У світі про економіку. Вільна торгівля з Китаєм, ШІ для короля і ефект Геловіна

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Вільна торгівля як інструмент у руках Китаю

Думка про те, що вільна торгівля — це атрибут Заходу і демократій, міцно вкорінилася у свідомості багатьох європейців. Однак історія і сучасні події свідчать, що це не зовсім так. Демократичні уряди від США до країн ЄС загороджують власні ринки високими митними тарифами, особливо коли йдеться про технологічну продукцію. Водночас Китай — це новина останнього тижня — скасує всі тарифи на товари з найбідніших країн. Точніше, за офіційними повідомленнями, з 1 грудня цей привілей надається всім державам, які вважаються ООН найменш розвиненими і мають дипломатичні зв'язки з Китаєм. З 43 країн, які отримають вигоду, 33 знаходяться в Африці, решта — на азійському континенті (як-от Афганістан, Бангладеш і Камбоджа) та в південній частині Тихого Океану (Кірібаті і Соломонові острови).

Країни, для яких Китай скасовує тарифи з грудня 2024 р.

Навіщо ж Пекіну така відкритість у міжнародній торгівлі? Відповідь міститься у матеріалі myNews. Аналітики вважають, що нульові тарифи для групи переважно малих, неіндустріальних країн не особливо загрожують виробничо-інтенсивній економіці Китаю. Але йому також буде вигідно. Пекін набуде більшого впливу у міжнародній торгівлі, адже бідний світ у відповідь, ймовірно, більше відкриється для технологічних товарів з Піднебесної. "Скасування тарифів означає, що ці країни платитимуть менше за доставку зернових, фруктів, морепродуктів або товарів до Китаю — величезного ринку — а [китайські] експортери своєю чергою, заощаджуватимуть на транспортуванні побутових товарів, смартфонів та електромобілів до країн, які відповідатимуть взаємністю", — йдеться у статті. Це особливо доречно для Пекіна в той час, коли США і Європи зупинити потік китайських товарів на свої ринки.

Ця новина засвідчує, що вільна торгівля — не атрибут демократій, а інструмент економічної політики: більш індустріалізовані країни (як у випадку з Китаєм проти найбідніших) або ті, хто має порівняльну перевагу у випуску продукції з високою доданою вартістю (як у випадку з Китаєм проти ЄС на прикладі електромобілів) схильні до обопільного відкриття ринків з міжнародними партнерами, бо виграють конкуренцію в галузях, які приносять найбільшу віддачу від експорту.

Рекордний держборг США: другий бік монети

Обсяг федерального боргу США стрімко зростає, особливо з часів Великої рецесії і потім коронакризи. Це вважається великим викликом як у політичних та бізнес-колах, так і серед широких мас. Тому питання активно обговорюється під час президентської компанії. Хоча, за розрахунками аналітиків, і Дональд Трамп, і Камала Гарріс в разі приходу до влади лише збільшать державний борг, якщо реалізують свої програми.

Державний борг США у 1924–2024 рр.

Утім, коли тема стає дуже політизованою, може втратитися економічний сенс. Тому серед шквалу емоційних оцінок і негативних коментарів, ми обрали інтерв´ю, яке висвітлює суть державного боргу всебічно. Саме на тому, що борг — це як монета з двома сторонами — наголошує економістка, професор Stony Brook University Стефані Келтон в ефірі американського телеканалу CBS News. Про темну сторону боргу всі згадують моментально, а яка ж світла? Відповідь проста.

Державний борг починається з дефіциту бюджету — це коли податкових (та інших) надходжень в уряду менше, ніж видатків. В останній період у США це відбувається щороку. А зворотною стороною дефіциту і загалом боргу держави є фінансові активи приватного сектору. Ось пояснення: "Якщо держава витрачає, скажімо, $6,5 трлн, а збирає лише $5 трлн у вигляді податків, це означає, що вона додає близько 1,5 трлн в якусь іншу частину економіки. Її дефіцит — це наш надлишок", — констатує економістка.

Це твердження проілюстровано на діаграмі, яка відображає реальний справ стан в американських фінансах з 1980-х, на якій дефіциту державного сектору протиставляється профіцит приватного.

Баланси приватного і державного секторів США у 1980–2024 рр., % профіциту і дефіциту

А державний борг, згідно з Келтон, — це загальна сума грошей, які уряд "вклав у наші руки, але не забрав через оподаткування". "Ці долари — наші заощадження, це частина нашого багатства", — наголошує вона.

Наразі державний борг США вже перетнув позначку у $35 трлн. "Дефіцит державного бюджету збільшує наші банківські рахунки, а [державний] борг — це загальна сума, яка додана протягом століть", — підсумовує Келтон.

Інша справа, як будуть витрачені ці гроші. Якщо державний дефіцит — це "фінансовий внесок уряду на чийсь рахунок", то варто поцікавитися, кому саме він вигідний? "Ми вирішуємо проблеми в економіці? Знижуємо рівень бідності? Інфраструктура стає безпечнішою? Ми піклуємося про охорону здоров´я та освіту? Чи ми використовуємо дефіцит для поповнення банківських рахунків людей, які й так добре живуть?", – ставить питання Стефані Келтон.

Додамо від себе, що в телеефірі економістка розповіла спрощену версію для широкого загалу американців. Насправді, дефіцит бюджету (як і державний борг) не завжди призводить до аналогічних накопичень у приватному секторі в межах країни, бо гроші можуть перетікати за кордон (це сірі стовбчики на діаграмі). А враховуючи те, що економічні позиції держав у світовому масштабі відрізняються, більшість із них, на відміну від США, можуть дозволити собі лише значно менші (навіть у відсотках до ВВП) дефіцити і борги.

Однак варто запам´ятати саму суть: державний дефіцит і державний борг — це завжди фінансовий внесок в реальну економіку.

Хвиля експорту в СНД: як ЄС торгує з Росією через посередників

Обхід санкцій проти Росії — одна з ключових тем у світі, яка, зі зрозумілих причин, перебуває у фокусі нашої уваги. Ворог налагодив шляхи отримання необхідної йому західної продукції через треті країни, тому новини про аномальне збільшення імпорту, скажімо, якоїсь категорії німецьких товарів до певних країн СНД вже не викликають здивування. Але хотілося б бачити більш-менш повну картину. Відповідну візуалізацію за даними євростатистики підготував проєкт Voronoi.

Експорт ЄС до семи країн СНД у 2018–2024 рр., ковзна сума за 12 місяців, млрд євро

Після 24 лютого 2022 р. експорт Євросоюзу до Росії справді різко скоротився з 89 млрд євро у 2021 р. до 38 млрд євро у 2023 р. Але, як демонструє інфографіка вище, ціла низка країн СНД, схоже, швидко зайняла позицію посередників. Відтак експорт ЄС до країн СНД, зокрема Казахстану, Молдови, Узбекистану, Грузії, Киргизстану, Азербайджану та Вірменії, зріс у понад два рази — з 16,2 млрд євро у січні 2022 р. (в річному обчисленні) до 32,5 млрд євро на піку у травні 2023 р. Протягом наступного року 12-місячний обсяг експорту ЄС до перерахованих країн незначно знизився, але лишається аномально високим порівняно з показниками до повномасштабного вторгнення в Україну.

Суверенний ШІ: які держави створюють власні системи штучного інтелекту

Держави включаються у перегони за "суверенним штучним інтелектом" — так компанія Nvidia, провідний виробник графічних процесорів, визначає "спроможність країни створювати ШІ, використовуючи власну інфраструктуру, дані, робочу силу та бізнес-мережі". Продажі відповідних обчислювальних потужностей урядам вже стали новим прибутковим бізнесом для технологічного гіганта, що просто зараз змагається з Apple за звання найдорожчої компанії світу. Так, Nvidia та її партнери вже відправили системи ШІ в Індію, Японію, Францію, Італію, Нову Зеландію та Швейцарію, Сінгапур, ОАЕ. А зовсім нещодавно сам король Данії "увімкнув" суперкомп'ютер у своїй країні разом із CEO Nvidia Дженсеном Хуангом. Ця система штучного інтелекту, названа Gefion на честь богині з данської міфології, працює на 1528 графічних процесорах Nvidia H100 і покликана "вирішувати наукові проблеми із соціальним впливом".

В Nvidia вважають "суверенний ШІ" одним з багатомільярдних ринків майбутнього. "Яка країна може дозволити собі не мати цієї інфраструктури? Так само як кожна країна розуміє, що є комунікації, транспорт, охорона здоров'я, базова інфраструктура — до такої інфраструктури, безумовно, має належати виробник "інтелекту", — сказав Дженсен Хуанг під час презентації суверенного данського суперкомп´ютера.

Як пише видання Sherwood News, Nvidia переконує уряди по всьому світу, що суверенні системи ШІ є стратегічним кроком, який допоможе забезпечувати передовими обчислювальними ресурсами власну науку та промисловість. Цілком успішно, як видно, з таблиці:

Проєкти "суверенного ШІ" у світі

Однак розвиток ШІ на державному рівні — суперечлива тенденція. Адже тоталітарні й авторитарні уряди можуть використати його для контролю інформації і пропаганди: відповідні моделі можуть бути навчені на неправдивих даних. У коментарі Sherwood News старший науковий співробітник Лабораторії цифрових криміналістичних досліджень при Atlantic Council Константінос Комайтіс висловив думку, що Nvidia "ненавмисно бере [в цьому] участь і, можливо, навіть легітимізує деякі з тих речей, що походять від авторитарних урядів".

Геловін і економіка: цікаві факти

Чимало економістів, особливо прихильників кейнсіанства, вважають, що збільшення витрат на Геловін позитивно впливає на економіку: призводить до короткочасного поштовху ділової активності, збільшення зайнятості та зрештою зростання ВВП. Хоча скептики вказують, що це лише відволікання ресурсів від продуктивнішої діяльності. Хай там як, а сам вплив Геловіну на економіку, або ж ефект Геловіну, ніхто не ставить під сумнів, принаймні в країнах широкого поширення святкувань. Передусім ідеться про США. Тож ми зібрали цікаві факти, пов´язані з економікою Геловіна, з тематичної статтті на Investopedia та блогу економіста Джей Л. Загорського на The Conversation:

За даними Національна федерації роздрібної торгівлі (NRF), американці зараз витрачають на Геловін вже загалом понад $11 млрд (це приблизно стільки ж, скільки на дитячі книжки за весь рік). Майже порівно сума розподіляється між костюмами, прикрасами та солодощами (решта йде на вітальні листівки). Відзначають цей день троє з чотирьох американців, які заради свята в середньому розстаються з $104.
Витрати на Геловін у США за майже 20 років збільшилися в рази. У 2005 р. вони оцінювалися лише в $3,3 млрд. Сьогоднішні $11 млрд – це вдвічі більше з поправкою на інфляцію. Зростання витрат, зокрема, пов´язане зі збільшенням населення Штатів (з 290 млн до 340 млн людей). А також, що цікавіше, зі зміною споживчих і культурних звичок: американці за цей час стали більшими ласунами, урізноманітнили костюми на Геловін (побільшало специфічного вбрання не тільки для дітей, а й для дорослих і навіть тварин) та полюбили більше і більше гарбузів (це теж статистично підраховується).
Не дивно, що представники деяких галузей планують значне зростання продажів під час свята наприкінці жовтня, зокрема, виробники гарбузів і цукерок.
Ще цікавіше, що чимало роздрібних магазинів відкриваються лише на Геловін, а коли настає листопад, вони зачиняються і терпляче чекають на наступний сезон.
Економіст Джеффрі А. Такер у статті від 2009 р. стверджував, що Геловін дає цінні економічні уроки з довгостроковими наслідками: діти повинні працювати за свою винагороду, бартер – це варіант (обміни під час свята часто відбуваються без грошей), зовнішній вигляд має значення.