 рр. вже грали з ринковим, плаваючим курсом виведення капіталу політичних еліт. Чим усе тоді скінчилося, ми добре пам'ятаємо.

Але тоді в нас був експорт, нехай зменшений кризою, але був. І йшов він через працюючі порти.

Зараз ми маємо у кращому разі 40% експорту від рівня 2021 р. Можете собі уявити, який буде курс, коли імпортери купуватимуть валюту на активному міжбанку.

Схоже, що головні вигодонабувачі такої схеми — структури, які хочуть вивести свої капітали з країни (100 днів паузи їх дуже напружили).

Що стосується залучення "з ринку" грошей в ОВДП, то ліміт участі населення та бізнесу в оборонних облігаціях вже досягнуто. Більше грошей нема. Купуватимуть лише короткі ОВДП (3, 6, 9 місяців). З прибутковістю під 30%.

І ці наддоходи (до речі, без оподаткування) доведеться сплатити вже цієї осені за рахунок держави, розширюючи і без того безмежну бюджетну діру.

Натомість виграє частина банків (переважно іноземних), які зможуть злити свою ліквідність у 250 млрд грн (загальний показник системи) у депозитні сертифікати НБУ під 22%.

Виграють фінансові спекулянти на ОВДП під 30% (які знатимуть про ризики реструктуризації наперед).

Але не всі банки опиняться у дамках. Частина з них зіткнеться із нестачею ресурсу (рефінансування НБУ під 27% мало хто потягне). Прийде доформовувати резерви, підвищувати кредитні відсотки до 45-50%.

А зростання ставок за депозитами до суттєвого припливу грошей населення не призведе.

Позичальники перестануть кредитуватися, а ті, хто взяв кредит під плаваючу ставку, збанкрутують.

Буде зростання проблемних кредитів та ризик банкопада. Знову рімейк 2014-2015 рр.

І помахаємо ручкою держпрограмам компенсації відсоткової ставки: ніхто не компенсуватиме ставку за кредитами з 50% до 0%, жодних грошей у бюджеті не вистачить.

На нас чекає колапс кредитування бізнесу. І не вірте тезам про те, що зараз ніхто не хоче кредитуватись. Попит на кредити є, і він великий:

• під релокацію,
• під програми енергозбереження та енергоефективності (на фоні дефіциту та дорожнечі енергоресурсів),
• під імпортозаміщення тих товарів, що стали недоступними,
• під структурну перебудову економіки в умовах воєнного стану,
• під оборонне замовлення,
• під часткове відновлення бізнес-процесів.

Але навіть першокласний позичальник із гарним рейтингом, позитивною кредитною історією та ліквідною заставою, зможе взяти кредит мінімум під 35%. А основна маса — під 40-50%. Такі кредити зараз нікому не потрібні.

Тобто перед нами "звичайне вбивство економіки" під приводом боротьби з інфляцією, здійснене на користь кількох банків та структур, що готуються до виведення капіталу з країни за прийнятним курсом.

У результаті отримаємо і інфляцію, і девальвацію, і пришвидшення темпів падіння економіки, посилення бюджетної кризи.

Дивно, але навіть у рамках застарілої, ретроградної монетарної стратегії минулого століття, в якій епігонствує НБУ, він не зміг бути послідовним. Є таке поняття як "неможлива трійця" або монетарна трилема: не можна одночасно грати в монетарний суверенітет (рухати ставку), фіксувати курс і перекривати відтік капіталу. Можна одночасно проводити лише дві дії. У лютому цього року НБУ обрав перекриття відтоку капіталу та фіксований курс. І це було правильне рішення. Облікова ставка залишилася на паузі 10%. Наразі НБУ вирішив зробити "неможливе": фіксинг курсу, валютні обмеження та ставка — вгору. Це як прийняти проносне та снодійне одночасно і сподіватися на комфортний ранок. Ранок не буде комфортним.

Курсу зміцнюватися нема куди, він на якорі.

Щоправда, лунають уже голоси, що НБУ у такий спосіб впливає на курс в обмінниках на сірому ринку. Ну, будувати свою монетарну стратегію, виходячи з курсу в обмінному пункті дарницького ринку, — це вже до мишей.

Що треба було робити?

Потрібно заморозити облікову ставку на мінімальному рівні. І змиритися з тим, що жодне збільшення ставки зараз не поверне фінансування Мінфіну з ринку.

Потрібен випуск цільових військових облігацій Мінфіну з нульовою ставкою, які купуватиме безпосередньо НБУ, фінансуючи дефіцит бюджету. Таргетна, цільова емісія чітко позначених каналів. Так робили в період пандемії чимало країн, що розвиваються, я вивчав досвід Індонезії і описував його у своїх статтях. У результаті ці держави отримали потужний імпульс зростання на виході з кризи, а ми — ні (зростання ВВП України у 2021 р. – лише 3,6%). Так, відновлювальне зростання у них супроводжувалося інфляцією. Але так і до нас вона прийшла. Просто своє відновне зростання ми злили.

Для звичайної людини страшна не так інфляція, як повна відсутність грошей. Якщо її платоспроможність внаслідок зростання цін знизилася на 25%, це погано. Але якщо інфляція виявилася трохи нижчою (20%), але грошей у кишені взагалі немає — це катастрофа. НБУ пішов за другим сценарієм.

Так, його рішення було несподіваним, і багато хто бачать у цьому плюс. Є така теорія – "критика Лукаса". Якщо економічні агенти очікують на зростання ставки, вони закладають його у свої ціни — і антиінфляційний вплив збільшення обліковки знижується. Але кожна теорія має природні межі, що визначаються ідіотизмом при її реалізації: облікову ставку можна було і до 100% збільшити, було б ще більш "несподівано".

Чому я надав факту підвищення облікової ставки таку метафізичну глибину? Справа в тому, що я бачу економічні процеси, що відбуваються, досить глибоко. А багато знань множать великі печалі.

Я чудово усвідомлюю, що економічно нас може врятувати лише диво. Економічне диво. Адже війна — це протистояння економічних потенціалів. За обсягом потенціалу ми відпочатку поступаємося РФ. Тобто, виграти можемо за рахунок ефективності потенціалу.

Зрозумійте просту річ: нас врятує час Титанів, які не побояться стрибнути за прапорці ретроградних та застарілих теорій.

Нам потрібен цей хірург, готовий взяти відповідальність за життя пацієнта на себе.

Натомість НБУ уподібнюється кравцю, який каже, дивлячись на потворний костюм: "Особисто я пришивав гудзики… Питання є? Ні, пришиті намертво".

Час Титанів має вирвати нас з безодні кризи, навіть якщо навколишні будуть сміятися і говорити, що ми тягнемо себе за волосся як Мюнхгаузен.

Нам потрібні сміливі та безпрецедентні рішення, як колись у Південній Кореї у вигляді реформ Пак Чон Хі: ривок із повоєнних злиднів до процвітання. А для цього потрібно вичищати Мінфін, уряд, Нацбанк від людей, не здатних до усвідомлення завдань, що стоять перед ними.

Але поки що Титани у нас на фронті, а не на Інститутській.

PS. Учора низка знайомих підприємців, які створили в Україні блискучі компанії, сказали мені, що вони чесно намагалися структурно змінити свій бізнес під умови воєнного часу, але після рішення НБУ швидше за все здійснять релокацію до Польщі.

В умовах війни НБУ має таргетувати довіру, а не спекулятивну ставку під 25%…

Текст опубліковано з дозволу автора: оригінал